першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

"рейдерство навпаки"

09-03-2007 17:17 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1173453460.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Викрито ще одну рейдерську схему під редакцією районнго суду. Але на цей раз суд вже не верхньопроміженського р-ну задирищінської області, а наш добровідомий "вибухнувший" Дарницький р/с м. Києва. Якщо бажаєте дізнатися як будучи одним з засносників ТОВ примусити інших співзасновників виплатити Вам частку статутного капіталу в розмірі, що більше вартості самого товариства і при цьому залишитися його рівноправним членом - читайте статтю "розлучення засновників або рейдерство навпаки". Трохи не забув, прошу помятати, що всі авторські права на цю схему належать виключно судді Дарницького районного суду м.Києва.

РОЗЛУЧЕННЯ ЗАСНОВНИКІВ
АБО
„РЕЙДЕРСТВО НАВПАКИ”


„Рейдерство” – останнім часто це поняття вже встигло набриднути багатьом із нас. Але безсумнівна актуальності цієї проблеми змушує багатьох фахівців в галузі права, за для винайдення дієвих засобів протистояння, продовжувати аналізувати все нові і нові схеми, що породжуються на тлі цього явища. Сподіваюсь, що описана нижче схема, назву якої я дав: „рейдерство навпаки” стане у пригоді як засіб для ..... чого - кожен вирішить для себе самостійно.
Дійовими особами є:
ТОВ „Марево” з столичною нерухомістю на балансі.
Засновники ТОВ „Марево”: Іванов Ю.А., Іванова Ж.А. їх внесок – нерухомість, розмір часток 30% і 30% відповідно, та Лисенко М.О. її внесок – грошові кошти та технологічне обладнання, розмір частки – 40%.
Иковський О.І. - представник інтересів Лисенко М.О.
Суддя Дарницького райсуду м. Києва.

Лисенко М.О. маючи намір отримати як умога більше прибутку оголошує про продаж своєї частки в статутному капіталі товариства третім особам за фантастично високою, але як вона вважала економічно виправданою, ціною. Звісно ж покупців на її 40% за такою ціною не знайшлось.
Але, ця невдача насправді стала невдачею самого товариства. Лисенко вирішивши, що прийшла пора брати керівництво товариством в свої руки, направляє до ТОВ „Марево” свого представника – г-на Иковського О.І. людину поважну, з великим досвідом роботи у правоохоронних органах (понад 4 роки), який, маючи не аби який хист та бажання до управління товариством, заявив про намір бути його директором, сміливо крокуючи у свій новий кабінет, де вже мали бути печатка, засновницькі документи та фінансова звітність товариства. Нажаль наряд охорони змінив напрямок руху Иковського О.І. бо в іншому випадку ми б мали нагоду почути про нове економічне диво – неминучий зріс виробництва та нарощування потужностей ТОВ „Марево” завдяки „геніальним” управлінським здібностям та величезному досвіду оперативної роботи Иковського.
Але опинившись за дверима товариства представник інтересів Лисенко М.О. вирішив діяти старим перевіреним методом заявивши про порушення його прав як представника до найближчого відділу міліції з проханням порушити кримінальну справу відносно Іванова Ю.А. Але отримавши відмову у зв’язку із відсутністю складу злочину зусиллями г-на Иковського було ініційовано ряд перевірок (8 протягом місяця) контролюючих органів. За що йому велика подяка, оскільки завдяки перевіркам товариством було усунуто більшість дрібних недоліків у роботі.
Після цього дійшла черга і до суду....і тут починається сполошний „театр абсурду”.
У своїй позовній заяві Лисенко М.О. до ТОВ «Марево», Іванова Ю.А. та Іванової Ж.А. під назвою „про усунення перешкод у здійсненні права власності, забезпечення доступу до участі у справах ТОВ «Марево», визнання дій неправомірними, визначення дольової частки учасника” просить суд зобов’язати інших двох учасників ТОВ „Марево” Іванова Ю.А. та Іванову Ж.А. виплатити їй її частку статутного капіталу в розмірі, визначеному на підставі висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи нерухомого майна товариства та майна, що знаходиться на території приміщення ТОВ „Марево” (навіть якщо воно і не є його власністю – коментар авт.).

Далі позивач просить суд в разі неспроможності Іванова Ю.А. та Іванової Ж.А. виплатити вартість її частки, визначеної на підставі будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, реалізувати все майно ТОВ „Марево” через Державну Виконавчу Службу з послідуючою виплатою Лисенко М.О. її частки.

І на при кінці позивач просить суд в забезпечення позову накласти арешт на все майно товариства, арештувати розрахункові рахунки і заборонити проведення загальних зборів.

Але головну роль у реалізації цієї схеми відведено звісно ж судді.
Суть схеми:
суд самостійно змінюючи об’єкт спору (правовідносини учасника з товариством щодо виходу та виплати належної частки в статутному капіталі на правовідносини фізичних осіб щодо визначення частки у спільній дольовій власності) тим самим змінює правовий режим майно (з майна товариства у сфері господарювання на майно у спільній дольовій власності), і відповідно сам предмет спору.
Таким чином, виходить, що „спор точиться між фізичними особами за визначення вартості частки та її виплату одному з них в майні, що ніби-то є їхньою спільною дольовою власністю”.

І.
І так, перше, що робить суд: постановляє ухвалу про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно ТОВ “Марево” від 22.05.06р.
Аналіз даної дії суду:
1). Статтю 153 ЦПК передбачено право суду, допускаючи забезпечення позову, вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи.
Звісно за для реалізації схеми це було не потрібно і суд не вважав, що тут могло бути якесь зловживання з боку „порядного” позивача, знаючи при цьому, що на момент подання позову у позивача ще не виникло право вимагати сплати її частки, оскільки для цього потрібно як мінімум вийди зі складу учасників товариства.
2). ч. 3 ст. 152 ЦПК встановлює обов’язкову умову для забезпечення позову – це співмірність виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. В нашому випадку вимогою позивача є вимога про виплату її частки до Іванова Ю.А. та Іванової Ж.А., а арешт накладено чомусь на все майно товариства.
Таким чином, намагаючись як найшвидше допомогти позивачу реалізувати свою схему, судом було завдано колосальної шкоди: 1) іншим учасникам товариства, 2) самому товариству, 3) третім особам, що перебувають у господарських правовідносинах з товариством предметом яких є те саме арештоване майно.
Фактично було порушено основоположні принципи свободи і розвитку підприємницької діяльності, невтручання у діяльність суб’єктів господарювання і головне були порушено конституційне право – право власності, шляхом обмеження права розпоряджатися своїм майном самому товариству.
3). Хоча в своїй ухвалі суддя і зазначив про накладання арешту на майно товариства і зазначено його приналежність самому товариству, але було вказано, що це майно яке знаходиться на території приміщення товариства, реально усвідомлюючи, що Державною виконавчою службою буде описане й арештоване все майно, що там знаходиться і його виключення з акту опису й арешту це вже проблеми власників цього майна.
4). Одним з найголовніших факторів, що у сукупності з іншими прямо вказує на упередженість у діях суду є те, що у позивача на момент подання позову не виникло права вимагати виплати своєї частки, оскільки позивач була рівноправним учасником товариства, виплата може здійснена лише після виходу або виключення учасника з товариства. Цей причинно-наслідковий зв’язок є очевидним, і в першу чергу для самого судді.

ІІ.
В подальшому події розвивались наступним чином:
29.05.06р. – через сім днів після постановляння ухвали про накладання арешту, суд відкриває провадження у цій справі.
Далі, на попередньому судовому засіданні відповідачем з метою скорішого вирішення цієї справи та на підтвердження правильності способу визначення вартості частки, що має бути виплачена учаснику який виходить чи якого виключено з товариства, у відповідності з балансом, складеним на день виходу, - було надано суду висновок експертного дослідження, проведеного судовим експертом, яким чітко визначено вартість часток всіх учасників товариства.
Але, наявність такого висновку не входило в плани позивача і суддя діючи відповідно до схеми не приймає до уваги:
а) наявність відповідно до ч. 2. ст. 148 ЦК в статуті товариства порядку та способу визначення вартості частини майна, що має бути виплачена учаснику у зв’язку із його виходом чи виключенням;
б) наявність експертного економічного висновку судового експерту, результати якого лише підтвердили правильність та обґрунтованість існуючого в статуті способу визначення вартості частки,
у своїй ухвалі від 21.06.06р. в мотивувальній частині зазначає:
„клопотання позивача про призначення по справі судово-будівельної експертизи для визначення ???дійсної ??? вартості нежилого приміщення, що належить ТОВ „Марево” та товарознавчої експертизи щодо вартості майна, яке знаходиться в приміщенні ТОВ „Марево” підлягає задоволенню, оскільки для визначення вартості всього майна учасників товариства необхідні спеціальні знання” ??
Таке формулювання навіть не можна пояснити!!
Постає логічне питання: „Для чого визначати вартість майна товариства для визначення ВАРТОСТІ ВСЬОГО МАЙНА УЧАСНИКІВ товариства!? Навіть нефахівцю в галузі права зрозуміло, що учасники товариства не є власниками його майна, а володіють лише частками в статутному капіталі (корпоративні права).!
Але це лише на перший погляд.
Відповіддю на це питання є – мета, з якою суддя постановляє такі на перший погляд беззмістовні ухвали.
На справді ж, переслідуючи мету постановити рішення на підставі висновку судової експертизи про сплату позивачу вартості її частки в розмірі, що в десятки разів більше ніж розмір визначений у спосіб передбачений статутом, суд в такий спосіб змінює правовий режим цього майна з „майна у сфері господарювання” на „майно у спільній сумісній власності”, шляхом підміни суб’єктів цих правовідносин.
Тобто, якщо власником є товариство – то це майно у сфері господарювання, але, якщо власником майна стають фізичні особи Іванов Ю. А. та Іванова Ж.А. – то це майно стає вже як майно у спільній сумісній власності.
І тоді весь спор переноситься у площину між фізичними особами за вартість своєї частки у спільній сумісній власності, визначення якої можливо шляхом оцінки ні в якому разі (згідно мети) не частки майна товариства, пропорційно частці учасника в статутному капіталі (як це передбачено ст. 54 Закону про госптовариста, ст. 148 ЦК), а шляхом оцінки окремо взятих предметів, таких як нерухомість, рухоме майно, нібито Іванових.

Саме тому позивач, за попередньою домовленістю із суддею, висуває вимоги про сплату її частки не до товариства, а до Іванова Ю. А. та Іванову Ж.А. І це може бути одним з доказів упередженості суду, оскільки у першому позові, який судом було повернуто позивачу!!!, відповідачем виступало, як і має бути, – ТОВ „Марево”, але після опрацювання схеми за участю судді та його підказкою позивач вже висуває вимоги про виплату до Іванових і суд, після цього, відкриває впровадження!

Щоб ще краще зрозуміти чому суддя так наполегливо намагається підмінити власника майна - з ТОВ „Марево” на Іванових (фактично змінити правовий режим майна), слід знати що таке майно у сфері господарювання:
Відповідно до ст. 139 ГК це - сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Тоді, якщо це майно у сфері господарювання і відповідно належить ТОВ „Марево”, то тоді:
а). його переоцінка можлива лише за рішенням самого власника цього майна, тобто товариства
б). статутом встановлюється спосіб визначення вартості частки майно товариства, що має бути виплачена учаснику, який виходить, або якого виключено з товариства, - у відповідності з балансом, складеним на день його виходу (п.8.2. статуту ТОВ „Марево”).

А недопущення цього, тобто, визначення вартості частки позивача у спосіб передбачений статутом є головною задачею судді на шляху досягнення мети (див. вище).

Завдяки цьому вартість майна товариства „під соусом” власності Іванових визначається на рівні ринкових цін, а суд зобов’язує Іванових виплатити позивачу її частку – 40%, яку вони звісно ж не виплачують оскільки не є власниками цього майна і не відповідають за зобов’язаними самого товариства перед іншим учасником.
У зв’язку з цим майно на яке накладено арешт, в тому числі і нерухомість, реалізується через ДВС, а викупає його, звісно ж, - позивач.

Таким чином і реалізується схема під умовною назвою „рейдерство навпаки” коли суддя самостійно змінюючи об’єкт спірних правовідносин, і як наслідок зміна предмету спору, переносить спір у зовсім іншу площину – у площину спору вже не між учасником та товариством, як мало б бути, а вже у площину спору між фізичними особами за вартість своєї частки у спільній сумісній власності. Завдяки цьому учасник товариства не виходячи зі складу учасників в судовому порядку зобов’язує товариства виплати йому частку в розмірі, що перевищує вартість всього товариства, тобто частка цілого стає більшою самого цілого, що призводить реалізації цього майна через ДВС та викуп його цим же участником – абсурд! - але нам з цим боротися!

MsWord document
Стаття.doc

52.00 Kb

09-03-2007 17:17 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1173453460.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua