першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Онеїда

20-07-2006 23:39 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1153427978.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

О Н Е Ї Д А Евгений Онегин



Не помишляючи бентежить Не мысля гордый свет забавить,
Шановне панство з бодуна. Вниманье дружбы возлюбя,
Завважу – хто ж лікує нежить, Хотел бы я тебе представить
Коли вже чхачка докона? Залог достойнее тебя.
Понюшка київського перцю Достойнее души прекрасной,
Зціляє виразку в мізках Святой исполненной мечты,
Тим, хто куйовдиться до герцю Поэзии живой и ясной,
Про особливий руський шлях Высоких дум и простоты;
І рветься світ нести туземцю. Но так и быть – рукой пристрастной
І, аве, Боже, ці рядки Прими собранье пестрых глав,
В веселім писані азарті Полусмешных, полупечальных,
Пера гусячого не варті, Простонародных, идеальных,
Та оправдання для руки, Небрежный плод моих забав,
Що в них зійшлися обопіль Бессонниц, легких вдохновений,
І справжній сміх, і справжній біль, Незрелых и увядших лет,
І наші п’яні теревені, Ума холодных наблюдений
І німота пред Вами, Геній! И сердца горестных замет.



РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ГЛАВА ПЕРВАЯ

«Мій дядько, знай, мовчав у вуса, «Мой дядя самых честных правил,
Та, занемігши не на жарт, Когда не в шутку занемог,
Він поважать себе примусив Он уважать себя заставил
І тим зазначив, чого варт. И лучше выдумать не мог.
Його б науку повселюдно; Его пример другим наука;
Та, Боже мій, до чого нудно Но, боже мой, какая скука
Сидіти з хворим день і ніч, С больным сидеть и день и ночь,
Славетну згадуючи Січ! Не отходя ни шагу прочь!
Збивати злежану перину, Какое низкое коварство
Скорботно ліки подавать, Полуживого забавлять,
Та все байками звеселять Ему подушки поправлять,
Живого ледь наполовину. Печально подносить лекарство,
І думать, як тут не крути: Вздыхать и думать про себя:
А йди вже ти під три чорти!» Когда же черт возьмет тебя!»








2 2
Так думав молодий гульвіса, Так думал молодой повеса,
У бричці сьорбавши гляссе. Летя в пыли на почтовых,
Як маєш спадщини до біса, Всевышней волею Зевеса
То тільки й горя, шо трясе! Наследник всех своих родных.
Любителі Петра й Наталки! Друзья Людмилы и Руслана!
З героєм нашої читалки С героем моего романа
Дозвольте познайомить вас, Без предисловий, в сей же час
Якщо у вас на те є час. Позвольте познакомить Вас:
Онегін, приятель мій давній, Онегин, добрый мой приятель,
Пройдисвіт з берега Дніпра. Родился на брегах Невы,
Як ви ізвідти, вам не тра Где, может быть, родились вы
Розказувать про кручі славні; Или блистали, мой читатель;
Бував і я на тих горбах: Там некогда гулял и я:
Та все ж не теє, шо в Хижках! Но вреден север для меня.


3 3
А дядьків брат, Євгенів тато, Служив отлично-благородно,
Служив в столиці на Дніпрі. Долгами жил его отец,
Бали, і ті давав з зарплати, Давал три бала ежегодно
Бо не підсів на хабарі. И промотался наконец.
Євгена доля не цуралась: Судьба Евгения хранила:
То госпожа ним переймалась. Сперва Madame за ним ходила,
Там господін її змінив. Потом Monsieur ее сменил.
Хлопчак бідовий був, не нив. Ребенок был резов, но мил.
Пан Іванов, кацап убогий, Monsieur l’Abbe, француз убогой,
Аби дитятко не того, Чтоб не измучилось дитя,
Навчав між іграми його, Учил его всему шутя,
Як і шпиняв чим, то не строго, Не докучал моралью строгой,
Але й за бешкет не годив. Слегка за шалости бранил
Гулять в парк Пушкіна водив. И в Летний сад гулять водил.


4 4
Коли ж пора прийшла Євгену, Когда же юности мятежной
Все полетіло шкереберть Пришла Евгению пора,
У вир надій, кохання, щему. Пора надежд и грусти нежной,
Кацапа виставили геть. Monsieur прогнали со двора.
Ось мій Онегін на свободі; Вот мой Онегин на свободе;
Підстрижка по останній моді; Острижен по последней моде;
Gestalt від Лілі Пустовіт - Как dandy лондонский одет –
І врешті решт побачив світ. И наконец увидел свет.
Він по-москальському шелепав. Он по-французски совершенно
Міг слово вставить, і писав; Мог изъясняться и писал;
А гопака вже танцював! Легко мазурку танцевал
А кланявся! Шо той Лієпа! И кланялся непринужденно;
Шо вам іще? Електорат Чего ж вам больше? Свет решил,
Рішив, шо й чорт йому не брат! Что он умен и очень мил.





5 5
1.Ми всі навчалися далебі; 1.Мы все учились понемногу
2.Хто в Оксфорді, хто в ПТУ. 2.Чему-нибудь и как-нибудь,
3.Затим, щоб вставить при потребі: 3.Так воспитаньем, слава богу,
4.“Оце так так!” і “Ну і ну!” 4.У нас немудрено блеснуть.
23.Та шляк би трафив ту освіту! 5.Онегин был, по мненью многих
24.Байки про батьківський народ, 6.(Судей решительных и строгих),
25.Що кляпом затика нам рот, 7. Ученый малый, но педант,
26.І тра поїздити по світу, 8.Имел он счастливый талант
27.Щоби побачить і почуть 9.Без принужденья в разговоре
28.Її імперську сучу суть. 10.Коснуться до всего слегка,
5.Онегін був на людську раду 11. С ученым видом знатока
6.Бандера, впертий до упаду. 12. Хранить молчанье в важном споре
7.І хоч по ліності мовчав, 13.И возбуждать улыбку дам
8.Та за Батурин не прощав. 14. Огнем нежданных эпиграмм.



6 6
9.Назло Москві жалів чечена 15.Латынь из моды вышла ныне:
10.І волів, щоб не з’їхав дах, 16.Так, если правду вам сказать,
11.Судить про всеє по верхах, 17.Он знал довольно по-латыне,
12.Тож виглядав доволі вчено, 18.Чтоб эпиграфы раэбирать,
13.До того ж міг в любий момент 19.Потолковать об Ювенале,
14.Зліпить для дами комплімент. 20.В конце письма поставить vale,
15.Матюк тоді не мав пошани: 21.Да помнил, хоть не без греха,
16.Але якщо відвертим буть, 22.Из Энеиды два стиха.
17.Він досить знав тієї гани 23.Он рыться не имел охоты
18.І міг в три поверхи загнуть, 24.В хронологической пыли
19.Коли дививсь “Шахтар”–“Ювентус”, 25.Бытописания земли;
20.А щоб із дамами консенсус 26.Но дней минувших анекдоты
21.Відсвіжувать, міг залюбки 27.От Ромула до наших дней
22.Із Енеїди два рядки. 28.Хранил он в памяти своей.




7 7
Він мадригал від дифірамба Высокой страсти не имея
Ще відрізняв, та лай не лай, Для звуков жизни не щадить,
Щоб там анапеста від ямба! Не мог он ямба от хорея,
Тут хоч на кіл його сажай. Как мы ни бились, отличить.
Міг “Наймичку” назвать “Наймитом”; Бранил Гомера, Феокрита;
Зате він знав закон корита Зато читал Адама Смита,
І бізнесовий мав талант: И был глубокий эконом,
Кому – хабар, кому – откат, То есть умел судить о том,
І чим чиновник багатіє, Как государство богатеет,
Чому, явивши диво з див, И чем живет, и почему
Він людські землі захопив, Не нужно золота ему,
Хоч сам не оре і не сіє. Когда простой продукт имеет.
Папа` ловив тим часом гав Отец понять его не мог
І Конча-Заспу прозівав. И земли отдавал в залог.




РОЗДІЛ ТРЕТІЙ ГЛАВА ТРЕТЬЯ
25 25
Тетяна любить як дитина, Кокетка судит хладнокровно,
Як гедоніст – блаженства суть, Татьяна любит не шутя
Як президента – Україна... И предается безусловно
Гай , батьку, дітки підростуть... Любви, как милое дитя.
Це так, до слова. Стало б духу Не говорит она: отложим –
Вам полюбити кокетуху. Любви мы цену тем умножим,
Вона то мане, то майне, Вернее в сети заведем;
А вам то вступить, то кольне Сперва тщеславие кольнем
Так, що ні встати і ні сісти, Надеждой, там недоуменьем
Та, не зціливши ваших ран, Измучим сердце, а потом
Вона вас тягне в ресторан, Ревнивым оживим огнем;
Де господа соціалісти А то, скучая наслажденьем,
Честь відмивають від лайна. Невольник хитрый из оков
Я тим натішився сповна. Всечасно вырваться готов.




26 26
Іще Господь послав напасти! Еще предвижу затрудненья:
На хворе тім’я – колуна. Родной земли спасая честь,
Тепер от маю перекласти Я должен буду, без сомненья,
Листа Тетяни, бо вона, Письмо Татьяны перевесть.
Любивши мову солов’їну, Она по-русски плохо знала,
Страшну за те платила ціну, Журналов наших не читала,
Коли від вимови її И выражалася с трудом
Врізали дуба солов’ї. На языке своем родном,
Отож, російською писала... Итак, писала по-французски...
Євгену те – як сало в піст! Что делать! повторяю вновь:
До речі, молодь з наших міст Доныне дамская любовь
Не те, що мови, скоро й сала Не изъяснялася по-русски,
Забуде неповторний смак Доныне гордый наш язык
Через кремлівських посіпак. К почтовой прозе не привык.


27 27
–“Кума, ты слышала, болтают, Я знаю: дам хотят заставить
Что русских скоро истребят. Читать по-русски. Право, страх!
Одесских – в море побросают, Могу ли их себе представить
Донецких – в шахтах схоронят, С "Благонамеренным"21 в руках!
А остальных – на чебуреки!” Я шлюсь на вас, мои поэты;
Здоров були, пани есдеки! Не правда ль: милые предметы,
Магайбі, щоб не вийшло ху. Которым, за свои грехи,
Куди вам, з грижею в паху Писали втайне вы стихи,
Знов піднімать на барикади Которым сердце посвящали,
Всіх тих, хто ”русским языком Не все ли, русским языком
Владея слабо и с трудом”, Владея слабо и с трудом,
Хапа гачок тії принади, Его так мило искажали,
Що як кривавий діамант И в их устах язык чужой
Залишив нам рудий гарант. Не обратился ли в родной?



28 28
Боронь, Господь, серед гулянки, Не дай мне бог сойтись на бале
Чи після туру гопака, Иль при разъезде на крыльце
Зустріть студента Могилянки С семинаристом в желтой шале
Чи малюка із дитсадка! Иль с академиком в чепце!
От, наче вуса без усмішки; Как уст румяных без улыбки;
Я без російської примішки Без грамматической ошибки
Своєї мови не люблю, Я русской речи не люблю.
І може на біду мою Быть может, на беду мою,
Красунь прийдешніх покоління Красавиц новых поколенье,
Попсарню виключить на мить, Журналов вняв молящий глас,
І в тиші мова зазвучить; К грамматике приучит нас;
А там – і віршам воскресіння! Стихи введут в употребленье;
Та що я? Вірша не з’їси... Но я... какое дело мне?
Мені миліш старі часи. Я верен буду старине.



29 29
Коли і роки молодії, Неправильный, небрежный лепет,
І по два двадцять ковбаса, Неточный выговор речей
І Україна для Росії По-прежнему сердечный трепет
Немов щока для ляпаса; Произведут в груди моей;
Ще довго в вільному по духу Раскаяться во мне нет силы,
За кацапізмами, як шлюху Мне галлицизмы будут милы,
По амплітуді вихляка, Как прошлой юности грехи,
В мені впізнаєте совка. Как Богдановича стихи.
Та годі! Час і до роботи, Но полно. Мне пора заняться
Бо розходився – тра-та-та! Письмом красавицы моей;
Уже забув і про листа Я слово дал, и что ж? ей-ей
Від невимовної скорботи. Теперь готов уж отказаться.
І мовчки дивиться на нас. Я знаю: нежного Парни
З гори чернечої Тарас Перо не в моде в наши дни.

Літо 2005
















РОЗДІЛ ДРУГИЙ ГЛАВА ВТОРАЯ
1 1
Село, де нудьгував, Євгеній Деревня, где скучал Евгений,
Було у чорта на рогах; Была прелестный уголок;
Хто потерпав від неврастеній, Там друг невинных наслаждений
Той знає – істина в Хижках. Благословить бы небо мог.
Там від Ханенкової хати Господский дом уединенный,
Наліво – озеро Хрещате, Горой от ветров огражденный,
Направо – Негина дуга, Стоял над речкою. Вдали
Благословеннії луга, Пред ним пестрели и цвели
За Лобачевськими – Бурівня, Луга и нивы золотые,
Та, що й Рів’єра їй не рівня; Мелькали сёла; здесь и там
Косинське спину вигина, Стада бродили по лугам,
В якому панночка втопилась, И сени расширял густые
Коли гілляка обломилась, Огромный, запущённый сад,
На котрій вішалась вона. Приют задумчивых дриад.

Далі буде...


Лист Тетяни до Онегіна Письмо Татьяны к Онегину

Як вам пишу – чи гожу болю? Я вам пишу – чего же боле?
Чи забуваю честь і стать? Что я могу еще сказать?
І шлю листа на вашу волю, Теперь, я знаю, в вашей воле
Замість того, щоб вас послать. Меня презреньем наказать.
Та на пашну мою стодолю Но вы, к моей несчастной доле
Для сміху кинуть сірника Хоть каплю жалости храня,
У вас не здійметься рука. Вы не оставите меня.
Я важила – писать не стану, Сначала я молчать хотела;
Хоч вірте-ні, всім «на ура!» Поверьте: моего стыда
Високий стиль мого пера: Вы не узнали б никогда,
Торік турецькому султану Когда б надежду я имела
На Паску вкинула листа, Хоть редко, хоть в неделю раз
Так він увірував в Христа... В деревне нашей видеть вас,
А я й байдуже... Тільки б знати, Чтоб только слышать ваши речи,
Що вас побачу хоч на мить, Вам слово молвить, и потом
А там собі нехай горить Все думать, думать об одном
І клуня, як згоріла хата. И день и ночь до новой встречи.
Та, кажуть, ви анахорет; Но, говорят, вы нелюдим;
І світ сільський вам кара божа, В глуши, в деревне все вам скучно,
А я... даруйте, не секрет, А мы... ничем мы не блестим,
На Юлю зовсім не похожа... Хоть вам и рады простодушно.

Далі буде...

20-07-2006 23:39 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1153427978.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua