першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

НАТО

26-08-2008 10:58 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1219737503.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

«Україна – значиться земля, що лежить скраю». Вдала назва для країни, що лежить на межі зіткнення цивілізацій, що являє собою місток між Східною, Західною і Мусульманською цивілізаціями, а також безпосередньо підпадає під їх вплив, результатом чого і є наглядний приклад відсутності консолідації у її суспільстві . Але таке розташування, що мало б давати, здавалось, найбільше переваг, відіграє в долі української історії досить фатальну і гірку роль. Притиснуті з одного боку економічним тиском Росії, а з іншого не маючи чітких і визначених гарантій від Європи, Україна все ще знаходиться у стані невизначеності, натомість не до кінця усвідомлюючи, що ця невизначеність може врешті решт виявитися гвіздком до труни її державності. Серед загальних настроїв існує також досить потужний вплив ідеї, щодо нейтралітету України, але це є абсолютно абсурдним неаргументованим сприйняттям перспектив України ,так як, в першу чергу, нейтральний статус країні надається у рамках міжнародних домовленостей між іншими країнами, тобто таким чином вони фактично відмовляються від такої країни, як сфери можливого впливу. Що, в принципі, не можливо апріорі для України, адже вона є однією з геостратегічних осей світу, ( за Бжезинським ) і залишатиметься зоною суперечок і посягань між головними геостратегічними гравцями аж доти, доки не прийме остаточне рішення, що може, виявитись, як правильним, так і неправильним. Тож нагайна визначеність у зовнішній політиці є життєво необхідною і складає основу національної безпеки України. А от, яким шляхом іти і з ким будувати майбутнє, здається є очевидним, незважаючи на про вокативні заклики імперських маріонеток, кожен свідомий українець, що здатен адекватно оцінювати факти, буде здатен побачити між рядками той імперський підтекст продиктований їх далеко недемократичними амбіціями, і, тим паче, спрямований на виконання далеко не демократичними засобами. Тож чого чекати від об’єднання сил з такою державою, що неодноразово історично доводила свої суто канібалістичні наміри що до України і яка навіть не приховує їх сьогодні, відверто погрожуючи. Але чи буде Росія і далі погрожувати і тиснути, коли ми врешті приєднаємося до стрункого вишколу колективної безпеки і станемо частиною сили, що забезпечуватиме нам стабільність і гарантії безпеки, таким чином звільнення від постійного тиску з боку нашого, так званого « старшого брата», що не нехтує можливістю нас стукнути лишній раз.
Стратегія національної безпеки України, визначена правових рамках, ставить за мету Приєднання до європейської та євроатлантичної систем безпеки, що передбачає взаємовигідну співпрацю з Організацією Північноатлантичного договору, формування умов для вступу України до НАТО, участь у безпекових програмах Європейського Союзу та ОБСЄ; Якщо наша країна увійде до спільноти найбільш розвинутих демократичних суспільств, де цінується свобода слова та верховенство права, то вона стане повноправним членом євроатлантичної системи колективної безпеки. Якщо ж Україна не реалізує цей шанс, то ймовірно перетвориться на « буферну зону» без гарантій безпеки і, відповідно, з її порушенням, використовуватиметься як поле для політичних ігор іншими державами, втративши свою суб’єктність у міжнародних відносинах і постійно опинятиметься у ролі жертви зовнішніх провокацій. У цьому контексті досить промовистою є ситуація навколо Чорноморського Флоту, адже хто забезпечить контроль над виконанням рішення щодо того, аби Російські Військові сили полишили Севастополь у 2017 році. І якщо ми не будемо єдиною без пековою потугою з Європою, хто дасть гарантії, що не буде свавілля і кровопролиття?
Україна – друга за величиною країна Європи, не менш вагомою вона виявилась і в плані впливу на історичний розвиток Європи, проте і досі ми залишаємось осторонь загальноєвропейського процесу, внаслідок чого світ виключає з поняття « Європа» поняття « Україна», розуміючи натомість, що такий стан речей не задовольняє ні Україну, ні Європу. А все тому, що протягом століть політичні права українців, як нації, були і залишаються мінімальними – не лише на європейській арені, а і у власному, благодатному, високорозвиненому краї. Сьогодні, як і протягом попередніх століть, право остаточно схвалювати рішення, що стосується майбутнього кожного українця, зосереджене, здебільшого, поза межами нашої території. І часом це рішення, - є жертвою нахабних агресивних антиукраїнських акцій широко розсіяного зерна буряну п’ятої колони. То, може, вже час змінювати цю тенденцію, коли за нас наші долі вирішують інші, лише тому, що ми виявилися у сфері їх інтересів. Якось звикли ми пам’ятати про чиїсь інтереси, нехтуючи, натомість, власними. Якось звично нам бути нічим, нулями до чиїхось одиниць. Недоладно і прикро за малодухість та нещиросердність славетних нащадків прекрасної Аратти. Нас робили окрайними і хохлами, але я вірю, що в серцях кожного з нас в першу чергу жевріє палка відвага і мудра величність наших пращурів…
Вам страшно?.. Так і мені страшно, усім страшно, і воїнам було страшно, коли ті шли на війну, проте краще з надією в очах помирати, знаючи, що ти боровся, аніж нидіти у власній малодухій мізерності. Повставайте та вставайте, кайдани порвіте!...

26-08-2008 10:58 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1219737503.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua