першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

причини довгобуду на Татарці

20-05-2008 22:52 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1211313166.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Вочевидь, столиця з острахом чекає на закінчення періоду «бурхливої» та швидкоплинної любові до виборців та їхніх дітей, її мешканцям сильно допекла настирна увага до можливих та надуманих проблем громади від претендентів на такий ласий шматок особистого щастя (!) – владу у Києві. Водночас постійно за сценою, на якій «прозорі, сильні, розумні та люблячі дітей» політики намагаються вилити побільше бруду один на одного, відбуваються інші процеси, підкилимні та не менш принципові.
За різнобарв’ям осліплюючої нав’язливої агітації, «припартійна гвардія» тишком-нишком кує власне щасливе майбутнє, торує свій шлях широкий. Почасти ця дорога важким асфальтним «катком» просувається безпосередньо долями багатьох інших, більш простих людей – «маленьких українців». І чомусь тоді не докричатися до чиновників, які так завзято і переконливо дебатують на тему – «хто з них більш розуміє і любить народ».
Автор цих рядків, стикнувшись з проблемою невдалої інвестиції у скромну однокімнатну квартиру, вирішив дослідити причини замороження на довгих 7 років будівництва по вулиці Нагірній, 18/16, що на Татарці. Результати спілкування з «колегами по нещастю», на мій погляд, важливо оприлюднити, щоб не дати декому шансу невірно визначити умовну цінність свого голосу як виборця, а комусь - впевнено брехати про своє натхненне служіння народові та його «безхмарному» майбутньому.
Історія ця довга та заплутана, головним чином завдяки старанням колишнього керівництва Шевченківської районної в м. Києві держадміністрації. Проте, мало що змінилося й коли районну владу очолив представник Блоку Литвина. Навпаки, ситуація значно ускладнилася. Зокрема, навесні 2006 року, пан Пилипишин, як виявилося «віддав на поталу» однопартійцям ряд підприємств. У нашому конкретному випадку, Київський інститут автоматики очолив такий-собі Нікулін Олександр Федорович, який, напевно «на щастя», не пройшов у 2002 та 2006 роках у народні депутати за списками Народної партії. З огляду на ділові здібності цього суб’єкта, нашому народові «пощастило» далі нікуди.
Коли пан Нікулін дізнався про те, що від нього залежить «бути чи не бути» будинку, зметикувавши скільки можна з цього заробити, він розпочав у властивій йому манері хитру гру, яка має на меті захопити права генерального підрядника будівництва.
Одним словом, уся складність питання із завершенням будівництва полягає в тому, що земельна ділянка під забудову формально орендується Інститутом, який разом із згаданою районною держадміністрацією й виступав замовником цього будівництва. Ця ділянка з 1998 року була надана у суборенду ТОВ «Спецбудресурс», який згідно з відповідним договором зобов’язався до 2006 року звести на ній багатоповерховий житловий будинок та передати певну кількість квадратних метрів співробітникам Інституту. Повз цю справу не міг пройти дехто з держадміністрації, та почав відверто грати на власні інтереси, втягнувши у протистояння із забудовником мешканців сусідніх приватних будинків. Потім, як було прийнято у ті часи (заробляє кожен як може) пішла у хід серія заплутаних комбінацій і з метрами, і з грошима. На цьому тлі, з усіх-усюд, мов на мед понавиповзало різних пройдисвітів, на кшталт одіозного Кредісова, які настільки заплутали та зашкодили цій справі, що головного болю вистачило на 4 роки.
Щоб зняти проблему компенсацій, врешті - решт було прийнято рішення щодо збільшення поверховості будинку. Весною 2007 року під час громадських слухань вдалося досягнути належного компромісу, що викликало небувалий оптимізм інвесторів. Більше того, було отримано розпорядження КМДА стосовно сприяння завершенню цього будівництва до 2009 року.
А потім на горизонті з’явився Нікулін, який згадав, що строк суборенди ділянки під забудову скінчився у 2006 році.
А інвестори просто стали його заручниками … Уявляєте ситуацію, в якій опинилися близько 60 сімей? Дехто з них для того, щоб придбати нову, продав стару квартиру, дехто взяв кредит, з’їхався «тимчасово» з тещею і т.п. Про який розвиток може тепер йти мова, які діти, де їх народжувати?
Тактика пана Нікуліна не вирізняється складними розрахунками, проявляється освіта філософа – явно симпатика Конфуція. Він просто очікує та відмовляється від будь-яких перемовин із зацікавленою стороною. Й час на його боці. Інвестори, у яких нерви слабші, вже забрали назад свої кошти, інші просто не знають, що робити тепер з цими смішними сумами – ціни на нерухомість виросли з періоду оплати удесятеро. Дуже нервова обстановка скоротила віку не одному з інвесторів та їхніх рідних. У когось помер батько, у когось - бабуся. Нещодавно не стало Голіяда Богдана Миколайовича, який намагався пробити цю стіну байдужості районних і міських чиновників.
Наразі перспективи цього будівельного об’єкту нікому невідомі, і складається враження, що Нікулін остаточно домовився про його долю із своїм партійним босом - Пилипишиним. Принаймні, останній не переймається нашими проблемами, і навіть школяреві на цьому сумному прикладі стає зрозумілим, що політика є концентрованим проявом економіки…
Й коли їм стане вдосталь?

20-05-2008 22:52 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1211313166.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua