першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

МОМи і ми.

09-12-2008 23:47 Світ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1228859258.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

В статті аналізуються діяння контраверсійної організації – Міжнародна Організація з Міграції (МОМ) – з позицій рядового мігранта.
..............................................................
Mом (др.-греч. Μῶμος) – в давньогрецькій міфології бог насміхів, злословя і глупоти. Про придирки Мома згадував ще Платон. Тріснув від злості, коли не міг знайти жодного недоліку у Афрофіти.

МОМ – Міжнародна Організація Міграції (eng. International Organization for Migration, IOM).

Рідкий збіг абревіатур.

Моє ближче знайомство з МОМ почалося разом зі справою заробітчан, яку розпочато в червні 2008 року після знущання над українськими мігрантами на польсько-німецькому кордоні. З тексту статті "Третій сорт. Боротьба за перший" Тетяни Силіної у Дзеркалі тижня вичитала: "...наші заробітчани вже дістали юридичну допомогу, яку їм з особистої приватної ініціативи запропонували співробітники київського офісу Міжнародної організації міграції (МОМ). Як розповіла нам одна з його представників Уляна Ванькович, її колега Клаус Волькен, юрист і громадянин Німеччини, добре знайомий із практикою депортації, люб'язно зголосився допомогти десятьом українцям скласти апеляції й відіслати їх у Німеччину. А оперативно і своєчасно пересилати документи з Німеччини в Україну й назад (знову ж у приватному порядку) також люб'язно погодилися співробітники берлінського офісу МОМ". Натхненна такою приватною заангажованністю представників МОМ я так само натхненно і приватно залефонувала Уляні Ванькович до київського офісу з метою визначитись в подальших діях представників МОМ і можливої допомоги в справі з
боку МОМ. Відповідь була однозначною: МОМ не займатиметься справою заробітчан. Таке рішення організації. Все інше – приват.

Трохи пізніше в блогосфері livejournal з посиланням на мій блог http://www.samborska.wordpress.com зявляється злосливий і колючий коментар, що непрямо веде до МОМ. Автор коментаря нерозуміє, як можна захищати мігрантів. Це і спонукало розібратись, хто є хто. Довелося зайнятись розслідуванням діянь багатогранної організації МОМ. Було якось дивно, коли захищаючи конкретних 10 українців, над якими познущалися в Європі, отримуєш "ляпаса" від працівника української організації з міграції, що ніби "по долгу служби" має сприяти захисту мігрантів. "По долгу ж служби" ж робить протилежне. Не сходилися кінці з кінцями.

Запитала багатьох колег з Берліну про імідж МОМ в Європі. Як виявилося, Міжнародна Організація Міграції є унікальним витвором "процвітаючого" суспільства, що має за потребу оберігати свій "цвіт", щоб його не обірвали інші.

Корені МОМ тягнуться до аж до 1938 року, коли на одній корференції у французькому Евіані було засновано Міжурядовий Комітет з питань політичних біженців. З того часу відбувалися різні перезаснування і переіменування. Нарешті в 1989 році зупинились на Міжнародній Організації з Міграції.

Головний офіс МОМ знаходиться в Женеві. 150 регіональних офісів по світі. Фінансування здійснюється урядами країн-членів МОМ. "Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 р., коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України в організації", – можна довідатися з інтернет сторінки МОМ українською мовою. Тепер міграційна політика України в ассистенції МОМ.

На відміну від гуманітарної Агенції у справах біженів при ООН (United Nations High Commissioner for Refugees, UNHCR), МОМ захищає економічні інтереси економічно розвинутих країн в їх політиці відмежовування від мігрантів і біженців. Як "менеджер міграції" МОМ є своєрідним конкурентом до UNHCR, що піклується про надання гуманітарної допомоги мігрантам.

Останнім часом по Європі періодично спалахують акції протесту проти МОМ. Їх мета привернути увагу суспільства до проблематичної діяльності МОМ. Її звинувачують в багатьох "гріхах".

Соціально незахищеним в обмін на їх стремління вирватись з економічних пасток і шукати заробіток в економічно розвинутих країнах пропонується сидіти вдома і чекати "з моря погоди". Для цього застосовуються вишукані методи, що подаються як благородні і самозримо оправдані кампанії. Так, МОМ робить багато проти торгівлі людьми і сприяє поверненю жертв на батьківщину. Особливо задіяні жінки. Але жодній постраждалій жінці не було запропоновано залишитись в тій країні, де її зганьбили, використали і куди вона мала намір поїхати сама, якби не потрапили в пазурі торгівців людьми. Ніхто не дасть їй гарантії, що після повернення додому її чекає щось ліпше. Право людини на вільне пересування тут ніби не розглядається, ніби його й немає апріорі. Врятовані від примусової проституції закордоном, багато повертаються до неї як джерела заробітку в країні походження в умовах бідності бідності як засобу до виживання. Такі випадки вже занотовані в багатьох країнах. Натомість історії жінок використовуються МОМ для попередження міграції жінок взагалі. Жінки постають в них як нещасні і знедолені, яким треба протягнути руку допомоги і привести додому. Натомість не наголошується на глобальному знущанню над жінками взагалі, чому вони змушені вдаватися до сумнівних послуг шукачів "безкоштовної робочої сили".

Паралельно з цим превентивно розганяється камнанія "Коля, Коля, Ніколай, сіді дома, не гуляй". Цим ще більше загвинчуються кордони від небажаних. Націоналістничний характер такого підходу вже давно критикується західно-європейським громадянським суспільством. Розмежування на "іноземець" чи "біженець" з країн з відсталою економікою і "корінний житель" розвиненої країни без дозволу першому вирішувати свою долю є частиною націоналістичного погляду на мігранцію. МОМ відтворює застаріле уявлення, що людина має належати тільки тій країні, де вона народилася і засвоїла "культуру". Навіть діти,що народилися в країнах пошуку притулку, розглядаються МОМ як цільові мішені на "добровільне повернення" в країну походження батьків.

В Західній Європі МОМ забезпечує "добровільну" депортацію нелегальних мігрантів. Під словом "добровільний" йдеться про те, що затриманих поліцією мігрантів примушують вибирати між заключенням під варту до "викиду" із країни чи підписанням договору з МОМ про "добровільне" повернення в країну проживання. Приманка полягає в оплаті зворотньої дороги і видачі "кишенькових" без розміщення в одному з таборів попереднього утримання біженців. Такі "добровільні депортації" здійснюються по відношенню біженців з тих країн, в які звичайним способом нікого назад не заманиш із-за нестабільної, а іноді і небезпечної політичної ситуації. МОМ намагається переконати імігрантів "повернутись добровільно". Європейські уряди підтримують такі "гуманітарні" дії МОМ, бо вони виглядають більш "порядно", ніж насильна депортація. Видворяють, отже, порядно.

МОМ створює напускний міф, що ніби життя для мігрантів в країні походження набагато краще, аніж в країні перебування. Про думку мігрантів не питають. Її купують, називаючи це "добровільним" актом мігранта. Громадські активісти різних країн б'ють на сполох, турбуючись про гуманне обличчя Європи, критикуючи те, що робить МОМ.

Не обійшла ця доля і українське відділення МОМ. Оглядач прав людини (Human rights Watch) нещодавно опублікував звіт "Ukraine: On the Margins", де гостро критикує МОМ і її табори притулку для біженців. Акценти робляться на порушені людських прав біженців і знущанні над ними. Людей перепиняють на шляху їх пересування до цільової країни і по "доміно еффекту" повертають в країну, через яку вони пересувалися. У звіті говориться, що на фінансування проектів будування двох центрів затримання мігрантів в північній Україні (Луцьк і Чернігів) Європейським Союзом було виділено 4 мільйона Євро. Очевидно, європейцям залежить на таких центрах на підступах до Європи. За різними проектами МОМ вивчаються нові східноєвропейські міграційні шляхи для подальшого контролю над ними.

Тому дуже вже очевидною є мета МОМ контролювати міграцію в інтересах урядів і розвиненої економіки. МОМ направляє мігрантів в країни, де економіка може їх використати і повертає їх назад "добровільно", коли вони більше не потрібні або не можуть бути використані на благо економіки. МОМ співпрацює з урядами в налагоджені системи "зелених карт" для фахових мігрантів. А для тих, кого не відсортували – створює нові центри для виїзду назад чи табори для біженців. Це вдається завдяки тому, що МОМ має "іммунну недоторканність" як міжнародна міжурядова організація. Завдяки цьому "імунітету" на неї не розповсюджуюються національні закони. Вона безоглядно може вживати які завгодно методи і заходи щодо мігрантів. Їй вдалося збудувати табір для біженців на острові Науру, що в Тихому Океані. Там на здевастованній хімічним виробництвом території зупиняють біженців перед тим, як вони досягнуть Австралії, щоб пожадати притулку. Доктор Дормаар (Dr Maarten Dormaar) назвав "психіатричним жахом" цей табір.

Таким чином надається практична допомога у вдосконаленні контролю на кордонах і будівлі біженських таборів-тюремного типу.

Більшість країн хотіли би мати у себе мігрантів, якими би вони могли скористатися. Решта – небажана. Щоб цього досягти, уряди весь час працюють над своєю міграційною політикою. В цьому їм допомагає МОМ. Вона постачає антиміграційну технологію типу радіоспілкування і інфрачервоної апаратури, проводить тренінги з поліцією і будує прикордонні пункти контролю. В Україні, де ще донедавна не проводилась певна політика по відношенню до мігрантів і укріплення зовнішніх кордонів, МОМ забезпечила створення таборів для біженців і установку нових споруд для охорони кордонів. Завдяки цьому міграційні потоки через Україну стають підконтрольними. Біженців затримують вже у підніжжі Європи, забезпечуючи таким чином спокій панянці Європі.

Таким чином, можна вважати, що МОМ є частиною депортаційної машини. Робітники МОМ збирають інформацію і контактують імігрантів і біженців. Їм це вдається робити завдяки "нейтральному" іміджу, який дозволяє контактувати з мігрантами і групами підтримки біженців, які часто стають партнерами програми "добровільного повернення". Через них і дістається інформація про міграційні потоки.

Після отриманої інформації в мене вже не виникало питання, чому ж Міжнародна Організація з Міграції в обличчі її київського бюро прийняла рішення не займатися справою українських заробітчан, яких депортували з Німеччини в травні 2008 року. Мета досягнута. Люди повернуті додому. Які ще можуть бути питання до МОМ?!

Дослідження європейської громадської думки про МОМ провела Ольга Самборська, Берлін, 9.11.2008

постійне місце статті http://www.samborska.wordpress.com

vektor.jpg

09-12-2008 23:47 Світ // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1228859258.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua