першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Чернігівщина: Реалії сьогодення

19-04-2007 08:33 Чернігівщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1176960786.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Чи з’явиться коли – небудь совість у нинішніх «прихватизаторів» ?


Завод «Жовтневий молот» чи не найстаріше підприємство Чернігівщини. Він був створений в 1922 роцi шляхом злиття двох пiдпиємств: Чернiгiвський чавунно-ливарний завод та Котовськi майстернi будiвництва вогнестiйких матерiалiв. В найкращі роки на заводi працювали сотні робітників, які займалися ремонтом тракторiв ХТЗ. За роки Великої вiтчизняної вiйни працював для фронту, а потiм для розбудови народного господарства. Асортимент та реалiзацiя продукцiї збiльшувались з кожним роком. Деталi в експортному виробництвi заводу вiдправлялись до Ливанського заводу протипожежного обладнання, продукцiя якого постiйно експортувалась в Болгарiю, Румунiю, на Кубу.

Приватизаційне махлювання
або як Кнуренко ощасливив чернігівців

Підприємство, яке має багаторічну історію і дивом вціліло від звичної руйнації в перебудовчий процес, пережило фінансові негаразди у важкі для економіки 90-ті роки, але зараз після приватизації С. Кнуренком знаходиться на межі закриття. Сотні людей можуть залишитися без роботи та житла. Багаторічна старанна робота, зусилля з відновлення життєдіяльності заводу виявилися марними. Нинiшне керiвництво вважає пiдприємство безперспективним і бачить подальший розвиток подій вже в іншій площині. Кнуренко просто не хоче займатися виробництвом, адже отримати швидкий прибуток і заробляти гроші тут досить нелегко, це ж не стриптиз-бар чи казино організовувати, які приносять великі прибутки. Тому Кнуренку і муляє заводське майно та бажання визнати підприємство банкрутом. А далі закономірна ліквідація за принципом: немає заводу — немає проблем.
Окрім ліквідації самого підприємства керівництво, на відміну від людей, по-iншому планує і майбутнє гуртожитку, у якому мешкають працівники заводу, які десятки років працювали над розбудовою, але зараз не мають іншого притулку, крім гуртожитку. Але гуртожиток хочуть знести, а на його місцi побудувати великий будинок під розпродаж квартир. Відтак вже не реальною видається перспектива погашення заборгованості із заробітної плати. Хоча усім відомо, що на «Жовтневтневому молоті» мізерна заробітна плата. Ця історія нагадує досить цинічний анекдот, коли до людини ставляться як до якогось непотребу.
Структурними пiдроздiлами пiдприємства є механозбiрний цех, цех шестерен, ливарний цех, дiльницi: iнструментально-ремонтна (забезпечення потреби заводу у виготовленнi технологiчного оснащення, штампiв, iнструменту, а також ремонт обладнання), енерго-механiчна, будiвельна та транспортна; вiддiл технiчного контролю, охорона, ЖКХ, столова, автостоянка, база вiдпочинку, технiчний вiддiл, заводоуправлiння. Основним пiдроздiлами є механо-збiрний цех, цех шестерен та ливарний цех. Отож, уполювавши легку здобич в часи економічної нестабільності і коли була спокуса отримати певні переваги та прихильність, то працівників заводу свого часу активно використали як на виробництві, так і в політичних процесах ( особливо під час виборів Чернігівського міського голови).

Хто захистить чернігівців від новітніх капіталістів?

Керівництво ВАТ свiдомо йде на закриття пiдприємства, розташованого майже у центрi міста і займає значнi виробничi площi, якi повнiстю не використовуються у виробничiй дiяльностi, лише з однією метою — продаж земелі.
Iншого пояснення масових звiльнень, свiдомого скорочення виробництва, немає. Звичайно, довести підприємство до банкрутства – це найпростіший шлях вирішити його долю. Бо якщо займатися розвитком виробництва, залучати інвестиції та вкладати інші ресурси, то перші прибутки можуть з’явитися не так скоро, а то і взагалі їх може і не бути.
Продаж земельної ділянки в центрі Чернігова, де вже не одне десятиліття розміщений завод, вірний спосіб отримати реально великі гроші. Окрім цього, обладнання, яке вціліло, ще й у робочому стані, то це додатково непогані гроші.
Під час загальних зборів працiвникiв заводу та мешканцiв гуртожитку, на якому керiвництво пiдприємства оголосило, що має певний план, який звичайно назвати оригінальним не можна, і хоче на мiсцi гуртожитку побудувати новий будинок для продажу квартир. Перспектива самого заводу аналогічна, це лише питання часу.
Чернігову потрібні нові ідеї говорить С.Кнуренко. Я — досвідчений менеджер, — каже він і філософськи ділиться своїми маньятичими планами щодо розвитку Чернігова, як наприклад, залучення транзитних туристів, які за його планами будуть користуватися послугами стриптиз-бару, його особистого казино та залишати гроші в м. Чернігові. Але зрозуміло, що це вже будуть не прибутки громади, а Кнуренка особисті.

Хочеш миру — готуйся до війни

Щоб не говорили чи не писали прості люди, які все життя працювали на заводі та збільшували доходи самого С. Кнуренка, але зараз перебувають у дуже скрутному становищі. Їх виселяють із гуртожитку. Всі вони просять щоб в проблемне питання втрутилася міська влада (яку постійно поливає брудом С.Кнуренко) та забрала на баланс гуртожиток і не дала пройдисвіту викинути людей на вулицю. Ось про що розповідають змучені люди:
—У гуртожитку проживає близько 80 чоловік. Більшість із нас віддали «Молоту» по двадцять і більше років. Із заводу нас звільняють за формулюванням «без надання житла». А люди живуть в гуртожитку по багато років, сім’ями обросли. Іншого житла у нас немає. Тепер і цього хочуть позбавити, — каже мешканка гуртожитку Людмила К. Її доповнює сусідка Валентина С., мати двох дітей. — На зборах сказали, що ті, хто вже не працює на підприємстві, можуть піти та й взяти позику в банку і купити квартиру. А хто ж нам у такому віці, а тут більшості під п’ятдесят і більше, до того ж ще й з такими зарплатами дасть цю позику? Зараз роботи на підприємстві майже немає — грудень, січень, лютий, березень ми гуляємо. Я працюю на станках, зарплату отримала лише за листопад. За грудень нам дали 30 відсотків від заробітку. Це на один раз сходити до магазину, а далі живи як хочеш. Я із 17 років на заводі. Мені увесь цей час обіцяють допомогти з житлом, але де ж обіцяне? Ми всі тут звичайні прості робітники. У гуртожитку ніхто із керівництва заводу не живе, у всіх них є квартири.
— Зараз ми – відпрацьований матеріал, який нікому не потрібен, — продовжує Людмила А. — Якщо сам не звільняєшся, то тобі створюють умови, щоб звільнився. Раніше на підприємстві працювало понад тисячу чоловік, а зараз – може, чоловік двісті разом із заводоуправлінням. Тільки з початку цього року близько сорока чоловік звільнилося.
З цього місця ми нікуди не підемо. Якщо хочуть будувати? Нехай нададуть нам житло, тоді ми віддамо цю ділянку. А на зборах нам відкритим текстом сказали, щоб нікуди не ходили, ні до кого не бігали і не марнували свого часу.

Люди – «Секенд-хенд»

У вестибулі гуртожитку розмістився магазин із скромною вивіскою «Одяг на вагу», а простіше «секенд-хенд». Так само, як і товар у цьому магазині, мешканців гуртожитку свого часу використали, а тепер хочуть викинути. Умови, в яких десятки років живуть люди важко назвати навіть спартанськими. Відсутність гарячої води, душ у пристосованій туалетній кабінці. Облуплені стіни, діряві труби, грибок на стінах. Але, навіть таке житло — єдине, що є у його мешканців. І вони, сподіваючись на допомогу місцевої влади, готові боротися за нього до кінця.



Віталій Коробко

19-04-2007 08:33 Чернігівщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1176960786.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua