першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Корупція, яка вона є

02-05-2007 14:06 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1178103990.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

до центру „Солідарність проти корупції” звернулись мешканці Чернігівської області.

...Батько Іри трагічно загинув напередодні Нового року, аж тут повідомили з Полтави, що й бабуся раптово померла. За два місяці сімнадцятирічна дівчина втратила двох близьких людей, а її навіть не повідомили про це! Що ж трапилось? Тому й вирішили з мамою виїхати до Полтави з далекого чернігівського районного центру Варва.

Підійшовши до батьківського будинку, Іра побачила, як невідомі їй раніше люди, вантажать майно з батьківського будинку до автомашини. Спробували зайти до будинку, але два дебелих дядьки виштовхали заплакану Іру з мамою з подвір’я і, використовуючи брудну лайку, порадили втікати до „свого Чернігова”, оскільки бабуся начеб то все майно заповіла саме їм. Це була явна неправда, оскільки за останні два роки бабуся п’ять разів знаходилась на стаціонарному лікуванні в Полтавській психіатричній лікарні, куди її примусово поміщали через кожних два-три місяці. Бабуся часто втрачала пам’ять, не узнавала сусідів, в неї були яскраво виражені ознаки психічної хвороби, тому й не вірила Іра в існування заповіту. Інших же родичів першої черги в природі просто не існувало. Жоден нотаріус не міг скласти та завірити заповіт жінки з явними ознаками психічної хвороби, очевидно якась підробка документів, або ж дядьки говорять неправду про заповіт.

Іра навчається в одинадцятому класі, готується вступати до юридичного вузу. Вірила наївна дівчина, що проживає в правовій державі, тому й звернулася до Ленінського райвідділу міліції. В заяві написала, як третього березня дала бабусі телеграму, як саме третього березня невідомий громадянин, на якого й зроблено заповіт, забрав бабусю з дому начеб то на лікування. Зі слів сусідів Іра взнала, що бабуся сама готувала собі їсти, ходила до магазину, тобто ніщо не віщувало про наближення смерті. Іра й зараз картає себе за ту телеграму, краще б сама приїхала на канікули, то й бабуся, мабуть, залишилась би живою. На полтавському телеграфі підозри дівчини про насильницьку смерть бабусі підтвердили, бо саме цей чоловік і отримав телеграму про виклик на переговори, навіть підпис свій поставив. На переговори не прийшов, а бабусю з дому забрав і та більше ніколи не повернулась до рідної домівки. Яким чином ним отримано заповіт на своє ім’я – загадка.

Написала все це дівчина в своїй заяві до міліції, але там ... порадили забиратися до Чернігівської області якнайшвидше, оскільки нічого із батькової та бабусиної спадщини вона не отримає, бо в іншого громадянина є заповіт від ..п’ятого березня, тобто за день до своєї смерті. В міліції не виникло запитань, чому й куди вивіз громадянин психічно хвору жінку після отримання телеграми про переговори з онукою, чому через день після зникнення практично фізично здорова сімдесятитрьохрічна жінка робить заповіт на далекого родича, а ще через день помирає. В міліції не виникло питань і стосовно того, що під час похорону один з родичів вивіз вогнепальну зброю, яка випадково в присутності сусідів випала з шафи. В міліції не виникло питань стосовно того, куди зникло безліч ювелірних виробів, які покійна придбала для „єдиної кровинки” – онуки Іри. Куди поділися гроші від продажу антикварної „Волги”, яка була неначе тільки що з магазину. Її батько лише протирав час від часу, але зовсім не їздив на ній. На які кошти гр. Н, відразу після смерті бабуся придбав собі в автосалоні новеньке авто? Очевидно механізм отримання заповіту правоохоронцям був відомим.

Але, не дивлячись на всі поневіряння, Іра зустріла й порядну людину – завідуючу третьою нотаріальною конторою Шендрик Тетяну Андріївну, яка сама багато допомогла у встановленні істини, прийняла заяви про намір прийняти спадщину після померлих бабусі та батька та ще й порадила чернігівцям звернутися за допомогою до центру „Солідарність проти корупції”. Як виявилось згодом, заповіт завірено приватним нотаріусом в приміщенні стаціонарного відділення однієї з міських лікарень. Яким саме чином психічно хвору людину поміщено до лікувального закладу загального типу поки що встановити не вдалося. Міліцію це не цікавить. Але нас це дуже непокоїть, бо важко уявити, що могло статися вночі з іншими хворими, коли б у психічно хворої раптом проявилась агресія. Сусіди згадують, як невеличка кістлява жінка розкидала дебелих санітарів, коли ті запихали її до „швидкої допомоги”. Страшно уявити, що до лікарні й зараз разом з хворими можуть покласти „по блату” психічно хворого і до якої трагедії це може привести.

А що ж міліція? Дільничним інспектором було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, яку наступного ж дня затверджено прокуратурою Ленінського району міста Полтави. В постанові вказано, що гр. О. померла тридцятого лютого ц.р. Прокуратура навіть не помітила, що такої дати в природі не існує, що в лютому не може бути 30 днів, що бабуся померла в березні, сьомого числа. Але ж в прокуратурі Ленінського району затверджено дану постанову! Чому? Спробуємо розібратись.

Мама Іри в інтересах неповнолітньої доньки подала позовну заяву до суду про визнання заповіту на ім’я громадянина Н. недійсним, оскільки бабуся не могла відповідати за свої дії і, очевидно, знаходилась під психологічним (а, можливо, й фізичним) тиском, оскільки нотаріусу заявила, що родичів в неї немає. Нотаріус завіряла заповіт в присутності понятих, які проживають в одній квартирі, яких привіз автомобілем гр. Н. Залишається невідомим, чому досвідчений нотаріус „забула” запитати в бабусі, чи не страждає та хронічними психічними хворобами, чи не перебуває на обліку у відповідних лікувальних установах. До речі, прочитати складений нотаріусом заповіт хвора сама не могла за станом здоров’я.

Ще дивніші речі відбуваються в Київському районному суді. Відомо, що бабусю виписали з лікарні другого січня цього року, бо саме в цей день хоронили сина, батька Іри. Доньку ж про смерть батька „чомусь” не було повідомлено. Суддя відмовила в задоволенні клопотання адвоката про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи... за безпідставністю. І це по хворій, яка лише в минулому році тричі перебувала на стаціонарному лікування, куди поміщалась примусово після проявів агресії, після втрат пам’яті, маячні, агресивних нападів на продавців магазину!

В заповіті хворої вказано: „ Заповідаю все своє рухоме й нерухоме майно, де б воно не знаходилось гр. Н.”. Іра й подала позов до вказаного громадянина за місцем його постійного проживання, як це передбачає цивільно-процесуальний кодекс, а саме до Київського райсуду м. Полтави. Де саме знаходиться все майно бабусі онука не знає, бо бабуся була не з бідних. Очевидно ще знайдуться будинки і в Чутівському районі, і в Котелевському. Тому й просила суд дівчина визнати сам заповіт недійсним. На нерухомість в конкретному населеному пункті не претендувала. Однак суддя, відкривши провадження, під час попереднього слухання раптом задовольняє клопотання гр. Н про передачу справи на розгляд до іншого суду – за місцем проживання померлої. Звідки судді відомо, що нерухоме майно знаходиться саме в Ленінському районі лишається теж загадкою. Навіть першокурсник юридичного факультету буде здивований таким рішенням судді, бо це не майновий спір і позов повинен розглядатися судом за місцем проживання відповідача. Предмет же спору – заповіт і все. Нерухоме майно померлої може бути по всьому світові.

Гр. Н. погрожує неповнолітній Ірині, вимагає забратися геть з Полтави і забути сюди дорогу, бо суд він „затягне” на роки. То ж, очевидно, саме цією обставиною і пояснюється дивне рішення суду. Адвокат Іри не оскаржує дане рішення суду, бо це лише затягне розгляд справи ще довше, адже абсолютно всі знайомі колеги-адвокати та судді впевнені в тому, що дане рішення суду є за відомо неправосудним, тобто винесеним, очевидно, „на замовлення”.

Добре, що мешканцям Чернігівської області взявся допомогти відомий борець з корупцією в Полтавській області Валентин Волошин, керівник нашої профспілки, який і повідомив за результатами власного розслідування, що вищезгаданий суддя Київського районного суду міста Полтави на даний час є реальним претендентом на анти почесне звання „Горе-суддя Полтави -2007”.

Працівники Полтавської міської профспілки „Солідарність” вбачають тут яскраво виражену дію корупційного ланцюга „Міліція-Прокуратура-Суд”, оскільки майно померлої: будинок, два гаражі, коштовності, майно, зброя оцінюються щонайменше в півмільйона гривень.

Як міліція, так і прокуратура, так і суд показали себе палкими прихильниками беззаконня і, на нашу думку, не всі це робили безкоштовно. Ми не стверджуємо про те, що всі працівники міліції, прокуратури та суду корупціонери, але підтвердження існування злочинного ланцюга з окремих працівників міліції, прокуратури та суду ми знаходимо кожного дня. От тільки шкода, що прокуратура області заперечує...

Заявляємо, що ми і далі будемо виявляти і оприлюднювати найбільш резонансні прояви цього ганебного явища. Нехай стане соромно державним чиновникам за свої дії.

Прізвищ „героїв” даного матеріалу не оголошуємо до рішення суду.

Нагадуємо, що за допомогою громадяни можуть звертатися за адресою: м. Полтава, вул. Леніна, 13, к.411 тел.: 50-81-42.

Тетяна Нонка, офіс-менеджер проекту „Солідарність проти корупції”.

02-05-2007 14:06 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1178103990.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua