першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Кам'янець-Подільський університет має носити ім'я Огієнка

12-03-2008 14:35 Хмельниччина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1205321754.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

«Прошу зарахувати студентом унівеситету імені Огієнка»

Як не шукайте, такого вищого закладу в Україні немає. Але молоді люди, котрі пишуть заяви, зовсім не роблять помилки. Бо він має бути! І дивно : чому досі ( за 16 років незалежності України!) визначний діяч українського відродження, державотворець, мислитель, культурний та релігійний діяч Іван Огієнко, який поклав на олтар Вітчизни все своє життя, ще не увіковічнений належно в омріяній ним державі ?! Зокрема, досі його ім’я відповідним державним рішенням не присвоєне університету, який так називає сам народ?!

Цей вищий заклад у Кам’янці-Подільському , і з 22 січня нинішнього року за Указом Президента України має статусом Національного. Він був втіленою в реальність ініціативою місцевої громади при великій, неоціненній допомозі тодішнього міністра освіти Івана Огієнка. Власне, Кам’янець-Подільський український державний університет, народжений буремного 1918 року, був справжнім дітищем Огієнка, першого його ректора. Огієнку після бурхливого столичного життя Києва не важко було приступити до праці в невеликому подільському місті, бо його вже тут добре знали і шанували за відданість українській національній ідеї. Тож мав доволі помічників. Він вічно матиме їх: патріотична молодь, як молода трава з-під снігу, всякчас буяє рясно і обнадійливо. І перш за все вона вже понад десяток років піднімає це питання.

Чи віз і нині...
Сумна хроніка марних зусиль українства, котре дбає про поверненні імені Огієнка. Зауважте, у своїй українській державі. Ще у 1992 році дві всеукраїнські науково-практичні конференції у Львові та Кам’янці-Подільському, присвячені 110-рій річниці від дня народження Івана Огієнка, ухвалили таке рішення. Оскільки жодного руху громадськість не дочекалася, наступного року до Кабміну пішов лист із кількома сотнями підписів. Найбільше серед них було студентів. У 1993-ому вчена рада прийняла рішення про таке ж клопотання і протокол засідання пішов нагору.

1994 року створилося Всеукраїнське товариство імені Івана Огієнка, яке розпочало цілеспрямовану роботу з повернення духовної спадщини видатного українця, провідника нації, та його чесного імені в Україну. У Кабмін одразу ж надійшов лист із обгрунтуванням вимоги.У 1995 році до уряду звернувся Комітет у справах премії Івана Огієнка. Як свідчить огієнкознавець Микола Тимошик, у відповідь на ці звернення був мовчок. «Наприкінці 1995 року ще один грунтовний і переконливий документ-клопотання надсилається відразу на кілька адрес:прем’єр-міністру, віце-прем’єру з гуманітарних питань, Верховній Раді, міністру освіти, Конгресу української інтелігенції, голові Хмельницької облдержадміністрації.»,- пише він у своїй книзі «Голгофа Івана Огієнка. Автори, керівники понад десятка відомих громадсько-політичних організацій краю, нарешті отримали відповідь. Аж дві! І комісія з питань культури і духовності ВРУ, і міністерство освіти були не проти. Перший заступник міністра В. Андрущенко повідомив, що Кабміну подано відповідну згоду. Проте, далі паперового «добра» верхи так і не пішли далі. Отже, відбулися відписками. «Це не тільки дивує, а й насторожує, - коментував ситуацію той же Микола Тимошик, - адже в недавні часи такої байдужості до звернень представників громадськості, науковців, молоді не допускалося.»


А, може, справа в тому, що декому з очільників не хотілося перейменовувати тодішній педінститут? Носив він ім’я Володимира Затонського. Цей вірний служака більшовицького режиму, будучи міністром освіти першого радянського уряду, дав наказ розгромити такою титанічною працею Огієнка та його соратників створений університет, масово звільняти найкращі кадри, ліквідувати богословський факультет, провести суцільну більшовизацію, вигнати «безработных девиц и поповичей». І що ж ми за народ такий, коли катів своїх увіковічнюємо, а об героїв даємо витирати ноги?!. Бо хоч із назви інституту в Кам’янці вже прибрано нарешті оте злощасне імені Затонського, хоч став він уже педагогічним університетом, далі державним, а тепер національним університетом, вимогу громадськості вповні досі не виконано. Настійна вимога українства іноді спотикається об такі абсурдні перепони як «Немає процедури присвоєння імен видатних діячів закладам освіти»... Рух за відновлення історичної справедливості триває досі.

Син-рятівник

«Я працював для цілого українського народу», -говорив сам Огієнко –«Як я працював – судити не мені.» Різні знаходилися судді... Слід віддати їм належне: своїми чорними руками робили все, аби імені Огієнка не можна було відмити з багнюки. Досі знаходяться такі, які приписують Огієнку навіть співпрацю з фашистами. Проте, дослідниками доведено: Огієнко ніколи не брав до рук зброї, не пролив нічиєї крові. Є й довідки СБУ, які свідчать про відстутність жодних компроментуючих Івана Огієнка документів. Варто б їх широко оприлюднити! Ні в Києві, ні в Львові, ні в Женеві чи Лозанні, де опрацьовував фонди Огієнка Микола Тимошик не знайшлося жодного папірця, що свідчив би про «злочини Огієнка». Тож твердити, що Огієнко був висвячений на митрополита Іларіона в 1940 році за вказівкою німецьких властей для того, щоб він давав фашистам потрібну інформацію, є справжнім цинізмом.

Кам’янець-Подільський період діяльності Огієнка – чи не найбільш плідний. Те, що тепер історики називають «добою Української Народної Республіки», як посвіт блискавиці, пронизало свідомість нації і спонукає й далі кращих синів та дочок України невтомно виборювати та вибудовувати справжню, а не фальшиву державність. В уряді УНР, який у 1919 році був вимушений евакуюватися до Кам’янця, міністр освіти Огієнко заклав перші підвалини національної української освіти. Дивовижної духовної сили була ця людина, високої відданості народу, бо, не вагаючись, звалила собі на плечі, зайняті міністерською ношею, ще й ректорство в українському університеті, дбаючи перш за все про майбутню освічену та духовно багату Українську державу. Нині ми прагнемо повернути духовність у наші школи, запрошуючи до виховного процесу священників. Огієнко на цій стежині був першим. Навіть у його посаді поєднувалися ті два крила : міністр освіти та сповідань. У Кам’янці він написав свої чільні праці про мову, культуру, церкву. Уже на схилі свого життя, в Канаді, 85-літній Огієнко уклав книгу про той період, яка називається дуже промовисто «Рятування України». У ній є також рядки про велике значення тієї доби, в тім числі й діяльності університету, в історії визвольної боротьби українського народу.

«По суті»
Коли цей матеріал готувався до друку, голова товариства імені Огієнка, професор Кам’янець-Подільського університету Огієнка Євгенія Сохацька повідомила гарні новини. Отримала відповідь на свій лист Катерини Ющенко. В ньому виповідала не лише свою, а загальну радість з приводу виходу Указу Президента «Про вшанування пам’яті Івана Огієнка». «Тепер, при новому уряді і новому прем’єрі з гуманітарних питань (п. І.Васюникові) бажаним є виконання п.2 Указу – про присвоєння імені Огієнка окремим навчальним закладам. Восени цього року університет святкуватиме своє 90-річчя. Було б чудово, якби він таки отримав ім’я Івана Огієнка», - писала пані Євгена до дружини Президента, яку вважає цілеспрямованою та натхненною українкою. Сприяння від пані Катерини, про яке просила не тільки від себе, не забарилося: секретаріат Президента України доручив Міністру освіти та науки Івану Вакарчуку (01.02.08 р №2-274) розглянути звернення Сохацької «по суті».

У Кам’янці-Подільському, і не тільки ( бо ті, кого об’єднує ідея повернення історичної справедливості та гідного вшанування видатного українця Івана Огієнка) вірять, що ця суть нарешті буде втілена в життя.

12-03-2008 14:35 Хмельниччина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1205321754.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua