першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

ІДЕЇ ТА ПРОТЕКЦІЇ. ЩО ПЕРЕМОЖЕ В РІК МОЛОДІ?

23-07-2008 01:02 Україна // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1216764169.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

В рік президентських виборів згідно з нещодавно виданим Указом Президента України «Про проведення у 2009 році в Україні Року молоді» органи виконавчої влади посилено вирішуватимуть усі по-справжньому наболілі для української молоді проблеми.

Серед іншого Уряд має у проектах закону про Державний бюджет України на 2009 рік подбати про збільшення асигнувань на заходи з підтримки молодіжних і дитячих громадських організацій. Очевидно, що останнє передбачає збільшення коштів державного бюджету на проведення конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями, стосовно дітей, молоді, жінок та сім'ї.

Варто згадати, що впродовж останнього року саме цей конкурс, який проводить міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту, був об’єктом критики деяких молодіжних громадських організацій. Так, «Моніторинговий комітет молодіжних програм уряду «Молодіжний контроль», що був утворений чотирма всеукраїнськими молодіжними громадськими організаціями, протягом липня-грудня 2007 року здійснював моніторинг його проектів-переможців та неодноразово виступав із критичними заявами щодо проведення конкурсу.

Також, ця тема неодноразово піднімалася у різноманітних публікаціях, зокрема в статтях «Держава стає найбільшим донором ГО» та «Павленко від Коржа відрізняється… складом конкурсної комісії», які були оприлюднені на Українській правді. В червні увага громадськості до конкурсу міністерства була привернута за допомогою вуличного протесту - акції «Щеплення від корупції», що проводилася Демократичним Альянсом біля стін вищезгаданої державної установи у межах кампанії «Театр політичної драми».

Всі претензії до конкурсу проектів програм, розроблених громадськими організаціями стосуються в більшості випадків необ’єктивності розподілу 15,3 млн. грн. та й це не дивно, адже з року в рік різні міністри у справах сім'ї, молоді та спорту, вводячи лідерів тих молодіжних організацій, які беруть участь у конкурсі, до складу конкурсної комісії завідомо закладають конфлікт інтересів, результати якого легко відстежити. Так, наприклад, якщо переглянути підсумки конкурсів за останні роки, то можна побачити як голови всеукраїнських молодіжних та дитячих громадських організацій потрапивши до складу комісії щедро обдаровували грошима свої організації.

Більш того, до конкурсної комісії завжди включаються народні депутати України, які тепер вже після переходу до повністю пропорційної системи виборів до парламенту представляють в ньому конкретні політичні партії. Останні, як відомо, мають молодіжні припартійні організації, які в цьому випадку, також опиняються під лобі-протекціями своїх дорослих колег.

Тобто члени конкурсної комісії та партійні «молодіжки», по-суті, одразу апріорі відносяться до касти захищених, якій не потрібно особливо напружуватися для того, щоб отримати кошти державного бюджету.

Навіщо високопосадовці підставляють себе в очах громадськості, що дедалі більше вимагає прозорості та чесності у питанні розподілу коштів державного бюджету, залишається загадкою. Вдвічі дивною виглядає ситуація з Павленком, який докладає чималих зусиль до створення собі іміджу демократичного керівника.

Можемо, звичайно, припустити, що цьому виною є слабка вмотивованість та некомпетентність радників, або ж персональна незацікавленість міністра. А можливо, масштаби звинувачень та нарікань на роботу Павленка у напрямку реалізації тепер вже сумнівного проекту «Євро 2012», роблять для нього проблему конкурсу молодіжних програм просто непомітною.

Оскільки все ж таки дана ситуація гальмує розвиток й так кволого молодіжного руху країни, а більша частина державних коштів використовується в кращому випадку неефективно, фінансування проектів молодіжних та дитячих громадських організацій у такому вигляді як зараз залишати неможна.

Так само неможна підтримувати пропозицію Павленка про відмову від проведення конкурсу взагалі, яку він на закиди у необ’єктивності розподілу 15,3 млн. грн. часто висловлює чи то в жарт чи то з метою легкого шантажу, адже конкурс проектів програм, по свої суті, може виконувати дві важливі функції для становлення та розвитку організованого молодіжного руху. По-перше, він має активізувати його залучаючи молодь до громадського та суспільного життя країни. По-друге, він здатен надавати можливість молоді вирішувати власні проблеми своїми руками, створюючи для неї прецедент успішного врядування.

Враховуючи те, що конкурс сьогодні не виконує цих функцій, його слід реформувати. Як це зробити і що саме треба змінити в міністерстві молоді ще не придумали. Не знає цього, напевно, і міністр, який у свої статті «Давайте зламаємо стереотипи!», на жаль, не поділився з громадськістю своїм баченням вирішення проблеми необ’єктивності конкурсу.

Підказки міністру

Реформи варто здійснювати шляхом зміни підходів до формування конкурсної комісії. При цьому варіант зі балансуванням інтересів різних організацій у межах комісії, яким сьогодні намагається йти міністр молоді, є помилковим. Сам факт враховування інтересів нівелює змагання ідей. За цієї системи важлива питома вага кожного інтересу, що базується на міцності протекції, проте, ігнорується цінність проекту, його відповідність державним пріоритетам, спроможність організації його реалізувати.

Тому, основне завдання для реформаторів – щороку досягати максимально об’єктивного складу конкурсної комісії і піддавати її роботу громадському та парламентському контролю.

Для цього необхідно зменшити кількість конкурсної комісії з 15 до 11 виключивши з неї народних депутатів, а також представників тих молодіжних та дитячих громадських організацій, що беруть участь у конкурсі.

До числа 11 мають увійти 4 члена комісії делеговані міністерством. Це можуть бути керівники міністерства, фахівці з юридичної, фінансової служби, департаменту, що відповідає за молодіжну політику, Державного інституту розвитку сім'ї та молоді, інших установ та відомств.

Також, до комісії потрібно включити 7 незалежних експертів, які мають відбиратися на основі публічного та відкритого конкурсу. Це мусять бути представники різних експертних установ як державного так і громадського сектору. Їх робота має оплачуватися. Беззмістовну та нікому не потрібну практику роботи експертів за межами конкурсної комісії потрібно припинити.

Окрім цього, слід започаткувати інститут спостерігачів в комісії. Їх має бути 10, з них 5 - народні депутати, 5 - представники молодіжних та дитячих громадських організацій. Перші можуть делегуватися відповідним комітетом Верховної Ради, другі – шляхом рейтингового голосування обиратися самими організаціями. Їх основне завдання недовіряти міністру, членам комісії та один одному.

Представники організацій – це голос громадськості в комісії і за її межами. Відтепер вони не розподіляють гроші держбюджету між собою, а здійснюють громадський контроль за роботою консультативно-дорадчого органу.

Народний депутат, за новою логікою, не підпрацьовує у конкурсній комісії виконавчого органу, а лише здійснює парламентський контроль за тим, як реалізовуються його ініціативи, що втілені у прийняті ним, або попередниками законодавчих актах.

Таким чином, здійснивши подібні зміни ми, по-перше, ускладнюємо можливість для змови між членами комісії, лобіювання інтересів певних організацій в межах неї. По-друге, за рахунок присутності професійної складової в комісії, громадського та парламентського контролю за її роботою досягнемо збільшення рівня об’єктивності результатів конкурсу.

Проблеми впровадження змін

На заваді реформуванню конкурсу може стати виключно відсутність політичної волі Павленка визнати, що комісія під час його керування міністерством працювала м’яко кажучи не ідеально. Проте поява у чиновників прагнення до змін може стимулюватися суб’єктами громадянського суспільства.

Треба визнати, що не кожен міністр витримає організований громадянський тиск, який може включати поєднання наявності бачення варіантів вирішення певної проблеми з вуличними протестними акціями в регіонах та Києві, публікаціями дебатних статей у ЗМІ.

Втім, у прояви такої громадянської зрілості молодіжного руху країни не вірить, здається, ніхто. Лідери молодіжних організацій спокійно констатують його неспроможність. Павленко ж чомусь публічно тішиться нездатністю організацій втілити своє невдоволення ним в мітинги під вікнами міністерства. Схоже, він забув, що, серед іншого, є міністром і молодіжного господарства країни, а слабкість молодіжного руху, в тому числі, є оцінкою його ж діяльності.

Очевидно, що впевненості у зверхньому діалозі з молоддю Павленку додає й ставка на конформізм організацій, адже майже ніхто не наважується публічно лаяти руку, яка годує.

Загальновизнана слабкість не дозволяє сьогодні молодіжному руху бути повноцінним суб’єктом молодіжної політики. Проте іноді, на певному історичному етапі виявляється, що хтось взяв на себе відповідальності за те, щоб події розвивалися у визначеному напрямку. Саме тоді на зміну занепаду у циклах розвитку, як відомо, приходить зростання.

Джерело: http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/578/

23-07-2008 01:02 Україна // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1216764169.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua