першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Установча конференція Закарпатської організації НС "Наша Україна"– зміна партій чи квитків?

21-04-2005 18:02 Ужгород, Закарпаття // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1114095744.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

„У політичному вимірі ми спостерігаємо зміну партії влади, коли конкретно в Закарпатській області на зміну СДПУ(о) приходить „Наша Україна” та її союзники по коаліції „Сила народу”... Таке визначення дає знаний в області політолог в одному із обласних видань. Таке припущення, на мою думку, є, скоріше, поверховим і далеко не відповідає реальному нинішньому стану справ. Давайте проаналізуймо.

По-перше, саме поняття „партія влади”, запущене, до речі, в політичний лексикон В’ячеславом Чорноволом (Царство йому небесне), не несе на собі власне політичного навантаження. Скоріше, йдеться чи йшлося про адмінресурс, який підминав під себе, а способів було багато, і політичні сили. Навіть можна піти дальше і поставити питання – формування під вивіскою „СДПУ(о)”, хіба то була політична організація?

Ні, статути, програми, конференції з тими атрибутами, там все в порядку. Я про, якщо хочете, нутро організації. А воно не що інше, як надзвичайно проста піраміда, організована абсолютно навпаки до самої форми політичної структури – не знизу та доверху, а в зворотному порядку. І в таких формах, коли „вершечок” відмирає, в якийсь спосіб, воно, ото громаддя, розсипається. Та і, зрештою, це розуміли в Європі і тому в ніякі політичні організації ота “партія нуль” не змогла пробратися.

Ні, вони проголошували себе відповідальними за стан справ в області. Але це, окрім дешевого популізму, інших наслідків не мало. Працював виключно адмінресурс, а простіше – влада творила собі партію. Саме тому і виникло оте словосполучення “партія влади”.

Відповідальність хіба понесе за содіяне в області колишній “губернатор” і обласний голова партійний Іван Різак, якого викликає до себе міністр Луценко. На бесіду, кажуть, і та відповідальність може мати зовсім інше забарвлення.

Але повернімось до зазначеного витягу на початку матеріалу. Якщо взяти до уваги мовлене про СДПУ(о), то хіба можна ставити знак рівняння з “НУ”? В принципі, можна, але тоді виникає в пересічного закарпатця питання, і не одне. Та і говорити нині, мабуть, про зміну влади під партійними гаслами таки не варто. Чисто “пар-тійних” виборів у нас ще не було. Президентські вибори, ясна річ, структурували суспільство, але знову ж тут є ряд питань. І їх треба добре розуміти і усвідомлювати. А головне, що гасло “ТАК! Ющенко!” без, якщо хочете, ненависті до старої влади не спрацювало б так ефективно. І це була, воістину, сила народу.

Тепер, якщо розширити хід думок, вся ця сила мала б складати “партію влади”. Правда, щось та не так? Попробую пояснити. Кожна політична організація має свій статут. І кожен член організації – від рядового і до керівника,– мусить його виконувати. Така виконавча вертикаль. Але подеколи можуть, а напевно і будуть виникати колізії. В області в нас голова ОДА суміщає і посаду керівника партійної організації. Отже за статутом він повинен виконувати політичну волю партії. А ось керуючим справами, наприклад, член іншої партії і не поділяє таких рішень. Як бути?

“Сила народу” – громадська організація, чи просто явище, не несла і не несе політичного навантаження. Ото тому, і не тільки в мене, виникає питання – а чи вартувало п. Балозі погоджуватись на керівництво в обласній партійній організації?

Є зрозумілим, що після виборів “за партійними списками” в 2006 році це питання буде знято, та і то не до кінця, але нині говорити, що партії здобули перемогу на отих же президентських виборах, схоже, таки недоречно. Ми вже десь говорили з вами, шановні читачі, про те, що у тих мільйонах виборців, які сказали “ТАК! Ющенко!”, власне партійців там дуже маленька капелька у величезному людському морі України.

Ні, ну хочеться нині нашим пар-тійним босам розправити плечі, і це є зрозумілим. Але чи зможемо ми, шановні друзі-партійці, на виборах 2006 року вже йти під самостійними гаслами і програмами? Може то і для декого буде і не дуже привабливим, але сказати хочеться, що багато нинішніх політиків і “не дуже політиків” винесло на вершечки влади саме “ТАК! Ющенко!”. Як в 2002-му році, так і на президентських виборах минулого вже року. Виїхали, даруйте, так би мовити, на бренді Віктора Андрійовича. Такий хід історії, але в одну і ту ж саму річку, як гласить народна мудрість, два рази вступити не можна.

Розкручувати тему треба, шукати партіям і організаціям, так би мовити, соціальну базу чи опору в суспільстві. Знизу – доверху і працювати на ідею, а не експлуатувати її, підводити під неї матеріальну базу, допомагаючи як і Президенту, так і Прем’єру втілювати ті програми, які були народжені на майданах. Саме так, і залучати до цієї справи, в певній мірі, ресурс влади, а особливо на місцях, використовуючи максимально і органи місцевого самоврядування, себто ради всіх рівнів. І не в спосіб, який був засвічений на конференції “Народний Союз – “Наша Україна”. Де одіозного нашого голову обласної ради всадили в президію, що викликало певне непорозуміння.

В публікації, про яку говорилось на початку матеріалу, зрештою, і йдеться про цей момент. “..Мова зокрема йшла про присутність у президії конференції голови облради Миколи Андруся, який, як відомо, під час помаранчевої революції не займав принципової політичної позиції...” – значиться там.

А воно не так, і тут п. Андрусь має повне право поскаржитись на автора. Бо він таки займав принципову позицію і навіть дуже принципову, і працював всіма фібрами душі і тіла на “єдиного”. І до останнього моменту. Ні, я не про те, як і за кого він голосував, чи його родина. Я про його позицію як голови ради, про заяви на підтримку “єдиного”, спроба долучитись до подій в Сіверодонецьку. Це що, хіба не було позицією? Ще й якою, а ми його під прапори Ющенка(?!). Від партії влади (о) без пересадки, так би мовити, в нові лави разом з набридлим чи не цілій Європі Нусером. Отож і бідою нашою може бути те, що не партії помінялись, а певна категорія людей та в черговий раз поміняла партійні квитки, залишаючись і дальше на вершечках влади.

Це не заклик до збурювання, а спроба в черговий раз, шановні друзі, дати нам всім зрозуміти, що якщо на першому плані будуть стояти виключно інтереси певної групки людей і їхніх особистих вигод, а не тих тисяч, які перемогли, то в такий спосіб ми з двигуна помаранчевої революції можемо стати її гальмом.

21-04-2005 18:02 Ужгород, Закарпаття // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1114095744.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua