першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Підлість ( звичайні українофоби, чи щось більше?)

09-02-2008 04:43 Україна // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1202524997.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ПІДЛІСТЬ

Газета Верховної Ради України «Голос України» 28 листопада 2007 року
ознайомила читачiв зi статтею своєї постiйної авторки панi Валентини Писанської.

Ця панi має дуже специфiчну думку,
то вона бiдкається на шпальтах «ГУ» про те, як житимуть громадяни
нашої країни пiсля того, як з наших пiвденних теренiв пiдуть росiйськi
вiйськовi, то, як у статтi, про яку йдеться — «Потенцiал пам’ятi»,
доводить, що Голодомор не був геноцидом, а українцi самi себе нищили.

Панi Писанська демонструє подив, чому, мовляв, лише 12 країн свiту визнали
подiї 1932-1933 рр. геноцидом? А тому, що враховуючи нинiшню позицiю
Росiйської Федерацiї, що дуже нервово сприймає цю тему, чудово
розумiючи, хто за цей геноцид вiдповiдає, таке визнання вимагає неабиякої
мужностi й принциповостi. Добре державi Еквадор у Латинськiй Америцi, що
нiяк не залежить вiд Москви, то її парламент визнав геноцид української
нацiї, добре США, на якi Москвi нелегко вплинути, а як бути Фiнляндiї,
що потребує росiйських енергоносiїв i має спiльний кордон з цiєю
країною? Поки що визнання вiдбулося в 12 державах. І мушу розчарувати панi
Писанську, бо це тiльки початок. Протягом найближчих рокiв свiт
дiзнаватиметься про цi подiї бiльше i належно реагуватиме на московське
винищення мiльйонiв українцiв.

Ця панi, судячи зi всього, має доволi
примiтивне уявлення про українську iсторiю, що не заважає їй працювати в
нацiональнiй парламентськiй газетi й «наївно» запитувати: як могли
мiльйони людей дозволити себе нищити? Чому Писанська не запитує про це
євреїв, вiрменiв i представникiв циганського народу? Чи їй не цiкаво, чому
тi етнiчнi групи дозволяли себе нищити? Спробую трохи допомогти
Писанськiй i пояснити їй, що з 1918-го по 1932-й рiк в Українi було фiзично
винищено практично всiх, хто був здатен очолити спротив, була фiзично
усунута провiдна верства. Частина її загинула в полум’ї вiйни за
УНР, частина була змушена емiгрувати, але бiльша частина стала жертвою
ЧК-ГПУ. Народ, позбавлений своєї провiдної верстви, мало здатен до
органiзацiї.

Панi Писанська не хоче знати, що Голодомор-геноцид здiйснювався
паралельно з тотальним винищенням нацiональної iнтелiгенцiї пiд
гаслом «боротьби проти українського буржуазного нацiоналiзму», коли пiд
гiльйотину «пролетарської диктатури» мiг потрапити будь-який елементарно
освiчений українець. Увесь час пiсля завоювання України червоними
росiянами не припинялися масовi репресiї проти всього, що було сильним i
непоступливим у нашiй країнi. Нехай Писанська почитає розвiдки Романа
Коваля про те, як вiдчайдушно опирався український народ протягом рокiв,
що передували Голодомору.

У 1921 роцi щоб остаточно зламати хребта
пiвденним українцям, якi пiд прапором Нестора Махна з однаковим успiхом
рубали бiлих i червоних зайд, бiльшовики органiзували перший голод.
Саме тодi вони переконалися, що це дуже ефективна зброя проти повсталого
народу. Вони не змогли перемогти Махна на полi бою, але знищили
голодом тих селян, якi його пiдтримували, таким способом позбавивши отамана
соцiальної бази.

У 1921-1926 рр. комуняки боялися вiд’їхати на 1015
кiлометрiв вiд Києва, бо скрiзь ще дiяли повстанськi загони. Але в цiй
вiйнi загинули найсмiливiшi й вiдчайдушнiшi. На початок Голодомору
українцi Сходу вже втратили цей найкращий людський матерiал.
Писанська, прочитавши книжку Роберта Конквеста «Жнива скорботи», заявляє:
«Мене, наприклад, вразило, що деякi тодiшнi керiвники районiв, сiльрад,
де лютував голод, все-таки чинили спротив, намагались захистити селян,
за що заплатили власним життям. Але бiльшiсть таки ж «гнула» лiнiю партiї!»

Звiсно, не всi ж бо були негiдниками, а, крiм того, «свiй як не заплаче,
то бодай скривиться». Але їм на замiну їхали десятки тисяч «надiйних
кадрiв» iз Росiї.

У тому ж i полягало завдання комунiстичної партiї:
виховати таку верству запроданцiв, якi не кривились за жодних обставин.
Виховали...

Панi Писанська «наївно» дивується, чому Ізраїль не визнав
Голодомор геноцидом українського народу. Про це можна написати цiлу
дисертацiю. А чому б не поцiкавитися, чого це Ізраїль й досi не визнав
взагалi жодного геноциду в свiтi, крiм свого власного? Ізраїль має
чудовi вiдносини з Туреччиною, в тому числi у вiйськово-технiчнiй сферi. Чи
мав би вiн такi вiдносини з цiєю мусульманською країною, якби визнав
геноцид вiрменського народу в 1915 роцi?

Демонструючи брак елементарних
знань у тих питаннях, про якi вона береться писати, Писанська заявляє,
що «...Ізраїль дорiкає нам участю українцiв у знищеннi євреїв у
львiвському гетто».

По-перше, на офiцiйному рiвнi докорiв немає, бо в
iзраїльському урядi не дурнi працюють. Вони добре знають, якi докори можуть
почути у вiдповiдь. А хiба євреї в органах ЧК-ГПУ-НКВД-МГБ не брали
участь у знищеннi українцiв?

А, по-друге, ну звiдки Писанська знає про те, що вiдбувалось у Львовi в 1941 роцi?
Людина вона темна, але чомусь впер то демонструє своє невiгластво.
Оскiльки панi Писанська, як менi здається, належить до колони «зачарованих на схiд»,
то процитую їй одну московську книжку.

Це — розвiдка росiйського iсторика, професора
Б.В. Соколова «Оккупация: правда и мифы», видана в Москвi у 2002 роцi
видавництвом «АСТ-Пресс книга». Професор Соколов пише, що в перiод
рiзанини, яку влаштували нацисти у Львовi, батальйон «Нахтiгаль» перебував
за межами мiста, «...отже, всупереч твердженням совєтської пропаганди,
люди Шухевича не мали жодного вiдношення до винищення євреїв i
польської iнтелiгенцiї Львова, що розпочалася пiзнiше.

Це було встановлено в ходi розслiдування на слуханнях в американському конIресi в 1954 роцi.
Тодi ж з’ясувалося, що керiвництво ОУН (Бандери) i УПА зовсiм не були
причетнi до «остаточного вирiшення єврейського питання» (стор. 15-16).

Чи варто нагадувати Писанськiй, що цi слухання вiдбувались пiд
зацiкавленим наглядом великої, заможної й впливової єврейської громади США?
І жодних претензiй з її боку на адресу конґресу не було. Далi
Писанська дозволяє собi абсолютно пiдлу фразу: «А ми пояснюємо, що причетний
до того герой вдягнув есесiвський мундир заради високої мети —
незалежної України».

Переконаний, що Писанська не зможе вiдрiзнити есесiвський
мундир вiд мундиру вермахту, але з притаманною їй безвiдповiдальнiстю
бовкає. Якщо вона має на увазi генерала Шухевича — то нiколи вiн
есесiвських мундирiв не вдягав. Писанська мислить категорiями совєтської
пропаганди, доводячи, що Сталiн нищив українцiв голодом в iм’я «свiтлого
майбутнього». Судячи з усього, шукаючи скрiзь есесiвськi мундири,
панi Писанська нiяк не може скинути «мундир НКВД».

Писанська наводить приклад Нiмеччини, що й дотепер не визнала Голодомор геноцидом,
але не пручається щодо своєї вини у подiях Голокосту. Так, але Нiмеччина дуже
потребує росiйського газу i нафти. Проте, якби в Нiмеччинi сьогоднi
керували iдейнi наступники органiзаторiв Голокосту, як у Росiї iдейнi
наступники органiзаторiв Голодомору, то нiчого б Нiмеччина також не
визнавала.

Писанська питає, хто, проти кого i з якою метою породив
трагедiю, внаслiдок якої загинули мiльйони людей? Нехай прочитає текст Закону
України про визнання Голодомору геноцидом, нехай прочитає виступи
Президента. Якщо вона таке запитує, то можемо й ми запитати редактора
«Голосу України», чому статтi на такi важливi теми доручають писати таким
малограмотним людям?

Не хочу узагальнювати, але чи заведено в газетi
нашої Верховної Ради перед написанням текстiв бодай книжки читати чи
газети в бiблiотецi? Судячи з опусу панi Писанської — не заведено. Шкода.
А ще неприємнiше, що «Голос України» вустами Писанської фактично
заперечує чинний закон держави, ухвалений парламентом i пiдписаний
Президентом.

Ярослав ГОРЯНИН

“Шлях Перемоги“, ч. 2, 20 січня 2008 р.

09-02-2008 04:43 Україна // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1202524997.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua