першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Мінпраці України нищить українське письменництво як клас

18-04-2009 15:02 Полтавщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1240056169.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

культурний обрив

ПИСЬМЕННИК ВИГРАВ СУД У ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ
але державні службовці обіцяють, що він не отримає й копійки...

„Політика, яку впроваджує Міністерство праці та соціальної політики України щодо українського письменництва, – це умисне і свідоме нищення української культури і духовності...” – стверджує професійний прозаїк-„афганець” Ігор Моісєєнко.
Видання його роману „Сектор обстрілу - „Аїсти” приурочене до 20-ї річниці виводу військ з тієї далекої країни. Роман, багато в чому, автобіографічний. В основу цієї трагедії покладено факт загибелі на тій війні надзвичайно обдарованого українського поета „Аїста” (Олександр Іванович Стовба), у підрозділі якого проходив строкову службу автор роману.
Відомо що Стовба, разом з чотирма своїми підлеглими, загинув, залишившись прикривати відступ свого підрозділу. Після тривалої оборони вони потрапили у полон до моджахедів. Наступного дня співратники змогли відбити лише пошматовані тіла воїнів. За сюжетом роману, перед загибеллю, лейтенант Стовба віддає пораненому бійцю, теж винятково талановитому поетові, свого зошита з недописаним віршем. Той зошит постає наче Хрестом, який передають один одному і тягнуть Богом натхненні, жертвуючи своїм життям, заради мистецтва, яке здатне врятувати людство від прірви бездуховності.
Саме з тієї безодні тхне тліном аморальності, яка й спричиняє цивілізаційні глобальні кризи. Натомість, розбещене сріблолюбством суспільство породжує ненажерливих керманичів і вбиває своїх поетів, якщо не у м’ясорубках ратоборств або на дуелях, як Пушкіна, руками Дантеса, чи Стовбу - розлюченими моджахедами, то голодом та концтаборами, як Стуса чи Андрєєва.
Показово, що вперше цей твір побачив світ у 2007 році, виданий московським видавництвом „Ексмо”, російською мовою. Росіяни справно платили авторові гонорари і запрошували працювати й надалі. Пропонували й екранізацію за рахунок російської держпрограми. «Оригінальне авторське бачення відображає емоційно-насичений реалізм афганської війни, яку ще ніхто не показував так правдиво, в тому числі якісно вище відомого фільму «9-та рота», - написав у пропозиції кіновиробникам про співпрацю керівник продюсерського центру Національної кіностудії художніх фільмів ім.О.Довженка Іван-Вячеслав Сергієнко. Але, в України немає твору великої форми про ті події, виконаного українською. Тому Ігор повернувся на український книжковий простір.
„Я передбачав, що в Україні кіносценарій може залишитись нереалізованим, і я втрачу роботу і в Росії, і в нас, - каже автор. – Тому, сподіваючись на те, що держава виконає вимоги законів, якими регламентовано соціальний захист творчих працівників, я застрахувався на випадок безробіття на добровільних засадах”.
На створення роману автор витратив більше року, кіносценарію - ще рік. Це публіцист може забути про роботу після закінчення статті, а робочий чи інженер може дозволити собі відпочинок після робочої зміни. Прозаїк повинен цілодобово жити своїм твором, долями його героїв, їх характерами, їх думками. Для будь-якого іншого способу здобутку коштів на існування просто не залишається часу і енергії. Саме тому Закон України „Про зайнятість населення” передбачає, що творчі працівники є зайнятим населенням і мають право на соціальний захист. Ігор сплатив усі податки з закордонних гонорарів, які міг і не демонструвати податківцям, сплатив на добровільних засадах відповідні внески до Фонду загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття. Тепер з тих грошей отримують заробітну платню посадовці, які викинули письменника за межу бідності і поховали культурний проект, що міг принести і неабиякі прибутки, і славу українській літературі.
Як відзначають фахівці у галузі кіномистецтва, кіносценарій „Сектор обстрілу – „Аїсти” за всіма ознаками є комерційно перспективним. Доручення щодо його екранізації давав міністерству культури України Президент України Віктор Ющенко. Але брак коштів, як завжди, став на заваді. Натомість, Ігор не зміг відгукнутися на запрошення організаторів вже двох міжнародних кінофестивалів з проханням прибути і представити кінопроект зацікавленим інвесторам. Так були знищені дві можливості реалізації культурного проекту, який міг би підтримати репутацію українського кінематографа. Про які подорожування може йти мова, коли розмір допомоги по безробіттю українському письменнику, завдяки посадовцям з міністерства праці та соціальної політики України, становить 200-300грн на місяць?
Зрозуміло, що ця допомога надається державою у сподіваннях, що безробітний буде шукати роботу. Для Моісєєнка такою повинна була стати робота кіносценариста. Чи можна на такі кошти знайти втілення кінопроекту?
Більше року «фахівці» зі Служби зайнятості України не могли розібратися у Законі, за яким повинні працювати. „На всі мої звернення, адресовані до найвищих кабінетів мені відповідають, з помилками упереміш, наче напівграмотні, що над створенням двох романів і двох кіносценаріїв, я працював менше півроку, а тому не маю права на соціальний захист у повному обсязі, - розповідає Ігор. – А Кременчуцька прокуратура відповіла на мою скаргу, слово до слова, зідравши твердження „фахівців” з мін.праці. І це з під особистого контролю прокурора Кременчука - Віктора Павлійчука. Де мої звернення тільки не були. Їх, усі без винятку, завертають туди, де мене обкрадають - до Служби зайнятості України. А звідтіля – юрист Кременчуцького центру зайнятості Кас’янов, наприклад, навіть охороною намагався мене налякати за одну тільки мою вимогу пояснити дії цього закладу, так би мовити, соціального захисту. Схоже, там звикли обкрадати безробітних та виштовхувати їх стусанами. Цікаво, чи його діти читають книжки, чи такі ж напів…? Але хто ж тоді буде писати, якщо письменників позбавити пенсійного забезпечення та соціального страхування вказівками аж з міністерських крісел? І це свідомі й умисні дії. У кожному моєму зверненні пишеться і які законодавчі норми вони порушують, і кого нищать. Вони діють за наказом №307 з мінпраці України і чітко собі уявляють, що таким чином винищують українське письменництво як клас. А тим часом, ці дії, за визначенням закону України „Про національну безпеку України”, становлять загрозу національній безпеці України, оскільки духовні цінності – це сфера національних інтересів українського народу. Натомість, звернення до РНБО перенаправлено знову по колу – до Служби зайнятості України”.
Напередодні 20-тиріччя виводу військ з Афганістану безробітний письменник знову забрався у борги – на ту жалюгідну допомогу від держави у 300грн на місяць, у розпал кризи, він видав, вперше за роки незалежності України, роман про війну в Афганістані українською мовою. Фахівці відзначають, що на відміну від першого видання, яке у Росії називають шедевром російської військової прози, цей, за своїми художніми якостями, набагато потужніший. Через мізерний наклад у 100 примірників книга стала раритетом. „Афганці” з усієї України збирали копійки, щоб викупити той наклад. Згодом, завдяки сприянню місцевих меценатів та Кременчуцького міськвиконкому вдалося збільшити наклад. Презентація цього видання, фахівцями Кременчуцького краєзнавчого музею за переповненої дітьми та ветеранами зали ПК ім.Петровського, була проведена 27 березня.
А вже 31-го березня відбулося останнє засідання Полтавського окружного адміністративного суду, на якому суддя Єресько виконала свій обов’язок – ретельно розібралась у справі і зобов’язала Центр зайнятості повернути письменникові кошти, яких його було незаконно позбавлено. От тільки поновити запрошення автора на кінофестивалі вже ніякому суду не вдасться. Скоріше з’явиться повістка на засідання апеляційного суду.
У Полтавському обласному центрі зайнятості підняли несусвітний гвалт, і в праведному гніві заявляють, що зроблять усе, аби тільки скасувати рішення окружного адміністративного суду.
- Ми будемо цього добиватися, - каже директор Полтавського ОЦЗ Катерина Клавдієва, - бо ми – державні службовці.
Вдумайтеся, яке спотворне розуміння місії державного службовця. Невже вона полягає в тому, щоб ігнорувати рішення суду й нищити українське письменництво?! І який сором для України?! Адже твори Ігоря Моісєєнка завдяки Інтернету читають у всьому світі - від Хабаровська до Торонто, від Ірану до Австралії, чекають на наступні і спостерігають за тим, як в Україні нищать митців.
Натомість, розтліваємо молодь китайською порнухою і чекаємо на «Культурний прорив»…

В.Нагримайло та
Президент Полтавського обласного медіа-клубу Людмила Кучеренко,


Яке співпадіння! За сюжетом роману, майже вбитий духовний нащадок «Аїста», в оточенні ворогів, дописує його останнього вірша.

Дантеси!... Дантеси!...
Оком куди не кинь – Дантеси
Тягнуть під тебе Хреста.
Руки, мов кілля,
Кігті, як списи,
З горла –
Смердюче пекельне виття!
Душі, як злидні.
Криваві Кортеси
Тягнуть на бійню поетів,
Наче скотину...
У небуття.
Тягнуть і топчуть!..
І рвуть, і ріжуть, і ревуть!..
Серце живцем виривають!..
Крила цвяхами(!)
Ніяк не приб’ють!!!

Дякую,
Отче небесний!
Ми їм потрібні –
Ми залишаємось
Тут...

18-04-2009 15:02 Полтавщина // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1240056169.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua