першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Захоплення приміщення Патріархії УАПЦ

05-02-2005 11:11 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1107594708.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Вияви християнської любові, або Бий священників!
Вчора я була присутня при релігійній революції, що справило на мене сильне враження. Розповім докладніше. Наша молодіжна організація Пласт Національна скаутська організація України має люб’язно надану кімнату в приміщенні Патріархії Української Автокефальної церкви, що по Трьохсвятительській, 8а. Я працюю там секретарем. Вчора, 4.02.05, десь приблизно о 15.45 до мене в канцелярію організації зайшли невідомі молодчики і попросили вийти, взявши лише тільки особисті речі. На моє резонне питання: а що, власне, відбувається? - Мені повідомили, що це – революція. Я спустилася вниз з речами з другого поверху, і квадратні хлопці перегородили сходинки наверх. Внизу було багато народу, приблизно 20 – 25 осіб, серед яких були священики та семінаристи. Канцлер Патріархії о. Валерій (Копійка) намагався з’ясувати хто ці прибульці (він під юрисдикцією владики Ігоря, УАПЦ). Йому було заявлене, що це володарі приміщення (владика Мефодій, УАПЦ, він був присутній) і сунуто під носа якихось паперів, які він не встиг роздивитися. Я спитала у священиків, що відбувається. Мені пояснили, що це приміщення належить справжній Автокефальній церкві, а ті, хто його займав – розкольники, які були вигнані з церкви за єресь. Я не стала влазити в внутрішньоцерковні справи та пояснила головному з „братчиків”, що ми є не релігійна частка, а просто молодіжна організація і попросила дозволу забрати з приміщення наші юридичні документи (статут, свідоцтво про реєстрацію, податкові документи) та найважливіше – печатку. На це мені було заявлено – „все, що було ваше, стало наше” та „дєвочка, иди отсюда”. В міліцію черговому подзвонити не дозволили. Редактор газети „Наша віра”, літній дідусь Євген Сверстюк намагався подивитися документи у адвокатаа новоприбулих, але його відірвали силоміць. О. Валерій намагався прорватися наверх, де зберігался речі парафіян та документація патріархії, але його відтіснили. Від кинувся в кімнату, де знаходиться каплиця св. Дмитра Солунського, але його біля вівтаря відірвали від царських воріт та випхано в коридор. На той момент я була в каплиці, щоб мене не затисли. Коли я голосно закричала, що „це ж церква, він же священик! Що ви робите!” мені запропонували покинути приміщення. Я побігла до приміщення Київського патріархату викликати міліцію, а коли повернулася, то побачила, як священика о. Валерія молодчики силоміць викидають з приміщення в сніг, б’ючи ногами! Таким же чином було викинуто і п. Євгена. Поки ми з працівницею газети піднімали бідного старого, о. Валерій в одній сорочці побіг ще раз викликати міліцію. Коли він повернувся, то намагався зайти в будинок хоча б за пальто, то його було брутально побито, затиснуто між залізною решіткою та кам’яним парканом. На нього матюкалися. Він дуже кричав, що йому зламають руку та ребра. Йому на допомогу кинулися двоє працівників, в тому числі і колишній політв’язень п. Шевченко. Їм також були нанесені тілесні пошкодження. Наряд міліції, який проходив повз, зробив вигляд сліпоглухонімих. На крики зупинялися люди, які шли з фунікулеру та благали припинити бійку на території монастиря. Ворота паркану, який огороджує вхід, були замінені замки на вході в приміщення. Нарешті прибуло декілька нарядів міліції, з яких пустили тільки вибраних осіб. На наші питання міліціонери не відповідали і нас не слухали. Година пройшла в стоянні біля воріт та намаганні дізнатися хоч щось. Коли приїхало телебачення НТН, то з ними протилежна сторона навіть не схотіла розмовляти. Прибув викликаний п. Шевченко народний депутат, якого не пустили за паркан. Братчики насміхалися над нами. Директор галереї благала пустити її щоб вона була присутня при описі, бо боялася, що дорогоцінні ікони пропадуть. Міліціонери, які виходили на двір, вели себе дуже нахабно, сміялися, не називали своїх прізвищ та звань на наші прохання, щоб потім знати до кого звертатися. Брехали в очі. Спочатку нам, пластунам, яких я викликала телефоном, обіцяли, що ми зможемо забрати хоча б печатку, не кажучи вже про наше майно, а потім грубо відмовили, сказавши чекати рішення суду. На наші благання, що це є молодіжна неприбуткова неполітична і нерелігійна організація, діяльність якої буде блоковано, що нам просто дозволили перебувати тут, нам було відмовлено в будь яких контактах з „революціонерами”. На прохання потерпівших зняти побої та прийняти заяви їм сказали, що то їхнє право, але нічого за чотири години вдіяно не було. Коли нарешті все закінчилося, всі стали виходити з приміщення, стався некрасивий скандал між священиками через печатку канцелярії Патріархії, яку о. Валерій намагався забрати, бо він за неї відповідальний.
Не знаю, що буде далі, що вирішить суд і як вони самі розберуться, але знаю одне: я православна християнка (правда, не належу до автокефальної церкви, але ж православна!) від народження і видовище побиття одного православного священика при мовчазному схваленні інших православних священиків справило на мене страшне враження. Чи слід бути вірним церкви, в якій діється таке?
Чому міліція мені, як громадянці України, не називала своїх прізвищ та звань і грубо вела себе?
В кінці додаю заяву владики Ігоря про події, бо протилежна сторона ще нічого не оприлюднила.
З повагою, православна християнка і громадянка України, Проляка Олександра
Заява керуючого справами Патріярхії Української Автокефальної Православної Церкви з приводу захоплення приміщення Патріярхії //UAPC.ORG.UA
Під час засідання Верховної Ради України, на якому затверджувався склад Кабінету Міністрів, 4 лютого 2005 р. близько 16.00, велика група осіб кримінального вигляду на чолі з Валерієм Кудряковим ("митрополитом Мефодієм") увірвалася до приміщення Патріярхії Української Автокефальної Православної Церкви в Києві та здійснила його захоплення. Було брутально побито відповідального секретаря газети "Наша віра", колишнього політв`язня Віталія Шевченка, канцлера Патріярхії протоієрея Валерія Копійку, силою викинуто з приміщення редактора газети "Наша віра" Євгена Сверстюка та працівників Патріярхії. Викликані на місце події працівники міліції не могли заспокоїти злочинців.
Від часу проголошення себе "митрополитом Київським і всієї України" Валерій Кудряков ("митрополит Мефодій") неодноразово заявляв про свої претензії на користування майном Патріярхії. Він зумів домовитися про надання для богослужінь Андріївської церкви, ввів в оману або знайшов методи впливу на окремих посадових осіб і активно використовував образ "предстоятеля УАПЦ" для участи в довколавиборчих інтригах. З усіх церковних діячів України він найбільш відверто підтримував кандидатуру Віктора Януковича, а президента Леоніда Кучму незадовго до виборів нагородив винайденим Валерієм Кудряковим з цією метою церковним орденом. Церква Різдва Христового м.Тернополя, де править Валерій Кудряков, перетворилася у вересні-жовтні 2004 р. на передвиборчій майданчик.
приміщення Патріярхії здійснено злочинний напад, завдано значної матеріяльної шкоди й моральних збитків громадянам України. Постраждали матеріяльні цінності - ікони й інші освячені речі з каплиці Патріярхії та з виставки церковного мистецтва, що постійно діє при Патріярхії. Ми розглядаємо злочинний напад як звичайний кримінальний злочин і вимагаємо судити напасників згідно з відповідною статтею Кримінального кодексу України.
† Ігор
Архиєпископ Харківський і Полтавський
Керуючий справами Патріярхії

05-02-2005 11:11 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1107594708.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua