першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Закордонний виборчий округ: проблеми, проблеми, проблеми…

05-02-2010 23:19 Європа // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1265404758.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Автор: Ольга Самборська, ©Хата скраю.
www.ukrajinciberlinu.wordpress.com

Кажуть, що істина знаходиться між двома протилежними думками. Неправда!Між ними лежить проблема. Й.В. Гьоте

Як засвідчує практика проблеми вирішуються. Ю. Верста

Поспішаю використати останній шанс відносної свободи слова в українському інфопросторі згідно попередженням у згортанні такої після виборів. Що буде після 7 лютого 2010 року, знають тільки ті, хто до цього приготувався, перефарбувався і пристосувався. Хто ж звик до свободи і референції до правди — можливо доведеться опускати вітрила і включати внутнішні мотори. Але поки є трохи часу, спробую сказати все, що потрібно і чого заслуговує час.

Час же вимірюється проміжками: до виборів, передвиборча компанія, перший тур, другий тур. Тому — про вибори-2010. І саме в закордонному виборчому окрузі.

Баласт, баласт, баласт…

Про малу кількість використаних бюлетенів і ще меншу використаних бюлетенів за демократичних кандидатів закордоном сказали. Про те, що кандидат в Президенти України В.А. Ющенко вийшом третім у виборчому перегоні – не акцентували. Про тонну макулатурних бюлетенів, які комісії спочатку довго рахували, погашали, пакували, відправляли в Україну, ніхто не зауважив. Помітили тільки, що в Італії не вистачило виборчих бюлетенів. Не згадали і про тисячі “мертвих душ”, які так ніколи і не з’явилися на виборчих дільницях за кордоном не відомо з яких причин. Замовчено і факт подвійного “забороненого” громадянства, яке із-за недосконалості українського законодавства дозволяє громадянам України зберігати громадянські стосунки з нею, залишатися на консульському обліку і бути громадянином держави перебування. В результаті створюється баласт “виборців”, з якими рахується Україна, але які не рахуються з нею.

Тисячі, тисячі, тисячі…

Результат голосування по закордонному виборчому округу однозначно відрізнявся від такого по Україні. На 113 виборчих дільницях закордонного виборчого округу загальна кількість виборців становила 414 884 осіб. З них проголосувало 32 015 виборців. Це з натяжкою 9 процентів.

Німеччина відповідно налічує 101 928 українців-виборців. З них приблизно 21 000 мала отримати бюлетені в Берліні в ДВК при посольстві України в ФРН. В першому турі проголосувало 745 виборців, що становить 3, 6 процента від загальної кількості виборців. Інша частина виборців не доїхала до виборчої дільниці.

Відстані, відстані, відстані…

розділяють українців з дипломатичними представництвами – територією України в Німеччині. До України – ще далі. Особливий статус закордонного виборчого округу, віддаленість його від України існує більше в головах виконавців закону про вибори, аніж такою є реальність. В час налагоджених телекомунікацій і медійних технологій говорити про географічні відстані є несенітницею. В країнах тисячного перебування українців не було достатньої кількості представників від кандидатів в Президенти, ані спостерігачів за виборами. Комітет виборців України (КВУ) теж не спромігся знайти своїх представників за кордоном. “А де їх шукати і як іх оформляти?”, – заявив Віталій Тесленко – заступник Голови Правління КВУ під час телефонної розмови з ним стосовно ситуації з виборами в закордонному виборчому окрузі. А йдеться ж про тисячі виборців. Хто захищає їх права за кордоном?

Списки, списки, списки…

З виборчими списками робили то те, то інше. Спочатки заносили закордонних українців до Державного Реєстру згідно поданих МЗС списків зареєстрованих на консульському обліку. По дорозі розгубили частину громадян. Потім ними ж доповнювали ці списки згідно рішення Конституційного Суду вiд 19.10.2009 № 26-рп/2009 про зміну “виборчої адреси”. Навіть якщо люди стояли на консульському обліку, “загублені” мусіли проходити процедуру додаткового внесення до списків. Внесені приростали хвостиком до початкових списків і створювали плутанину з підрахунком голосів відносно “тимчасових” і загальної кількості виборців, що проголосували.

Списки виборців в закордонному виборчому окрузі формувалися за принципом “як в Україні”, тобто територіально. Якщо в Києві мешканці житлових будинків одного мікрорайону можуть зібратися до однієї виборчої дільниці і знайти себе в списку за номером будинку, то закордоном це виглядає як в кривому дзеркалі. Ну не живуть українці за кордоном одним хутором. Українських “гетто” тут немає. Шукати себе в списках виборцям доводилося наступним чином:

- На якій вулиці проживаєте?

- Закордонна.

- Не має Вас за такою адресою. А де Ви перед тим проживали?

- Прикордонна.

- Звертайтеся до столика за буквою “П”.

- Теж не має? Згадуйте ще якусь попередню адресу.

- Бехвихідна.

- Йдіть до букви “Б”. Не хочете? Пишіть скаргу про внесення до списку виборців.

- Та я ж стою на консульському обліку і був раніше в списку!

- Якщо не хочете, щоб ми Вас послали до “Чо…”, то зверніться до правління комісії.

Так біля комісії скупчувались виборці і формувались черги. Решта виборців довго чекала на вулиці. Поважні українці, які люблять і сумують за Україною, ідеалізують її і готові їхати до дипломатичних представництв сотні кілометрів, залишалися розчаровані хаосом голосування. Але не можна ж до такої міри знущатися над ними!

Хаос, хаос, хаос…

І завинили в цьому не члени виборчих комісій. В комісіях закордонного виборчого округу працювало 1592 особи. Їм би самим кудись поскаржитись на хаос та перевантаження від непомірних вимог підготовки до голосування і плутанини з законом про вибори. Членам ДВК доводилося ламати ребуси:

* як перекласти українізовані адреси закордонних українців – виборців з отриманих від ЦВК списків виборців зворотньо на мову країни перебування,
* підписати (не від руки) конверти зі зарання виписаними запрошеннями на вибори, щоб місцева пошта зуміла їх донести до адресата. Все це мало бути вчасно. Член ДВК закордоном не може скористатися тими привілеями (оплачувана з основного місця роботи відпустка для роботи в комісії), які передбачив закон для них. Відповідно члени виборчої комісії закордоном мають знайти час для роботи в ній поза своєю основною зайнятістю. А довідку про роботу в ДВК як привід для звільнення з роботи можна показати хіба що психіатру закордоном, як зауважила з гумором одна членкиня ДВК.

Не дивно, що більшість виборців запрошень так ніколи і не отримала.

Питання, питання, питання…

Інформаційний хаос від ЦВК дав себе знати вже в перші дні підготовки до першого туру. Багатьох цікавило питання, як же мають голосувати українці, які не стоять на консульському обліку? Редакція інтернет-порталу “Хати сраю” провела для цього спеціальне дослідження, результати якого були надані для інформаційної сторінки виборчої комісії №62. Поступово виборцям ставало зрозуміло, як же вони мають голосувати за кордоном.

Потрібно зауважити, що для закордонного виборця не існує спеціальних інформаційних сервісів щодо роз’яснення виборчого права. Інтернет-сторінка ЦВК – пантеон постанов і норм, який хочеться зразу закрити, аніж далі читати. Залишаєтсья закон про вибори. Маєш його — читай. При цьому пам’ятай, що поправки до закону вносяться і виносяться як відра до смітника. Мій німецький колега зауважив, що це йому нагадало часи націонал-соціалізму, коли Гітлер постійно робив поправки до законів на свій лад, як йому краще підходило для злочинних намірів. Але тоді була диктатура, а у нас ніби йдеться про демократію?

Для членів виборчих комісій закордоном спеціальних тренінгів з підготовки виборів теж не проводилося. А в Україні – так. Для багатьох членів закордонних ДВК робота в комісії виявилась “стрибком у воду без вміння плавати”. Хтось став членом комісії заради замалювання власної персони при посольстві України. Хтось робить це з року в рік, відпрацювуючи діаспорські “мишині забіги” з громадьської активності наввипередки одні перед одними навколо дипустанови. Того, кого дійсно обходила проблема організації виборів і хто писав заяву для роботи в комісії з чистих міркувань, напоровся на халепу.

Мешкаючи на німецькій території і перебуваючи на території України під час виборів (дипломатичне представництво), почуваєш дійсно різницю між Європою і Україною. Звикла до поставленої на високий рівень менеджерської роботи по організації подій і процесів в європейських інституціях людина, потрапивши в ауру Центральної Виборчої Комісії і її завсигдатаїв-членів, починає гальмувати від “зупинки часу” на українській території. В кращому випадку вона втратить орієнтацію в бюрократичних висловлюваннях і циркулярах. Так недалеко стати човником бюрократичних технологій, заквашених страхом чи бажанням вислужитись перед посольством. В гіршому випадку людина напише заяву про вихід комісії (що і сталося з автором цих рядків).

Інформація, інформація, інформація…

Відсутність достовірної інформація для виборця і члена виборчої комісії є першою перешкодою для входження у виборчий процес. Інформаційні виборчі ресурси завантажені параграфами і посиланнями на закон. Істина, яка завжди проста як двері, в законодавчому формулюванні набирає форм неприступної фортеці. Виборець вступає у вибори як на плахту, а член комісії – як на шибеницю. Першого і другого чекають підвохи з сумнівним закінченням, якщо не розібратися в законодавчому плетеві. Всіх пов’язує кримінальна відповідальність за порушення закону.

Розібратись в тонкощах виборчого процесу все ж вдалося. Пропрацювавши купу інструкцій і зробивши десятки міжнародних дзвінків до консульстантів ЦВК, картина виборчого процесу вималювалася. А в останній день перед виборами після тривалих запитів шляхом особистих телефонних звертань до Організації з Співробітництва і Безпеки в Європі остання оприлюднила в інтернеті свій Навчальний фільм для членів ДВК.. То ж закордон дечого навчився віртуально.

Після опублікування інформційного пакету на інтернет -сторінці виборчої комісії №62, віртуальне місце якій ласкаво надало посольство України в ФРН, врешті решт за виборців пораділо серце. Відбувся форум! Українські виборці могли ставити питання в електронному вигляді, залишати коментарі на інтернет-порталі для українців Німеччини (див. Пам’ятка закордонного виборця-2010). Відбувся прорив в інформаційному просторі Веб 2.0!

Вимоги, вимоги, вимоги…

До українців, які тимчасово знаходяться за кордоном і звертаються до ДВК з бажанням проголосувати, ставиться серія вимог: мати при собі прописки в готелях, копії квитків, навіть якщо приїхали до країни автомобілем, командировочні, довідки з місць навчання тощо. При цьому рівень довіри до тимчасових виборців, навіяний спущеними зверху інструкціями від ЦВК і Міністерства Закордонних Справ, що часто суперечать одна одній, такий як до порушників закону. До члена комісії – приблизно теж. Виконаєш інструкцію ЦВК — порушиш інструкцію МЗС і навпаки. А найгірше, виборець в кожному випадку програє, бо не завжди має змогу інформувати себе про останні зміни в законі, не носить з собою прописки і всякі підтверження, про які не встиг прочитати в інтернеті додатково. Для новоспеченого члена комісії без прав щось вирішувати з правом все спостерігати, праця з вимогами до таких, як ти сам, неабияке зусилля. Найгірше, відмовляти в праві проголосувати з посиланням на різні інструкції. А ще болючіше, коли знаєш, що людина приїхала на дільницю здалека. На фоні наростаючого хаосу з мінімальною можливістю його налагодити рішення про вихід за межі хаосу стає природнім.

Професіоналізм, професіоналізм, професіоналізм.

Хотілося, щоб природньою була висока організація праці в закордонних виборчих комісіях. Хотілося б, щоб членами комісії були професіонали з організації процесів колективної праці, з відповідними компетенціями і бажанням працювати в групі. Високоамбітних особистостей з неадекватним сприйнятям реальності і своєї особистості варто було б утриматись від написання заяв для роботи в ДВК. Особливо це стосуєтся представників різних діаспорських груп, що конкурують між собою і вносять з собою напругу до виборчої комісії. Іноді це набирає екстремальних форм саботажу, ігнорування одних членів комісії іншими, бажання помститися, використовуючи положення в комісії. Гіперактивність членів комісії на просування власної особистості часто переважає і тому заважає просуванню прав виборців і організації роботи ДВК для втілення місії комісії. Як самостійна одиниця, хоч і не юридична, дільнична виборча комісія має формувати імідж України закордоном в кращому його розумінні, а не відтвонювати той, що вже є. Не найкращий.

Дільнична виборча комісія мала би існувати при посольстві України як така, що відмежовується від діаспорських інтриг і виконувати державну місію по організації виборів в за кордоном! Це має бути команда професіоналів, а не делітантів-активістів, що затусувались при дипломатичних установах. І виграють від цього всі, і в першу чергу, МЗС.

Втрати, втрати, втрати…

А поки залишається те, що маємо. Автор цих рядків відпрацювала перший тур виборів як представник кандидата в Президенти України В.А. Ющенко на посаді заступника голови ДВК №62. Після першого виборів президента я вийшла зі складу комісії за власною заявою. На наступний день з інформаційної сторінки виборчої комісії зник і нароблений автором інформаційний пакет виборцям з посиланнями і поясненнями до виборчого процесу. Багатогодинна праця полетіла у віртуальний смітник, звідки витягнулась амбіція і посіла почесне місце на порожньому місці інфопростору ДВК в інтернеті.

Кодифікація поставнови ЦВК від 21 грудня 2009 року № 526 “Про утворення дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць закордонного виборчого округу з виборів Президента України 17 січня 2010 року” не відбулася. ПОСТАНОВА 28 січня 2010 року № 163 на сторінці виборчої комісії не була опублікована. Тому цитата: “Розглянувши заяви членів дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць про складення їх повноважень …, Центральна виборча комісія постановляє: 1. Припинити достроково повноваження таких членів дільничних виборчих комісій закордонних виборчих дільниць (у зв’язку з особистою заявою): ДВК № 62, ФРН, Самборська Ольга Володимирівна, заступник голови дільничної виборчої комісії…” не була зафіксована. Натомість в постанові ЦВК від 21 грудня 2009 року № 526 просто було витерто ім’я заступника голови і вписано інше. Майже як по Попандопалу зі “Свадьбі в Малінковке”: “Щас я тебе нарісую”…

Так інформаційний та організаційний хаос познущався з колишнього заступника голови виборчої комісії за вихід з ДВК, за вихід з хаосу. Помстився демонстративним знищенням архіву першого туру. А може його і не було? Та ні, бо хаос точно був. Він-бо і залишився.

Крапки, крапки, крапки…

Перший тур поставив крапку на кандидатському різнобарв’ї політичної флори і залишив лише фауну. Тигриця і Ведмідь чи Лисиця і Ведмідь залишились наодинці. Якщо слідувати українському казковому розвитку подій, то хитрий, хоч і дурить, та на закінчення він же є покараним. Рідко коли “битий небитого везе”. Не притаманне це українській традиції, щоб у фінал рідко виходили хитрі. Радше добрі. Але то у казці.

В реальному житті ж “битий не битого везе”. Дурять українців, як можуть. Кого за чисту монету, кого за монету купують. А кого просто за помаранчі, а кажуть, що то була революція. Головне, що б голосували, за кого треба і як треба. Криза в країні примушує людей думати неадекватно і погоджуватись на сумнівні заклики. Зрозуміло. Але закордон. Подивімося, як поводяться з українським закордоном і чи взагалі з ним рахуються? А може так і обходяться, тому що не купиш тут особливо нікого (на життя вистачає) і не вмовиш (навчені місцевими демократіями)?

Всі постанови ЦВК по закордонному виборчому округу приймаються в останню чергу. Виборчі комісії в Україні вже працюють давно, як закордонні українці тільки-но дізнаються про склад своїх комісії. А коли вже дізналися, то і змінювати щось часу не має. Єдиною для всіх залишаєтья лиш кримінальна відповідальність за порушення закону.

Квота представників від різних кандидатів закордоном катастрофічно мінімальна. А ті, що є, далекі від професійності в роботі.

У другому турі зміни у складі виборчих комісій торкнулись всієї України, крім закордонного виборчого округу (див. Посади заступника голови комісії під час другого туру не передбачено). “Та що з нього візьмеш”, – так віє від постанов ЦВК стосовно закордонного виборчого округу. Недосяжний, тому неконтрольований.

Та невже ж багатотомільйонній громаді українців не знайшлося представників від конкуруючих кандидатів в Президенти, професійних членів комісій? А як же красномовні метафори “нашого цвіту по цілому світу”? То що ж той цвіт зів’яв, що з ним ЦВК не рахується? А може дійсно гумор не розуміється і живеться як за сценарієм “Недоторкані“: розумна система – не наша система. Зламати.

А може підтримати і використати на свою користь?

Шановні, недооцінєте закордонний виборчий округ. Не знаєте, який потенціал він в собі несе. А поки закордонні українці змушені ковтати проблеми з України і бути втягнутими в сценарії, які закордоном є повним абсурдом. Як загалом і ціла виборча бутафорія…

Час же вимірюється проміжками: до виборів, передвиборча компанія, перший тур, другий тур. Тому — про вибори-2010. І саме в закордонному виборчому окрузі.

05-02-2010 23:19 Європа // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1265404758.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua