першановинистаттізахідцентрвостокпівденькримфорум пошукконтакти  

Дніпропетровські діячи про Степана Бандеру: висловлювання та фак

29-11-2010 10:52 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1291020759.html // Версія до друку

Важко і тяжко розуміти, які настали часи для рідної Дніпропетровщини….
Як можна казати, про якусь повагу до багатовікової історії українського
державотворення, коли на її території, в місті Дніпропетровську, працюють Олег Царьов зі своїми опричниками, люди, що вважають себе нібито українцями, але своїми діями та висловлюваннями визначаються ворогами для української державності, незалежності та багатовікової історії .
У цього «ГЕРОЯ» є свої сподвижники – це Віктор Пахотний керівник прес-служби О. Царьова та автор усіх резонансних статей, в яких принижується національна гідність українців, на особистому сайті http://tsarov.com.ua та його друзі, в числі яких члени Собору слов’янських народів Білорусії, Росії, України (http://soborslav.ru), товариши з Антифашистського форуму з фашистськими гаслами (http://antifashist.com) й багато других незрозумілих суб’єктів.
Я тільки наведу декілька висловлювань цих людей (бо українцями назвати їх не можу), які вони декларують:
• Олег Царев, в статті надрукованой http://tsarov.com.ua/chto-obshhego-mezhdu-tarasom-bulboj-i-banditami-oun-upa/, «псевдоказаками, буквально липнущими к именам Тараса Бульбы, Ивана Сирко, славноизвестных кошевых, были и остаются поборники Бандеры, Шухевича, прочих «героев» ОУН-УПА»; в статті надрукованой ttp://tsarov.com.ua/zakon-ne-otvechayushhij-ni-odnoj-bukve-zakona/: «На уровне же Верховной Рады надо одобрить Закон о запрете реабилитации и героизации фашистских пособников Бандеры, Шухевича и др., в 1933-1945 годах. Проект этого Закона уже внесён в парламент, и его принятие станет серьёзной основой для дальнейшей борьбы с приверженцами неонацизма и фашизма в Украине»; «...во Львове делают деньги на мнимой славе предателей и фашистских пособников» - з виступу О. Царьова 27.10.2010 р.;
• Ілля Макаров, один з товаришів О. Царьова з Антифашистського форуму, відмінився ще краще: «Степан Бандера-младший, внук украинского палача и лидера ОУН, заявил, что «ещё не время перевозить дедушку домой». Дедушкин внучек опасается, что могила Бандеры-старшего подвергнется осквернениям и, возможно, частичному уничтожению. Как никак, а дедушка успел многим нагадить за свою жалкую жизнь. Польские источники указывают, что ОУН–УПА за время своей борьбы за независимость Украины загнало в гроб более 100 тыс. только одних поляков, не считая русских, евреев, цыган, армян и самих же украинцев. Невзирая на такие малопочётные заслуги, семья Бандеры считает, что их предка необходимо похоронить в Киеве, где специально для этих целей нужно отстроить Пантеон Славы (за народные денежки). Но импорт из-за рубежа кусочков сгнившей плоти далеко не лучшего своего представителя (если это всё-таки произойдёт) авторитета Украине не прибавит» (http://antifashist.com/time-line/299-2010-11-19-12-07-29.html);
• Открытое письмо Антифашистского форума редакции «Главком»: «В методах пропагандистского воздействия на массы бандеровцы не церемонились. Выбирали наиболее действенные. «Наша власть должна быть страшной», - наставлял их главарь, Степан Бандера. Даже Гитлер оценил фантазию бандеровцев, за что и поставил их поддерживать «немецкий порядок» в оккупированной Украине. Бандера доверие оправдал. Погромы, расстрелы и прочие карательные акции эти «борцы за свободу Украины» проводили с наслаждением. Особо отличились в Белоруссии, где сжигали целые деревни вместе с жителями. О зверствах украинских националистов сегодня напоминает мемориал на месте сожженной белорусской деревушки «Хатынь»….».
• Зі статті сайта Собору слов’янських народів Білорусії, Росії, України (http://soborslav.ru/news/?item=276): «С. Бандера несет прямую ответственность за массовое уничтожение западноукраинских евреев летом 1941 года силами так называемой "украинской милиции". Накануне нападения нацистских войск на Советский Союз руководимая С. Бандерой и тесно связанная с нацистскими спецслужбами Организация украинских националистов издала инструкцию "Борьба и деятельность ОУН во время войны", в которой было предусмотрено преследование евреев "как индивидуально, так и в качестве национальной группы". Вторжение нацистов в Советский Союз позволило ОУН под руководством С. Бандеры приступить к реализации своих человеконенавистнических планов. Летом 1941 года созданная руководством ОУН т.н. "украинская милиция" провела сопровождавшиеся массовыми убийствами погромы евреев в 143 населенных пунктах Западной Украины. Эти погромы проводились "украинской милицией" как совместно с подразделениям айнзатцгрупп и частей СС, так и отдельно. Жертвами этих погромов и массовых убийств стали десятки тысяч евреев. Убийства совершались под лозунгом, выдвинутым краевым проводом ОУН С. Бандеры: "Народ! Знай! Москва, Польша, мадьяры, жидова - это твои враги. Уничтожай их!", - говорится в заявлении…».
Те що ці політичні діячи не знайомі з історією своєї держави – зрозуміло з їх висловлювань, але вони своїми заявами підбурюють ворожнечу між українцями проживаючими на Західній Україні та українцями з Центральної і Східної України.
Для того, щоб зрозуміти рівень знань цих «українців», хочу нагадати небагато історії:
Степан Бандера народився 1 січня 1909 р. в селі Старий Угринів (тепер Калуський район Івано-Франківської області) в сім'ї греко-католицького священика.
Про Степана Бандеру відомо дуже багато, але невідомо, чому з того можна вірити, оскільки навіть найбільш ґрунтовний історик Петро Мірчук пише: «По закінченні народної школи в рідному селі, Степан Бандера продовжував освіту в українській гімназії в Стрию», - в той час як сам Степан Бандера в незакінченій автобіографії «Мої життєписні дані» писав, що у зв'язку з воєнними лихоліттями він до народної школи не ходив взагалі.
У своєї автобіографії Бандера писав так: «Під час Першої світової війни я пережив дитиною-юнаком чотирикратне пересування воєнних фронтів через рідне село в 1914-1915 і 1917 роках, а в 1917 р. важкі двотижневі бої. Через Угринів переходив австро-російський фронт, і наш дім був частково знищений гарматними стрільнами».
Про те, що він у дитинстві хворів ревматизмом, сам Бандера згадує в автобіографії, зазначаючи, що це завадило йому вступити до учнівської організації «Пласт», яка мала спортивний ухил. Мабуть, усі медики погодяться, що в результаті ревматизму, про який існує примовка, що він «лиже суглоби, але кусає серце», у Степана Бандери на все життя мало лишитися хворе серце. Зрештою, потім юнак таки переміг свої недуги і займався спортом.
Займатися підпільною роботою Степан Бандера розпочав ще у Стрийській гімназії, але під час проживання у Львові ця робота значно розгорнулася. В революційну діяльність молодого Степана Бандеру ввів його старший товариш по Стрийській гімназії Степан Охримович.
Першим серйозним і постійним завданням Степана Бандери, коли він став членом ОУН, було розповсюдження підпільної націоналістичної літератури, і вже тут проявилися його видатні організаційні здібності. Частина преси видавалася за кордоном - місячники «Сурма», «Розбудова нації», «Український націоналіст» - і треба було налагодити нелегальну доставку її через кордон і таємне поширення серед населення (вже сам факт виявлення під час обшуку «Сурми» був достатньою причиною для арешту і віддачі під суд). Друга частина - «Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ» і «Юнак» - виходили нелегально в самій Польщі.
Степан Бандера добре заявив себе на цьому місці, і вже на початку 1933р. Євген Коновалець розглядав можливість призначити його на посаду провідника. Але Бандера в цей час знову був арештований, вийшов на волю лише влітку і тоді ж почав виконувати обов'язки провідника Крайової Екзекутиви на ЗУЗ, а у грудні того ж року був затверджений офіційно.
Степан Бандера зініціював проти-монопольну акцію, шкільну акцію, а також за його наказом відбулися два найголосніші замахи 1930-х рр.: убивство працівника радянського консульства у Львові А.Майлова і міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького.
Після приходу С. Бандери до ОУН, її діяльність стала різноманітнішою і захопила ширші кола людей. Продовжувалися замахи на окремих осіб, поширювалась націоналістична література, але й розпочалися інші акції, які виходили за межі суто підпільної роботи.
Найперше слід назвати культ стрілецьких могил.
Наступною за важливістю була антиалкогольна акція. Потребуючи грошей для зміцнення державності, польська влада оголосила державну монополію на тютюнові вироби й алкоголь. У відповідь ОУН закликала всіх свідомих українців кинути палити і не вживати алкоголю, щоб, по-перше, не руйнувати свого здоров'я, а по-друге, не підтримувати своїми грішми ворожу владу.
Третьою була шкільна акція, неоднозначно сприйнята навіть щирими патріотами-українцями.
Акція була така: у школах понищено державні емблеми, діти з синьо-жовтими прапорцями марширували вулицями, скандуючи: «Вимагаємо українських шкіл! Геть польських учителів!» Одночасно поширювалась велика кількість раніше видрукуваних листівок і брошур. За даними «архіву Сеника», брошур було виготовлено 6 тисяч, а листівок - аж 92 тисячі. Польська газета «Ілюстровани Кур'єр Цодзєнни» визнала, що у шкільній акції взяли участь десятки тисяч дітей.
Після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, Степан Бандера разом з 11 учасниками замаху були заарештовані польським урядом.
Резонансну справу передали до суду і невдовзі був оголошене вирок: Бандера, Лебедь і Карпинець - до смертної кари, Климишин і Підгайний - довічне ув'язнення, Гнатківська - 15 років тюрми, Малюца, Мигаль, Качмарський - 12 років тюрми, Зарицька - вісім років тюрми, Рак і Чорній - 7 років тюрми. Але згідно з амністією смертну кару замінено на довічне ув'язнення, тюремні строки до 15 років зменшено наполовину, а більше 15 - на одну третину (от лише незрозуміле, як можна було визначити ту «одну третину» для тих, хто був засуджений довічно?). Підсудні вислухали вирок спокійно, а Бандера і Лебедь вигукнули: «Хай живе Україна!»
З автобіографії Степана Бандери: «Німецько-польська війна у вересні 1939 року застала мене у Берестю над Бугом. З першого дня війни місто було бомблене німецьким летунством. 13 вересня, коли положення польських військ на тому відтинку стало критичне через окрилюючі операції противника, в'язнична адміністрація і сторожа поспішно евакуювалися і я, разом з іншими в'язнями, в тому числі й українськими націоналістами, дістався на волю. (Мене визволили в'язні націоналісти, які якось довідалися, що я там сиджу в суворій ізоляції)».
У лютому 1940 р. створено Революційний Провід ОУН, очолений Степаном Бандерою. Рік пізніше Революційний Провід скликав II Великий Збір ОУН, на якому одноголосне вибрано головою Проводу Степана Бандеру. Під його проводом ОУН знову стає кипучою революційною організацією. Вона розбудовує організаційну мережу на Рідних Землях, творить похідні групи ОУН з того членства, що було за кордоном, і в порозумінні з прихильними українській справі німецькими військовими колами творить український леґіон та організує визвольну боротьбу, спільно з іншими поневоленими Москвою народами. Перед вибухом німецько-російської війни Бандера ініціює створення Українського Національного Комітету для консолідації українських політичних сил до боротьби за державність. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові, але тому, що Гітлер доручив своїй поліції негайно зліквідувати цю “змову українських самостійників”, німці заарештували вже через кілька днів після акту проголошення віднови Української Держави і Бандеру, і Стецька, і весь провід ОУН, вимагаючи, щоб усі відкликали свої підписи під актом проголошення незалежності України.
Усі – відмовилися.
Тоді гестапо тридцятьох розстріляло, інших відправили в концтабори. В тому числі – Бандеру та двох його братів, котрі там, в концтаборі, і були розстріляні нацистами.
Як на мене – дуже дивна "співпраця з нацистами"! І чи можна таке вважати "співпрацею", коли тебе розстріляли або запроторили до концтабору?!..
. Німецьким в'язнем був Степан Бандера до грудня 1944 р. Тоді звільнено його і кількох інших провідних членів ОУН з ув'язнення, пробуючи приєднати собі ОУН і УПА, як союзника проти Москви. Німецьку пропозицію Степан Бандера рішуче відкинув і на співпрацю не пішов.
Як враховуючи ці факти можливо говорити про співпрацю Бандери разом с ОУН-УПА з фашистами, про те, що їх головним завданням було знищення євреїв та населення незгодного з їх лозунгами, цілями…
Слід нагадати цім «українським політикам», як висловлювався про УПА Шарль де Голль: "Якби у мене була така армія, як УПА, то німецький чобіт не топтав би Францію".
P/S Тут доречно навести такий документ в перекладі з німецької мови:
Наказ СД про страту членів ОУН Бандери
Місце постою, 25 листопада 1941 р. Айнзацкоманда Ц/5 Поліції Безпеки і СД П.Н. в щоденнику Команди: 12432/41
До зовнішніх постів: Київ Дніпропетровськ Миколаїв Рівне Житомир Вінниця
Справа: ОУН (Рух Бандери)
Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна), мета якого — створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після грунтовного допиту таємно знищені як грабіжники.
Протоколи допитів мають бути переслані айнзац-команді Ц/5. Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання.
Підпис (нечіткий) СС-оберштурмбанфюрер
Документ був використаний на Нюренберзькому процесі.

MsWord document
Важко і тяжко розуміти.doc

59.00 Kb

додано: 29-11-2010 10:52 // URL: http://maidan.org.ua/static/narnews/1291020759.html // Версія до друку

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.




Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2017. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua