першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Відкритий лист

12-03-2007 22:29 Івано-Франківщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1173727798.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Народному депутату України п. Є.Гірнику
Голові Калуської райдержадміністрації п. І.Живачівському
екс в.о. головного лісничого ДП „Калуське лісове господарство"
Мазура Ігоря Васильовича

Відкритий лист
Будучи призначеним на посаду головного лісничого за Вашими рекомендаціями, усвідомлюючи свою відповідальність перед партією «Конгрес українських націоналістів»(членом якої був багато років) і перед Вами як представниками від цієї партії у владі, вважаю за необхідне доповісти Вам про те, що стан ведення господарства в ДП «Калуське лісове господарство» є критично незадовільним.
Зокрема, поряд із плановою заготівлею деревини, тисячі кубометрів її вирубується незаконними рубками :
а) в порядку розрахунків із нелегальними робітниками;
б) в результаті самовільних рубок лісопорушниками;
в) в результаті зловживань посадовими особами.
Дані про ці рубки всіляко приховуються заради спокійного життя та комфортного перебування на посадах чиновників та очільників лісової галузі.
На нарадах і у звітах оперують тільки невеликими відсотками від дійсних масштабів незаконних рубок, не гребуючи фальшиво обуритись, що десь ніби-то допустили їх кільканадцять кубометрів (фальш і цинізм вже давно стали визначальними рисами лісової галузі). Але дані навіть від цих незначних офіційно зафіксованих об’ємів, ховаються від ока влади та громадськості.
Так за розпорядженням обласного управління л/г дані з протоколів, складених на невиявлених лісопорушників, яких до речі за 9 місяців цього року вперше складено на 120 кубометрів, заносяться не в розділ «незаконні рубки», а в розділ «порушення правил відпуску деревини на корені», який зовсім не на слуху відповідних органів, активної громадськості. Подібно приховуються дані актів передач, ревізії обходів, тощо.
Врешті-решт в галузі мусується думка, що самовільні рубки здійснюють бідні гуцули, які не мають роботи, і що ці рубки вкупі з офіційними (до речі часто-густо приїсковими) є набагато меншими по запасу, ніж приріст деревини.
При цьому замовчується, що ліси, втрачаючи повноту, позбавляючись генофонду (кращих екземплярів), деградують.
Але найбільше деградує мораль, бо наживаються з цього зовсім не бідні гуцули.
В галузі лісовідновлення стан справ теж дуже поганий. Не заготовляється в необхідній кількості та асортименті лісове насіння. В розсадниках вирощується дуже мало потрібного стандартного посадкового матеріалу. Приживлюваність лісових культур надзвичайно низька, бо створюються вони переважно за допомогою примітивної ручної технології, часто не в лісокультурні терміни, нестандартними сіянцями, нерідко взятими з-під намету лісу.
Догляди за культурами проводяться незадовільно. Задля фіктивних показників, якими офіційно оперують на нарадах і у звітах не з волі низових ланок робляться приписки.
Подібний стан справ і з рубками догляду в молодняках, яких потребують надзвичайно багато ділянок як уцілілих, так і загинувших культур. Бо із природного відновлення цінних порід, уцілілих штучних екземплярів можна б сформувати задовільні насадження, але для цього необхідно механізувати ці види робіт та за допомогою іншої, ніж існуюча заробітної плати залучити відповідну робочу силу.
Такий стан справ триває вже багато років. Як підтвердження додаю до свого листа наказ по держлісгоспу від 12.03.2004 р., де офіційно (наперекір опору директора) визнано незадовільний стан у галузі лісовідновлення.
Коротке резюме по веденню господарства за десятирічний період в лісгоспі висловила усно інженер-таксатор «Укрліспроекту» Т. В. Радчук: - ліси вирубано, лісовідновлення незадовільне, лісові культури по всіх лісництвах вкрай погані.
Крім того, багато ділянок культур пошкоджується, знищується лісовими пожежами, причому через незадовільне забезпечення лісництв засобами пожежегасіння (цистернами, мотопомпами, оприскувачами). Пожежі гасяться гілками дерев та лопатами і ніде не фіксуються (такої проблеми ніби-то не існує).
Всі види робіт в лісгоспі покладені на працівників лісової охорони. Безкінечні відводи лісосік, заготівля лісу, сортування і відвантажування деревини займають майже весь робочий час лісової охорони, головне завдання якої на сьогодні – заробити кошти. Безперечно, кошти для підприємства – справа благородна, але ж не за рахунок катастрофи.
Та й біда, що значні ресурси спрямовуються відшліфованими тіньовими схемами на забезпечення елітноєвропейського рівня життя високопосадовців, нахабно-цинічної частини лісового пристосуванства, на корупцію.
При цьому інвестиції вкладаються, зокрема, в дорогі розважальні заклади, іноземні автомобільні компанії і т. ін..
Так от, на інші справи, які вважаються не такі важливі, часу у лісівників фізично не залишається.
Із-за низької зарплати на лісозаготівельних та лісогосподарських роботах тут крім лісової охорони працюють в основному випадково найняті лісниками робітники, плата яким видається переважно необлікованою деревиною, частіше більш цінною, ніж заготовлена ними для реалізації лісгоспом. Тендерними заготівлями, якими відбиваються задоволені посадами і бажаючі спокою чиновники, охоплено не більше третини запасів всіх лісосік. До того ж, гордитись тендерами - значить гордитись більшою тінізацією процесу лісозаготівель і придбання деревини.
Там, де ведення господарства ведеться задовільно, то тільки завдяки ентузіазму окремих людей, яких критично мало.
Якби такий стан справ у лісовому господарстві був обумовлений тільки об’єктивними факторами, то була б інша справа, але протягом багатьох років я спостеріг, що все залежить, переважно, від моралі людей, які очолюють всі вирішальні ключові пости. На фоні катастрофічного становища в господарствах ці люди без банальних докорів сумління за одне тільки застілля, яких мабуть сотні, «з’їдають» трактори, плуги, місячні зарплати своїх робітників тощо. Але це - тільки квіточки.
Працюючи головним лісничим із вересня 2005 р., я намагався докорінно змінити стан справ, хоча без жодних ілюзій розумів утопічність цих планів. Бо для реалізації таких змін необхідно пробудити громадянське суспільство, треба, щоб влада показала людям, що вони можуть говорити вільно все, що знають і чого хочуть та при цьому не будуть розчавлені монстрами «їхніх систем», а будуть надійно захищені владою та законом.
Отже, спочатку я провів анкетне опитування лісничих і вивів на поверхню головні проблеми, які офіційно оприлюднив на виїзній Колегії Калуської райдержадміністрації. Це дуже не сподобалося спочатку директору Павлишину а потім і керівництву облуправління л/г, один із очільників якого невдовзі докоряв мені за це. При цьому він висловився, що й сам міг би наговорити на «Систему» багато такого, що аж йому самому страшно, але, мовляв, не хоче зупинити деякі добрі справи, що робляться для лісу. Які ці добрі справи високопосадовець не уточнив, але тут головним є визнання існування «страшної Системи».
Отже, далі задля зменшення тіньового обігу коштів, підвищення суми реалізації лісопродукції, збільшення заробітної плати і підвищення якості робіт по моїх рапортах було запроваджено ціну на фансировину дуба червоного, створено комісію по відпуску деревини, яка почала працювати. В результаті цього в кінці 2005 р. різко збільшився вихід високоякісних сортиментів цінних порід і відповідно – сума реалізації по лісгоспу.
Проте конкретного підвищення зарплати не відбулося, а лісгосп і далі, як ні в чому не бувало (собака гавкає, а караван іде), фігурував фіктивним підвищенням, яке на папері складається із багаторазового, ніби-то, перевиконання норм одним робітником, а насправді – кільканадцятьма нелегалами.
Я добивався оснащення лісгоспу механізмами, особливо мотоагрегатами «Секор» для проведення доглядів за культурами та рубок догляду в молодняках, трактором для робіт в розсадниках, пожежними мотопомпами, цистернами тощо. Проте до цього часу жодного із цих механізмів не придбано.
За моїм наполяганням в п’яти лісництвах влаштовано теплиці, де висіяно і отримано хороші 0,5-1-річні сіянці вибагливих порід (модрини, в’яза, ялиці, черешні).
Задля уникнення непотрібних витрат, приписок і брехні по штучному залісненню задовільно і добре природно відновлених зрубів у 2006 р. я, наперекір консерватизму і страху старої (не по віку) кліки, домігся проведення кампанії по обліку природного відновлення, в результаті чого під природне зарощування залишено 67 га зрубів. Культур, до речі, посаджено на площі 59 га, і то з величезним горем пополам.
В попередні роки під природне зарощування по лісгоспу залишалося біля 10 га зрубів, а на значно більших площах відновлених лісосік створювалися культури із виділенням коштів на неефективну, часто неповноцінну, а то й фіктивну посадку, догляди і т.д..
Маю підстави стверджувати, що таке практикується по всій області.
Замість відновлених зрубів я добивався заліснення малопродуктивних земель як в держлісфонді, так і поза його межами. У 2006 р. посаджено культур на невжитках на площі 7 га. Крім того, мною ініційовано передачу під заліснення 82 га таких земель у с. Старий Угринів та 20 га в с. Кропивник. Ця ініціатива налякала консерваторів лісгоспу - фаворитів обласного управління, які відкидають усе прогресивне, зокрема і по оснащенню лісгоспу механізмами, технологіями, і по заповіданню урочищ, тощо, а працюють за правилом: тихіше їдеш – дальше будеш. Тому в результаті умовляння ними уповноважених представників відповідних сільських рад вони зменшили кількість переданих під заліснення невжитків до 18 га.
Директору держлісгоспу Павлишину В.С. я постійно вказував на негаразди і проблеми, їхні причини, рекомендував, як їх вирішувати. Проте він відповідав, що, наприклад, на механізми нема грошей, зарплата в робітників нормальна і, взагалі, все добре, за виключенням дисципліни лісової охорони, яка не хоче працювати.
Поки він так говорить, і далі відбуваються величезні незаконні рубки, не ведуться догляди, пропадають культури, виснажуються ліси, розкручується маховик деградації.
Що ж стосується дисципліни, то я написав директору цілий ряд актів перевірок та рапортів про різного роду порушення і проблеми а ще більше доповідав йому усно. У 2005 р. я робив копії цих матеріалів, частину яких передав до райдержадміністрації та облуправління л/г. У 2007 р. я копій не знімав, але, не бачачи реакції з боку директора на найгостріші мої матеріали, подав йому заяву з проханням повернути мені їх назад. Та пан Павлишин сказав, що ці матеріали він порвав, бо йому дзвонили «великі люди». Копію цієї заяви додаю до свого листа.
І, насамкінець, із зміною політичної ситуації в країні пан Павлишин В. С. осмілів і відкрито став висловлювати мені претензії, що я цілий рік не давав йому робити гроші та що я, замість розподілу грошей між нами (трьома керівниками, а «четвертий пустий») та низами, зайнявся дитячою затією робити дослідження проблем і т. ін.. При цьому він обурено попаплюжив «помаранчеву владу», якої так, було, злякався.
Отже, в цих його словах і претензіях криється вся суть способу мислення і роботи, і його як керівника, і попередніх керівників, і багатьох керівників цієї та й, зрештою, інших галузей.
Обласний очільник при моєму вступі на посаду пригрозив мені, що «людей інакших у своїй системі вони не потерплять». Питається: яких?...
Далі директор осмілів ще дужче і запропонував мені вибрати один варіант із трьох: перейти на нижчу посаду, звільнитися за власним бажанням або ж він напише рапорт про примусове моє звільнення.
Пізніше, коли я оголосив йому, що прийняв варіант на звільнення (не будучи проти й рапорту, оскільки розумів, що директор явно блефує), пан Павлишин, напевно дізнавшись, що чимало людей подають до мене, до райадміністрації інформацію, матеріали на тему його неправомірної діяльності, спохватився: мовляв, і сам не знає, чому запропонував мені ті варіанти. Потім в черговий раз сказав, що я роблю по-дитячому, звільняючись з роботи.
А далі, передчуваючи недобре для себе від моєї відставки, він попередив мене, що знищить того, хто стане робити з нього злодія.
Не сумніваюсь, що грошей, можливо, для цього у нього вистачить на не одного інакомислячого. Але ж людей, які терплять, знають факти, схеми, численні фальсифікації є таки багато. І терпець у них колись може урватися, незважаючи на перспективу втрати місця роботи, житла, чи на притаманний нашому народу псевдоморальний бар’єр, що дав змогу в такій мірі розграбувати країну.
А поки що люди бажають не судових розглядів, слідства, а звільнення з посади такого керівника, як Павлишин В. С. і в ідеалі, дав би Бог, усіх таких керівників.
Що ж стосується своєї ролі, то не бачачи змоги докорінно змінити стан справ у Калуському лісгоспі, не бачачи такої перспективи і в чужій для мене «Системі», я через переконання змушений був звільнитися з роботи в лісовій галузі і при цьому припинити представляти в ній на рівні району Конгрес українських націоналістів.


15 січня 2007 р. І. В. Мазур

12-03-2007 22:29 Івано-Франківщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1173727798.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua