першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Антагонізм між вболівальниками Динамо та керівництвом клубу.

27-01-2005 13:54 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1106826860.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Українські події листопада-грудня 2004 року виявилися надзвичайно багатими на різноманітними ракурси, нюанси та деталі, на перший погляд доволі непримітні і несуттєві. Проте фрагментарне акцентування здатне підняти на поверхню на лише окремі факти, але й доконану тенденцію. Візьмемо, для прикладу, футбол.

Як відомо, найтитулованіший з-поміж столичних футбольних клубів – Динамо – в царині популярності є поза конкуренцією. Вболівальницька маса біло-синіх вражає своєю кількістю (Оболонь, Арсенал, ЦСКА про таке можуть лише мріяти). І логічно мали виглядати принаймні спроби керівництва клубу залучити фанатів до дій в руслі стратегії і тактики очолюваної ними ж СДПУ(о). Натомість картина є діаметрально протилежною: прихильники команди – чи не найпринциповіші, найпослідовніші противники згаданої політичної структури. Достатньо пригадати показову публічну поразку Григорія Суркіса від Олександра Омельченка на виборах столичного міського голови, активну участь динамівських фанатів в акції “Україна без Кучми”, і зрештою – намет біло-синіх на Хрещатику під час помаранчевої революції. В чому ж причина того, що між чиновниками, які з волі долі очолюють Динамо, та прихильниками команди існує виразний жорсткий антагонізм?

Для прояснення картини автору статті довелося ґрунтовно поспілкуватися з активом динамівських вболівальників, з тими, хто ось вже багато років відвідує не тільки домашні, але й виїзні матчі клубу, хто звик захищати честь біло-синіх кольорів не лише на словах, але й кулаками (ворожнеча між прихильниками різних клубів формувалася десятиліттями – це тема іншої розмови). І ось що вдалося з’ясувати.

Як стверджують самі вболівальники, ключовим моментом глибинного провалля між клубом та його прихильниками є ледве приховане бажання чиновників позбутися на трибунах найактивнішої частини глядачів. Це звучить неймовірно, проте мої співбесідники на підкріплення своєї тези наводили залізні аргументи. Наприклад, стадіон Динамо на Грушевського є власністю клубу. Водночас так звані “заходи безпеки” на цій спортивній споруді перевищують всі норми здорового глузду: посилені загони міліції, Беркуту, людей у цивільному, наче це не футбольний матч, а спроба військового заколоту, зйомка трибун прихованими камерами, правоохоронці при вході відбирають у дітей мінеральну воду, у відповідь на законні зауваження брутально лаються, а у разі використання вболівальниками піротехники влаштовують формені погроми. Про все це неподобство добре відомо керівництву клубу, адже свідками насильства правоохоронців відносно вболівальників вони неодноразово ставали особисто, перебуваючи у VIP-ложі. Але жодного кроку для нормалізації ситуації досі не зроблено. Висновок: боротьба з динамівськими вболівальниками відбувається з негласної санкції чиновників. Жорстко, але речі слід називати своїми іменами.

До того слід додати й інші фактори. Динамівські фанати традиційно, ще з часів СРСР, сповідують патріотичні погляди, що їх ті, які звуть себе об’єднаним соціал-демократами, відверто жахаються. Ще одна деталь, яка яскраво характеризує вдавану щирість есдеківських хазяїв теперішнього Динамо: виявляється, при всій своїй заможності та солідності, керівництво клубу відмовляє вболівальникам навіть у проплаті оренди автобусів на виїзні матчі! При цьому в словах хлопців лунає симбіоз огиди та внутрішньої незламності. “Ми і без їхніх автобусів їздили, їздимо і будемо їздити. Динамо – це ми. Чиновники, гравці приходять і уходять, а ми лишимося назавжди. Однак образливо виглядає, коли до Києва якійсь Металург Донецьк чи Кривбас привозять по кілька автобусів зі своїми вболівальниками, а тут ці сдпушники не ставлять прихильників клубу ні в що”, - каже Максим, 25-річний робітник.

Не дивно, що грудневе інтерв’ю Українській Правді відомого опального бізнесмена, рефреном в якому прозвучала теза про необхідність звільнення Динамо від своїх теперішніх хазяїв, зустріла в структурованих колах навколофутбольних активістів схвальну реакцію. Адже не секрет, що бундючна пихатість одних є родючим грунтом взаємовигідного співробітництва для інших.

Спілкування з середовищем активних прихильників найпопулярнішого клубу країни переконує: керівництво Динамо з власної волі нажило собі серйозних опонентів, чия позиція щодо суспільно-політичної ситуації в країні є протилежною до кланових ігр байдужих до людських доль чиновників.

З порталу Домівка

27-01-2005 13:54 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1106826860.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua