першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Переяславська рада. П’ять великих міфів

18-01-2007 12:34 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1169116453.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Сьогодні 18 січня, день напрочуд відомий в українській історії. Адже 353 роки тому відбулася та сама Переяславська рада, внаслідок якої долі України та Росії були з’єднані. Проте правду про ці події, нажаль досі майже ніхто і не знає, а дехто сприймає її через призму постанови ЦК КПРС "Про святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією".

Теорія, що була канонічною за радянських часів зводилася до твердження про те, що українці та білоруси є ніби-то не самостійними народами, а лише гілками російського народу, роз'єднаного ординцями Батия, а потім поляками, литовцями, німцями і т. д., котрі ще й ніби-то "вигадали" українську та білоруську мови. Ці частини - гілки тільки й робили потім, що мріяли про "воссоєдінєніе", а Богдан Хмельницький був саме тим, хто справдив цю мрію.
Було б цікаво зупинитися на основних міфах, на яких будувалася ця теорія:
1. Українці і росіяни ніколи між собою не ворогували.
2. Московська держава робила все можливе, щоб підтримати українських повстанців і при першій же можливості оголосила війну Речі Посполитій.
3. Переяславська рада була всенародною і одностайною, а її рішення здобули всенародне схвалення.
4. Присяга в Переяславі давалася Росії (не царю!).
5. Україна увійшла до Московської держави саме в 1654 р., і саме на тих умовах, які виробив Богдан Хмельницький і схвалив цар та його уряд.

Звичайно, історія – не математика, тут надзвичайно складно знайти чітку відповідь – що правда, а що – ні, але факти залишаються фактами. І ось вони:
1. Протягом всієї історії українсько-російських відносин, ще з часів Юрія Долгорукого та Андрія Боголюбського, нараховується близько двох десятків воєн, а до 1648 р. відбулося близько половини їх
2. Після того, як договір було укладено, Москва не поспішала з допомогою. Цілих 6 років Москва не погоджувалася вступити у війну проти Речі Посполитої на боці України, і лише загроза переходу Б.Хмельницького під турецький протекторат змусила її діяти енергійніше і прийняти відповідні рішення Земського собору (11(1) жовтня 1653 р.). Можна пояснити шестирічне зволікання Москви, говорити про її холодний політичний розрахунок, але до чого тут дружба?
3. Переяславська рада не могла бути всенародною, оскільки на ній було присутніми не більше 300 осіб. Там не були представлені жодні стани українського суспільства окрім козаків (міщани були тільки переяславські). Логічно, що далеко не вся козацька старшина схвально ставилася до військово-політичного союзу з Московською державою. Це виявилося ще під час присяги, а особливо протягом воєн з Московською державою у часи "Руїни".
4. Деякі вчені беруть під сумнів те, що присяга в Переяславі була односторонньою (тобто лише українська сторона присягала), проте абсолютно очевидним залишається те, що вона давалася цареві Олексію, а не Росії (Московській державі) чи російському народу. Тільки з географічного погляду, вона теоретично могла бути взята лише з населення Гетьманщини, яка складала 1/4-1/5 частину етнічних українських земель. Оскільки фронт тоді йшов приблизно по лінії Житомир-Вінниця, то звичайно ні про яку присягу на землях, які тоді були під владою Польщі (Галичина, Холмщина, Підляшшя, Лемківщина, більша частина Волині та Поділля), Угорщини (Закарпаття), Молдавії (Буковина) не могло бути й мови, так само як і на землях південної України, підвладних Кримському ханству.
5. Переяславські домовленості були усними і до того ж дуже неясними. Зрештою, слід сказати, що договір 1654 р. призвів тільки до утворення військово-політичного союзу, до певної конфедерації, в якій Гетьманщина зберігала свій суверенітет. Але цей договір Москва намагалася порушити і грубо це зробила восени 1656 р. Тоді на мирні переговори з Польщею та Литвою не були допущені українські представники (між тим мова мала йти про українські справи!) і як наслідок - укладено сепаратне порозуміння між Московською державою та Річчю Посполитою. Це порозуміння було помилковим з точки зору навіть московських державних інтересів, але ще болючішими були його наслідки для України - Гетьманщини. Тоді Б. Хмельницький знаходить інші вектори у своїй зовнішній політиці і укладає військово-політичний союз із Швецією та Трансильванією. З дипломатичних міркувань він не розірвав остаточно союз із Москвою, однак коли по його смерті Москва стала грубо втручатися у внутрішні справи Гетьманщини, то Іван Виговський і формально порвав з договір 1654 р. і уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою (1658 р.). Далі була поразка України у російсько-українській війні 1658-1659 рр. і вимушене підписання Юрієм Хмельницьким договору, який означав кінець незалежної Української держави і перетворення її в автономну одиницю Московської імперії. При цьому царські дипломати. А за ними й російські історики аж до др. пол 19 ст. видавали підписані Юрієм "Переяславські статті" ("14 статей") за нібито оригінал договору 1654 р.
Саме тому цей день є символом багатьох суперечностей та нез’ясованих темних місць нашої історії, але хоча б знати їх громадянину України аж ніяк не завадить.

18-01-2007 12:34 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1169116453.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua