першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

ХОЧА НА РЕФЛЕКСІЇ І НЕ РЕАГУЮТЬ

28-02-2008 10:44 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1204188296.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ХОЧА НА РЕФЛЕКСІЇ І НЕ РЕАГУЮТЬ


Дестабілізувати діяльність Державної кримінально-виконавчої служби, спровокувати в ній протистояння, щоб врешті диктувати свою волю адміністрації установ виконання покарань, — заповітна мрія криміналітету — того, що вже за гратами, і того, який поки що їх уникнув. Пахани, що опинилися в колоніях, намагаються підпорядкувати собі “рядовий в’язничний контингент” і кинути його на “бруствер” — змушують голодувати, імітувати членоушкодження і навіть інспірувати самоспалення. Маніпулюючи підопічними (і таким чином зменшуючи ймовірність їх умовно-дострокового звільнення), вони надувають щоки і хочуть виглядати крутими, та як тільки отримують одкоша від адміністрації, спесивість миттєво зникає, і в усі можливі інстанції летять скарги, мовляв, нас б’ють або хочуть бити. (Ну й часи: де це видано, щоб справжній кримінальний авторитет отак принизливо скиглив!) Утім, у своєму цілком логічному бажанні розхитати систему виконання покарань криміналітет останнім часом несподівано для себе знайшов соратників.
Доконаним фактом є те, що чіткий курс до євроінтеграції, якісні, демократичні зміни розпочалися в Департаменті з питань виконання покарань з приходом 2005 року нового керівництва. Незаперечний також факт, що деякі “фахівці високого класу”, старі кадри, які свого часу “вирішували все”, кермуючи системою, в новітні часи виявилися незатребуваними. Добре це чи зле — питання дискусійне, а от що не підлягає жодному сумніву — то це несумісність дріб’язково-бридкенької помсти з наявністю честі офіцера. Знехтувавши однак цією притаманністю, дехто з “колишніх” та з тих, кому дуже хотілося (та не склалося) зайняти найвище посадове крісло в Департаменті, ні-ні та й вигулькне десь в інтернеті чи на прес-конференції з огульними звинуваченнями, але з цілком конкретним бажанням, завуальованим під “принципову” вимогу, — усунути з посади чинного голову Держдепартаменту та повернути “досвідчених” профі. І тоді в українських в’язницях буде все в ажурі.
Іноді “колишні” беруть на абордаж декого з правозахисників, які щиро викривають недоліки, виявлені ними в кримінально-виконавчій системі, щоправда, забуваючи, відколи став можливим для них доступ до “закритої зони”. У вересні минулого року, напередодні дострокових парламентських виборів не змогли подолати спокусу і вдарили адмінресурсом по Департаменту колишні урядовці В. Януковича. Комісія під егідою першого заступника міністра юстиції шукала в Департаменті криміналу, та не знайшла. То ж витягла на світ Божий старі, вже давно усунуті й виправлені Департаментом прорахунки та оголосила заздалегідь винесений вердикт, заради якого власне і комісію спорядили.
Дивовижна річ: в атмосфері перманентних наїздів, запрограмованих інсинуацій і цілеспрямованого розхитування кримінально-виконавчої служби останній вдалося зберегти стабільність і не дозволити “фахівцям” і “доброзичливцям” розтрощити її. Тим більше, що маніпульовані люди, яких заангажовано під руйнування системи виконання покарань, не гребують найбрутальнішими методами, переступають межу дозволеного, по суті, провокуючи в’язничні бунти.
“Хто і як краде арештантські гроші?” — лементує в Інтернеті новоспечений “вболівальник”. Байдуже, що підписана ним філіпіка взагалі не містить достовірних даних, як таких. Зате засудженим вказано на їхнього конкретного ворога: “Ату його”. Не здивуюся, якщо криміналітет уже заповзявся втілювати в життя недвозначний натяк безвідповідального автора в деяких окремо взятих колоніях.
Нещодавно “принциповість і непримиренність” заповзявся демонструвати такий собі “незалежний експерт із пенітенціарних питань” Олександр Беца. Полковник міліції, свого часу викладав у навчальному закладі, який готував кадри для кримінально-виконавчої служби. Кажуть, начебто мав цілком серйозні амбіції очолити ДДУВП. Не вийшло. Можливо, відтоді пан Беца затаїв образу на тих, через кого не зміг реалізувати своїх кар’єрних поривань. Хоча, хто зна, може й не мав чоловік таких намірів і в мріях. Проте щойно він вийшов у світ широкий як публічний експерт-пенітенціарій, щоразу невтомно стверджує: в’язнична система скотилася долі за останні три роки (доки п.Беца прямував до полковницького звання, вона процвітала?). Він навіть встановив причину такого занепаду: Президент призначив керівником Держдепартаменту свого однопартійця. Фатальну “помилку” глави держави О. Беца намагається виправити всіма недоступними порядній людині методами — брехнею, пересмикуванням фактів, дріб’язковим шантажем. Припускаю, що покровителі обіцяли йому захист і порадили під час виголошування тирад відпустити гальма — брехати не озираючись, що він і робить, мабуть, вірячи, що навряд чи хтось із журналістів візьметься перевіряти ним сказане.
Екзальтований довіреною йому місією О. Беца замість переконливих аргументів виплескує рефлексії, які, звісно ж, не можуть бути предметом конструктивної розмови. Справді, навряд чи хтось буде серйозно сприймати “незалежного експерта” після його голосінь такого змісту: “Панове журналісти, а чи знаєте Ви, що у Голови Департаменту є “чорний список” засобів масової інформації, телеканалів, персонально журналістів, які навряд чи колись отримають змогу доступу до виправної колонії?.. Пам’ятайте, що Ваше конституційне право на інформацію порушується!”
Якщо не пан Беца, то його консультанти мали б поцікавитися доступною загалу статистикою. Вона свідчить: лише протягом 2007 року представники ЗМІ відвідували установи кримінально-виконавчої служби 1126 разів, а за три таких нелюбих Беці роки кількість журналістських відвідин складає понад три тисячі. До речі, крім журналістів, установи виконання покарань охоче відвідують священики, представники громадських організацій, іноземних держав і особливо залюбки — контролюючі органи. Показовою в цьому плані є інформація, яку Державний департамент України з питань виконання покарань надав журналістам:
“Протягом останніх трьох років установи виконання покарань та слідчі ізолятори перевірялись органами прокуратури, представниками Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ГоловКРУ та іншими контролюючими органами 8604 рази, у тому числі у 2007 році — 3081 рази. Загальна тривалість проведення цих заходів складає 14923 дні (або понад 40 років) з яких 5529 припадає на 2007 рік. У середньому кожна установа перевірялась протягом року 16 разів тривалістю 27 днів. При цьому найбільше перевірок різними державними органами в 2007 році було здійснено в Сумській ( в середньому 49 перевірок однієї установи на рік), Дніпропетровській (37), Рівненській (34), Одеській ( 25), Миколаївській ( 22 ), Хмельницькій ( 21), Херсонській (20 ), Харківській та Донецькій областях ( по 18).
За іншою шкалою “показників” протягом останніх трьох років установи Державної кримінально-виконавчої служби України у Дніпропетровській області перевіряли 1675 днів, у Луганській — 1208, Львівській — 993, Харківській — 1126, Донецькій — 1438 днів. Отож, жартують дотепники, перевірок більше ніж достатньо, щоб, при бажанні, мати повне уявлення про кримінально-виконавчу службу, та все ж недостатньо, щоб паралізувати її діяльність.
Тим часом в установах виконання покарань поглиблюється співпраця з релігійними та громадськими організаціями. Так, в установах Державної кримінально-виконавчої служби України проводять душпастирську роботу понад 1,5 тисячі представників практично всіх релігійних конфесій та організацій, зареєстрованих в Україні. Богослужіння та інші релігійні заходи постійно відвідують близько 30 тисяч віруючих засуджених.
З 2005 року поступово збільшується кількість відвідувань представниками релігійних конфесій та організацій установ Департаменту. Лише протягом минулого року представники релігійних організацій відвідували установи виконання покарань та слідчі ізолятори 24232 рази ( тобто частіше, ніж два рази на тиждень кожну установу).
Протягом трьох останніх років стрімко збільшується співпраця з громадськими організаціями. Так, у 2005 році різні громадські організації відвідували установи кримінально-виконавчої служби 6168 разів, у 2006 році — 8227 разів та у 2007 році — 9467 разів ( тобто у середньому близько 52 разів кожну установу за рік).
Спостерігається посилення уваги до роботи органів і установ кримінально-виконавчої служби з боку засобів масової інформації. Протягом останніх трьох років кількість відвідувань представниками ЗМІ установ виконання покарань та слідчих ізоляторів зросла майже на 27 відсотків ( з 889 у 2005 році до 1126 — у 2007 році).
У співпраці з установами кримінально-виконавчої служби зростає зацікавленість також і міжнародних організацій. Усього протягом останніх трьох років установи Департаменту відвідували 845 разів представники іноземних держав, у тому числі 145 разів у 2005 році, 233 — у 2006 році та 467 — у минулому році”.
Гадаю, після ознайомлення з вищенаведеними (і перевіреними!) фактами зайве повертатися до ремінісценцій того ж таки О. Беци про надзвичайну закритість кримінально-виконавчої системи. А от про лукавство “незалежного експерта” стосовно використання коштів таки годиться сказати.
Ідентифікуючи себе, як “експерта-науковця”, який “сприяв залученню громадських організацій до допомоги пенітенціарній системі”, О. Беца зазначає, що “за останні сім років ми залучили понад 1,5 мільйона доларів благодійних коштів на заходи, спрямовані на пенітенціарну реформу та участь громадських організацій у її здійснення”. Як же О. Беца і “ми”, що “залучили 1,5 мільйона доларів”, розпорядилися ними насправді? З цієї суми в установи Департаменту реально “увійшло” 257,7 тисячі доларів протягом (зауважте!) 2001-2004 років і — жодного цента, починаючи з 2005 року, коли до керівництва Державного департаменту України з питань виконання покарань прийшла осоружна для О. Беци команда. Решта 1 мільйон 242 тисячі доларів, очевидно, були використані громадськими організаціями, які мали б сприяти пенітенціарній реформі. Але це вже краще знає О. Беца.
“Вболівання” О. Беци за права засуджених виглядають чистісіньким блюзнірством уже хоча б тому, що він “голосно мовчав”, коли свого часу режим Л. Кучми кинув за грати учасників березневої акції протесту, яких інакше як політв’язнів не можна було трактувати. Втім, ті, хто веде проти Держдепартаменту війну, переслідуючи, що цілком очевидно, політичні цілі, навіть не приховують головної причини. Річ у тім, що призначеного Президентом у лютому 2005 року на посаду Голови Державного департаменту України з питань виконання покарань Василя Кощинця досі не вдалося усунути з посади силам, які прагнуть реваншу. Недарма їхні речники-невдахи невтомно бубонять про президентського однопартійця Василя Кощинця, який до жодної партії не належить. Керівник, який на чолі дуже непростого відомства чітко проводить у життя державну, політику — це виклик тим, хто ще недавно міг проштовхнути в уряд відвертого україножера, що глумився над національними святинями та ініціативами Президента щодо їх збереження. І тоді не було жодного протесту з боку незалежних експертів на захист прав нації! Невже ж такий великий страх перед агентурою іноземних спецслужб?
Прикро, що до сумнівних акцій, в яких задіяні люди на кшталт О. Беци, залучені і деякі правозахисники. Не думаю, що вони позбавлені можливості відвідувати установи виконання покарань — було б бажання. Отже, мають достовірну інформацію про дотримання прав засуджених. Серед них є такі, які справді потребують допомоги правозахисників. Це люди, які відбувають кару за злочини, яких вони не скоїли, а стали жертвами недобросовісних слідчих і “найсправедливіших” судів. Вони волають про допомогу, і їхній голос не можуть не почути ті правозахисники, які ще пам’ятають високий поклик сумління українських Правозахисників Миколи Руденка, Петра Григоренка, Левка Лук’яненка, Семена Глузмана. В радянські часи ціною слова на захист права людини, права нації була власна свобода або й життя. Тепер ми тримаємо відповідь лише перед власним сумлінням. Якщо воно є.
Ольга Дмитренко

28-02-2008 10:44 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1204188296.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua