першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

ЧИ ВІДПОВІДАЮТЬ УГОДИ ПО ЧОРНОМОРСЬКОМУ ФЛОТУ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНИ?

12-08-2005 17:14 Севастопіль // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1123856092.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Споглядаючи нові провокації проросійських сил у Севастополі, цікаво також пригадати що саме міститься в угодах, що були підписані при розподілі флоту між Україною і Росією, як це було, і чому російський флот почуваєьтся хазяїном на кримській землі. Про це в дуже цікавій статті В.Безкоровайного - командувача Військово-морськими Силами України в 1993 - 1996 р.р.
http://trybuna.superihost.com/content/31-flot.html

ЧИ ВІДПОВІДАЮТЬ УГОДИ ПО ЧОРНОМОРСЬКОМУ ФЛОТУ ІНТЕРЕСАМ УКРАЇНИ?

27 травня 1997 р. завершився «переговорний процес між Україною і Росією з проблем Чорноморського флоту колишнього СРСР», надалі названий «неоголошеною війною», яка тривала 1950 днів. Напружена робота державних делегацій над розв'язанням долі флоту завершилася підписанням пакету угод, якими узаконили розподіл флоту між Україною і Росією і визначили статус, параметри розподілу, умови тимчасового перебування Чорноморського флоту РФ (ЧФ РФ) на території України і порядок взаєморозрахунків.

Умови, в яких ця історична подія готувалася, відрізнялися високою психологічною напругою. Над всім превалювало прагнення Банкової в найкоротший термін підписати «великий договір» з Росією. Від нашої делегації вимагалося все більше і більше поступок, спроби відстоювати національні інтереси України російською стороною розцінювалася як прояви націоналізму. Такі люди замінювалися згідливішими і поступливішими. Таким чином з українських державних експертів було «вичавлено» все, чого добивалася Росія.

Для розв'язання питань, що залишилися за рамками підписаних документів, була створена «змішана комісія», яку очолив В.Семенов. Але він забезпечував розв'язання проблем насамперед на користь росіян. Тому, не вирішивши більшості українських проблем, комісія припинила роботу. Виниклі скандали навколо ЧФ РФ, пов'язані з незаконним використанням і розбазарюванням земель і фондів, незавершеністю оформлення оренди інфраструктури, грубими порушеннями режиму територіальних вод України кораблями ЧФ РФ і багато іншого, є результатом недоробок цієї комісії. Настав час на найвищому рівні з'ясувати чи відповідають інтересам України підписані документи, і розробити шляхи виправлення становища, що склалося.

Найголовнішою для України проблемою на сьогодні залишається повна відсутність у підписаних документах навіть натяку на те, що ЧФ РФ повинен буде вийти з території України 28 травня 2017 року, що Росія до цього терміну побудує свою Військово-морську базу (ВМБ). У 1993 - 1997 роках розмови про будівництво ВМБ в Новоросійську російськими дипломатами і військовими велися. Як місце майбутнього базування сил ЧФ РФ називався і Темрюк. Проте розмови на цю тему і будівельні роботи в цих бухтах припинилися відразу після підписання угод в Києві. Це не випадковість і не помилка, це продуманий розрахунок. Використовуючи відсутність в угодах будь-яких зобов'язань російської сторони про будівництво власної ВМБ для виведення сил з території України до 2017 року, навмисно створюється «етапна» ситуація, яка зажадає ухвалення проміжного рішення «про підготовку умов для виведення ЧФ РФ». При вивченні цієї ситуації з'ясується, що для будівництва ВМБ Росії необхідно ще 20-30 років. Тому, якщо не будуть вжиті своєчасні заходи для виправлення ситуації, що штучно створена, то вибрана російськими дипломатами стратегія забезпечить продовження терміну перебування їхнього флоту на нашій території ще на невизначений час.

Щоб оцінити наскільки це реально, потрібно подивитися угоду про виведення двох російських складів з боєзапасами з території Грузії. Тільки на цю операцію Росія зажадала три роки. Отже, в тлумаченні російських політиків і військових на виведення флоту знадобляться десятиліття. Обґрунтування, яке ми одержимо від російської сторони, буде дуже переконливим: це десятки тисяч людей, яким потрібні житло і соціальна сфера; сотні кораблів, яким потрібні місця для стоянки і інфраструктура для управління силами, проведення бойової підготовки сил, відновлення і підтримки їх технічної готовності; авіація і морська піхота з такими ж проблемами; сотні складів для розміщення всіх видів стратегічних, оперативних і повсякденних запасів флоту. Так, тільки на розробку плану такого перебазування ЧФ РФ штабу знадобиться два-три місяця роботи, а уряд в бюджеті повинен передбачити виділення величезних коштів для створення всього необхідного. Тому дуже непереконливі заяви політиків, які не бачать підстав для порушення питання про виведення ЧФ РФ з території України. Це питання ми не мали права знімати з порядку денного з дня підписання угод 28 травня 1997 року. Саме ця проблема повинна була бути головною і в роботі урядової делегації, і змішаної комісії.

Формат газети не дозволяє назвати всі промахи воєнних експертів, допущені в самих угодах, тому проведемо аналіз по частинах. Спершу розглянемо статтю 8 угоди по статусу і умовах перебування ЧФ РФ на території України.

Приведемо пункти 2 і 3 цілком: 2. «Військові формування проводять навчання й інші заходи бойової та оперативної підготовки в межах навчальних центрів, полігонів, позиційних районів і районів розосередження, стрільбищ та, крім заборонених зон, у відведених зонах повітряного простору за погодженням з компетентними органами України.

Військові кораблі та судна військових формувань із попереднім оповіщенням компетентних органів України можуть здійснювати плавання в територіальних водах України з метою заходу (виходу) в порти України, в яких дислоковані військові формування.»

3. «Зазначені в пункті 2 цієї статті полігони, позиційні райони та райони розосередження, стрільбища та відведені зони повітряного простору можуть також використовуватися спільно силами військових формувань і Військово-Морських Сил України за домовленістю між Міністерством оборони України та Міністерством оборони Російської Федерації.»

Аналізуючи пункти 2 і 3 статті 8, знаходимо причину порушення нашого суверенітету російським кораблем, що самовільно висадив десант морської піхоти на полігон Апук. Виявляється, російському флоту дозволено без обмежень, тобто не в дозвільному, а в погоджувальному або повідомному порядку, використовувати всі полігони колишнього ЧФ СРСР, а це практично всі наші внутрішні і територіальні води, економічна зона і величезна кількість полігонів на суші. При цьому всупереч законодавству України рівень цієї «погоджувальності» і «повідомності» опущений з рівня уряду України до невизначених «компетентних органів».

Крім того, ЧФ РФ має право розосереджуватися в наших територіальних водах, виводячи сили з-під ударів, а так само розгортатися на бойові позиції знову ж таки в наших територіальних водах. Хто це все погоджував? Потрібно бути сліпим, щоб не бачити прямої загрози для національної безпеки України від надання іншій державі права вільної військової діяльності на нашій території і територіальному морі.

Шановному читачеві, безумовно, цікаво буде дізнатися, чому саме наявність на нашій території «районів розосередження сил ЧФ РФ» може загрожувати національній безпеці України? Райони розосередження - це райони оперативного використання сил флоту, і їх не можна плутати з районами бойової підготовки. Вони створюються для виведення сил з-під повітряних ударів супротивника по пунктах базування флоту. Такі райони існують: учбові, запасні і секретні. Секретні райони і точки розосередження в них створюються на випадок війни, а всі інші використовуються в мирний час для підготовки сил і для приведення сил флоту в бойову готовність. У кожному районі призначається необхідна кількість якірних місць, в яких розташовуються кораблі при виведенні їх з-під удару. Силами флоту організовуються всі види оборони сил, розміщених в такому районі, тому кількість створюваних районів залежить не тільки від кількості сил, але і від можливостей флоту створити оборону. Оскільки ЧФ РФ має декілька сотень кораблів і суден, то точок розосередження має бути відповідно в три рази більше, тобто близько 800, для чого знадобиться все кримське узбережжя. Крім того, ці сили потрібно буде маскувати, забезпечити їм візуальну, радіолокаційну і радіоскритність.

Для забезпечення навігаційної безпеки в умовах військових дій флоту знадобляться «маніпулюємі навігаційні засоби» (що працюють в інфрачервоному спектрі). Ось тепер уважному читачеві стане зрозуміло, що Росія захопила всі об'єкти гідрографії вздовж південного узбережжя Криму саме з метою збереження готовності ЧФ РФ вести бойові дії з нашої території. У підписаних документах і фактичних діях є очевидний задум на збереження можливості бойового застосування сил ЧФ РФ з використанням нашої території, тому надії і вислови окремих політиків про можливість виведення ЧФ РФ з нашої території у разі військового конфлікту Росії можуть виявитися безпідставними, якщо не вжити відповідних заходів.

Що стосується пункту 3, то з нього виходить, що українській стороні для використання власних полігонів потрібно одержувати узгодження у міністерства оборони Росії. Спробуємо з'ясувати. Може, конкретно полігон Апук переданий в оренду Росії і вона за нього платить? Вивчивши додатки до угод, ми бачимо, що величезні площі найдорожчої в Україні землі Криму (якої сьогодні так не вистачає для облаштування кримських татар), тієї, що має прекрасний вихід на побережжя Чорного моря, ніколи не передавалися в оренду Росії. У додатку до угод ми знаходимо тільки незначну частину землі від тієї величезної кількості, яку ЧФ РФ фактично використовує. Що ж до водних акваторій, то про них просто забули. Таким чином велика частина території і водних акваторій російським флотом використовуються без оплати, а для тієї частини, яка включена у відповідні додатки до угод, урядом була встановлена символічна ціна 97,75 мільйона доларів США в рік. Звідси і розбазарювання флотом кримської і, зокрема, севастопольської землі.

Необхідно в найкоротший час визначити дійсні розміри займаних флотом площ і визначити вартість оренди згідно з існуючою в Криму кон'юнктурою ринку із збереженням права щорічної коректури ціни. Що ж до флотського полігону Апук, то потрібно негайно ухвалити по ньому рішення - в Україні досить мати полігон в Яворові і Миколаївській області, на яких в повному обсязі можна відпрацьовувати завдання бойової підготовки морської піхоти та військ берегової оборони. По них потрібно ухвалити відповідний закон, додати їм статус міжнародних і дозволити уряду надавати їх в оренду для проведення навчань підрозділами інших країн Європи і ЧФ РФ зокрема. Хай тільки платять. Це дозволить Збройним Силам України заробляти якусь копійку і одночасно переймати досвід інших країн. Жодна країна Європи не може дозволити собі мати стільки полігонів, що не використовуються, скільки їх є у нас.

Національна безпека України так само безпосередньо залежить від перебування на нашій території оперативних і стратегічних запасів ЧФ РФ. Оскільки в угодах не передбачено виведення флоту з нашої території у разі збройного конфлікту Росії з іншою державою, ми в бойових умовах вже не зможемо від Росії цього досягти, оскільки флот позбавляється всіх запасів і втрачає боєздатність. Питання вивезення запасів до Росії в загрозливий період або в ході бойових дій виглядає щонайповнішим абсурдом, це має бути зроблено заздалегідь. Все це означає, що флот залишиться на нашій території і з неї проводитиме операції проти третьої країни. У цій ситуації ми будемо втягнутими в чужий збройний конфлікт! Вихід з цього становища тільки один - порушити питання про негайне вивезення з території України всіх оперативних і стратегічних запасів. На території України до 2017 року можуть розміщуватися тільки повсякденні запаси.

Не менш важливим виявляється і питання судноремонту. Сьогодні ЧФ РФ повністю обслуговується українськими заводами (мається на увазі, що артилерійський завод, який входить у штат флоту, також є власністю України і перебуває в оренді). Але у військовий час ці заводи підлягають мобілізації і повинні працювати над відновленням боєздатності кораблів, що отримали бойові пошкодження. Це проблема, над якою треба працювати, оскільки на чорноморському узбережжі Росії не було і немає підприємств, здатних відновлювати боєздатність флоту. Безумовно, ця проблема буде одним з першорядних аргументів росіян проти виведення флоту і після закінчення терміну його перебування. Але вихід із цієї ситуації є, і не один. Оскільки сучасні збройні конфлікти швидкоплинні, а час відновлення сучасного бойового корабля після ураження його сучасною ракетою може вимагати багато місяців, то це питання розв'язується елементарним інтернуванням пошкоджених сил і розміщенням їх на заводах України або другої держави до завершення збройного конфлікту. А ще простіше - ВМФ РФ створює свій плавучий судноремонтний комплекс, який є на всіх флотах Росії.

Проведений аналіз тільки однієї статті підписаної угоди вказує на необхідність відновлення переговорів з Росією з «умов подальшого перебування ЧФ РФ на території України». А в разі недосягнення порозуміння з російською стороною, на підставі односторонніх порушень російською стороною вже існуючих угод буде доречним порушити питання про їх розрив і досягати негайного його виведення з території України.

В.БЕЗКОРОВАЙНИЙ
Заступник Міністра оборони - командувач Військово-морськими Силами України
1993 - 1996 р.р., кандидат військових наук, віце-адмірал

Джерело "Шлях перемоги"

12-08-2005 17:14 Севастопіль // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1123856092.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua