першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КОЗАКА ТИМОФЄЄВА

12-02-2009 15:25 Одещина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1234445129.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ КОЗАКА ТИМОФЄЄВА
ДО БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОДЕСЬКОІ ОБЛАСТІ

За правду Господь прибавит,за кривду – убавит.
Агафангел

Шановний пане суддя, який буде вести мою справу!

Я – Тимофєєв Валерій Якович - письменник-історик, козак. Зараз працюю над трьохтомником «Історія Південноукраїнського Задністров’я. Великий перехід ХХ – ХХІ століть». Два томи вже надруковані й з’являться в бібліотеках на початку 2009 року.
До червня 2008 року події цього періоду цілком вкладалися в одну з тез моєї концепцію розвитку Задністров’я: територія, на якій розташовано було останнє козацьке військо на теренах України (Чорноморське козацьке) до переселення його на Кубань у 1869 році й де ще пам’ятають козацьку волю (за даними перепису населення у кінці ХІХ століття близько 70% місцевих мешканців віднесли себе або до козаків, або до вихідців з козаків), найменш заражена вірусом корупції… й тут шокуючи повідомлення в центральних та обласних ЗМІ про корупційні дії керівництва Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (ВЗН ГУМВ України в Одеській області, «Невдалий аванс-хабар», Одеські вісті, №66 від 26 червня 2008 року; «Поймать с поличным», Одеські вісті, №74 від 19 липня 2008 року; О.Константинов, «Луценко «зачищає» околиці Південної Пальмири», Коментарі (Інтернет-видання), №134 від 25 липня 2008 року; І.Барсукова, «Коли апетити зростають», Урядовий кур’єр, №142 від 5 серпня 2008 року; В.Воронков, «Готови лягти під бульдозер», Голос України від 12 серпня 2008 року; Є.Абрамова, В.Китик, «На сторожі державного права», Одеські вісті, №130 від 29 листопада 2008 року; С.Михайлевський, «Криза кризою, а хабар за порядком денним», Сейчас (Інтернет-видання) від 24 грудня 2008 року; І.Калетник, «Земля повинна належати народу України», Голос України №248 від 26 грудня 2008 року; Відділ зв’язків з громадськістю ГУ МВС України в Одеській області, «Хабар – привілей влади», Чорноморські новини, №7-8 від 24.01.2009 року та ін.), а на телебаченні (в тому числі й на центральному) ще йдуть відеосюжети на цю тему – події вщент руйнують мою концепцію.

Починаю аналізувати, чому це сталося й роблю висновки: одна з причин - хибна кадрова політика райдержадміністрації – яка призводить до того, що з її колективу вимиваються люди, що мають величезний досвід суспільного життя, вже вироблений моральний стрижень і які підтримують на належному рівні моральну атмосферу у колективі та опосередковано в районі, а на зміну їм приходять дівчатка та хлопчики, які ще не мають імунітету супроти зла й вважають, що все, що робить влада – то є добро; точніше, не сприймають владу (своє начальство) критично – вони ще цього не вміють робити. Ось тому ми й маємо те, що маємо.
Із своїми думками я поділився з читачами Білгород-Дністровської районної газети «Советское Приднестровье», що на Одещині. Ось ця стаття.

«КАДРИ ВИРІШИЛИ ВСЕ…
Нотатки нестороннього спостерігача

Держава гине тоді, коли громадяни в ній не розрізняють добро та зло.
Антисфен

Глибинний зміст відомої сталінської тези «Кадри вирішують все» яскраво проявив себе в кадровій політиці (відсутності будь-якої раціональної кадрової політиці) Білгород-Дністровської районної державної адміністрації: в ЗМІ (обласного та центрального рівня) пройшли повідомлення про корупційні дії вищої ланки нашої райдержадміністрації й це свідчить, що з кадрами там все не гаразд…
Останні роки (після приходу до влади «чистих ручечок») на посади призначаються випадкові в державному управлінні люди, без необхідного досвіду державної керівної та громадської роботи, без традиційного набору моральних чеснот; кадровий резерв комплектується волюнтаристськи, багато разів на рік змінюється без обговорення та погодження із громадськістю, районним депутатським корпусом (громадською думкою райдержадміністрація взагалі нехтує); вакантні посади заповнюються з кадрового резерву, як виняток; в більшості випадків – на основі домовленостей; якщо працівник не задовольняє потреби керівництва – починається чергова (або позачергова) реорганізація сектору, відділу, управління й спеціаліст (як правило, це порядна людина, класний фахівець) залишається без роботи. Працюючи в райдержадміністрації, я виступав проти такого підходу (і не тільки проти хибної кадрової політики), за що й полишив посаду начальника відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації (теж за допомогою методу перенайменування посади).
Хвилює гра в мовчанку другого поверху «Білого дому»; хвилює мовчазність громадськості, депутатського корпусу: спливає третій тиждень з 24 червня 2008 року. Панове, нічого екстраординарного не трапилося?! Все гаразд в королівстві?!
Вважаю, необхідно негайно прояснити ситуацію, розтлумачити широким колам населення – що ж відбулося! - й прискіпливо звернути увагу районного депутатського корпусу на антикадрову політику районної державної адміністрації…»

Тепер чую схвальні відгуки практично від всіх працівників райдержадміністрації, багатьох мешканців міста та району – в останні роки багато хто з них потрапляв в описані мною ситуації. Але це лише один аспект підґрунтя можливості існування загрози корупційних дій; є ще й інші…

Мені здається, що влада просто відірвалась від народу, який потроху в ній розчаровується. На жаль, кожна наступна владна команда наступає на ті ж самі граблі (відсутність публічності в діях, зрощення бізнесу та владних посад, зневажливе ставлення до простих людей)…

У зв’язку із моєю статтею, в серпні 2008 року Білгород-Дністровська районна державна адміністрація звернулася до Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури із заявою про проведення службового розслідування щодо мене, як посадової особи. В заяві є таке:
«Публікація у місцевих ЗМІ вищевказаної статті є замахом на ідеали демократії, добре організована спроба підриву довіри до державної влади, направлене на дестабілізацію політичної обстановки у даному регіоні, здійснення перешкод у здійсненні повноважень органу державної влади, дестабілізація його роботи та підриву державного ладу в Україні взагалі.
Ніякого обговорення з громадськістю та погодження з районним депутатським корпусом стосовно питань внутрішньої діяльності та втручань в таку діяльність чинним законодавством та Регламентом Білгород-Дністровського районної державної адміністрації не передбачено.
Публікація статті є спробою підірвати авторитет Білгород-Дністровського районної державної адміністрації, принизити честь, гідність та ділову репутацію державного органу, проявом неповаги до Конституції України – Основного Закону України, що дбає про забезпечення прав і свобод людини та й взагалі до усієї системи державної влади в цілому.
Вищевказані дії посадової особи Білгород-Дністровської районної ради Тимофєєва В.Я. підпадають під ознаки злочинів, передбачених ст. 356, 364, 365 Кримінального кодексу України, що кваліфікуються як самоуправство та зловживання службовим становищем, за які передбачено кримінальну відповідальність.
Ця недостовірна та принизлива інформація, яка безумовно носить замовний характер, нанесла непоправної шкоди честі, гідності та діловій репутації як державному органу, так і всьому колективу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації».

Таки обвинувачення не висувалися навіть О.Солженіцину та В.Чорноволу в свій час!
Якщо влада так хворобливо реагує на простесеньку статтю в провінційній газеті, на спробу дрібного чиновника підказати про помилки у кадровій політиці, направити у правильне русло діяльність кадрової служби – райдержадміністрація робить помилку; нормальна держава не судиться за це зі своїм громадянином!

До речі, я маю досвід кадрової роботи – два скликання сільським головою, деякий час начальником відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації, двадцять років директором школи (вчитель-методист, вчитель вищої категорії, у 2002 році був удостоєний звання «Кращий освітянин України» за створення навчально-виховного закладу нового типу – газета «Освіта», Київ, №1, 1-8 січня 2003 року; наша модель учнівського самоврядування визнана однією з кращих на Україні – газета «Освіта», Київ, №52, 6-13 листопада 2002 року - вона передбачає дієву соціалізацію юні в сучасних умовах утвердження державності; є авторське свідоцтво ОІУУ №7 від 17 травня 2003 року про відкриття в педагогіці); чотири дипломи про вищу освіту: три з них - червоні; аспірантура; надрукував 20 книг (зокрема, і з кадрової роботи), вони є в центральних бібліотеках, є в наших бібліотеках.
З 1998 року в селі Адамівка офіційно працює козацька школа, педагогічний колектив якої в наш час – час бездуховності та профанації моральних чеснот – пропагує козацькі лицарські чесноти, Козацький Кодекс Честі, суть якого – у гаслі: «Душу – Богові! Життя – Батьківщині! Серце – людям! Честь – нікому!» Виховна система школи відома на Україні. За нашою методикою в країні працюють багато шкіл.

На щастя, в прокуратурі працюють світлі голови; до кримінальної відповідальності за ст.ст. 356, 364 та 365 Кримінального кодексу України мене не залучають…
Але райдержадміністрація робить подання до міськрайонного суду; в поданні - трохи легші звинувачення, але їх більше…

Згідно ст.47-1. Кримінального кодексу України «Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлення, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості».
У мене в статті – лише оціночні судження: критика дій райдержадміністрації, оцінка цих дій в кадровій політиці.
Але щодо фактів – то вони такі.
Плинність кадрів в Білгород-Дністровській районній державній адміністрації складає 25-30% річних! Перевірити це досить легко – взяти список службових телефонів співробітників (або відомість на отримання зарплати) за січень 2006 року, січень 2007 року, січень 2008 року – із 70 заступників голови, начальників управлінь, відділів, секторів, головних спеціалістів вже не працює більше 40 осіб; а є ще спеціалісти провідні, І, ІІ категорій – там плинність вища! Значна кількість посад перейменована. Це нормальне явище?!
Кадровий резерв на посади в райдержадміністрації повинен комплектуватися лише після широкого обговорення із громадськістю та затвердженні на колегіях райдержадміністрації (є положення про Кадрову комісію райдержадміністрації). Так це й було ще в 2006 році (стаття «Подведение итогов» в газеті «Советское Приднестровье» від 5 січня 2006 року). В цій позиції райдержадміністрація сама собі протирічить, посилаючись лише на Регламент; є ще й Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (Ст. 2. Основні завдання місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян. Ст.3. Принципи діяльності місцевих державних адміністрацій. Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Ст.25. Повноваження в галузі забезпечення законності, правопорядку, прав і свобод громадян. Місцева державна адміністрація: 8) забезпечує виконання законодавства щодо національних меншин і міграцій, про свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання.).

З метою всебічного та справедливого висвітлення справи вважаю необхідним затребувати до суду такі документи:
1. Від районної державної адміністрації – списки службових телефонів співробітників, штатні розписи, відомості на отримання зарплати (все за січень 2005, січень 2006, січень 2007, січень 2008 років); розпорядження про зміни у штатному розпису райдержадміністрації (скорочення посад, їх перейменування) за період з січня 2005 року по теперішній час (в тому числі, розпорядження райдержадміністрації від кінця березня – початку квітня 2007 року про скорочення-перейменування ряду посад, в тому числі й моєї – начальника відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації); протоколи кадрової комісії та колегій райдержадміністрації, де розглядалися питання затвердження кадрового резерву з січня 2005 року по теперішній час.
2. Від Центру зайнятості – копії подань райдержадміністрації про скорочення посад – за період з січня 2005 року по теперішній час.

Свідками у моїй справі закликаю виступити:
Абрамського Валерія Трифоновича - директора Салганської школи, який судився з відділом освіти райдержадміністрації у 2008 році у справі про поновлення на посаді; Бабич Валентину Іванівну – колишнього головного спеціаліста відділу освіти райдержадміністрації; Брюзгіну Тетяну Олександрівну – колишнього головного архітектора району; Вахмяніна Сергія Васильовича – колишнього начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації; Гавриленка Валерія Олексійовича - колишнього адміністратора дозвільної системи райдержадміністрації; Гамара Валерія Івановича – колишнього головного спеціаліста юридичного відділу райдержадміністрації; Гратій Олександра Івановича – колишнього головного спеціаліста-агронома управління агропромислового розвитку райдержадміністрації; Дюльгера Федіра Ілліча – заступника голови Білгород-Дністровської районної ради, колишнього начальника сектору рослинництва управління агропромислового розвитку райдержадміністрації; Ігумнова Павла Михайловича - заступника голови Білгород-Дністровської райдержадміністрації, який судився з цією ж райдержадміністрацією у 2006 році у справі про поновлення на посаді та був на ній поновлений за рішенням суду; Качалку Івана Трохимовича – колишнього начальника інспекції ДАБК; Македонського Олександра Георгійовича - секретаря виконкому Білгород-Дністровської міської ради, колишнього заступника керівника апарату, начальника відділу організаційної і кадрової роботи райдержадміністрації; Михайловського Олександра Олександровича – начальника відділу управління праці та соціальної політики райдержадміністрації; Оверченко Ольгу Олександрівну – колишнього головного спеціаліста відділу у справах молоді та спорту райдержадміністрації; Попова Миколу Михайловича – колишнього першого заступника голови райдержадміністрації; Принц Олену Миколаївну – колишнього головного спеціалісту відділу освіти райдержадміністрації; Тома Віктора Яковлевича - заступника начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації, який судиться з цією ж райдержадміністрацією у 2008 році у справі про поновлення на посаді; Хрипка Юрія Всеволодовича – колишнього першого заступника голови райдержадміністрації; Шемелюка Миколу Євгеновича – колишнього головного спеціаліста відділу організаційної і кадрової роботи райдержадміністрації…

Заявляю: районна державна адміністрація намагається під приводом боротьби із наклепом, неправдивою інформацією виробити прецедент, який дозволить їй надалі уникати будь-якої публічної критики. А влада повинна бути відкритою та публічною й зобов’язана захищати права і свободи громадян, в тому числі й на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.ст. 3,15,34 Конституції України).

На жаль, теперішні часи в Україні можна порівняти лише із середньовіччям - феодальна роздрібненість Великого Князівства: князі та князьки шматують князівство, ділять землі, майно, грабують народ, який мовчить, співає й танцює, виїжджає на заробітки за кордон або спивається й вимирає; швидко багатіють одні – старцюють другі; Великий Князь ворогує із Великою Радою та Верховним Візиром, останні між собою; з метою відволікання народу від вирішення нагальних потреб, маскування дійсних своїх намірів – розтягують країну на Схід та Захід, підгодовуючи Центр, щоб той мовчав…

Що робити козацтву, яке завжди було становим хребтом нації, її оберегом та надією?
Ми маємо просто чесно робити й бути поводирем громади: виховувати, передусім у собі, духовність; формувати на позитивних прикладах молодь, гартувати її; допомагати слабим; захищати-підтримувати Лицарів нації; робити лише добро, не чекаючи винагороди; й жити Вірою, Надією, Любов’ю, не тримаючи образи на безтолкову мовчазну масу, плекаючи з неї народ. Тому я й виступив із статтею в газеті «Советское Приднестровье» №78 від 17 липня 2008 року…

Із всього кошмару обвинувачень на мою адресу (та козацтва!) я роблю такий висновок віршем української поетеси Ліни Костенко:

Слова уже не вірують словам
І мружаться од правди,
Як од сонця…
Просніться, люди!
Це погані сни.
Нове століття в шибку заглядає,
Той самий гад, ті ж самі казани,
Лиш інший диявол дрова підкидає…

Й останнє:
Ми всі пишемо нашу сучасну історію; я лише занотовую її! І все, що відбувається – вже є в книгах! Зі всіма прізвищами і подіями! Сотнями екземплярів в бібліотеках! Як зреагують на правду наші сусіди, близькі та знайомі, діти, онуки, правнуки?

З повагою, «підривник державного ладу в Україні взагалі» козак Тимофєєв Валерій Якович.

12-02-2009 15:25 Одещина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1234445129.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua