першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Музей Івана Гончара запрошує...

18-11-2008 16:40 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1227019221.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти


Посольство Латвійської Республіки в Україні
Український центр народної культури
"
Музей Івана Гончара"


ЗАПРОШУЄМО


на відкриття виставки



ЛАТВІЙСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО КОСТЮМУ
,


присвяченої 90-річчю Проголошення Латвійської Республіки

19 листопада о 17-й годині


до Українського центру народної культури

"Музей Івана Гончара"


Латвійське національне вбрання є значною частиною культурного спадку Латвії. Розвиток національного костюму безпосередньо пов'язано з історією народу. В одязі відображається історія нації, починаючи з перших століть нашої ери, коли на тогочасній території Латвії мешкали племена балтів (латґали, курши, земґали, сели) та фіно-угорців (ліви), і закінчуючи другою половиною 19 ст. – переходом до звичайних костюмів. Саме у національному костюмі найяскравіше відображаються різниці між народами та регіонами. Національний костюм демонстрував не тільки етнічні особливості, але й соціальну приналежність, сімейний стан, вік, заможність, традиції, культурні зв'язки та взаємодію з сусідніми країнами. Національний костюм є одним із символів Латвії, який протягом століть сприяв збереженню національної єдності та ідентичності латишів. З покоління в покоління передавались традиції крою, шиття та прикрашання одягу, залишаючи гармонію кольору та різноманіття орнаментів.

    Жіночий костюм сформувався до 13 ст. Він складався зі спідниці та лляної сорочки з довгими рукавами, на манер туніки, яку носили як чоловіки так і жінки, вдягаючи окремо або разом з іншими елементами одягу. Спідницю та сорочку шили з квадратного полотна без покрою. Пояс (josta) в основному служив для скріплення сорочки та підперізування одягу в стані, забезпечуючи, таким чином, свободу руху. Узорчатий пояс носили лише жінки - вважається, що візерунки на поясі пов'язані з культом плодовитості. Пояси були різними за довжиною." Довгі пояси, по 3 метри і довші, огортали навколо талії декілька разів. Важливим елементом національного костюму була шерстяна шаль або віллайне (villaine) - прямокутний або квадратний відріз тканини, що накидався на плечі. Цей елемент, який, очевидно, є найдавнішою частиною костюму, мав два основних призначення: оздоблена вишивкою віллайне робила костюм урочистим в святкові дні; звичайна або клітчата віллайне зігрівала і нібито захищала її власницю від зовнішнього світу.
    Майже тисячу років головний убір служив для визначення сімейного стану його власника. Дівчата символічно покривали голову вінком. Для одруженої жінки було не прийнятним вийти на вулицю з непокритою головою. У 18-19 ст. в урочисті дні одружені жінки носили хустини. У звичайні дні як одружені, так і неодружені жінки надавали перевагу домотканим шарфам із шерсті та льону.
    Чоловічий костюм. На відміну від жіночого, чоловічий костюм переважну більшість свого існування знаходився під впливом міської моди. Каптан та штани для повсякденного ношення зазвичай шили із домотканого сірого сукна. Святковий одяг був переважно білого кольору. З довгим каптаном носили пояс. До середини 19 ст. штани були заправлені у в'язані панчохи, які сягали колін. Довгі штани стали популярними лише наприкінці століття. Найпоширенішим головним убором був широкополий капелюх з фетру, прикрашений стрічкою. Влітку носили солом'яні капелюхи.
    Етнографічно костюми поділяються на 19 повітів, які, в свою чергу, об'єднуються в п'ять комплексів народного вбрання: Відземе, Латґалія, Ауґшземе, Земґале, Курземе.
Запропоновані до експозиції 26 національних латвійських костюмів належать Латвійському центру національного одягу "Сена клетс", м.Рига. Головним завданням центру є реконструкція латвійських національних костюмів за автентичними зразками 19 ст., популяризація латвійського костюму та народної культури. Центр веде активну дослідницьку діяльність, за останні роки відбулися виставки в США, Росії, Чехії, Іспанії, Німеччині, Норвегії та інших країнах.


Виставка діє з 19 листопада до 7 грудня 2008 року
щодня, крім понеділка та останнього вівторка місяця
з 10.00 до 17.45


ЛАСКАВО ПРОСИМО!



Адреса Музею: Київ, вул. Івана Мазепи (Січневого повстання), 29.

Їхати: ст.м."Арсенальна",
авт.№24, трол.№38, м/т №№ 406, 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською лаврою.
Телефони для довідок: (044) 288-54-19, 288-92-68, 229-00-87.

18-11-2008 16:40 Київ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1227019221.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua