першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Не вір, не бійся, не чекай

31-08-2005 00:43 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1125438217.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Сподіваюся, що цей матеріал буде цікавим для Статей Майдану.
<hr>
<b>Аспірант Кандидатович Недоктор: Не вір, не бійся, не чекай, або кілька слів майбутнім аспірантам (і не лише їм) про те, як в Україні робиться наука</b>

У вересні-жовтні кожного року в установах Національної академії наук України (НАНУ) як і кожного року відбувається кампанія по набору до аспірантури. Документи для вступу в столичні установи НАНУ подають не найгірші випускники столичних та провінційних ВУЗів. Молоді люди з крилами за плечима та дипломами про вищу освіту виходять покоряти світ з надією на блискучу наукову кар’єру. Перефразовуючи відомий вислів, «поганий той аспірант, який не мріє стати кандидатом, а потім і доктором наук». Тим більше це заманливо для випускників з провінційних ВУЗів. Тим більше, якщо події розгортаються в столиці України «місті-герої Києві». Однак, після вступу у багатьох аспірантів дуже швидко крильця відвалюються і проклинаючи «це болото» вони йдуть заробляти собі на проживання десь на київські фірми, тим більше, що іногороднім у разі вступу в аспірантуру гарантовано дають 3 роки проживання в гуртожитку майже за символічну (як для Києва) плату. Щоб вберегти майбутніх аспірантів від розчарування щодо наукової кар’єри, спробую на власному досвіді розкрити внутрішню кухню Інститутів та те, що може чекати на них в разі вступу до аспірантури. Сподіваюся, одержаний мною досвід допоможе знайти те місце роботи, де молода людина зможе зробити собі ім’я в науці.

Почну з того, що науковий ступінь кандидата (фізико-математичних, біологічних, хімічних, філософських, економічних, тощо) наук практично втратив своє значення в нашому суспільстві, хіба що за винятком тих спеціальностей, які потрібні як яскравий бантик для просування вперед політикам чи владним діячам. Всі пам’ятають приклад «проФФесора» Януковича – доктора економічних наук. Тому пробитися простому випускнику ВУЗу в аспірантуру установи з «навколополітичними» спеціальностями досить таки важко без волохатої лапи чи особистої зацікавленості майбутнього керівника аспіранта. Якщо ж Ви подаєте документи в установу з «неполітичними спеціальностями», то будьте готові, що в разі захисту Вами кандидатської дисертації Ваше досягнення нікому не буде потрібне крім Вашого керівника та установи, де виконувалась Ваша робота. При спробі влаштуватися без протекції викладачем навіть в провінційному ВУЗі Вам швидко вкажуть на двері зі словами, що «у нас штат укомплектований», хоча частина кадрів насправді не має наукового ступеня. В випадку ж «матеріального заохочення» відповідальної приймаючої сторони розмова може піти в іншому руслі. Зрозуміло, що творчо працювати та розвиватися в такому колективі у Вас не буде ніяких стимулів, хоч Ви і матимете омріяний диплом кандидата наук. Тому найімовірніше місце Вашої роботи в Україні після захисту – це установа, де Ви будете зарахованими до аспірантури.

Тому в установах з непопулярними спеціальностями задовго до вступу в аспірантуру адміністрація починає «накручувати» потенційних керівників аспірантів, щоб вони привели хоча б якусь молодь та забезпечили хоча б якийсь конкурс. В разі його відсутності Президія НАНУ уріже виділені вакансії. Оскільки ця кампанія розпочинається найчастіше навесні, то через зв’язки у ВУЗах знаходяться потенційні вступники до аспірантури. Через якийсь час вони знайомляться з майбутнім керівником. Саме цей момент є найвідповідальнішим для майбутнього аспіранта, щоб не вскочити в халепу, бо можна провести в аспірантурі 3 роки і не одержати диплома кандидата наук. Тому розмова повинна вестися з намаганням встановити серйозність намірів Вашого керівника зробити з Вас кандидата наук та сприяти Вашому подальшому професійному зростанню.

Отже, в ході знайомства з майбутнім місцем роботи звертайте увагу на найменші подробиці та <i>не бійтеся</i> задавати незручні питання. Уважно слухайте вступну розповідь майбутнього керівника та відловлюйте слова наукового «новоязу», вимагаючи пояснень їх реального наповнення у Вашій ситуації: інновації, новітній, альтернативний, сучасний, біо- та нано- (технології, електроніка, збірка), впровадження, тощо. Ваша задача взнати, що за цим стоїть: прості слова чи реальне підґрунтя. Біда установ НАН України в тому, що матеріально-технічна база досліджень в більшості випадків забезпечується обладнанням радянських часів, яке в кращому випадку відповідає рівню досліджень 70-80-х років минулого століття, тому ні про які «новітній» чи «нано» мова йти не може. Хоча й є поодинокі винятки, які не відповідають загальному правилу, але переважно таке буває завдяки контактам з західними колегами. Тому поцікавтеся щодо міжнародних контактів. Ваш майбутній «шеф» може сказати, що він не вилазить з поїздок за кордон, але це не значить, що і Ви там постійно будете сидіти, щоб провести необхідні Вам вимірювання. Тому в підтвердження слів «шефа» попросіть ознайомитися з його іноземними публікаціями (яких насправді може і не бути) та порийтеся в Інтернеті, щоб знайти імпакт-фактори журналів, де опубліковані статті. Чим більший імпакт-фактор – тим краще (до речі, віце-прем’єру М.Томенку на замітку: на основі імпакт-факторів опублікованих статей можна розробити систему оцінки ефективності діяльності наукових колективів і відповідно розподілу коштів серед них). Нема закордонних статей – цікавтеся вітчизняними чи в російських виданнях. Але це набагато гірше та менш перспективно. Бо якщо про Вас не знає світ, то Ваші дослідження не існують, а Ви не можете професійно зростати.

Тому Ваша задача в ході наукового росту – заявити на весь світ про себе публікаціями в закордонних наукових виданнях. Але з іншого боку, щоб робити щось нове, треба знати, що з цього питання сьогодні роблять у світі інші. Для цього треба їздити на міжнародні конференції та мати доступ до наукових журналів. Користуватися бібліотекою, вручну перериваючи каталоги та риючись в запилених журналах можна, якщо писати нариси по історії якогось питання, але не для проведення сучасних наукових досліджень. Тим більше, що в зв’язку з практично відсутнім фінансуванням підписка в наших бібліотеках обмежена, а журнали через проблеми при перетині кордону приходять до нас з запізненням від кількох місяців до півроку. Невеликий вихід – Інтернет, за умови, що у Вашому <b>постійному</b> розпорядженні буде комп’ютер, під’єднаний до всесвітньої мережі. Але треба пам’ятати, що доступ до потрібних Вам статей є платним і тут неоціненною допомогою були б Ваші поїздки за кордон або контакти з закордонними колегами, які можуть скористатися електронними підписками Університетів та переслати електронну версію необхідної Вам статті. Все це хоча б на початковому етапі, поки Ви не зробите собі ім’я в науці, має забезпечити Ваш «шеф».

В ході розмови з керівником поцікавтеся його посадою та науковим ступенем і відверто запитайте, навіщо йому Ваша аспірантура. Він Вам повинен довести, що без Вас в нього особисто буде заблокований важливий науковий напрямок чи кар’єра, бо з Вами в тандемі він хоче наприклад захистити докторську чи стати професором. Тоді не лише Ви «пахатимите» над своєю дисертацією, а і він Вас пхатиме до неї. Бо реально захиститися за 3 роки дуже важко, практично неможливо. Для цього потрібно починати працювати над темою ще в студентські роки. <i>Не вірте</i> обіцянкам, що «якщо ця теорія спрацює», то відразу будуть золоті гори. Теорія найчастіше не спрацьовує, і винними в цьому звичайно ж зроблять Вас, навіть якщо Ви є визнаним вундеркіндом з перемогами на міжнародних олімпіадах у школі та червоним дипломом у ВУЗі. Втім, незалежно від цього золоті потоки від Вашої праці плистимуть в кишеню Вашому керівнику. Найменший з цих потоків – це щомісячна доплата за аспіранта, а найбільший – це багатотисячні гранти на основі Ваших результатів, з яких Вам можливо перепадатимуть невеликі крихти. Тому відразу будьте готові до такого повороту подій і по можливості не купуйтеся на 200 гривень надбавки, «якщо напишеш звіт по проекту». Заодно поцікавтеся, з ким разом Ви будете працювати над темою досліджень. Ідеальний для Вас варіант – безпосередньо з шефом, бо часто бувають ситуації, що шеф занадто зайнятий бюрократичними справами та перекладає роботу з аспірантом на плечі своїх підлеглих, яким від Вашої дисертації ні холодно, ні жарко. Звідси і плачевний результат. Пам’ятайте, що ваша головна задача під час навчання в аспірантурі – захист дисертації на основі публікацій в престижних наукових журналах та створення наукового імені.

Торкнуся теми про оплату роботи в науці. Стипендія аспіранта з 1-го липня складає 562 гривні, кожні 2-3 місяці її зараз підвищують десь на 10 відсотків. Мінус податки – буде близько 500. Як для глибинки – це досить пристойний заробіток. Але не для Києва. Якщо Ви потрібні будете шефові – він дасть Вам ще півставки, загалом набіжить Вам на руки близько 700 гривень. Ще Вам може щось капати з грантів чи проектів, але не стільки, скільки Ви зробили по ним. В Україні часто-густо кошти одержуються по принципу «рука руку миє» і щоб одержати кошти, треба певний відсоток передати клеркам, які їх розподіляють. До речі, ніякі перевірки фінансової дисципліни навіть самою Юлією Володимирівною тут не допоможуть – гроші крадуться чисто і професійно, тож якщо схочете, щоб Вам щось просочилося крізь пальці – робіть свою справу і помовчуйте, бо і того не матимете, а довести факт розкрадання не зможете.

Під час знайомства з Вашим майбутнім місцем роботи познайомтеся з роботою підпорядкованих Вашому майбутньому шефу дослідницьких лабораторій. Перше, на що варто звернути увагу – під час Ваших відвідин всі мають працювати на на приладах або установках, а не почитувати на комп’ютері жовті сторінки «Української правди», створюючи видимість бурхливої наукової діяльності шляхом переключення вікон браузера на пошукові наукові сервіси. <i>Не вірте</i> байкам, що в нас тут стоїть надзвичайно просунутий прилад, який зараз на ремонті, а от до Вашого наступного приходу все запрацює. <i>Не вірте</i>, не запрацює, і скоріш за все саме Вам доведеться піднімати його з руїн, шукаючи спеціалістів по ремонту та виклянчуючи в шефа грошей на їх оплату. Також поміж іншим поцікавтеся у Ваших майбутніх колег як часто вони бувають на міжнародних конференціях чи їздять в закордонні відрядження. Не забудьте поспілкуватися з нинішніми аспірантами, поцікавтеся, як у них справи з підготовкою дисертації. Якщо виявиться, що на третьому році навчання в аспірантурі в кожного з них наявні лише пару тез доповідей, замість необхідних для захисту мінімум трьох статей в фахових реферованих журналах, можете ставити хрест на керівнику, до якого Ви збираєтеся в аспірантуру.

Всю одержану в спілкуванні з майбутніми колегами інформацію відразу можете екстраполювати на себе. При цьому не втрачайте самоповаги і не думайте, що Вам довелося спілкуватися з «професорами Преображенськими» (пам’ятаєте повість Булгакова «Собаче серце»?), якими Ви ніколи не зможете стати. Було б Ваше бажання працювати та стати «професором Преображенським». Це зовсім нескладно, якщо брати до уваги загальний рівень НАНУ. Розкрию невеликий секрет для Вас: в силу специфіки НАНУ «Професори Преображенські» зустрічаються досить рідко, найчастіше у нас працюють такі собі роботяги, які покірно тягнуть свою лямку. Навіть якщо Ваш майбутній шеф є професором, член-кором чи академіком НАНУ, то це ще не значить, що він є визнаним світилом науки. Попрацюєте - взнаєте, яка корупція і брудні торги бувають при їх обранні. Але якщо зустрінете навіть без вищезазначених погон «професора Преображенського», з яким Ви будете працювати, то вважайте, що Вам дуже повезло.

Отже, Ви зробили свій вибір на користь аспірантури, подали документи і готуєтеся до екзаменів. Найголовніше для Вас – здати спеціальність, по якій Ви будете навчатися. Як правило, Вам доведеться здавати те, що Ви вивчали у ВУЗі. Але оскільки рідко хто з НАНУ викладає у ВУЗах (поцікавтеся перед екзаменом, чи є такі з екзаменаційної комісії), то формули вони вже не пам’ятають, через що шпаргалки з формулами Вам не дуже допоможуть. А от закономірності, наукові ідеї вони знають чудово, тому на екзамені Вам варто продемонструвати <i>розуміння</i> суті питання, яке Вам задали. Не намагайтеся по ходу відповіді на питання придумувати те, чого Ви не знаєте – фальшування комісія дуже добре відчуває, навіть якщо Ви говорите дуже впевнено. Краще викладіть те, в чому Ви добре розбираєтеся і плавно спробуйте обійти моменти, які Ви не знаєте.

Вступні іспити позаду, Ви зараховані. Починається навчання. Для іногородніх, які приїхали підкоряти столицю, постає проблема – де жити? Начебто й надають іногороднім гуртожиток, але то на папері. Аспіранти, які нещодавно закінчили аспірантуру і не встигли захиститися в строк, правдами і неправдами в Управлінні справами НАНУ (керуючий - В.В.Арсенюк) добиваються продовження проживання. Відповідно, місця під нових аспірантів не звільняються, і новачкам доводиться чекати по кілька місяців, коли знайдеться місце. Тут треба звернути увагу на певне ноу-хау, яке нещодавно запровадило Управління справами НАНУ. Вони вирили десь з запилених архівів постанову чи не брежнєвських часів, в якій зазначений норматив, що в гуртожитках норма проживання складає 6 квадратних метрів на особу. Тому там, де раніше науковці жили по двоє – селять по троє. Куди вже там до якісного відпочинку після виснажливого робочого дня, розміщення бібліотеки, яку мав би накопичувати майбутній «професор Преображенський» і взагалі про який елементарний комфорт може йти мова? Виходить майже анекдотична ситуація: покійнику на цвинтарі дають два квадратних метри, а в гуртожитку аспіранту, який має творити нашу науку, – шість.

Далі. Припустимо, що Ваша заповітна мрія збулася – Ви захистили дисертацію. Але <i>не чекайте</i>, що наслідком цього буде покращення житлових умов – не буде цього. За багато років радянського «світлого майбутнього» та наступного кучмізму в системі НАНУ накопичилася немаленька черга пільгових і не тільки претендентів на житло. Плюс корупція та непрозорість, яка є при його розподілі. Так що Ваше місце буде в кращому випадку першим ззаду в цій черзі і то за умови, що Вам вдасться пробитися на постійну прописку в м.Києві, яка є необхідною умовою для постановки на квартирний облік в черзі, яка не рухається. Як варіант – молодіжний кредит, але без квартирного обліку його Ви не зможете оформити. Що стосується службового житла, то його зрідка розподіляють (для Києва кілька квартир на рік, в цьому році за моїми даними ще не було жодної), але знову ж таки це крапля на море бажаючих.

От і виходить, що аспіранту куди не кинь – всюди клин. Але одна справа, коли йому заздалегідь хтось розповість про це, а інша – коли треба вигрібати самому. Сподіваюся, що наведений вище матеріал допоможе майбутнім науковцям розібратися, де справжня наука і він стане «професором Преображенським», а де псевдо-наука, наслідком чого будуть даремно змарновані роки.

І наостанку кілька слів щодо мого власного бачення реформування науки, принаймні, як це мені бачиться з Києва.

По-перше, Київ через столичний статус є доволі специфічним з точки зору одержання наукових знань. Кияни-випускники ВУЗів не поспішають пов’язувати свою долю з наукою через низькі зарплати порівняно з Київськими фірмами. Для випускників родом з глибинки зарплата в науці є непоганою на тлі низьких зарплат у них вдома, але на заваді стає відсутність нормального житла, або його шалена дорожнеча в Києві. Тому з одного боку варто було б розвивати наукові установи в глибинці для залучення місцевих кадрів, які мають поблизу власне житло, а з іншого боку в столичних установах дбати про службове житло, яке могло б привабити кваліфіковану молодь з глибинки або з того ж Києва.

По-друге, варто запровадити систему оцінювання діяльності наукових колективів та розподілу коштів серед них з використанням імпакт-факторів наукових видань, в яких вони публікуються. Все дуже просто: чим престижніший науковий журнал, тим вищий він має імпакт-фактор, тим важче там опублікувати туфту або матеріал з середини минулого століття. З іншого боку, в нас люблять публікуватися в складі «братських могил» (колективу авторів). В такому випадку, щоб кожному з авторів не діставалося повне значення імпакт-фактора журналу, для кожної публікації його треба ділити на кількість авторів. Таким чином підбивши підсумки як для окремо взятої організації, так і наукового колективу всередині неї або окремо взятого науковця, можемо одержати кількісну оцінку та порівняти їх діяльність за певний період (напр., рік), щоб відповідно до цього провадити розподіл коштів. В цьому випадку усувається суб’єктивний вплив дирекції Інститутів, яка в силу власного бажання покерувати та прикормити «наближених до тіла» може загубити розвиток перспективного напрямку.

І останнє. Багато науковців брали активну участь в творенні Помаранчевої революції, а після її перемоги з натхненням докладали зусиль до реформування НАН України. Однак, схоже, що реформування звелося до чергової кампанії, коли зібрали пропозиції науковців і вони потонули в чорній дірці Президії НАН України. В усякому разі всередині Інститутів за останні півроку після революції порівняно з кучмістськими часами нічого не змінилося: те ж саме засилля паперотворчості у вигляді постійного написання фальшивих проектів з наступним звітуванням по незробленій роботі, що займає левову частку роботи науковців. Безрезультатне проїдання коштів платників податків триває.

<b>Додаткові матеріали з Майдану по темі:</b>
[01-02-2005] - Адам Рудчик: Наука в Україні. Бути чи не бути? ( http://maidan.org.ua/static/mai/1107290416.html )

[12-04-2005 22:40] - Молоді науковці об‘єднуються ( http://maidan.org.ua/static/news/1113334848.html )

[19-04-2005 09:49] - Чи є майбутнє в Національної академії наук України? ( http://maidan.org.ua/static/news/1113893364.html )

[12-05-2005 20:22] - Зміни в Національній академії наук України може провести лише сама академія ( http://maidan.org.ua/static/news/1115918523.html )
<hr>
<b>Обговорення статті на форумі «Освіта і наука»:</b> http://www2.maidan.org.ua/n/osvita/1125437729

31-08-2005 00:43 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/news/1125438217.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua