Вадим Джувага: Діяльність ОУН на Півдні та Сході України-проблеми презентування

додано: 25-03-2008 12:57 // // URL: http://maidan.org.ua/static/maivostok/1206439071.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Для Майдану

• Освіта і наука •

Вже не вперше у стінах грізного СБУ оприлюднюються документи з нашої непростої історії, де лаяні-перелаяні радянською і сучасною антиукраїнською пропагандою члени Організації Українських Націоналістів представлені не якимось страшними монстрами, а цілком нормальними людьми, які боролися за незалежність своєї землі.

Проте, пробачте за канцеляризм, черговий захід, що відбувся минулого тижня за ініціативою Українського інституту національної пам’яті та співробітників Галузевого державного архіву СБУ у прес-центрі СБУ на Володимирській, далеко виходив за межі навіть сучасного сприйняття широким загалом свого минулого. Журналістам, а серед них можна було побачити онука легендарного Степана Бандери (до речі, також Степана Бандеру), були представлені чергові (як зазначалися у прес-релізі) історичні слухання «Діяльність ОУН на Півдні та Сході України».

Ні для нікого не є секретом, що радянська ідеологія намагалася прищепити суспільству думку, що діяльність ОУН – це типове вузько територіальне явище, породжене хворою на амбітність і звірячу жорстокість купкою галичан. Натомість, їм протиставлялись уродженці Півдня та Сходу України, незламні та непохитні радянські патріоти, які несли на Західну Україну незгасний вогонь нового життя. Цей незгасний вогонь українські буржуазні націоналісти (а секретар ЦК КП(б)У Дмитро Мануїльський називав їх українсько-німецькими націоналістами)зі звірячою жорстокістю намагалися нищити, перерізаючи горлянки радянським патріотам і забиваючи їхніми тілами колодязі.

Але насправді все було інакше і менш трагічніше. Як зазначив у попередньому слові радник Голови СБУ з науково-дослідницької роботи кандидат історичних наук Володимир В’ятрович, „За свідченнями документів та найновішими дослідженнями, визвольний рух під керівництвом ОУН мав всеукраїнський характер, охоплював практично всю територію України». В цьому майже повністю денаціоналізований Донбас і частково русифікований південь України не були винятками, про що розповіли присутнім як молоді дослідники з робочої групи істориків, створеної при СБУ для вивчення архівних документів, так і маститий знавець історії України часів Другої світової війни доктор історичних наук Володимир Сергійчук.

Зокрема Володимир Сергійчук повідомив, що з моменту свого створення (лютий 1929 року)ОУН приділяла велику увагу поширенню своєї праці на Схід. Перший провідник ОУН Євген Коновалець намагався залучати до роботи вихідців зі Східної України, що використав НКВС, підіславши до нього агента родом з Мелітополя Павла Судоплатова, який вбив провідника. Безпосередньо поштовх розвитку національного руху на Сході дали похідні групи обох гілок ОУН, які з початком війни пішли на Київ, Харків, Донбас і навіть Крим та Кубань, які не були у складі УРСР. За повідомленням керівника поліції безпеки і СД від 14 січня 1942 року зазначається про велике зростання ОУН у Херсонській, Миколаївській і Кримській (тоді РРФСР) областях. Його «колеги» з УНКДБ Дніпропетровської області зазначали (весна 1944 року) про діяльність у Дніпропетровську Південного Крайового Проводу ОУН, що координував діяльність оунівського підпілля в Дніпропетровській, Сталінській, Ворошиловградській, Запорізькій, Миколаївській, Кіровоградській, Одеській, Вінницькій, Кам’янець-Подільській областях, також в Криму, на Дону і Кубані.

Як тільки німці усвідомили мету діяльності похідних груп, вже у жовтні 1941 року почали проти їхніх учасників репресії. Тоді ж у Терновій балці (Кривий Ріг) було влаштовано концтабір для націоналістів, а в Миргороді гестапо розстріляло провідника Крайового Проводу ОУН на СУЗ (Східно-Українських землях) Миколу Лемика. У Бабиному Яру розстріляно 621 член ОУН, а загальні втрати ОУН від рук нацистів склали близько 14 тис. осіб.

Активну діяльність ОУН продовжила і після війни. Наприкінці 1940-х років Проводом ОУН розроблено спеціальну операцію «Орлик» для переводу кадрів організації на Схід та Південь України для рятування від арештів і розгортання пропаганди. Про це йдеться у одному з останніх листів Головного Командира УПА і провідника ОУН Романа Шухевича. Активна боротьба радянських каральних органів з ОУН на цих землях тривала до середини 1950-х років.

Після Сергійчука своїми дослідницькими здобутками поділилися молоді історики. Дані, оприлюднені ними, розбивають стереотипи про галицький характер ОУН. Вони свідчать про те, що український національно-визвольний рух не був обмежений ані територіально (він діяв на всіх українських землях), ані представницьки – його учасниками були уродженці всіх українських земель. Запорізький історик Юрій Щур зазначив, що на теперішній момент встановлено імена 161 учасника оунівського підпілля, з яких тільки 15 чоловік – вихідці з Західної України, решта – місцеві.

Олександр Добровольський зі Слов’янська на Донеччині повідомив, що ще 1932 року ОДПУ заарештувало членів ОУН в Слов’янську і Маріуполі. Під час війни гестапо неодноразово громило оонівське підпілля по всіх великих містах Донеччини, але осередки ОУН виникали знову. Всього, за попередніми підрахунками, втрати ОУН від гестапо 60-80 чоловік. Членство ОУН на Донеччині виглядало так: 50% - місцеві, 40% - вихідці з Центральної України, 10% - з Західної. З 1944 по 1947 роки НКВС було викрито близько 400 оунівських підпільників. Останнього пропагандиста ОУН на Донеччині КДБ викрив у 1958 році.

За інформацією Олександра Вовка (Суми) зв’язки ОУН на Сумщині сягають 1930-хроків, проте оунівський рух розгорнувся під час Другої світової війни. Як і в інших місцях, «роботи» з ОУН вистачило як німцям, так і НКВС. Чисельність ОУН на Сумщині встановити важко за відсутності точних даних. 1943 року за приналежність до ОУН органами НКВС заарештовано 280 осіб. На Сумщині активно діяла УПА, боротьба з якою тривала до 1948 року. Начальником оперативного відділу (в тому числі й розвідки) Головного військового штабу (ГВШ) УПА був сумчанин полковник УПА Іван Литвиненко.

Співробітник Галузевого держархіву СБУ Олександр Іщук представив присутнім архівні дані, що викликало непідробний інтерес у присутніх: оперативні альбоми з фото учасників ОУН, схеми. Зокрема було зачитано передсмертну записку молодої селянки з-під Києва, активістки ОУН, яка віддала перевагу смерті перед зрадою з пророчими словами: «Може наші імена згадають у вільній Україні». Цей час все таки настав.

Все б було добре, якщо ці слухання були представлені у форматі саме громадських слухань і відбувалися не в стінах СБУ, куди так просто будь який смертний не зайде, а десь на нейтральній території. А то ці слухання за дуже важливою темою нагадували скоріше брифінг для журналістів – одні виступили, інші – представники ЗМІ послухали і …розбіглися. Варто сподіватися, що наступні слухання про діяльність підпілля ОУН безпосередньо у ІІІ рейху, які анонсував Володимир Сергійчук, відбудуться трохи в іншому форматі без цивільних з раціями за дверима. Бо правда дуже повільно просочується крізь стіни СБУ. Олександр Добровольський, дієвий член УНСО, не утримався: «Вперше СБУ запросило мене на конференцію, а не на допит чи розмову». У відповідь Володимир В’ятрович посміхається: «До 2004 року і мене викликали до СБУ з тією ж самою метою».

Та й взагалі, встановленням власної історії історики повинні займатися професійно, тобто не тільки мати відповідну кваліфікацію але і отримувати гроші за свою роботу. Бо займаються вони справою державною, за яку хтось отримує державні гроші, але нічого не робить. Саме історія складає підвалини офіційної ідеології держави. За цією ідеологією її знають в світі, за її допомогою формується громадська думка і виховується молодь – майбутнє кожної держави. Поки що питання про діяльність ОУН являють інтерес для істориків-любителів, які, роблячи, повторюю, державну справу, більше долають перепони від держави.


Обговорити цю статтю у форумі

додано: 25-03-2008 12:57 // URL: http://maidan.org.ua/static/maivostok/1206439071.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у розділі "Статті", можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) статті, на яку ви посилаєтся.