першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

ЯКЩО НЕ БУДЕШ РОБИТИ НА НАС, МИ ТОБІ ПОКАЖЕМО...

21-08-2005 18:03 Закарпаття // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1124636582.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Географічне положення Закарпаття накладає свій відбиток на життя мешканців прикордонних сіл. Відомо, що в теперішній час виживає хто як може. Хто при владі та при посадах – з успіхом займається контрабандою „чорних”, адже це прибутково. Втягнуті в цей бізнес усі, починаючи від міліції, працівників прокуратури, прикордонників і завершуючи СБУ. І триватиме це доти, доки в країні не з’являться здорові сили, які покладуть цьому край. Маємо, зокрема, на увазі і правоохоронну структуру на зразок Федерального бюро розслідувань, що в США, яке пересадить частину цієї підлої зграї, а іншу, як бовдурів, просто розжене... У цих двох заплутаних історіях мова піде не про високопосадовців та правоохоронців, що “кришують” контрабанду „чорних”, а про простих закарпатців, які свого часу були втягнуті в цей „бізнес” і були покарані. Нині, якщо вони не бажають і далі працювати на підпільних „чорноділків”, їх змушують розплачуватися за це ціною власної свободи.

Пізній візіт

Ця брехлива історія починалася саме з брехні. – Саме так починає свого листа в редакцію газети Марія Колесник, мати одного з нещодавно засуджених на 4 роки позбавлення волі. – Почалася вона з того, що задовго до затримання мого сина Василя до нас додому приїздили офіцери прикордонної розвідки. Один з них, капітан Піменов, просив, щоб Вася зробив для них якусь роботу, пов’язану з „чорними” та кордоном. Як я зрозуміла, мова йшла про те, щоб він розказував їм все, що відбувається стосовно цього питання в селі. До кого привозять „чорних”, хто переправляє і коли тощо. Вася відмовився, сказавши, що не має бажання сидіти за гратами. На що вони почали його в мене вдома фотографувати. Це все супроводжувалося погрозами типу: „Якщо не будеш робити на нас, ми тобі покажемо...” Після їхнього від’їзду, мій син почувши погрози сильно перелякався. Він думав, що його хочуть вбити. Від цих думок він днями ходив зажурений із постійними страхами, що має щось із ним статися... Боявся кожної машини, коли ті проїжджали біля дому. Їжу не їв, усе думав, що з ним буде.

Дві чеченки

Усе сталося 28 жовтня 2004 року. Він поїхав у Чоп і звідти не повернувся. Як вже потім мені стало відомо, саме там його і затримали. А потім без санкції на арешт і арештували. Так він і опинився за гратами чопського прикордонного загону. Його стали звинувачувати в тому, що 22 жовтня 2004 року він, мій син, нібито допоміг перетнути кордон двом чеченкам з дітьми, яких потім спіймали в Чехії. І що по фотографії, яку було зроблено у нас вдома, саме його і впізнали. Як відбувається це „впізнання”, нам, мешканцям прикордонного села, не треба розповідати. За роки життя в Соломонові ми чули і бачили всяке. Дійшло до нас і те, що чеченок насильно заставляли дати свідчення, що то був саме Вася, а не хтось інший. Усе це супроводжувалося побиттям та погрозами посадити жінок у тюрму. Саме тому вони були змушені сказати те, що наказали розвідники. Захищаючи сина, ми, батьки, підписали угоду з адвокатом І.Чопаком Однак йому прикордонники не дозволили приступити до захисту Василя, сказавши, що треба брати їхнього адвоката. Саме з цієї причини очна ставка і відбувалася без адвоката. На цій слідчій дії чеченка показала, що волосся у Василя було зачесане на бік, хоча усім в селі було добре відомо, що Вася завжди стригся наголо. Окрім того, вона показала, що в нього немає одного заднього бокового зуба і що взагалі у нього усі задні зуби відсутні. Вона що, стоматолог?! Як вона в темряві зуби бачила, тим паче задні!? Вже тільки ці факти свідчать про фальсифікацію справи. Що ж стосується 22 жовтня, то цього дня мій син був у селі Соломоново з 20.00 по 22.00 год. Тобто в час переведення чеченок через кордоні сидів у барі „Каштан”. І цьому є багато свідків – Г.Догулич, Н.Опаленик. Василя ж затримали із помсти, що відмовився із ними працювати, і тому, що саме в цей час у них працювала з Києва перевірка і вони хотіли показати „результат” своєї роботи по „боротьбі” з неконтрольованою контрабандою „чорних”. Воно і не дивує, адже „плановій” контрабанді ніхто не перешкоджає.

Без захисника

Я вимушена була взяти іншого адвоката, І.Орлова, який відразу ж включився у захист. Мабуть, саме це і не сподобалося нашим „правоохоронцям”. Згодом чергова подія. Слідчий УСБУ в Закарпатській області пан Мазур радить мені, щоб я відмовилася від адвоката І.Орлова. Але я на це не пішла. Однак згодом дізнаюсь, що його також відсторонили від справи, що до цього на цього тиснули, радили, щоб він залишив цю справу... Так без захисника і дійшла справа до прокуратури, яка затвердила обвинувальний висновок і скерувала усі матеріали в суд. Однак і тут знову дива. Минає 4 місяці, а суд по Васі, який сидить у СІЗО, так і не починається. Не знаю, скільки б часу так все тягнулося, якби у нас, батьків, не увірвався терпець і ми не звернулися із скаргами в той же суд. Згодом почалося судове слідство. Головував суддя О.Леміш. Відверто кажучи, такої брехні я не чула, одколи живу. На засідання приходимо, а другої сторони немає – одні Василькові свідки. Через деякий час на допит привели чеченку із „суфлером” – співробітником УСБУ, який постійно підказував їй, що відповідати на запитання судді. Тоді вона давала покази, що Вася був у кепці та камуфляжі, що не було в нього бокового зуба... Про відсутність задніх зубів вона, зрозуміло, вже геть забула... Вислухавши її покази, мій син заявив клопотання прокрутити відео і показати її перші покази, які суперечать як цим свідченням, так і реальним обставинам справи. Суддя задовольнив його, однак це так і залишилося на папері, бо з’ясувалося, що касета з очною ставкою... загубилася. Як засідання закінчилося, так цей СБУушний суфлер і чеченка зникли. Хоча „суфлер” приходив і на другі засідання по кримінальній справі. Мабуть, мав особисту „зацікавленість”. Стверджувати це дозволяє така обставина: коли суддя сказав, що досить досліджувати справу, „суфлер” кивнув головою, що так, досить. За весь цей час (майже 12 засідань в залі суду) жодного разу не було викликано прикордонних розвідників, щоб допитати їх і неупереджено з’ясувати усі обставини справи.

У зговорі...

От такі у нас правоохоронні органи! От таке у нас правосуддя! Чомусь суддя повірив чеченці, а нам та односельцям не вірить, про те, що Василь 6 місяців займався будівництвом будинку, а увечері того дня був у барі, чути не хоче. Весь цей час він не давав нам із сином жодного побачення. А коли виніс вирок – 4 роки, то сказав, що ми не є свідками, бо ми у зговорі з сином. І який він після цього суддя?! Йому, на нашу думку, йти пасти корови та вівці. Бо він не має власної думки і робить те, що йому говорять зі сторони. Згодом, коли я в черговий раз пішла просити про побачення із сином і спитала його, чого він так засудив Василя, то почула у відповідь: “Йому прокурор запросив 7 років, а я убавив на 4 роки позбавлення волі, так як він до цього був уже засуджений на три роки умовно. Так, був засуджений... по комбінованих фотографіях, які були головним доказом. Але це вже інша історія. До речі, заарештували сина за місяць до збігу цього умовного трирічного покарання. Виходить, що помстилися. Потім кримінальна справа майже 3 місяці лежала в Ужгородському міськрайонному суді. Я приходила до судді просити дозволу на побачення, а секретарка мені говорить: скажіть своєму синові, хай перестає скарги писати у прокуратуру. Я їй сказала, що правильно робить, що захищає себе.Я цю брехливу історію з незаконним осудженням мого сина буду пам’ятати все своє життя.

З повагою,
мати засудженого Василя Колесника,
с. Соломоново., Ужгородський район, Закарпаття


Від редакції. Те, що від правоохоронних органів та суду, особливо першої інстанції, залишилися тільки одні гучні назви, ми вже писати не будемо, це зрозуміло усім. Зрозуміло нам і те, що не все так гладко і просто. Навіть погодимося з твердженням, що не буває диму без вогню. У нашому сучасному житті буває все. Питання в іншому – в доказах. У цій справі вони штучні. І взагалі сама справа притягнута за вуха. Якщо це не так, то ми залюбки надамо шпальти газети нашим правоохоронцям, щоб вони, не дай Боже, не порівняли нас із нашим судом. На противагу йому ми даємо можливість будь-якій людині захистити себе. І наостанок. Як нам стало відомо, Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу засудженого Василя Колесника, скасував вирок і направив справу на новий розгляд в іншому складі суддів. Редакція газети має намір бути присутньою на новому розгляді, про результати якого повідомить читачів. Випуск №28(122) 16 серпня

http://karpravozahist.narod.ru/

21-08-2005 18:03 Закарпаття // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1124636582.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua