Увага! CЕКТИ діють в Україні !!!

16-02-2009 23:46 // Суспільство // URL: http://maidan.org.ua/static/newsvostok/1234820785.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДІЯЛЬНОСТІ ТОТАЛІТАРНИХ СЕКТ
* Проповідь релігійного учення, що відрізняється від традиційних релігій і учень, що сповідаються членами інших сект;

* різка критика інших релігій і обіцянка “божого” покарання для їх послідовників;

* наявність харизматичного лідера, який є проповідником і головним адміністратором секти;

* існування кола, особливо наближених до лідера секти і таких, що займають в ній керівні пости осіб;

* активна місіонерсько-проповідницька діяльність членів секти, включаючи бесіди на вулицях, місцях роботи і відпочинку громадян, роздачу листівок та іншої релігійної літератури, трансляцію сектантських програм в електронних ЗМІ;

* проведення масових заходів з метою залучення потенційно віруючих;

* посилена увага до тих неповнолітніх, що потрапили в секту;

* оточення турботою і “атака любов'ю” осіб, що недавно прийшли в секту;

* проведення спеціального релігійного навчання для неофітів;

* залучення осіб з неврівноваженою психікою або фізичними недугами для публічної демонстрації псевдорелігійних “чудес”;

* використання особливої психотехніки, методів навіювання і самонавіяння, сугестії і гіпнозу, наркотичних препаратів, виснажливих постів, важких фізичних вправ, обмеження у фізичному відпочинку і сні, молитов, що часто повторюються, для якнайшвидшої деформації свідомості віруючих;

* застосування модерністських методів (сучасна музика, танці, дискусії, чаювання, перегляд релігійних відеофільмів, весілля та ін.) для зміцнення віри членів секти і залучення в неї нових людей;

* штучне дроблення секти на постійно діючі підрозділи по напрямах;

* у ряді сект – зміна фізичної зовнішності членів, наділ їх релігійними іменами і духовними званнями, вимога носити спеціальний одяг і культове приладдя;

* дотримання строгої релігійної дисципліни, жорстка регламентація всього життя віруючих, декларація необхідності розлучитися з сім'єю і батьками, кинути роботу або навчання (або змінити місце роботи і навчання);

* у ряді сект – вимога безкоштовної або символічної оплачуваної роботи на підприємствах і в організаціях секти, збору подаянь і виконання комівояжерських функцій з метою продажу релігійної літератури;

* заклики до невиконання членами секти цивільних і конституційних (служба в армії, пошана до прапора і гімну, турбота про дітей і старих родичів, явка до суду і т.д.);

* вимога для членів секти регулярно дарувати їй гроші, передавати в користування або власність секти майно і нерухомість;

* наявність у секти спеціальних підрозділів для виконання адміністративних, пропагандистських, охоронних, контрольно-наглядових, комерційних і інших завдань;

* добродійність і опіка для залучення до секти представників соціально незахищених верств населення;

* створення власних духовних, культурних, медико-психологічних, реабілітаційних, дитячих і молодіжних установ, літніх таборів в цілях вербування віруючих;

* підвищена увага до питань освіти, установа власних духовних і світських учбових закладів, спроби упровадити релігійно-педагогічні напрацювання в практику занять з молоддю у вже існуючі освітні структури;

* часта і як правило безкоштовна передача пропагандивної літератури в бібліотеки, установи культури і освіти;

* показна декларація лояльності до закону і слухняності властям;

* контакти з державними службовцями для лобіювання інтересів секти в органах влади;

* участь в політичному житті шляхом підтримки певних політичних сил, сприяння або протидія передвиборним компаніям окремих кандидатів, створення суспільно-політичних об'єднань, партій і рухів;

* співпраця з іншими сектами і представниками релігійних об'єднань зарубіжного підпорядкування, окремими проповідниками і місіонерами – носіями споріднених учень;

* переслідування осіб, що покинули секту;

* протидія організаціям і громадянам, що займаються викриттям діяльності секти, а також батькам, охочим вивести з-під впливу секти своїх дітей.

Цей перелік неповний, оскільки цілком не ідентифіковані організації сатанистів, групи окультно-містичного і богошукацького толку, а також квазінаукові (астрологія, уфологія, парапсихологія і т.д.) культи.

Механізми залучення і утримання людини єдині для всіх деструктивних культів і приводять до одних і тих же результатів – повної дезорієнтації особи, втрати нею нормальних життєвих орієнтирів і суспільно-значущих цінностей.

Численні свідоцтва показують, що контроль свідомості прихожан “деструктивних” культів здійснюється непомітно для рядових членів об'єднання. Знов запрошеного оточують турботою і увагою, щоб він відчув уявну зацікавленість у вирішенні його проблем. В результаті чоловік починає проникатися сектантською ідеологією і вірити всім промовам лідерів культу.

Тонка психологічна обробка, постійні молитви і співи, безперервне спілкування з фанатичними членами секти призводять до того, що у неофіта швидко руйнується здібність до критичного сприйняття чужого учення, а постійна зайнятість справами секти, погане і нерегулярне живлення, короткий сон постійно занурює адепта в стан, коли їм легко управляти.

Так завершується розрив колишніх соціальних зв'язків особи, так відбувається її “випадання” з суспільства. Результати страшні: для реабілітації члена секти потрібно від 2 до 5 років.

http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc21

***

ЩО ВІДПОВІСТИ СЕКТАНТАМ…
За останніх днів настануть скрутні часи,
бо горді люди під виглядом побожності
і будуть влазити в доми і зводити інших.
Таких цурайтеся.
(2 Тм. 3:1-13)

Засновник свідків Єгови був Карло Рассел, син богатих американських сектантів-торговців. Він переходив з секти в секту і проповідував, що кінець світу настане в 1974р. Оскільки цього не сталося, то він почав проповідувати невидиме пришестя Христа і створив свою секту. Ціллю його життя було багатство і гроші.

1. Закид Церкві: Ім'я Бога тільки - Єгова.

Відповідь: В Старому Завіті знаходимо багато прекрасних імен Бога. Ел, Бог Ізраїля (Бт. 33:20). Я той, хто є (Ягве-Сущий), Бог Авраама, Ісаака, Якова таке моє ім'я (Вих. 3:13-15). Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я (Іс. 57:15). Ревнивий - ім'я Господнє, він Бог ревнивий (Вих. 34:14). Добре воно - співати твоєму імені, Всевишній (Пс. 91:2). Свят Господь сил - Саваот (Іс. 6:3). В Новому Завіті: Навчіть усі народи, христячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Мт. 28:19). Вірувати в ім'я його Сина Ісуса Христа (1 Ів. 3:23). Щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею (Фп. 2:10).

2. Закид: Ісус Христос не є Богом - отже нема Пресвятої Трійці.

Відповідь: В єврейській мові слово Бог - множина. Троє свідчать на небі: Отець, Слово і Святий Дух (1 Ів. 5:7). Дух Божий створив мене (Іов. 33:4). Сам Дух заступається за нас (Рм. 8:26). Дух повів Ісуса в пустиню (Мт. 4:1). Хто бачить мене, той бачить Отця. Я в Отці і Отець у мені (Ів. 14:8-10). Слово стало тілом (Ів. 1:14). Я і Отець-одно (Ів. 10:30). Бог з'явився в тілі (1 Тм. 3:16). Господь мій і Бог мій (Ів. 20:28). Великий Бог і Спас наш Ісус Христос (Тит. 2:13). У ньому вся повнота Божества тілесно (Кл. 2:9). Він - правдивий Бог і життя вічне (1 Ів. 5:20).

3. Закид: Пекла нема, бо душі помирають.

Відповідь: Призначено людині раз умерти, і потім суд (Євр. 9:27). Грішники підуть на вічну муку, праведники - на життя вічне (Мт. 25:46). В пеклі вогонь не вгасає (Мр. 9:44) і виходу звідтам немає (Лк. 16:26). Бог кинув ангелів, що згрішили до пекла (2 Пт. 2:4). Вони зазнають кари, вічної погибелі (2 Сл. 1:9), де буде плач і скрегіт зубів (Мт. 8:12). Хто вірує в Ісуса, не помре повіки (Ів. 11:26). Бог Авраама, Ісаака, Якова є Богом живих, а не мертвих (Лк. 20:37, 38). Душі Мойсея та Ілії з'явились у славі (Лк. 9:31).

4. Закид: Рай буде на землі.

Відповідь: Земля з ділами, що на ній, розпадеться (2 Пт.З:10). Буде нове небо і земля нова, Єрусалим новий - житло Бога з людьми (Од. 21:1-4), які будуть подібні до ангелів (Лк. 20:36). Ось бачу відкрите небо (Ді. 7:56). Сьогодні будеш зо мною в раю (Лк. 23:43). Павло був узятий до третього неба у рай (2 Кр. 12:2-4). В домі Отця мого осель багато. Я йду приготувати вам місце. Вернуся й вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я (Ів. 14:2-4).

5. Закид: Ісус Христос мав братів і сестер, а Марія - звичайна жінка.

Відповідь: Новий Завіт згадує братів і сестер Ісусових (так євреї називали своїх двоюрідних і навіть інших родичів), але ніде не написано про синів чи дочок матері Ісусової. Ангел Гавриїл був посланий Богом до Діви, зарученої чоловікові на ім'я Йосиф, благовістити народження Ісуса. Марія сказала до ангела: - "Як воно станеться, коли я не знаю мужа?" (Лк. 1:26-35). Це свідчить про намір Марії і Йосифа жити в чистоті. Брама ця буде зачинена (Єз. 44:2). Сектанти не величають Богородиці, бо не читали у Св. Письмі: "Ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди" (Лк. 1:48). Прийшла до мене мати Господа мого (Лк. 1:43). Праворуч Бога стоїть Цариця (Пс. 44:10). Жінка, одягнена в сонце, і місяць під її стопами, на її голові вінець з 12-х зір (Од. 12:1). Набожність до Пречистої Діви є знаком вибрання до неба (Св. Іван Дамаскин, VIII ст.).

6. Закид: Христитися треба тільки в дорослому віці.

Відповідь: Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких царство небесне (Мт. 19:14). Покайтесь і христіться в ім'я Ісуса Христа, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас бо ця обітниця і для дітей ваших (Ді. 2:38,39). Охристились Лідія і тюремник з усіма домашніми (Ді. 16:15,33). Хрищення заступає місце обрізання (Кл. 2:11,12), а обрізання робили дітям на восьмім дні життя (Бт. 17:12). Хто не родиться з води та Духа, не може увійти в царство Боже (Ів. 3:5).

7. Закид: Не можна називати нікого отцем, крім Отця Небесного.

Відповідь: Мається на увазі по робити собі когось з людей Богом, як це було за Сталіна. Ми ж називаємо священика отцем - батьком духовним. Хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але небагато отців, я бо вас породив через євангеліє у Христі Ісусі (Кр. 4:15). Отче Аврааме (Лк. 16:24). Отче, я согрішив проти неба і проти тебе (Лк. 15:18).

8. Закид: Не можна почитати знак святого хреста.

Відповідь: Слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа (1 Кр. 1:18). Є такі, що уникають переслідування за хрест Христа, а я хвалюся хрестом Господа нашого Ісуса Христа (Гл. 6:12-14). Як Мойсей підняв мідяного змія в пустині для спасіння (Чис. 21:9), так Син чоловічий піднесений над світом, щоб ті, хто вірує у нього, жили життям вічним (Ів. 3:14). Відлучені від Церкви поводяться, як вороги хреста Христового (Фп. 3:18). Чому, коли перехрестишся, щезає всяка примара?

9. Закид: Не можна почитати святі ікони.

Відповідь: В переданнях св. отців Церкви сказано, що ми не почитаємо дерево, фарбу чи полотно, а ті особи, що на іконах представлені. В Старому Завіті, Господь, наказав Мойсеєві зробити двох золотих херувимів і т.п. (Вих. 25:18). Ісус Христос - образ невидимого Бога (Кл. 1:15). Звичаї Церкви - то не легкодушна річ, бо вони є з розпорядження Святого Духа (Св. Іван Золотоустий, IV ст). З давніх часів оповідають, що першу ікону намалював св. апостол євангелист Лука ще за життя Ісуса Христа. Як пояснити те, що є чудотворні ікони, з яких течуть сльози і навіть кроваві, оздоровляються невиліковно хворі люди? З історії знаємо, що безбожники топтали, палили і навіть стріляли в ікони, а християн катували за них і вивозили в Сибір. Нині ж сектанти насміхаються з Церкви за почитання святих ікон.

10. Закид: Не можна брати зброї до рук.

Відповідь: Бог призначив границі людського оселення (Ді. 17:26) і хто стає на їхній захист, той життя своє кладе за друзів - більшої від цієї любови ніхто не має (Ів. 15:13). Не бійтесь ворогів: Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він сам воюватиме за вас (Втор. 1:29,30). Іван Христитель сказав воякам чесно виконувати свій обов'язок (Лк. 3:14), а Ісус поставив за взірець віру сотника (Мт. 8:10-13). Сектанти мовчать про аборти, одночасно вчать, що не можна йти на війну і боронити свою державу, нехай хтось інший проливає кров за їхню свободу і правду Божу.

11. Закид: Треба дотримуватись суботи.

Відповідь: Нехай же нас ніхто не судить у справі свят, чи щодо новомісяця, чи суботи (Кл. 2:16). Не вертайтесь до старих обрядів, а заховуйте дні, місяці, пори й літа (Гл. 4:9, 10). Ісус воскрес уранці першого дня тижня (Мр. 16:9). Першого дня тижня ми зібралися на Богослужіння (Ді. 20:7). Першого дня тижня робіть збірки (1 Кр. 16:2). Ап. Іван згадує про недільний день (Од. 1:10). Якщо дотримуватись суботи Старого Завіту, значить треба приносити і жертви - вола, ягня і т.п., і не називати себе християнами. (Св. Іван Золотоустий).

12. Закид: Не треба молитись за померлих, бо чистилища нема.

Відповідь: Ще в Старому Завіті приносили жертви за душі померлих (2 Мак. 12:46). Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки (Сир. 7:33). Сам Ісус Христос каже, що є гріхи, які не прощаються ні на цьому світі, ні на тому (Мт. 12:32). Отже, на тамтому світі праведники в раю не потребують прощення, а проклятим в пеклі вже ніщо не поможе. Значить існує чистилище, де ще є можливість доступити прощення гріхів. Ап. Павло каже, що ті душі спасуться, наче крізь вогонь (1 Кр. 3:15). Вогонь чистилища є страшніший над всі муки цього світу (Св. Августин, V ст.). Згідно передання першу Сл. Божу зложив ап. Яків від 70-ти і там вже є молитва за померлих.

13. Закид: Не можна молитися до святих, а тільки до Бога.

Відповідь: 3гідно передання, Бог, прославляє святих, щоб інші наслідували їхнє життя. Нехай Іов, слуга мій, помолиться за вас і знайдете прощення (Іов. 42:8). Благаю вас, брати, помагайте мені молитвами за мене до Бога (Рм. 15:30). Від дотику об кості Єлисея воскрес мертвий (2 Ц. 13:21). З IV ст. по нині витікає цілюще миро з мощів св. Миколая, яке оздоровляє хворих. Ми почитаємо мощі святих, щоб через них поклонятися Богу, за якого вони померли (Св. Єронім, Уст). Від тіні ап. Петра (Ді. 5:15) і одягу ап. Павла (Ді. 19:11) теж оздоровлялись. Якщо за життя, Господь, вислуховував молитви святих і творив такі чуда, то тим більше вислухає їх по смерти, коли вони є разом з Богом в небі.

14. Закид: Не треба Церкви і священиків, бо навчати може кожний, хто увірував.

Відповідь: Христос заснував свою Церкву на ап. Петрі, дав йому ключі царства небесного і владу (Мт. 16:18, 19). Першість серед апостолів (Мт. 10:2). Петре, паси мої вівці і ягнята (Ів. 21:15). Утверджуй братів твоїх (Лк. 22:32). Під одною головою, Петром, є всі члени Церкви (Св. Авг). Як мене послав Отець, так я посилаю вас. Дихнув на апостолів і дав священичу владу. Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж задержите - задержаться (Ів. 20:21-23). Всі ангели не мають тої влади, яку має священик-пресвітер, бо не можуть відпустити ані одного гріха (Св. Григорій Богослов, IV ст.). Силою молитви священик освячує воду в річці і вона не псується (Іс. 12:3). Ідіть, отже, навчайте усі народи. Я з вами по всі дні аж до кінця віку (Мт. 28:19, 20). Пророцтво писання не допускає особистого тлумачення (2 Пт. 1:20), а жінки в Церквах нехай мовчать (1 Кр. 14:34). Буде одне стадо і один пастир (Ів. 10:16), а не сотні сект.

15. Закид: Ви не прийняли Святого Духа, бо не говорите іншими мовами.

Відповідь: Дух Святий сходить на людину через покладання рук (в св. Тайні Миропомазання) (Ді. 8:17). Апостоли возвіщали величні діла Божі так, що кожний чув рідну мову (Ді. 2:1-11), а сектанти викрикують незрозумілий набір звуків. Краще в Церкві п'ять слів розумом сказати, ніж 10 тисяч слів мовами (1 Кр. 14:19). Крім мов є багато інших дарів Святого Духа (1 Кр. 12:4-11), які даються не кожній людині.

16. Закид: Треба дотримуватись тільки Святого Письма.

Відповідь: Тримайтесь передань, яких ви від нас навчилися чи то усно, чи то листовно (2 Сл. 2:15). Бережи передання (1 Тм. 6:20).

17. Закид: Святе Причастя - це тільки знак ласки й оправдання.

Відповідь: Сектанти не вірять, що Святе Причастя є правдиве Тіло і Кров Ісуса Христа (Ів. 6:55), а лиш символічно їдять хліб і п'ють вино. Перетворити хліб і вино в Тіло і Кров Ісуса Христа (Лк. 22:19) може тільки правдиво рукоположений священик (2 Тм. 1:6), на слова якого в Службі Божій - Христос сходить на землю (Св. Григорій Богослов). Ісус погрожує, що хто не їстиме тіла Сина чоловічого й не питиме його крови, не матиме життя в собі (Ів. 6:53). Отже, сектанти не виконують найважнішої Божої заповіді - не споживають Тіла і Крови Ісуса Христа (Ів. 6:54). Вони мають різні фальшиві науки, але спільно працюють над знищенням правдивої Христової Церкви.

-----------------------------------------------------------
В праці використано вірші з Святого Письма українського, російського та древнього церковно-слов'янського видання.

о. Ігор Цар
http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc34

***

УВАГА!
Люди будьте пильні!
"Всяка секта відгонить власністю, а де власномудрість, там немає головної мети або головної мудрості, …якщо вони відокремлюються в правилах і обрядах, щоб здаватися мудрими, то я не хочу знати їх; якщо вони мудрують в простоті серця, щоб бути корисними громадянами суспільства, то я шаную їх; але заради цього нема чого їм відокремлюватися. Любов до ближнього не складає жодної секти: на ній весь закон і вади висять".

Григорій Сковорода

"СВІДЄТЄЛІ ЄГОВИ" – свідки сатани. Як відомо, - сатана є батьком усякої неправди, так і ці, з дозволу сказати "свідки", бувши зведеними сатаною, зводять інших в блуд – своїм повчанням, всілякими вигадками та, відповідно, засіюють людські душі бур`яном своєї лженауки.

Пишучи цю статтю ми не маємо на меті когось образити чи завести дискусію. Ви, що читаєте ці рядки напевно погодитесь, що ця тема не для дискусій. Господь, Творець усього видимого і не видимого, який об`явив Себе людям через Ісуса Христа, дає нам через віру, всю повноту знання про Себе, в Тройці Єдиного, Отця, і Сина, і Святого Духа. Нам потрібна лише згода волі на те, щоб прийняти всю Правду, а не якусь її частину. Тому ця стаття, - це лише чергова спроба відкрити очі тим, кого "свідки Єгови" намагаються звести, та своїми примарними обіцянками затягнути до тієї ями, в якій вони вже сидять.

Отже, щоб не бути голослівними у звинуваченнях щодо приналежності "свідків Єгови" до свити лукавого, можемо навести декілька цитат зі Святого Письма.

«Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав. Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу. Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите? Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога.» (Йоан 8,42 – 47)

Можна було б прокоментувати цю цитату з Євангелія улюбленого учня Ісуса Христа, Святого Йоана Богослова, але ми не збираємось тут переконувати "свідєтєлєй лукавого" у їхньому блуді відносно Господа Нашого, Ісуса Христа, якого вони навіть не визнають за правдивого Бога, Єдиносущного з Отцем і Святим Духом. Як вже було сказано вище, мета цієї статті, - ЗАСТЕРЕГТИ тих людей, які вже попали, або можуть попасти в сіті їхньої облуди.

Проти їхнього брехливого вчення Вселенська Церква видала друком достатньо відповідної літератури, декілька з таких видань ми подамо нижче. А зараз додамо лише декілька застережень для всіх нас від Святого Апостола Павла: "За останніх днів настануть скрутні часи, бо горді люди під виглядом побожності будуть влазити в доми і зводити інших. Таких цурайтеся". (2Тим.3,1-13).

"Є бо їх чимало, отих непокірних, пустомовних та обманних, особливо з-поміж обрізаних. Їм треба затулити рота; вони баламутять цілі сім`ї, навчаючи заради ганебної наживи, чого не треба. Ось чому ти їх суворо картай, щоб не зважали на байки юдейські, ані накази людей, які відвертаються від правди. Для чистих усе чисте, а для забруднених та невірних немає чистого нічого; у них же забруднені і розум, і сумління. Заявляють, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла не придатні." (Тит.1,10 -16)

Отже, як бачимо з цієї цитати Святого Апостола Павла їм треба затулити рота, бо бувши зведеними, зводять інших, слабких у вірі людей. Відповідними повинні бути й наші дії щодо них. Адже дотримуючись катехизму, де однозначно сказано щодо вчинків у вірі: гріх на гріх мовчати і гріх за гріх не карати, ми не маємо права дивитись "крізь пальці" на те, як так звані "свідєтєлі" зводять наших ближніх, своїми облудними словами до ями беззаконня.

Щодо нашої поведінки відносно цих баламутів то можна додати ще одну цитату апостола народів:" Отже, я свідкую тобі перед Богом і Христом Ісусом, що Він має судити живих і мертвих за Свого приходу та за Свого Царства. Проповідуй Слово, допоминайся вчасно-невчасно, докоряй, забороняй, переконуй з терпеливістю та з наукою. Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться. Але ти будь пильний у всьому, терпи лихо, виконуй працю благовісника, сповняй свою службу. ". (2Тим.4,1 – 4)

Як бачимо з вищеподаних цитат Святий Апостол Павло чітко дає вказівку що і як треба робити людині, покликаній нести слово правди людям і поборювати всіляких єретиків та, зіпсованого розуму, баламутів. Головне ж у цьому, як пише відомий богослов Хосе Ескріва: " Карати з любові – це таємний спосіб підносити кару, накладену на того хто її заслуговує, до рівня надприродності. З любові до Бога, що зазнає зневаги, кара хай править за покуту; з любові до ближнього задля Бога хай накладена кара ніколи не буде помстою, а ліками, що оздоровлюють." ("Шлях" 424 стор.136)

Майор Леонід Підлипчук
http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc13

***

Міфи та реальність.

Свідки Єгови

Історія виникнення міфів походить від стародавніх греків, які в такий спосіб намагалися узгодити "суперечності між їхньою релігійною, міфологічною традицією та філософською спадщиною. З тієї причини, що релігійні міфи містили в собі багато аморальних речей, грецькі філософи інтерпретували в алегоричний спосіб ці розповіді, тобто міфи розумілися не дослівно, а як оповідання, дійсна суть яких була прихована на глибшому рівні." (Генрі Веклер, Герменевтика, стор.34).

В наш час високо-технологічного та інформативного розвитку цей вид творчості мав би зійти у небуття, але цього не сталося. На наш спільний подив міфологія не тільки глибоко вкорінилася у думках людей, але й пустила безліч паростків. Як і колись цей вид творчості розвивається саме в релігійному середовищі, коли людина у своєму намаганні осягнути трансцендентне застосовує чисту логіку (розум), а не віру в Ісуса Христа і, як наслідок, - творить міфи. І хоча Св. Письмо часто пригадує про розумність нашої віри ("Полюби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всіма помислами твоїми…" Мт.22,37), та все ж є речі, що перевищують наше, людське розуміння ("бо ми ходимо вірою, а не баченням" 2Кор.5,7). Саме тоді, коли наша логіка не в стані пояснити правди віри, у розумі деяких, творчих особистостей відбувається криза, яка призводить до міфотворчості. Наприклад "Баха-аллах" (об`єднує тих дев`ять, які заперечують одна-одну релігій у "віру Бахаї"). За допомогою духовного тлумачення міжрелігійні суперечки зникають, стаючи паростком однієї релігії.

Загальновідомо з давнини, що людина зажди обирає легший шлях та більш досяжну мету. Щоб якось спростити та зробити більш простішим до сприйняття та розуміння цього, ми зараз з вами вирушимо в екскурс міфотворчості однієї з релігійних корпорацій пі назвою - "Свідки Єгови", що створила наприкінці ХІХ століття свою власну "релігію". Узявши за основу біблійні оповідання, вони настільки їх змінили, що вже важко віднайти та дослідити взаємозв`язок Біблії з працями журналів "Вартова Башта". Наприклад, як пояснити, що Бог об`явився нам в образі людини? Ісус Христос у міфах "Вартової Башти" стає не Богом і навіть не єдинородним Сином Божим, а архангелом Михаїлом. Він стає першим творінням бога "Єгови", якого Єгова використовує для створення землі, неба, ангелів і людей. Адже самому Єгові не личить займатись такою брудною справою. 2000 років тому Єгова посилає архангела Михаїла на землю, трансформувавши його у людину і на час свого земного життя він стає досконалою людиною або певніше (боголюдиною) напівбогом, який чинить кілька добродійних подвигів. Його історія нагадує історію Геракла, який допомагав людям у боротьбі зі злом. Але наприкінці свого земного життя він здійснює непоправний (непрощений)гріх, бо має намір зайняти місце верховного бога Єгови та привласнити собі всі його титули (у Св..Письмі написано, що Ісус був Богом, рівним Отцеві. "Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом." Фил.2,6). Він називає себе Пастирем, Царем і Спасителем Ізраїлю, хоча ці титули належали лише Єгові. Релігійна влада Ізраїлю засуджує його до страти на стовпі за богохульство, тому, що бувши людиною - він робить себе Богом. За наказом римського прокуратора Юдеї вирок виконується і архангел, вмирає прибитий до стовпа. Але на цьому його страждання не закінчується, тому, що розсерджений Єгова забирає його назад до неба, трасформуючи його з духовного людського образу назад в архангела Михаїла і, забувши минуле, наділяє його небувалою силою та владою. Наприкінці ХVІІІ століття Єгова раптом згадує про залишене на землі людство і намагається віднайти на землі справжню релігію. Але це не легко. За деякий час, на свій великий подив він знаходить Чарльза Рассела (засновника СЄ), у думках якого Єгова побачив зерно істини. Чарльз, який давно вже пізнав істину єгипетських пірамід, зробив певну кількість передбачень про майбутнє землі, якими приємно вразив бога Єгову. І тоді Єгова вирішує створити корпорацію "Вартова Башта", а Чарльза (свого помічника) своїм пророком, який незабаром виголошує декілька пророцтв про кінець світу та останню битву за Армагедону, дати яких постійно коригуються упродовж останніх восьми десятиліть. А для того щоб посилити вплив корпорації, Єгова знову посилає архангела Михаїла, щоб той, у невидимий спосіб керував землею, оскільки вся існуюча влада упокорилась сатані, після того, як сатана був скинутий Архангелом на землю. Отже це керівництво триває з 1914 по 1996 рік, а після 1996 року архангел здає свої позиції на землі і перебирається на небо. Взв`язку з цим у нових журналах "Пробудись!", які видає корпорація, зникає напис: "Найважливіше те, що цей журнал зміцнює довір`я до обітниці Творця - встановити мирний та безпечний новий лад ще за життя цього покоління, випробуваного подією 1914 року." Існуючі нині, підвладні царства Єгови очікують, коли в останній битві будуть знищені інші царства та всі ті, хто не повірить їхнім міфам і, нарешті, повновладдя над землею цілком перейде в руки їхньої корпорації.

А ось ще деякі вибрані перли міфотворчості свідків Єгови:

Місце перебування Бога.

Якщо ви запитаєте свідків Єгова - де, на їхню думку, живе Бог, то ви, найчастіше почуєте у відповідь: "На небі!" Чим дуже вразите свідків Єгови, оскільки для них, у цьому запитанні, відкриється ще одна істина, яка була офіційною частиною вчення "Вартової Башти" протягом майже цілої історії організації. Ця істина полягає у тому, - що Бог ЖИВЕ… на зірці Альціон, у сузір`ї Плеяд! Товариство вперше почало навчати цього у 1891 році, пізніше воно, час від часу, видозмінювало цю "істину" і, нарешті відкинуло її в 1953 році.

"Альціон - центральна зірка відомого сузір`я Плеяд. І ось Альціон, настільки далекий від нас, наскільки наука може це осягнути, повинен стати "північним троном", на якому знаходиться центр гравітації усього сузір`я, та з якого Всемогутній керує своїм всесвітом…" (Studies in Scriptures, том ІІІ, 1891р. стор.327). "Сукупність семи зірок творить сузір`я Плеяд… І це значить, за найбільшою вірогідністю, що одна з зірок цієї групи є місцем проживання Єгови…Сузір`я Плеяд маленьке у порівнянні з іншими сузір`ями… Але ця мізерність по відношенню до інших зірок та планет - є ніщо, якщо порівняти Плеяди за важливістю, тому, що Плеяди - це місце вічного трону Бога…" (Reconciliation, 1928р. стор.14).

І хоча це було прийняте товариством як "істина" на десятиліття, зараз це вчення виглядає безглуздям, а ознайомлення з ним змушує досить критично переглянути й інші доктрини "Вартової Башти".

Залізниця в Одкр.14,10

Ще один "богословський маразм" можна знайти у книзі "Закінчена Таємниця" (The Finished Mystery), вона є сьомим томом серії "Дослідження Писання". Книга була опублікована в 1917 році. Типова, як і інші публікації свідків, вона інтерпретувала Біблію так, ніби Слово Боже було написане за спеціальними посиланнями на "Вартову Башту". Та робить це певним чином так, що нинішні свідки Єгови виявили б її тлумачення смішним та безглуздим. Наприклад, коли в Одкровенні 14,20 символічно описується, що "вийшла кров із винотоки аж до вуздечок коней, на тисячу шістсот стадій." (близько 200 миль), то "Таємниця" тлумачить це, як пророцтво про дійсну відстань від міста Скрентона, штат Пенсільванія, де ця книга була опублікована, до "Вефіля", штаб-квартири організації у Брукліні, Нью-Йорк. Ці "круті" коментарі посилаються на "Офіційний залізничний довідник" США, зокрема на відстань від станції Лавакани у Скрентоні, до кінцевої станції Хобокен у Нью-Джерсі і, потім ще додають "Технічно - це відстань від Хобоконена до Вефіля, через поромну переправу Барклай-Стріт, Фултон-Стріт і переправу Фултон… претендує бути дійсною дистанцією, згадуваною у пророцтві Біблії, в книзі Одкровення 14,20." (The Finished Mystery, редакція 1926 року, стор.230).

Хто такий "левіятан" (Йов 40,25)

Полонене фактом існування залізниці, Товариство "Вартової Башти" додало до того ж тому видання ("Закінчена Таємниця") дослідження, яке вірш за віршом інтерпретує книгу Йова 40,10 - 41,26; - де левіятан (у Святому Письмі УБТ 1992р. він перекладений як "бегемот") - тлумачиться, як пророцтво про… паровоз. Коментарі аж на дві сторінки надають читачеві "виправлений переклад" книги Йова із цитуваннями віршів та в дужках тих понять, про які говориться у пророцтві, яке вже здійснилося в наш час. Вірші 40,25-30: " Чи витягнеш гачком (автоматичне зачеплення) ти левіятана (паровоз) і мотузкою (зачепний штифт) прив`яжеш його за язик (зачепна ланка) його? Чи вправиш ти йому тростину (поршень) в ніздрі (циліндри)? І чи проколиш (штоком поршня) йому щелепу (кінці поршня)? Чи він тебе благатиме (зійти з потяга) вельми? Чи говоритиме він лагідно з тобою (свисток паровоза)? Чи, немов пташкою, будеш ним забавлятись (заставляти паровоз свистіти), для твоїх дівчаток його прип`явши (так щоб можна було взяти його на пікнік чи збори)? Чи спільники-рибалки продадуть його (зароблять гроші), поділять його між покупцями (акціонерними компаніями)..? І так далі.

Нині ж лідери Товариства у відповідності з іншими тлумачами Писання вважають, що Левітан - це крокодил. Але численні свідки Єгови були б, м`яко кажучи, шоковані від того, що їхня організація одного разу видавала за паровоз.

Велика піраміда у Гізі

Ділянка землі для могил на цвинтарі Роузмонт, який знаходиться за п`ять миль на північ від Пітсбурга, для Товариства Вартової Башти є достатньо великою, щоб поховати там все Вефільське сімейство (Вефіль - назва штаб-квартири Товариства)…. "Просто посередині Вефільської ділянки буде побудований монумент Великої Піраміди, прийнятою братом Расселом, за виготовленням брата Бонета… п`ять футів у довжину, та рівно сім футів висотою над рівнем землі". (Звіт для зборів - convention report, стор.7).

"Якщо співпадіння одного-двох вимірів, які має Велика Піраміда в Гізі, - за правдивою сучасною хронологією може бути випадковою, то відповідність численної кількості вимірів доводить, що Бог створив як план, так і піраміду…" ("Вартова Башта", 15червня 1922р., стор.187).

"Велика Піраміда Єгипту, яка стоїть як мовчазний мертвий свідок Господній - є вісником для нас. І її свідоцтво переконливо промовляє до нас, відносно божественного плану" ("Вартова Башта", 15травня 1925р., стор.148).

"І, не дивлячись на те, що в Біблії не згадується про піраміду, вона все ж навчає нас прямувати до негідного пустомовства та суперечливого і не правдивого знання, а не за Христом". ("Вартова Башта", 15листопада 1928р., стор.341).

"Цілком логічно буде зробити висновок, що Велика Піраміда Гізи, так як і інші піраміди… були побудовані… під керівництвом Сатани Диявола". "А потім Сатана заклав своє знання у мертвий камінь, який можна назвати Сатанинською Біблією, а не кам`яним свідком Бога…" Ті ж, хто посвятив себе Піраміді… Розум таких людей був відкинутий від Єгови і Його Слова". ("Вартова Башта", 15листопада 1928р. стор.344).

Чи воскреснуть мешканці Содому?

"Мешканці Содому воскреснуть." ("Вартова Башта", липень 1879р., стор.8).

"Мешканці Содому не воскреснуть." ("Вартова Башта", 1червня 1952р.стор.338).

"Мешканці Содому воскреснуть." ("Вартова Башта", 1серпня 1965р., стор.479).

"Мешканці Содому не воскреснуть." ("Вартова Башта", 1червня 1988р., стор.31).

"Мешканці Содому воскреснуть." ("Живіть вічно" - Live Forever, рання редакція, стор.179).

"Мешканці Содому не воскреснуть." ("Живіть вічно", пізня редакція, стор.179)

"Мешканці Содому воскреснуть." ("Розуміння" - Insight, том 2, стор.985).

"Мешканці Содому не воскреснуть." (Одкровення" - Revelation, стор.273).

"Зроблені будуть деякі уточнення у майбутніх публікаціях книги "Живіть вічно". Це будуть важливі зміни у відношенні до содомлян, на сторінках 178-179. Також ці зміни з`являться в книзі "Одкровення" на сторінці 273, та у "Вартовій Башті" за 1червня 1988 року, на сторінках 30 і 31. Ви можете помітити це у ваших ранніх виданнях, що є у вас на руках". (З протоколу виступу на служінні у "Залі Царства", грудень 1989р., стор.7).

Расові нісенітниці.

Раніше Свідки Єгови вважали усіх "кольорових" людьми нижчої касти, про це свідчать їхні журнали:

"Уільям Дрейпер, який був раніше чорношкірим, зараз білошкірий, це сталося у наслідок відповіді на його щиру молитву". ("Вартова Башта", 1жовтня 1900р., стор.2706).

"Правдивим є те, що біла раса демонструє деякі якості її вищості над іншими…" ("Вартова Башта", 15липня 1902р., стор.3043).

Нині ж жодний журнал не виходить без малюнків, на яких зображено азіатів та африканців.

Чого Свідки Єгови ніколи не скажуть вам на порозі вашого помешкання.

1. Свідки Єгови навчають, що всі інші церкви від сатани.

2. Вони навчають, що Бог знищить за Армагедону вас і вашу сім`ю, чи будь кого іншого, хто не стане Свідком Єгови.

3. Свідки Єгови брехливо передрікали кінець світу протягом цілого століття -

1877р.: "Кінець цього світу… ближче, ніж думає більшість людей."

1889р.: "Битва Великого Дня Господа Всемогутнього, яка закінчиться у 1914 році… вже почалася."

1894р.: "1914р. - це дата не початку, а кінця часу."

1904р.: "Незабаром, десь між 1910 і 1912 роками наступить час великих нещасть для нас і кульмінація його настане… у жовтні 1914 року."

1914р.: "Армагедон може розпочатись наступної весни."

1915р.: "Нинішня велика війна у Європі - це початок Армагедону, про який говориться у Писаннях."

1917р.: "Ми проголошуємо, що на початку 1918 року відбудеться "землетрус", а "вогонь" спаде на прикінці 1920 року."

1920р.: "Визволення вже поряд… старий світовий порядок завершується."

1931р.: "Армагедон на порозі."

1939р.: "Армагедон попереду."

1940р.: "Робота Свідків по встановленню теократії майже завершена."

1941р.: "Армагедон, поза всіляким сумнівом, близько… за декілька років."

1946р.: "Армагедон, швидше за все, настане десь до 1972 року."

1955р.: "Війна Армагедону ось-ось розпочнеться."

1966р.: "Кульмінаційний пункт історії людства на порозі."

1969р.: "Залишилось дуже мало часу."

1975р.: "Армагедон може прийти дуже скоро, в останній день місячного календаря 1975 року."

1980р.: "Чи можемо ми якимось чином визначити час Армагедону? Так, ми можемо."

Расселу та його обдуреним послідовникам добре було б прислухатися до застереження Ісуса Христа: "А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, - лише один Отець." (Мт.24,36). Свідки Єгови дискредитували себе як лжепророки цим постійним встановленням дат. А потім, щоб ще більше погіршити існуючий стан речей, вони випрацювали цілу систему лжедоктрин, щоб пояснити та виправдати свої лжепророцтва. Ісус Христос попереджав, що встануть колись лжепророки, стверджуючи, що Він таємно повернувся (Мт.24,26). "Не вірте!" - сказав Ісус.

4. Якщо ви станете Свідком Єгови, то ви ніколи не будете святкувати свій День народження та Дні народження ваших рідних, тому, що ці святкування відволікають вас від поклоніння Єгові.

5. Вони навчають (або, врешті, навчали), що покарання за паління цигарок - вічне прокляття.

6. Вони написали свій, власний переклад Біблії і замінили та додали деякі слова в ньому, щоб узгодити Писання з їхніми власними поглядами.

7. Якщо ви станете Свідком Єгови, то повинні будете обов`язково, - відвідувати 260 разів на рік їхні збори у "Залі Царств"."

8. Ви тоді будете зобов`язані роздавати літературу видавництва "Вартової Башти" по вулицях та відвідуючи помешкання людей, присвячуючи цьому 90 годин на місяць.

9. Ви тоді зобов`язані будете швидше прийняти смерть, ніж переливання крові (за медичної потреби). І якщо ви все ж приймете переливання, то Єгова Бог вас знищить (за Армагедону, звичайно). На нинішній час політика про заборону на переливання крові дещо змінюється на користь переливання.

10. Свідки Єгови збудували спеціальний будинок для тих, хто збирався воскреснути 1925 році деяких патріархів і пророків, але оскільки нічого не відбулося, то в палаці тривалий час проживав їхній керівник.

11. Вони навчають, що Ісус Христос вже невидимо прийшов на землю у 1914 році, і Його можуть бачити лише ті, у кого є "очі вирозуміння".

12. Вони вчать, що уряди всіх держав - від сатани, і тому не можна голосувати, нести військову службу, віддавати честь прапору держави, займати державні посади.

13. Вони руйнують сім`ї, якщо всі її члени не стають (або не лишаються) Свідками Єгови.

До написання статті використовувались матеріали з книги Уолтера Мартіна "Царство культів".

P.S. Виділення та підкреслення мої.

З російської переклав член ГР ВО "Тризуб" ім. С. Бандери майор Лісник.
http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc16

***

Чи має „Русская православная церковь” щось спільне з Християнством та Вселенською Церквою? Питання риторичне… Але, прочитавши статтю священика РПЦ Глєба Якуніна, і поєднавши факти, що викладені у ній з „плодами” діяльності цієї імперської секти, відповідь знаходиться однозначна – „НІ!”

Так звана РПЦ – це агресивна псевдорелігійна потвора, що і сьогодні отруює сатанинсько-імперською заразою серця багатьох мільйонів християн як в Україні, так і по всьому світу.

Стаття подається з деякими скороченнями.

Священик Глєб ЯКУНІН

СПРАВЖНІЙ ЛИК МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ
ВСТУП

Російське суспільство, що переходить у пострадянський спосіб життя, витримуючи на своєму шляху величезні перевантаження, як ніколи бідує сьогодні в духовній опорі. Природно, що погляди багатьох у пошуках вищої правди звертаються до тисячолітньої християнської традиції - до російського Православ'я. Кілька поколінь росіян, насильно відірваних від віри батьків, що ніколи не тримали в руках Євангеліє, позбавлених елементарних пізнань у релігійній сфері, потягнулися до церковної огорожі, свято вірячи, що ступаючи під зводи древнього храму, вони прилучаються до тієї самої Церкви, що бере свій початок від святого князя Володимира, що хрестило Русь в 988 році, - Церкви преподобних Сергія Радонєжського й Серафіма Саровського. Ще б - адже вони поклоняються тим же іконам, співають ті ж пісні, як сотні років тому молилися їхні предки. І звичайно, вони анітрошки не сумніваються в тім, що патріарх Московський і всєя Русі Алексій II, оточений візантійською пишнотою, є законним спадкоємцем у ряді святителів від перших Київських митрополитів до святого патріарха Тихона.

Але в дійсності це зовсім не так. В 1927 році законне центральне керування Православної Російської Церкви було перервано більшовицьким насильством, а залишки гнаних християн, рятуючись від винищування, пішли в катакомби.

На місце справжньої Церкви із представників завербованого чекістами „тимчасового синоду” митрополита Сергія (Страгородського) була утворена в 1943 році Сталіним і Берієй Московська Патріархія - та сама, що сьогодні в усіх на слуху. В умовах важкої війни Сталін почав розігрувати „релігійну карту”, у тому числі перед військовими союзниками. Для цього він доручив Л. Берії й полковнику держбезпеки Г. Карпову „возродіть” православну Церкву. Митрополит Сергій був проголошений Патріархом всєя Русі й почав прискорено насаджувати Московську патріархію в СРСР і за кордоном. З погляду православних канонів, благодатні структури керування Церквою могли бути відтворені тільки по діючим на той момент канонічним правилам, і лише потім, згідно із цими правилами, вони могли бути змінені. Але в порушення всіх канонічних норм в 1943-45 рр. богоборчою владою була створена зовсім нова, далека від православної традиції релігійна організація тоталітарного типу, з новими, що раніше не існували церковними правилами, зі структурою керування, що копіює сталінське політбюро („митрополітбюро”) і фактично підходящої під модне нині визначення „тоталітарна секта”, що не має нічого спільного ні з російськими, ні із всесвітніми канонічними правилами православ'я. По канонах Православ'я,

От чому православні приходи в колишніх республіках СРСР після знаходження їхніми країнами незалежності почали масове відділення від Московської патріархії. Найбільше характерно у цьому сенсі положення в Україні й в Естонії, де вже був у дорадянський період досвід афтокєфальних самостійних Церков. Істеричні заяви Алексія II про „не канонічність” таких незалежних устремлінь ґрунтуються винятково на феодально-більшовицьких штампах про церковне право й мало чим відрізняються від аналогічних заяв прихильників відтворення комуністичного Радянського Союзу в колишніх границях. Між іншим, доречно пам'ятати, що у свій час одержання незалежності православними церквами Фінляндії й Грузії, що ніколи не були в підпорядкуванні Російської Церкви, послужило тільки загальному добру й ніколи, з політичних міркувань, не було оскаржено РПЦ.

Історія Православ'я в СРСР і Росії після 1917 року замовчується й тотально спотворюється в інтересах Московської патріархії, посилено підтримуваної як нинішньою владою, так і політичною опозицією від Зюганова до Жириновського.

ЦЕРКВА В РОСІЇ: ТРОХИ ІСТОРІЇ
В 1721 році імператор Петро I скасував соборність Церкви, створивши підлеглий собі „Правитєльствующий Синод”. Цей незвичайний для Церкви орган складався з кількох людей і був наділений владою більшою, ніж Патріарх і Помісний Собор разом узяті. Це було явне попрання канонічних підвалин Церкви! При цьому всі архієреї письмово погодилися з підготовленим указом Імператора. Показово, зокрема, що духівництво зобов'язувалося доносити в поліцію про політичну нелояльність віруючих, навіть якщо це впізнано на сповіді. Архієреї ж приносили присягу на вірність Імператорові як „прєдсєдатєлю й крайньому судії Правітєльствующего Синоду”. Члени Синоду були повністю прирівняні до членів Сенату, одержали такі ж регалії, привілеї, величезні жалування, кріпаків, золочені карети, спецмедобслуговування. Імператор дав їм величезні латифундії, на яких їхнє райське існування - незважаючи на обов'язковий для архієреїв чернечий постриг - забезпечувалося працею тисяч селян.

Насильницьке припинення в ХУШ-Х1Х століттях соборності Церкви, у першу чергу - виборності по принципах авторитету й заслуг священиків і єпископів саме віруючими, перетворення єпископів у призначуваних урядових сановних чиновників і рабовласників, а священиків - у доглядачів за рабами, - все це привело до катастрофи 1917 року. Церква втрачала авторитет у народі, зростало провалля між віруючими й священиком, між рядовим духівництвом і єпископатом. Усякий, хто був в опозиції до уряду, виявлявся й поза одержавленою, обюрокраченою Церквою. Так що в результаті більшість населення виявилося за огорожею церкви. Як писав в XIX столітті Іван Аксаков: „..церква перетворилася в нас у подобу німецької канцелярії, що приклала... з неминучою неправдою порядок німецького канцеляризму до порятунку стада Христового”.

ВІДНОВЛЕННЯ СОБОРНОСТІ
Тільки в серпні 1917р., уперше після 1690 року, відкрився Помісний Собор Православної Російської Церкви. В умовах падіння православної монархії було відновлене патріаршество, але не в єдинодержавній, а в соборній формі, тому що всі найважливіші питання церковного життя знову стали вирішуватися волевиявленням віруючого народу. Подібним чином уже були вибрані народом правлячі архієреї Петрограда й Москви. В 1918 році Собором були прийняті устави єпархії й приходу. Кандидатури настоятеля й архієрея висувалися народом, найчастіше на альтернативній основі. Перехід єпископа на іншу кафедру, а священика в інший храм розглядалося як особливе виключення із правил. Патріарха покладено визначати по-апостольські – жеребом із трьох кандидатур. Святий патріарх Тихон, що мав меншу кількість голосів із проголосованих таємним голосуванням трьох кандидатів, що опинився на чолі списку, став з волі Бога шляхом жеребкування Патріархом всєя Росії.

На тому ж Помісному Соборі повинні були розглядатися питання про канонічну й богослужбову реформу (Мінея - богослужбова книга - була вже перекладена на російську мову), але восени 1918 року робота Собору була перервана більшовиками.

Верховна влада в церкві була обмежена на користь соборного початку. У Синоду залишилися лише координуючі функції. Уперше виконавча влада здійснювалася знову створеною Вищою Церковною Радою, що складається з єпископів, священиків і мирян на рівній основі під головуванням Патріарха.

У серпні 1918 року Помісний Собор визначив, що духівництву неприпустимо займатися політикою від імені Церкви. Але як громадяни держави й архієреї, і священики, і миряни мали право брати участь у політичній діяльності індивідуально. Було канонічно заборонено ущемляти кого-небудь у Церкві через різницю в політичних поглядах.

Собор прокляв богоборчу владу й заборонив віруючим з нею співробітничати.

МИТРОПОЛИТ ПЕТРО (ПОЛЯНСКИЙ) - ПАТРІАРШИЙ МІСЦЕБЛЮСТИТЕЛЬ
Помісний Собор ухвалив, що у випадку смерті патріарха призначається місцеблюститель патріаршого престолу, однієї із завдань якого є координація дій Церкви по скликанню канонічно вільного Помісного Собору для обрання нового Патріарха. Тихону Помісний Собор довірив формування таємного списку кандидатів на посаду місцеблюстителя. У жовтні 1920 року Священний Синод на чолі з Тихоном деталізував цей порядок.

Після смерті патріарха Тихона в 1925 році місцеблюстителем патріаршого престолу став митрополит Петро (Полянський), що входив у число чотирьох єпископів, названих у заповіті патріарха як канонічно повноважних кандидатів. Сану місцеблюстителя патріаршого престолу з митрополита Петра ніхто не знімав, а арешти святителя безбожною владою перешкодою до носіння духовного звання не є. Митрополит Петро (Полянський) прийняв мученицьку смерть в 1938 році в сталінських таборах саме як законний місцеблюститель патріаршого престолу.

ЯВИЩЕ ЦЕРКОВНОГО САМОЗВАНЦЯ
В умовах дивовижних гонінь і репресій з боку ГПУ митрополит Сергій (Страгородський) у 1927 році скористався арештом місцеблюстителя патріаршого престолу митрополита Петра й оголосив сам себе, всупереч канонам і уставу Церкви, „заступником патріаршого місцеблюстителя”, хоча в списку кандидатів на посаду законного місцеблюстителя він не значився. Самозванець створив при собі антиканонічний „тимчасовий синод”, що до подиву швидко був визнаний Радянською владою й зареєстрований головним гонителем віруючих - ГПУ. Сам же митрополит Сергій відомий тим, що входив до складу Синоду, призначеного Григорієм Распутіним. У 1922 році Сергій підтримав розкол, що оголосив про скидання арештованого Патріарха Тихона.

Будучи досвідченим розкольником, митрополит Сергій (Страгородський) привласнив за допомогою ГПУ адміністративну владу над Церквою, що фактично скасовує відроджену недавно соборність. Так митрополит Сергій зайнявся забороною в служінні й навіть відлученні інших єпископів, у тому числі тільки за те, що ті відмовлялися присягнути у вірності Й.Сталіну. Канонічне право забороняти й відлучати архієреїв має винятково Архієрейський або Помісний собори. Тим самим митрополит Сергій зі своїм так званим „тимчасовим синодом” привласнив собі владу більшу, ніж патріарх і Помісний собор разом узяті, не маючи на те, природно, подібних повноважень від церковної спільноти. Всі його повноваження виникали лише із власного самозванства й з постанови про реєстрації його „синоду” каральним органом богоборчого режиму - ЧК-ГПУ. Тим самим канонічна наступність офіційної верховної влади в Православній Російській Церкві у 1927 році була перервана.

За Статутом 1917-1918 р., вище церковне керування, у випадку неможливості його канонічного продовження, скасовувалося взагалі, а єпископи повинні були направити всі зусилля на збереження пастви й громад у своїх регіонах, поки не представиться можливість провести законний Помісний собор і визначити волю Бога відносно особи Патріарха. Але митрополит Сергій потоптав і Устав Російської Церкви, і правила Всесвітніх соборів у частині доставляння єпископів.

І таким чином, відповідно до норм Східної Церкви, всі акти митрополита Сергія і його синоду, починаючи із проголошення Сергієм себе „заступником патріаршого місцеблюстителя”, є глибоко антиканонічними, тобто церковним злочином. За учинений їм розкол, за правилами священних соборів, митрополит Сергій підлягає зняттю з нього сану й відлученню від Церкви.

„НОВЫЙ ЗАВІТ” ІУДИ З ДИЯВОЛОМ
В 1927 році новий Іуда - митрополит Сергій опублікував свою знамениту Декларацію, де радості соціалістичної держави оголосив радостями Церкви. „ваші радості - наші радості”, - писав він комуністичним правителям. Оскільки Сталін, у якості однієї з „радостей” країни рад, назвав другу п'ятирічку „безбожною”, так що до 1937 року слово „бог” повинне було зникнути з радянської нової мови, то зрозуміло, якими „радостями” стала жити сергіанська ієрархія. У Декларації є „благовєстіє” про її апостасії (віровідступництво) - духовної солідарності з гонителями Церкви, „унії” православ'я з антихристом.

Після опублікування цієї Декларації офіційний і остаточний розкол у Церкві став неминучий. Понад 60 архієреїв, що не розділяли „радості” безбожників і тому перебували в Соловецьких таборах, Декларацію не визнали. Не визнали її й авторитетніші митрополити, що мали канонічні повноваження від Помісного Собору на керівництво центральним апаратом церкви під час відсутності Патріарха, а також і ті, що виявилися внаслідок громадянської війни у вигнанні. Канонічно законні архіпастирі благословили віруючих на непокору самозванцеві й на відхід у катакомби.

У 1930 році митрополит Сергій заявив іноземним журналістам, що в Росії Церква не переслідується. І це в тому році, коли був закритий останній монастир, а число новомучеників стало вимірятися десятками й сотнями тисяч!

У 1934 році новий Іуда став йменувати себе місцеблюстителем при живому й законному місцеблюстителю митрополиті Петрові, що страждав за Христа в ув’язненні.

Диявол, як батько всякої неправди, аж ніяк не щадив і відступників, що примкнули до колишнього митрополита: до 1939 року в СРСР легально діяло всього лише біля ста православних приходів і тільки чотири підлеглі митрополитові Сергію архієрея. Слідом за сповідниками віри й чесними священнослужителями були репресовані й багато віровідступників, колабораціоністів й церковних стукачів. На волі „про запас” залишили лише жменьку самих ревних і відданих Сталіну сергіан.

З III ІНТЕРНАЦІОНАЛУ - В III РИМ
У 1943 році вигнаний тіфліський семінарист Й.Сталін вирішив використати в політичних цілях десятки мільйонів росіян за рубежем, а заодно й спробувати згуртувати країни пост-візантійського простору (Східна Європа й Балкани) під крилом Москви як Третього Рима, розігравши етно-конфесійну карту.

Сталін викликав у Кремль трьох збережених активістів сергіанського угруповання: митрополитів Сергія (Страгородського), Алексія (Симанського) і Миколи (Ярушевича), виділив урядовий літак і велів зібрати по концтаборах тих, що лишилися в живих лояльних єпископів для обрання нового „патріарха”. Терміново провели кілька сумнівних хіротоній, і в підсумку 19 чоловік оголосили себе як би православним собором, на якому, потоптавши всі основні канони всесвітнього й російського Православ'я, проголосили Сергія Страгородського „патріархом всєя Русі”.

Новостворену релігійну організацію - Московську патріархію Сталін і Берія назвали також по-новому: „русская Православная Церква” замість традиційного „российская”, підкресливши її шовіністичний характер і позначивши її роль у боротьбі з так званим „космополітизмом”.

У лютому 1945 року Сталін вирішив додати знову створеній релігійній організації, кишеньковій „червоній секті” всесоюзний масштаб і міжнародний авторитет і за казенний рахунок організував у Москві так званий „помісний собор РПЦ”. До ніким не скасованого канонічного уставу Російського Православ'я порядок скликання й проведення зазначеного „собору” не мав ніякого відношення: організатори потоптали й вимоги уставу, що діяв, і канони Всесвітніх соборів. Прибулих на так званий „собор” іноземних гостей, насамперед - представників східних православних Церков, Сталін підкупив щедрими подарунками: священними одяганнями й прикрасами із золота й дорогоцінних каменів, вилученими з музеїв, а раніше награбованими більшовиками в історичній Православній Російській Церкві, доларовими „мздовоздаяніями”.

Красномовним підтвердженням цьому може служити, наприклад, лист патріарха Алексія I голові Ради по справах РПЦ генерал-лейтенантові Г. Карлову від 20.11.1947 року: „наряду з ідейним тяжінням до Москви, Антіохійский Патріархат має надію, що Російська церква, і особливо Російський Уряд - відновить давню традицію систематичної матеріальної допомоги бідній Антіохійскій церкві - на школи, на церкві, на окремих особливо незаможних ієрархів і т.д. Саме держава, а не церква в дореволюційний час широко субсидіювала Антіохійську церкву, виходячи з державних міркувань про необхідність підтримувати православ'я на Сході.... Митрополит Ілля викликався бути нашим офіціозним (не офіційним) посередником між нами й патріархами-греками; і отут, на його думку, що вирішальним фактором є ступінь нашої можливості сунути їм гроші...”

Під впливом дорогоцінних подарунків, з'їденої ікри й випитих кавказьких вин і коньяків, що здалися членам „собору” манною небесною серед голоду й розрухи 1945 р., було прийнято „тимчасове положення про керування РПЦ”, яке повністю суперечило канонам Православної Церкви. Це положення перетворило Московську патріархію в якусь подобу тоталітарної секти, де три чоловіки на чолі з так званим „патріархом Московським і всєя Русі” одержали владу більшу, ніж Помісний собор, і право адміністративно управляти церквою ще більше диктаторське, ніж петровський синод. Але якщо імператори до 1917 року вважалися все-таки православними християнами, то тепер офіційні структури Церкви абсолютно підкорилися волі вождів богоборчого режиму. Такого падіння церковна історія за 2000 років християнства ще не знала!

„патриархом всея Русі” на „соборі” 1945 року неканонічним відкритим голосуванням був вибраний митрополит Алексій (Симанський), найближчий сподвижник Сергія (Страгородського), що дискредитував себе активним пособництвом ГПУ й участю в розколі у 1922-1923 роках. За вірне й тривале служіння радянському уряду й органам держбезпеки Алексій Симанський постійно одержував свої тридцять срібняків: урядові ЗІСи, дачу, відпочинок у Криму, круїзи на комфортабельних пароплавах, спецвагон для залізничного пересування, продовольче й медичне спецобслуговування. До самого розпаду СРСР Московська патріархія забезпечувалася делікатесами й алкоголем із кремлівської бази. Всі керівники сталінсько-брежневської церковної ієрархії нагороджувалися за заслуги в справі будівництва комунізму орденами, медалями й почесними грамотами, у тому числі й від КДБ СРСР. Патріарх Алексій I став рекордсменом серед радянських архієреїв по орденах: 4 ордени Трудового Червоного Прапора!

Як показало розкриття архівів КДБ (див. додаток), „червона” Патріархія під прикриттям богослужебно-релігійної діяльності фактично була підрозділом МГБ. І от чому, після того як пуповина, що зв'язувала Московську патріархію з її материнською організацією - 4 відділом 5 управління КДБ - в 1991 році була порвана, РПЦ виявилася нездатна до самостійного церковного служіння.

В 1947-48 роках сталінська православна церква сподівалася на проведення Всеправославного Собору, на якому за допомогою незримо присутнього МГБ Московський патріарх був би просунутий з нинішнього п'ятого місця в ієрархії патріархів на перше, тобто став би Всесвітнім. Тоді Москва знову була б проголошена Третім Римом, а Йосип Сталін - новим Костянтином Великим. Однак Бог не допустив такого блюзнірства над християнством.

ВЕЛИКИЙ ВОЖДЬ І ВЧИТЕЛЬ ВСІХ ЧАСІВ І НАРОДІВ - РІДНИЙ БАТЬКО МОСКОВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ
Але й у статусі більшовицького вождя сталінська Патріархія прославляла свого хресного батька паче всіх святих. От як описують враження від зустрічі з Й. Сталіним 10 квітня 1945 року патріарх Алексій I і митрополит Микола: „Повні щастя бачити віч-на-віч того, одне ім'я якого з любов'ю вимовляється не тільки у всіх куточках нашої країни, але й у всіх волелюбних і миролюбних країнах, ми висловлювали Йосипові Віссаріоновичу нашу подяку... Бесіда була зовсім невимушеною бесідою батька з дітьми”. – Батька з дітьми! Що може бути красномовнішим від цього нещадного самовикриття патріархії?

У 1947 році з нагоди святкування 800-річчя Москви патріарх Алексій I заявляє, що ведена їм релігійна організація здійснює „ретельну всецерковну, всеросійську молитву про державу, перемогу, світ, здоров'ї й порятунок... всіх доблесних керівників нашої країни на чолі з нашим Великим мудрим Вождем, що твердо веде нашу Батьківщину по священному шляху моці, величі й слави”.

Смерть засновника РПЦ Генералісимуса Й.Сталіна у 1953 році стала важким ударом для його духовних чад - патріарха Алексія (Симанського) і його підручних, увергнула їх у тяжку скорботу. Поминати своє божество як „раба божого Йосипа” (стандартне формулювання церковного поминовіння) здалося з „богословської” точки зору принизливим. Тому на заупокійній службі поминали покійного вождя як „генералісимуса Йосипа”. У слові перед панахидою патріарх Алексій I благовєствовал: „великого Вождя нашого народу Йосипа Віссаріоновича Сталіна не стало. Зникла сила велика, суспільна: сила, у якій народ наш відчував власну силу, якою він керувався у своїх творчих працях і підприємствах, якою він утішався протягом багатьох років. Не було області, куди б не проникав глибокий погляд великого Вождя... Жодне питання, з яким би ми до нього не звернулися, не було ним відкинуть; він задовольняв всі наші прохання. Пам'ять про нього для нас незабутня...”

Навіть у хрущовські часи, коли КПРС на XX і XXII з'їздах „покаялась” в „культі особи”, радянські ієрархи залишилися вірні незабутній пам'яті свого Батька - „великого Вождя”. „служителі культу” залишаються віддані „культу” свого духовного Батька-Засновника й донині. Від імені Московської патріархії жодного разу не пролунало ні слова покаяння за ці ганебні сторінки минулого.

ХРУЩОВ - НОВИЙ „ЮЛІАН-ВІДТСТУПНИК”
Прийшовши до влади, перший перебудівник Н.Хрущов вирішив поставити православних служителів культу Сталіна на місце. Щоб відомстити за шанування Сталіна він запропонував їм самим почати нове масове закриття приходів, духовних семінарій і монастирів. Орденоносні радянські владики стали самі спішно доводити непотрібність релігії соціалістичному суспільству й поспішно закривати приходи. Архієреї, що досягли найбільших успіхів в цьому, вдостоювалися нагород і підвищення по службі. З 1958 по 1964 рік кількість приходів скоротилося більше ніж в 2 рази! Ставши проти цього, архієпископ Калузький Гермоген (Голубєв) був беззаконно позбавлений кафедри й заточений у монастир на тюремних умовах.

Злилася із КДБ сергіанська ієрархія була в принципі нездатна піклуватися про інтереси віруючих. У 1961 році руками патріарха Алексія I і майбутнього патріарха Пімена все духівництво було повністю відсторонене від впливу на господарсько-адміністративне життя Церкви, так що парафіяльні священики стали найманими робітниками в сформованих радянськими виконкомами „двадцяток” засновників приходів, якими насправді були не віруючі, а найчастіше ветерани КПРС і КДБ. У результаті на вимогу влади так звана „двадцятка” могла в будь-який момент закрити храм або розірвати договір з політично нелояльним священиком і зробити його по суті безробітним. У 60-і роки втрачали місця пастирського служіння навіть за те, що видавали характеристики молодим віруючої для поступлення в дозволену Духовну семінарію. А архієпископ Пімен (Ізвеков), що був одним з головних провідників впровадження в Церкві цього безбожного порядку у 1961 році, одержав у нагороду від соціалістичної Батьківщини звання митрополита, орден Трудового Червоного Прапора й другу по значимості кафедру - Ленінградську, а пізніше був просунутий у патріархи.

МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ Й КДБ
При Н.Хрущові процес вербування священнослужителів поширився й на нижчі поверхи церковної структури. Через вербувальне сито спецслужб пропускався не тільки епископат, але й значна частина рядового духівництва, а також мирян, що служать у церкві, - члени двадцяток, алтарники, півчі, сторожа, прибиральниці.

Ще у 1922 році в органах ЧК була підготовлена секретна інструкція про те, як методом батога й пряника вербувати православних священнослужителів, щоб вони стали „вічними рабами ЧК”:

„Доклад помічника уповноваженого секретного відділу ВЧК про агентурну й інформаційну роботу серед духівництва за 1921 рік.

1. Користуватися у своїх цілях духівництвом, що займає особливо важливе службове в церковному житті положення, архієреями, митрополитами, і т.п., змушуючи їх під страхом суворої відповідальності видавати по духівництву ті або інші розпорядження, що можуть бути нам корисними, наприклад: припинення забороненої агітації із приводу декретів, закриття монастирів і т.п.

2. З'ясувати характер окремих єпископів, вікаріїв щоб обігравати на межі честолюбства різного роду варіанти, заохочуючи їх бажання і задуми.

3. Вербувати інформаторів по духівництву пропонується після деякого знайомства з духовним світом і з'ясуванням докладних рис характеру по кожному служителю культу окремо. Матеріали можуть бути добуті різними шляхами, а головним чином, через вилучення переписки при обшуках і через особисте знайомство з духовним середовищем.

Матеріальне зацікавлення того або іншого інформатора серед духівництва необхідно, при тому ж субсидії грошові й натурою без сумніву їх будуть зв'язувати більше з нами й в іншім відношенні, а саме в тім, що він буде вічний раб ЧК, що боїться розконспірувати свою діяльність.

Правда, спосіб досить ненадійний і здатний бути корисним тільки в тому випадку, коли об'єкт для вербування слабохарактерний і безвладний”.

У п'ятидесятих - шістдесятих роках ця установка чекістів стала реалізовуватися в повному обсязі. І не дивно - адже вся ієрархія зверху була створена руками володарів ЧК. Особливу силу цей процес отримав після вступу РПЦ у Всесвітню Раду Церков, Християнську Мирну Конференцію й інші міжнародні організації. Вербування священнослужителів РПЦ набуло такого розмаху, що вже було важко розрізнити, де вони вирішували релігійні, де чекістські, а де партійні проблеми.

В 1983 році було опубліковано відкрите Послання Патріарха Пимона Президентові США Р.Рейганові з осудом політики США й захистом політики СРСР. В архівах КДБ утримується інформація про те, як насправді готувалося послання: „через агентів „островского” і „кузнецова” був підготовлено відкритий лист патріарха Пимона Президентові США Рейганові. Лист опублікований у газеті „нью-Йорк таймс”, передруковано в „известиях” і спрямоване друзям для публікації в їхніх газетах”.

Цілі й завдання сановних агентів не обмежувалися простим стукачеством і лжесвідченням. Так наприклад, у жовтні 1969 року делегації Московської патріархії на засіданні Християнської Мирної Конференції було дане завдання „скомпрометувати на пості Генерального секретаря ХМК Ондру (громадянина ЧССР, під час подій 1968 року в цій країні виступив з антирадянськими заявами), і домогтися відходу його з цієї посади”. Завдання було виконано.

Бували доручення й політико-стратегічного характеру: „в рамках спільного плану зі Службою „А” ПГУ КДБ СРСР по наданню вигідного Радянському Союзу впливу на клерикальні кола Заходу через провідні агенти органів КДБ по релігійних каналах здійснювався комплекс акцій по впливу на суспільно-політичну кризу західноєвропейських країн” (1981 рік). Однак настільки складна місія виявилася для Московської патріархії „важким хрестом” - „комплекс акцій”, проведений провідними агентами в рясах, привів до протилежного результату - у безвихідній кризі виявилися не західноєвропейські країни, а сам Радянський Союз.

У той же час самі органи КДБ СРСР зворушливо піклувалися про пріоритет інтересів своєї хресної дочки - Московської патріархії: „для навчання в теологічних навчальних закладах СРСР, СФРЮ, ЧССР, НРБ і ПНР спрямовані агенти... Перед ними поставлене завдання по доведенню до духівництва церков цих країн інформації про гегемоністські устремління Константинопольського патріарха на шкоду інтересам православних церков, установленню контактів з духівництвом і виявленню устремлінь супротивника” (грудень 1988 року!).

Показово, що й сьогодні в церковного керма стоять ті ж кормчі, як і раніше ті ж кадри - „рішають все”. І у квітні 1995 року патріарх Алексій II в інтерв'ю радіостанції „радонеж” продовжує засуджувати „гегемоністські устремління Константинопольського патріарха”!

„МИТРОПОЛИТБЮРО” - ГОЛОВНИЙ ШТАБ БОРОТЬБИ З РЕЛІГІЄЮ В СРСР
Священиків, що не бажали співробітничати з таємною поліцією, але й не займалися політикою взагалі, репресували тільки за те, що вони хотіли сумлінно виконувати свої пастирські обов'язки. Найбільш показовий тут приклад отця Олександра Меня, багато років гнобленого своїм церковним начальством. І подібних прикладів чимало. Коли священиків і мирян карали за „надмірну” релігійну активність, Московська патріархія не тільки не клопотала за них перед рідною їй владою, але й відмежовувалася від них, письмово спростовувала факти переслідувань за віру, чим ще більше розв'язувала руки каральним органам для придушення релігії. Досить знаменна характеристика архієреїв РПЦ, дана Радою у справах релігій при Раді міністрів СРСР як звіт перед ЦК КПРС у 1978 році:

Найбільш позитивними для комуністів є ті „архієреї, які й на словах і на ділі підтверджують не тільки лояльність, але й патріотичність до соціалістичного суспільства, реально усвідомлюють, що наша держава не зацікавлена в піднесенні ролі релігії й церкви в суспільстві й, розуміючи це, не проявляють особливої активності в розширенні впливу православ'я серед населення. До них можна віднести: патріарха Пімена, митрополита Талліннського Алексія (нинішнього патріарха „всєя Русі”) митрополита Тульського Ювеналія (нині митрополита Крутицького й Коломенського), архієпископа Харківського Никодима...” Не дивно, що саме Алексій перемінив Пимона на пості патріарха „всея Русі”.

У тім же 1974 року Алексій Рідігер, що керував також і навчальним комітетом РПЦ, по власному почину одержав добро Ради у справах релігії на введення нових „богословських” дисциплін у підвідомчі йому духовних семінаріях:

а) „виховання пастви в дусі любові до Батьківщини, радянського патріотизму, чесного, сумлінного відношення до праці на благо Вітчизни - завдання православного пастиря”;

б)„що таке радянська Батьківщина, радянський громадянин”.

Ще більше вражають одні тільки назви прочитаних у духовних семінаріях по духовному почину, Алексія Рідігера, нинішнього патріарха, лекцій:

- „В.І.Ленін і культурна революція”;

- „комуністична мораль про відношення до праці й соціалістичної власності”;

- „виховання нової людини - найважливіше завдання комуністичного будівництва”.

Рада у справах релігій при Радміні СРСР у 1975 р. щиро „радіє” тому, що завдяки проробленій нинішнім патріархом Алексієм роботі з'явилася „можливість впливати на майбутніх служителів культу в необхідному для нас напрямку, розширити його теоретичні й практичні пізнання в матеріалістичному дусі. А це буде підривати релігійно-містичні ідеали майбутнього пастиря: може привести ... до розуміння власної марності як служителя культу”. - За такі праці одного ордена Трудового Червоного Прапора явно недостатньо! Отут і до Знака Почесного Чекіста або почесної грамоти КДБ недалеко (отриманої в 1988 р. видатним ієрархом по агентурній кличці „дроздов” за особливо активну оперативно-розшукову діяльність).

Не дуже відстав від старшого товариша нинішній керівник Української Православної Церкви в складі сталінської Московської патріархії митрополит Володимир (Сабодан). На прийомі в Раді у справах релігій при Радміні СРСР 23 грудня 1974 року Володимир Сабодан, що був тоді ректором Московської Духовної академії й семінарії, підлеглим Рідігера, заявив: „ви знаєте, що в середовищі наших учнів ще чимало юнаків з негативними поглядами на земне життя, вихованих фанатичними бабусями й батьками. Ці погляди необхідно переломити. Нас турбує, що в середовищі заочників сьогоднішніх священнослужителів ще досить багато людей з відсталими й навіть ворожими поглядами, які вони вміло ховають і розкривають лише в нашому колі”.

Ті пастирі, які всупереч начальству не прийшли „до розуміння власної марності” і насмілювалися розкривати не матеріалістичну, а релігійну віру, „переламувались” патріархом і митрополитами тим, що відправлялися на віддалені сільські приходи, а то й насильно за штат без права служити й проповідувати. Ті ж, хто мав сміливість відкривати віру в Бога в широкому колі, ставали об'єктами діяльності каральних органів, викликалися на „проработку”, допити, відправлялися у в'язниці й табори; залякувалися навіть їхні родичі.

МОСКОВСЬКА ПАТРІАРХІЯ СЬОГОДНІ

Після того, як у 1988р. генсек КПРС М.Горбачов наказав членам Митрополітбюро зайнятися „духовним відродженням” рядового складу соцтабору, ідеологам у митрах довелося терміново „перебудовуватися”.

У 1990 році на Помісному соборі РПЦ таємним голосуванням патріархом „всєя Русі” був вибраний Олексій Михайлович Рідігер, причому знову було порушено канонічний порядок, установлений на Помісному соборі 1917-1918 років. Члени собору 1990 року побоялися довірити Богу доленосну для Росії справу. Тому єпископат сам собі вибирав начальника із двох борців з „відсталими й ворожими поглядами” (тобто з релігією): митрополитами Алексієм (Рідігером) і Володимиром (Сабоданом), що виховали не одне покоління радянських пастирів у дусі ленінської моралі й соціалістичного відношення до власності. Митрополит Алексій, що має більше орденів, почесних знаків і грамот, здобув закономірну перемогу.

Уже в жовтні 1990 року були прийняті союзний і російський закони про свободу віросповідань, що надали церкві право юридичної особи й необмежену волю як релігійно-просвітницької, так і видавничої та господарчої-виробничої діяльності.

Як скористалася Московська патріархія цією свободою? Проблема офіційної соціальної доктрини й проповіді церкви в суспільстві (місіонерська діяльність) зацікавила Московську патріархію тільки через чотири роки (!) після отримання законодавчих прав. Замість цього мала місце лише турбота про одержання всіляких матеріальних пільг, а також масове відкриття зруйнованих храмів і монастирів, навіть якщо в них практично немає віруючих і немає засобів для реставрації - аби тільки вони не дісталися щирим правонаступникам Православної Російської Церкви - церкви катакомбної, з фанатичною завзятістю гнаної КДБ, і церкви синодальної Закордонної - „білої церкви”.

За чотири з половиною року повної, навіть безконтрольної свободи Московська патріархія всі зусилля зосередила на поліпшенні умов життя адміністративної верхівки церковного керівництва, а також займалася масованим лобіюванням усіляких пільг для різних комерційних і напівкомерційних структур, що діляться частиною „тіньового” прибутку із церковними апаратниками. Московська патріархія, синодальні відділи, члени Синоду виступають співзасновниками, членами правлінь або акціонерами сумнівних банків, підприємств по збуту дорогоцінних металів, нафти тощо. Податкові пільги для релігійних об'єднань, а також і пролобійовані частки пільг, спецліцензії на експорт нафти й іншої сировини - це і є частка Московської патріархії в тіньовому бізнесі. Однак прибуток, одержуваний за рахунок цієї частки, безвісти зникає, коли мова заходить про фінансування духовного відродження, освіти, добродійності, соціального служіння, телепередач. На це грошей у Патріархії немає. Зате в архієреїв, як манна з небес, з'являються розкішні іномарки. Митрополит Смоленський Кирило, шеф Відділу зовнішніх церковних зносин, що був до розпаду СРСР одним з головних опорних баз КДБ СРСР у Церкві, в одному з документальних фільмів призиває „допомагати бідним”, сидячи за кермом новенького джипу.

Патріарх Алексій-II має 2 броньованих урядових ЗІЛла, президентську охорону, кремлівський спецзв'язок. Навіть по краях його патріаршої кафедри в храмі вартують тепер „двоє у цивільному” без видимих ознак релігійності. Такого немає в жодного грецького патріарха, ні навіть у Папи Римського!

Як помітив один письменник, образ Московської патріархії представляється йому так: серед сіл, що гинуть, жебракування населення й сільського бездоріжжя їде урядовий „членовоз”, з якого в білому куколі визирає глава Московської патріархії й чекає всенародного йому поклоніння.

ГОНІННЯ НА ДІЙСНУ ВІРУ В БОГА ТРИВАЮТЬ
Все нове, що намагається пробитися через бетонну плиту сталінсько-брєжнєвської ієрархії, піддається гонінням. Зуміли священики Олександр Борисов і Георгій Кочетков навернути до Бога по кілька тисяч чоловік, причому, в основному молоді, і от Указом патріарха отець Георгій переводиться до маленького храму, де його громада фізично не зможе розміститися. При цьому патріархія всіляко потурає різним екстремістам, антисемітам, людям схильним до заперечення волі вибору й насильству в питаннях віри. Оскільки нічого позитивного патріархія і її служителі сучасному суспільству сказати не можуть, то вся їхній „проповідь” зводиться до закликів: „заборонити”, „відлучити”, „проклясти”, і все частіше призивається на підмогу такій псевдопроповеді державне насильство.

У 1994-95 роках Московська патріархія уклала якісь майже секретні договори з усіма силовими структурами: Міноборони, МВС РФ, прикордонними військами й навіть ФАПСИ (Федеральне агентство урядового зв'язку й інформації). Навіщо договори з такою екзотичною організацією як урядовий зв'язок? Адже й так патріарх має прямий зв'язок із Президентом, а також „вертушки” (АТС-1 і АТС-2). Напевно, весь корпус єпископату бажає підключитися до телефонно-номенклатурних благ, а заодно до прослуховування розмов своїх духовних братів. ІЗ ФСБ договір заключати потреби немає, тому що всі агенти КДБ СРСР, що проходили як „ієрархи” патріархії, або залишилися на тих же церковних посадах, або навіть просунулися ще вище. Тому місцеві влади й міліція створюють перешкоди канонічним структурам Істинно Православної Церкви, Російської Православної Вільної Церкви й інших конфесій. Так що „вічні раби” усе більше претендують на зовнішнє панування над рядовими росіянами.

-----------------------------------------------------------
В СТРЄЛЬНІНСЬКОМУ ХРАМІ З’ЯВИЛАСЬ ІКОНА З ЗОБРАЖЕННЯМ СТАЛІНА

В місті Стрєльна Ленінградської області в храмі святої княгині Ольги з’явилась ікона з зображенням Йосипа Сталіна. Про це повідомила газета «Новиє ізвєстія» . Настоятель храму ігумен Євстафій Жаков розповідає, що Сталін, згідно легенди дуже часто вів бесіди з такою собі «Блаженною Матроною Московською». Сцена такої бесіди зображена на виставленній в храмі іконі. До речі, прихожанам ікона не сподобалась, тому її розмістили в дальному куті церкви.

«У мене було два батька, окрім батька небесного: один мій батько по плоті, а другий- це батько народів, котрий був суворим , котрий судив, котрий, можливо, помилявся, але котрий все одно був батьком моєї країни.»,- пояснив свою ініціативу Жаков. В те, що Сталін був атеїстом, ігумен не вірить.

Погляди настоятеля стрєльнінського храму не унікальні для РПЦ. Іноді звучать навіть пропозиції зарахувати Сталіна до лику святих. Хоча, наприклад, настоятель Московського храму царя-мученика Миколая, протоієрей Михайло Ардов заявив в бесіді з журналістами: «Те, що ми бачимо по телевізору, як ідуть на якісь демонстрації літні жінки і чоловіки и несуть одночасно портрети Сталіна і православні ікони-знак жахливий, знак того, що люди зовсім загубили почуття правди, істини».

Коментар редакції сайту «Бандерівець»: Що ж, подібні випадки в російській православній церкві вже нікого не дивують-вже звучали пропозиції зарахувати до лику святих Царя Івана Грозного, котрий вів розбещений спосіб життя, мав декількох дружин, деяких з котрих вбив, а деяких постриг в монахині, провів криваву зачистку Росії, так звана «опричнина», відкрито жив з коханцем, тобто був содомітом, також звучали пропозиції зарахувати до лику святих Царя Петра I, котрий був алкоголіком, патологічним садистом, відверто спав зі своїми гренадерами, і своїм дружком Меншиковим, ліквідував пост Патріарха Московської церкви, а натомість ввів посаду обер-прокурора ,Святішого Синода, державного органу, котрий фактично керував справами церкви, тепер настала черга Сталіна, котрий був як відомо семінаристом-недоучкою, атеїстом, і на совісті котрого фізичне знищення майже всього Єпископату РПЦ в 20-30рр. XX ст., а також десятків тисяч священників. За логікою дій наступними претендентами на канонізацію після того як був канонізований Цар Микола II, котрий увійшов в історію, як Микола Кривавий, має бути Лєнін а після нього - Путін. Оце і є справжнє обличчя Російської православної церкви, котра дбає не про спасіння душ своїх вірних а про насадження імперської ідеології в свідомість російського народу.

http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc38

***

Кардинал Готфрід Деніелс

Н’Ю-ЕЙДЖ
НОВИЙ ПОРЯДОК
НОВЕ ЛЮДСТВО
НОВА ВІРА

„Щось наближається, і ви можете це розбудити в собі, об'єднавшись воднораз з мільйонами інших людей, зібраних в свого роду новому „сонмі святих”, який своєю потужністю і внутрішньою творчістю має в своєму розпорядженні таку рушійну силу, що в змозі потрясти весь світ” (фрагмент буклету „Global cooperation for а better World”).

На думку New Age, ми знаходимося на порозі незвичайних подій. Сонце близько 2000 року увійде до нового сузір'я Водолія, несподівано швидкість всесвіту і історії буде змінена.

Імперія і релігія Месопотамії – час сузір'я Овна, нинішнє сузір'я Риб – це час християнської релігії. Час Водолія принесе новий світовий порядок, нове людство, нову релігію.

Це положення в скороченому і об'єктивному вигляді відповідає на питання, що таке New Age.

Автор, кардинал Годфрід Деніелс, Примас Бельгії, наочно зіставляє New Age і християнство.

„Релігія”, яка хоче охопити мир

Пошуки безлічі людей спрямовуються вже не тільки у бік традиційних сект, які звужують горизонти людського мислення, але і прямують у бік чогось відкритого, чогось такого, що розширює ці горизонти. Колишній світ дійшов до своєї межі, і традиційні релігії нічого вже не виправлять. Давайте пошукаємо чогось більшого, і чогось ширшого. Давайте спробуємо знайти щось універсальне.

Геть від вузькості старих догматів, від моральності, з її застиглими установами, від якої несе чимось затхлим.

Хіба ви ніколи не відчували нічого подібного? Хіба ви не сумуєте за чомусь іншим, за новим диханням, за більш універсальною мудрістю життя, яке було б ґрунтовно аргументоване наукою і стало в нагоді на службі об'єднаному і братському світлу?!

Така система позитивного мислення, в нім знаходиться новий шанс для тебе і для твого минулого. Помилки в блиску невизначених догматів не цікавлять нас, ми хочемо йти вперед, під справжніми знаками неба.

Нами управляє не фантомний Святий Дух, а таємничі хвилі космосу. Можливо, існує безпосередній досвід того, що божественно, але що я говорю! Ми можемо стати просто Богом!

У першому пориві запитаєте: хто ж може в це повірити? Це нагадує science–fiction! Жодна сучасна людина не піде на це!

Але повинен сказати, що ви помиляєтеся: мільйони людей дозволили собі це. Перш за все – у формі New Age, цій новій релігії, яка, як раптовий приплив моря розповсюдилася від Каліфорнії на весь світ. Спочатку в суперсучасній Скандинавії, а потім і у всіх розвинених країнах Західної Європи. І у нас також мільйони людей заразилися цим. Книги про New Age розхапують в книжкових магазинах, як свіжі булочки.

Про що ж йде мова? Про якесь привабливе чародійництво? Судіть самі.

Ти готовий створювати новий світ?

„Всі згодні: щось повинно змінитися у цьому світі! Але що? Коли? Як? І головне, завдяки кому? Ти сам можеш відповісти на ці питання. Не чекай, що твій сусід зробить перший крок. Залиш надію, що уряд або адміністрація прочитають в твоїй голові те, що ти більш за все бажаєш. Ти повинен створювати і діяти. Негайно, зараз! Ти повинен виразити те, що приховано у тебе всередині. Не залишайся один! Об'єднайся з мільйонами людей, які мають ту ж мету: об'єднатися, задуматися і разом діяти, творити нове майбутнє.

Думай про світ позитивно. Опиши, намалюй, або якимсь іншим способом уяви собі світ, від якого ти залежиш. Не затримуйся на актуальних кризах і проблемах. Мова не йде про те, щоб обчислити їх, а про те, щоб перемогти, розширити твоє бачення предмету і перекинути його майбутнє. Концентруйся тільки на своєму оточенні, на бажаннях, які випробовуєш: на своїй сім'ї, своїй професії, на своєму внутрішньому житті.

Зроби перший крок! Зроби такий жест або акт, який сконцентрує твою концепцію майбутнього. Це спершу. Ця хвиля позитивної співпраці, поточна через всю земну кулю, вже сама по собі внесок у виправлення миру, тому що мільйони людей в цю саму мить роблять цей крок.

Твої ідеї і твоя діяльність не пропадають дарма – вони дають динаміку, оригінальність і універсальне вимірювання цього проекту загального творення!

Завдяки твоїм артистичним талантам, завдяки твоїй діяльності або просто завдяки твоїй внутрішній зміні, ти зміниш щось в якомусь місці Землі”.

Цей текст поміщений в маленькому буклеті, який випущений „Global cooperation for а better World”, одним з відгалужень нової „релігії”. Фактично, мова йде в деякому роді про релігію! Очікування нового світу, що відрізняється від сьогодення, очікування, сформульоване в глибоко месіанській і повчальній мові: „щось наближається, і ви можете це розбудити в собі, объедившись воднораз з мільйонами інших людей, зібраних в свого роду новому „сонмі святих”, який своєю потужністю і внутрішньою творчістю має в своєму розпорядженні таку рушійну силу, яка в змозі потрясти весь світ”.

Крім стилю, який носить явно американські ознаки, кожен в деякому роді відчуває себе покликаним і зачепленим за допомогою такої мови. Це не дрібниця, - володіти такими можливостями формування світовідчування, щоб в цей самий момент об'єднатися з мільйонами інших людей і, спираючись на духовну силу, що витікає з внутрішньої зміни і артистичної творчості, зробити з цього братську і динамічну дійсність. За допомогою цього першого кроку можливо добитися того, чого не зміг реалізувати жодний уряд, жодна політична коаліція, жодна адміністрація: творити це сумісно.

Це не утопія: подивіться, це вже відбувається

Це все не сон, переконують нас. Подивися навколо себе: це вже підтверджується. Адже ти згоден, що в цій цивілізації щось вмирає. Що принесли з собою наука і техніка? Прогрес і комфорт, але також і океан убогості, забруднення навколишнього середовища, матеріалізм і неродючість. Ти стаєш номером в шерензі; твої відчуття і емоції нікого не цікавлять. Ти як птах в золотій клітці. І більш того, ти втратив живий контакт з природою і космосом, ти тільки бідна сирота у Всесвіті.

На щастя, кращі люди це зрозуміли. Вони відкрили нову концепцію життя, нову філософію і нову „релігію”. Так в столітті „задоволення” з'явилося щось несподіване і прекрасне: ми наново відкриваємо наші душі.

Воно з'являється з відгалуження позбавленої індивідуальності науки і технічної цивілізації; це прекрасна, спляча істота нарешті прокидається.

Навіть серед великих учених починає щось відбуватися: Нобелівські премії присуджуються за міркування, які написані не на наукові теми, а стосуються безпосередньо щастя людства.

Великі бізнесмени шукають нові типи відносин в своїх акціонерних спільнотах і виступають проти сліпого пріоритету рентабельності і прибутку. Релігійні вожді збираються разом і моляться за мир на землі. Скрізь свідомість починає підноситися над матерією, відчуття над розумом, мудрість над технічними знаннями, душа над зовнішньою дійсністю.

Якщо ви дійсно це відчуваєте, то це означає, ви повинні бути з нами

Якщо ви страждаєте із-за багатьох фрустрацій; якщо шукаєте чогось іншого; якщо дивитеся такі фільми, як „ЕТ” або „Суспільство мертвих поетів”; якщо користуєтеся гарантовано довговічними продуктами; якщо вибираєте нетрадиційну медицину і природні методи; якщо ви вирішили збільшити ваш людський потенціал; якщо брали участь в дискусіях на цю тему; якщо серед ваших улюблених книг знайдуться езотеричні або окультні трактати (вам, звичайно, знайомі ці книги в елегантних чорних палітурках із золотим тисненням); якщо цікавитеся таємницями, тим, що є дивне, таємниче, мистецтвом science–fiction; якщо переконані, що ваше „я” пронизане космічними променями і хвилями, і зірки впливають на ваше призначення; якщо серйозно щось шукаєте, ставлячи собі фундаментальні питання; і якщо не знаходите ніяких відповідей ні в обряді, ні в науці, ні в практиці – саме тоді ваше місце серед нас: у New Age.

Швидше за все, багато “класичних” християн сумніватимуться і не пізнають себе в створеному вище портреті. Але мало хто з них зможе сказати, що під час читання цих слів ніщо їх не зачепило. Що стосується християн „некласичних”, мільйони з них повністю пізнають себе в цих словах: це їх портрет. В їхніх очах це не є тенденцією, що прийшла до нас зі сходу або Америки.

Порожнеча сучасних людей, яким християнство стало чужим, дуже драматична: вони готові купитися на це.

New Age

Важко визначити, що таке New Age. Це не релігія, проте щось релігійне, це не філософія, але бачення людини і світу, а також ключ до інтерпретації реальності; не наука, хоча спирається на наукові закони, навіть якщо шукає їх в зірках. New Age – туманність, що складається з езотеризму і окультизму, щось з містичної і магічної думки на тему життєвих таємниць, а також маленька частка християнства, - і це все змішано з ідеями, виведеними з астрофізики.

Цей рух зародився в Каліфорнії, його початок пов'язаний з появою книги Еліс Енн Бейлі (1880 – 1949) „Le retour du Christ” („Повернення Христа”). З того часу її ідеї розповсюдилися і стали загальною спадщиною великої кількості суспільств, братств і рухів. Серед них такі, як Загальне Біле Братство, Братство Грааля, Розенкрейцери, община Фіндхорн (Шотландія) і так далі.

Насправді, у New Age немає засновника, немає центру, немає святих книг, немає лідерів і догматів. Це бездуховність в широкому сенсі, бездуховність без Бога і без Його благодаті. Але вона відповідає духу часу.

Правда, New Age гордиться рядом відомих покровителів: Альдус Хакслі, Карл Густав Юнг, Дж. Лессинг, Р. Шелдрейк, У. Джеймс, Рудольф Штайнер, а також Тейяр де Шарден і Магістр Екхарт. Втім, що стосується останніх двох, то це неправда.

New Age досяг небувалого успіху. Чисельність його послідовників обчислюється декількома мільйонами, книжкові і букіністичні магазини мають понад 18000 найменувань книг (більшість з них продається в привокзальних кіосках і супермаркетах); існує від 40 до 50 тисяч інформаційних точок і консультаційних бюро.

„У еволюції Всесвіту здійснюється стрибок такий же важливий, - говорить Петер Русель, - як і той стрибок енергії і самого життя, який був 3,5 мільйона років назад”.

New Age спирається на чотири опори.

Перша опора: науковий фундамент

New Age, як рух, значною мірою зобов'язано своїм успіхом , системі, що спирається на наукову основу. Сучасна людина давно мріє про поєднання науки і релігії. Кращою релігією була б та, яка змогла б обгрунтувати найважливіші відкриття. І New Age може це зробити. Фактично, в ній немає вже тієї класичної фізики, яка застосовувалася за часів Ньютона. Та фізика вважала Всесвіт однією великою машиною, всі елементи якої врівноважуються завдяки взаємній дії, і якимсь чином підтримують Всесвіт в русі. Ейнштейн довів, проте, що матерія не складається тільки з частинок, або тільки з хвиль, але також з частинок і хвиль одночасно.

Хіба не показово, що своїм ідеологом New Age вважає фізика-ядерника Фрітефа Капра? Це так, тому що New Age йде в ногу з часом. New Age стверджує: ні, Всесвіт не є машиною, він є єдиним, великим, живим організмом, що спирається не на механіку, а на якісні відносини. Всі істоти споріднені між собою і складають одну велику сім'ю. Людина є частиною цієї спільності, як би частиною цілого: вона просто бере участь в органічному житті цілого. Вона не може бути стороннім спостерігачем або незалежним суб'єктом. Людина повинна бути частиною сім'ї. В результаті людина не є дійсно вільною, такою, що не відповідає за свої вчинки: віна все одно бере участь в спільноті, навіть якщо не відчуває цього.

Все єдине (монізм), навіть Бог є частиною космосу (пантеїзм). Про сотворення навіть мова не йде. Оскільки все є єдиним, всі відмінності стираються: між душею і тілом, Богом і світом, розумом і відчуттям, внутрішнім світом і зовнішнім, сферами свідомими і сферами несвідомими; між небом і землею.

Неможливо піти тією ж самою дорогою, по якій йде New Age. Наука повинна зберегти свою автономність і свої права, і те, що New Age використовує її в своїх цілях, нагадує старий добрий конкордизм. Проте не можна не погодитися з тим, що десь в самій глибині людини існує ця мрія про цілісність, про єднання з Богом і космосом. Тим паче, що ця мрія особливо приваблива в епоху нескінченних поділів, розпаду. Ми так сильно хотіли б зріднитися з усіма.

Друга опора: релігії Сходу

Дійсно, релігії Сходу конкретизують цю мрію первісної єдності і злиття. Отже, для стародавньої китайської мудрості (даосизму) вся дійсність є одним живим організмом, протилежні сили якого – Інь і Янь взаємно врівноважують один одного. Інь – це жіноче, темне, пасивне, поверхневе, інтравертне, синтетичне; Янь – чоловіче, ясне, активне, творче, екстравертне, аналітичне.

Людина може бути щасливий тільки тоді, коли реалізує в собі право природи, це означає рівновагу Інь і Янь, оскільки вона створена для внутрішньої згоди.

У New Age є ще і інша причина, щоб дивитися на схід. Релігії Сходу побудовані швидше на досвіді, ніж на розумі і авторитеті. Їх точкою опори є відчуття. Християнство, як стверджує New Age, і всі інші великі релігії Заходу – це релігії Книги. Ці релігії спираються на догмати і моральность, – а вони нав'язані ззовні. Можливо, не безпідставно New Age звинувачує християнство в недоліку пережитого досвіду, в недовір'ї по відношенню до містики, в нескінченних моральних зауваженнях і перебільшеному акценті на ортодоксальність доктрини. Тим паче, що останніми роками християнство скоротилося майже до етичної системи.

Роль Credo (сповідання віри), як життєвого принципу релігійного і містичного досвіду, залишилася в значній мірі забута. Багатьох втомив цей наполегливий моралізм, і вони почали шукати спокою десь у іншому місці. Хіба не Сам Христос сказав: „Прийдіть до Мене всі нужденні і обтяжені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе, і навчиться від Мене: бо я покірливий і смиренний серцем; і знайдете спокій душам вашим. Бо ярмо Моє благе, і тягар Мій легкий” (Мт. 11, 28-30).

Є ще одна причина протиставлення New Age християнству. Християнство вводить розділення, воно не принесло в світ нічого, окрім конфліктів, схизм, інквізиції і релігійних воєн. Християнство надає дуже великої ваги людському „я”, свободі і відповідальності. Схід говорить, що не „я” є найглибшим в людині; глибше, ніж „я” є „особа”, яка бере участь в нашому історичному існуванні на цьому світі. І ця найглибша особа співпадає з Богом. В цьому випадку людина насправді не може грішити. Вона є безгрішною, навіть нездібною до гріха. Вся концепція особи – яка близька християнству – тут розмивається.

Дійсно, ту глибоку особу людина повинна шукати. Досягає вона її через інтуїцію і досвід, через відчуженість від усього, що пов'язане з поверхневим „я”. Деякі системи (як йога і сучасне явище mind machines) та вчителі можуть в цьому допомогти. А якщо не здійснюється все це в цьому житті, то завжди буде можливо пізніше, в новому втіленні.

Це так, тому що існує реінкарнація, і вона численна до такого ступеня, що людина прийде до порожнечі, цілком утихомирена і щаслива.

Ці поняття можуть здатися дивними, - чи так все це насправді? 23% католиків на Заході, а серед практикуючих католиків – 31% вірять в реінкарнацію. А хто з нас не мріяв хоч раз почати життя наново? Хто звільнить мене від відповідальності за цей вчинок? Навіщо стільки заборон? Навіщо в християнстві стільки заповідей і табу, в той час, коли так мало приділяється уваги дослідам, відчуттям і містиці? Навіщо все вже заздалегідь записано в книгах і так мало місця залишається моєму сприйняттю?

Третя опора: нова психологія

Аргументи, що походять зі сфери психології, все ще мають велику популярність у наших сучасників. А New Age справляє враження використання аргументів цього типу. Фактично, концепція „я свідомого”, яке пливе в океані надособової свідомості, має щось загальне з тим, що проголошував К. Г. Юнг, відомий швейцарський психолог, на початку ХХ сторіччя.

Проте думка Юнга складна і містить дуже багато нюансів; він ніколи не хотів переступати межі своєї наукової області. New Age прийняв певні елементи його думки, розуміючи її, проте, по-своєму і надмірно спрощуючи.

На думку New Age, Юнг стверджував, що існує масова несвідомість, присутня у всіх людях. Вона є як би наслідок досвіду людини з самих його початків. Її складають зображення, уявлення, досліди, способи мислення. У нормальній ситуації ці речі не є усвідомленими, але можна знайти до них доступ, принаймні, частково, в певних снах, казках про фей, в міфах і легендах.

Далі, на думку New Age, Юнг стверджував, що однією з цих речей в глибині нашої душі була б „особа”, і що була б вона близькою до Бога, якби не була безпосередньо самим Богом. Якщо це так, то можемо, проникаючи углиб нас самих, зустрічати Бога: Він в нас.

Це можно зрозуміти двома способами (Юнг цього не визначив). Ось перший: Бог живе в нас, але він відрізняється від нас; він є нашим Сотворітелем і Господом. Це твердження чисто християнське: хіба Святий Августин не так писав? Але New Age це розуміє таким чином: Бог є тим, що знаходиться глибоко в нас самих. Він не відрізняється від нас: ми є Богом. Це абсолютно інше, це твердження не для розуміння християнина. Фактично, все те, що приносить успіх, не є таким вже привабливим. Хто не випробовував хоч раз якоїсь „присутності” десь в глибині себе? Хіба це був не Бог, або щонайменше щось схоже на Нього? Існують рідкісні досліди, коли свідомість широко розкривається і досягає якоїсь майже надприродной повноти і благости. Існують надчуттєві, містичні стани свідомості, і деякі святі їх випробували. Може і не є це чимось вже таким винятковим, але ті, які досягали такого стану, рідко насмілювалися говорити про це.

New Age стверджує, що можна ще раз пережити досвід своєї помилки, а, з іншого боку, можна пережити досвід стану, що граничить із смертю. New Age систематично показує такі явища: rebirth або повторне народження (щоб видалити якісь психічні травми), „подорож до брам смерті”, також як відомий channeling або входження в контакт з речами або істотами з невидимого світу.

Четверта основа: астрологія (це записано в зірках)

Четверта основа New Age - найдивніша, і, можливо, саме тому що найбільш спокушає: це эзотеризм і таємні знання.

Людство завжди вірило, що десь повинні існувати якісь приховані джерела знання, шляхи до щастя, які залишилися закриті богами, щоб не допустити в них людей; ці види пізнання доступні тільки посвяченим, зате той, хто придбає такий доступ, матиме владу над всім.

Перш за все, це читання зірок (астрономія і обробка гороскопів, яка витікає з неї), з давніх часів увага була звернена на таємничі знання.

Будь-які випадки нашого життя записані в зірках. У New Age є думка, що ми на порозі незвичайних подій. Фактично, сонце близько 2000 року повинне увійти до нової зоряної системи, в сузір'я Водолія. Раптово швидкість Всесвіту і історії повинна змінитися. Був час, коли людина жила під знаком Бика, це було час містерій і релігії Месопотамії, пізніше було сузір'я Овна разом з моисеизмом-иудаизмом, зараз сузір'я Риб разом з християнством (хіба символом Христа не є ichtios, риба?). Близько 2000 року ми увійдемо до сузір'я Водолія. Він же принесе новий світовий порядок, нове людство, нову релігію.

Небагато людей признаються в тому, що вірять в зірки, але це не заважає їм читати гороскопи в їх улюблених газетах в кінці тижня. Астрологія – це не що інше, як тільки вірування, цілком антинаукове: воно виходить з чогось справжнього, щоб зробити з нього неправомочні висновки. „Очевидно, що Сонце має вплив на земне життя, хоча необов'язково на любовне життя людських істот; місяць грає роль в циклі припливів і відливів, але не здатен дати корисну пораду з приводу вибору долі на лотереї; планета Марс червонувата і носить ім'я бога війни, яке було дано їй людьми, але це не означає, що у цієї планети військові риси і вона викликає конфлікти.” (А. Р. Ван де Валле)

Таємні знання і окультні практики

Людина завжди мала слабкість до таємних знань і невідомих рецептів щастя. Навіть навколо особи Ісуса створювалися таємничі доктрини. У другому-третьому століттях з'явився і розвивався гностицизм.

Гностицизм – це загальна назва течії, що охоплює всілякі твори для посвячених, в яких були секретні відомості про Ісуса, неописані в Евангеліях. Ці посвячені вважалися з цієї причини, як би відокремленими і такими, що стоять вище за інших християн. Вони не відчували себе зобов'язаними звертати увагу на догматичні або моральні правила, вони були вищі за істину звичайних людей, вищі за добро і зло.

Вже святий Іоанн в своєму першому посланні не погоджується з таким баченням, підкреслюючи, що той, хто думає, що безгрішний, що може любити Бога не люблячи свого ближнього, що не повинен дотримуватися заповідей, що може усунути Іїсуса-богочеловека, проводячи з Нього Бога далекого або звичайну людську суть, - той створює собі ілюзію і не може бути справжнім учнем Ісуса. „Вони ходять в темноті, а не при світлі”.

У подальшому ході історії ця тенденція ніколи повністю не зникала. Через деякий час вона з'явилася знову. Найбільш відомим її представником був Іоахим з Флори († 1202), який захищав концепцію настання Ери Духу Святого після Ери Отця (Старий Завіт) і Ери Сина (Новий Заповіт). Пізніше з'явилися Брати Вільного Духу, проти яких виступав рух devotio moderna з Гєєртом Гроті і його духовністю стосовно принципу „обидві ноги на землі”. Навіть у Брюсселі жила в XIV в. якась пані на ім'я Бломардіна, що також захищала якусь таємничу доктрину і що мала великий вплив в місті, проте святий Іоанн Райсбройц абсолютно її не цінував.

Сьогодні можна знайти подібний приклад секретної доктрини і таємних практик в книзі „Повернення Ісуса” Еліс Бейлі. Історичний Христос не має ніякого значення. Христос є ідеєю (групою вібрації), яка може утілюватися в різних осіб: Будда, Гермес, Заратустра, Ісус, Мане і так далі Незабаром повинне з'явитися наступне втілення, щоб показати людям, яким способом вони повинні врятуватися. Автор показує тим часом цілу серію методів ініціації і медитації, щоб добитися цього самого порятунку. Вона вірить перш за все в силу Загального Дня Молитви, коли всі адепти об'єднуються в молитві і у цей момент можуть, завдяки найвищій загальній концентрації, змінити швидкість світла.

Неспокійне серце сучасної людини

Яке велике терпіння, який великий неспокій повинні управляти серцями наших сучасників, які шукають порятунку в цій мішанині? Але це роблять мільйони людей. Ці пропозиції порятунку виражаються невизначено, об'єктивному спостерігачеві стає ніяково, але чим більше цих пропозицій існує, тим більше ми занурюємося в них.

Що ж це за голод, який примушує прагнути до таких мрій? Здається зрозумілим, чому те, що пропонує New Age є близьким сучасній людині. Він може споглядати свій негативний портрет, як в дзеркалі. Так, як Нарцис, що дивиться у воду, сучасна людина бачить свою власну особу, відображену в нових релігіях. У епоху технології людина залишається „істотою метафізичною” і більше, ніж коли-небудь прагне до глобальної ідеї відносності, з якої він міг би винести порядок в своїх поглядах і відчуттях.

Сьогоднішня людина дотримується видимості єдності без поділу, мріє про світ без конфліктів, світовому об'єднанні і братерстві, про той месіанський світ, про який говорив ще Ісайя: „І корова пастиметься з ведмедицею, і дитинчата їх лежатимуть разом; і лев, як віл, буде їсти солому. І немовля гратиме над норою аспида, і дитя протягне руку свою на гніздо змії” (Іс. 11, 7-8). Все повинно мати можливість жити в гармонії: тіло і душа, минуле, сьогодення і майбутнє, розум і відчуття, я і ти, Бог і людина. Сучасна людина хоче життя без труднощів і опору, без стресу, без хвороб і відсутності грошей, життя, з якого будуть видалені всякі перешкоди в стані: ейфоричної екзистенції. Він любить те „космічне відчуття”, яке несе його на хвилях таємничої енергії, як на сонячній колісниці.

New Age вихваляє мислення і діяльність, сильно сконцентрованій на благі осіби, дуже эгоцентричне. „Я сотворитель разом з Богом. Христос – це я. Щастя світу в моїх руках, в моїх силах”. Роздуте, занадто розширене „я” є, поза сумнівом, однією з головних характерних рис мислення і дії у наш час. Часи „яппі” ще свіжі в нашій пам'яті.

Синкретизм: харчуватися зі всіх кормушок

Синкретизм New Age очевидний: можна їсти все найсмачніше, вибираючи кращі шматки з годівниць, вибираючи блюда з меню на свій розсуд. Неважливо, в що віриш, якщо тобі з цим добре. Можеш взагалі з повним спокоєм належати до декількох релігій, і в цьому не буде ніякої суперечності. New Age, рух, відкритий для всіх релігій. Це щось накшалт надрелігії, яка підноситься високо над всяким догматом, авторитетом, кліром і святими книгами. Це тріумф екуменізму. Що ж в результаті є правдою? Те, що для тебе добре, то і є правда! Звідси принцип: „Спокійно обслуговуйтеся в тій ятці, в якій знайдете те, що шукаєте”. Відчуття домінує над розумом, а містика над мораллю. New Age – це справа досвіду. Виявлення логіки серця, мислення „в кріслі-гойдалці”, мораль, що полягає в щасті „купання в піні”. Ніщо не є по-справжньому хорошим або поганим, а всілякі помилки можна буде виправити в наступному житті. Або, швидше вони будуть виправлені автоматично при подальшій реінкарнації. Ми жили розумом дуже довго, зараз прийшов час відчуттів, любові і дії. Люби і роби те, до чого тебе вабить серце. Вся етична напруга християнської релігії привела тільки до муки і попадання в пастку відчуття провини, разом з супроводжуючими його втратою смаку і неміччю. Століття права повинне на цьому закінчитися, поступившись місцем голосу любові і радості.

Починається царство свідомості, час розвитку всіх наших можливостей. Ми можемо все, завдяки інтенсивній співпраці всіх свідомостей, вони є силою, яка дозволить підняти світло.

New Age використовує лексику, яка відповідає його характеру: термінологія гармонії і миру (єдність, любов, світло, мир, спокій), енергії (хвилі, вібрації, випромінювання), індивідуалізму (реалізація себе, усвідомлення себе, творчість тут і зараз), сюрпризи (відродження, мутації, стрибок, випірнання, апокаліпсис). Ця термінологія делікатна, одночасно енергійна і повна надії. Все, втім, відповідає образу людини нашого часу.

Виклик християнам

New Age є великим викликом для християн. Не тільки тому, що розповсюджується з такою енергією, але перш за все тому, що відкрито атакує християнство, а також тому, що привласнює собі цілі пласти християнської спадщини, починаючи від Біблії. New Age все більш зростає в нову, планетарного масштабу, універсальну релігію, яка могла б прийти на зміну всім попереднім, довівши їх до досконалості. New Age чудово знає, як потрібно лестити мріям сучасної людини.

Тільки те, що правдиво, є насправді хорошим

Тут напрошуються певні відмінності: не все, що добре робиться, є з повною упевненістю здоровим і не все, що приємно, може бути правдивим.

В цьому, дійсно, полягає проблема і для християн: вони теж не люблять виділяти межі, щоб відрізняти, а якщо з'являється потреба, - щоб відокремлювати. Ми вважали за краще б, щоб всі якимсь чином могли мати рацію. Якщо хтось підкреслює кінцевий і єдиний характер християнської віри, він відразу ж звинувачується в самовпевненості, гордині, браку відчуття екуменізму. Тому, що добро і справді є скрізь, можна сміливо комбінувати з різних елементів. На жаль, це не так: сума напівправди веде тільки до отримання наступної напівправди.

Інша рефлексія, яку ми часто чуємо: яке значення має правдивість теорії, якщо вона приводить до добрих результатів в практиці! А втім, що тоді є правдою? Дерево пізнається плодами; дивіться на плоди: якщо вони хороші, хорошим є і дерево.

Немає нічого більш помилкового. Ніде не написано, що помилкова віра не може принести хорошого плоду. Оріген міг бути святою людиною, але в деяких пунктах доктрини він не був правовірним. Деформація правди, насправді, найбільша помилка. Вона може привести до великих моральних спотворень. Для Павла справа ясна: „Вони замінили істину Божу брехнею і поклонялися і служили тварюці замість Творця, Який благословенний вовіки. Амінь. Тому скарав їх Бог ганебними пристрастями” (Рим 1,25). Необхідне визначення того, що містить християнська віра, і того, що їй суперечить. Однозначності немає: потрібно вибирати.

Бог, який творить вільним чином, вільна людина

Бог не такий, як світ. Господь не є іманентною душею світу (пантеїзм).Світ не вийшов також з Бога шляхом еманації, без участі вільної волі з боку Бога; ні, Бог створив світ вільним чином, з любові.

Є брехнею і те, що Бог співпадає з людиною. Звичайно, Він в людині присутній, але це не заважає Йому стати віч-на-віч з людиною, як його Сотворітель, Господь і Спаситель. Між Богом і людиною виникає реляція відмінності. Бог – це хтось інший; Господь стає перед людиною так, як „я” перед „ти”, як вільні партнери в любові, без злиття і змішування. Любов, втім, ніколи не давала приводу для злиття, навіть навпаки – є підставою для відмінностей. Одна з основних тез New Age звучить так: все є у всьому, Бог співпадає з людиною; або все світ божественний, або Бог співпадає з космосом. Ці ж самі принципи ми можемо знайти в дещо іншій формі в більшості релігій Сходу. New Age не вдається сумістити свої принципи з християнською вірою.

Молитва

Молитва ніколи не співпадала з моїм глибоким „я”. Молитва віддає перевагу подвійності. Ми вільним чином предстаємо перед відмінністю в поклонінні, дяці, проханні, вірі і слухняності. Християнська молитва – це не інтроспекція, це покірний вхід у волю Іншого: „Отче. не моя, але Твоя воля хай буде” (Лк. 22,42). Тому вирази ніби „Бог є моїм якнайглибшим „я” - дуже неточні. Це правда, що Бог знаходиться в мені, але Він залишається Іншим; краще сказати, що Він мешкає в мені.

Крім того, християнська молитва завжди христологічна. Вона з'єднується з самою структурою християнської віри. Святе Писання показує нам шлях в цій матерії. Християнська молитва не є тільки словом, вона є, перш за все, відповіддю на Боже слово, яке первинне. Якщо це було б не так, то ми не знали б навіть, що могли б говорити, про що могли б просити. Книга Псалмів учить нас бачити всякі благодіяння Божі, звершені в Сотворенні і Спокутуванні. Новий Заповіт відкриває нам, як Дух вводить нас в містерію Христа. Це в Дусі ми розуміємо слова і жести Христа. Структура християнської молитви, крім усього іншого, тринітарна: вона повертається до Отця через Сина в Святому Дусі. Нарешті, молитва церковна: ми молимося в церкві разом з нею, чи йде мова про офіційну літургію, або ж про молитву „в затишку наший хатинки”.

Благодать, яка дана нам дарма і так необхідна

На думку New Age, людина за своєю природою добра, віна своїми силами прагне до того, що є добром. По правді кажучи, людина невільна, і справа тут не в добрі і злі. Людина самодостатня, віна „самопідримувана” (self-supporting); віна не потребує ні одкровення, ні в спокутуванні, ні в якій-небудь допомозі ззовні.

Християнство говорить іншою мовою. Людина в глибині своєї душі добра, але ранима. Власними силами вона не в змозі ні добра хотіти, ні робити його. Вона потребує Спасіння. Без благодаті Божої вона нічого не може. „Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання і дію” (Флп.2,13).

Неправда і те, що людина безгрішна, і те, що не в змозі грішити. Вона вільна, але нічого не може без благодаті. Існує моральність, а заповіді необхідні для просвіти людини, щоб вона могла знайти шлях,що веде до життя. Людина не знаходиться над законом, їй не вистачає для цього світла і сил.

Врятувати людину не може ніяка езотерична концепція порятунку, ніяке з'єднання психічної концентрації, ніяке масове зусилля мільйонів свідомостей. Наш єдиний шлях спасіння – наша віра в Ісуса Христа, який прийшов і увійшов до нашої історії ради нас і ради нашого порятунку.

У наш час наука про благодать Божу, поза сумнівом, є дуже заплутаною областю в теології і практичному житті християн.

Для багатьох каменем на шиї є факт, що людина не може спастися сам, навіть частково, але цілком буде врятований через даровану нам Божу благодать. Незрозуміло, чому благодать не знищує свободи і автономії людини, але, навпаки, є її фундаментом. Мрія про самодостатню людину ніколи не зникне. Отже схвалити ідею нашої залежності від Бога, означає одне – вірити.

Ісус Христос – Син Людський і Син Божий

На думку New Age, Ісус не був історичною особою. Він - тільки ідея. Христос – ідея – дух (або та ж душа), який пронизує все і який виявляється в кожному випадку інакше, у великих индивидуальностях, таких як Будда, Заратустра та інші. Одним з них був Ісус з Назарета.

Це принципова відмінність між християнською вірою і New Age. Християнська віра може бути виражена в одній пропозиції: Бог прийшов в історію в Ісусові Христі, Своєму власному Синові, Який є одночасно Богом і Людиною. Ісус Христос – людська особа, історична, особлива, народжена Марією у Віфлєєме під час правління Цезаря Августа, в той час, коли Квіріній був намісником Сірії і оголосив перепис населення” (ср. Лк.2). Помер при Понтії Пілатові, недалеко від Єрусалиму, перед святом іудейського Великодня. Ця людина була Божим Сином і воскресла з мертвих.

У цьому і полягає різниця між християнською вірою і рухом New Age: „Слово стало плоттю і мешкало з нами” (Ін. 1,14). Протягом всієї історії це було для деяких „містиків” „колодою, кинутою під ноги”. Як Бог може діяти в людині, яка гряззю натирає очі сліпця, щоб той прозрів! Це б означало, що Бог приходить до нас із земною і матеріальною допомогою! Всі види гностицизму і всі спіритуалістичні рухи в рамках християнства завжди мали спокусу, щоб зробити Бога достовірнішим, зберігаючи Його від земного праху. Тіло Христа було тільки уявним, а Його страждання – ілюзією, тому що Бог не може страждати. Або ж Христос був тільки звичайною людською істотою. Величання Його Сином Божим було тільки якимсь способом Його визначення. Таким чином, християнська віра з'явилася б легшою для сприйняття, приємнішою, а її важкі пункти розмилися. Але якщо ми так стверджуємо, то мова йде не про християнство, але лише про гностицизм або New Age.

Немає місця стражданням і смерті

Очевидно, що в New Age немає місця для страждання: страждання абсурдне і непродуктивно. „В небезпеці страждання і смерті дотримуюся – говорить адепт New Age – духовності плотського миру і життя”.

Ще менш правдоподібно виглядає те, що Христос врятував світ саме через страждання на хресті. Порятунок приходить з рятівних практик, що розширюють свідомість, з відродження, з подорожі до брам смерті, з різного роду засобів, які допомагають в релаксації і доступності або в збільшенні і підвищенні людського енергетичного потенціалу.

Звичайно, християнин також бореться із стражданням, але коли воно з'являється, не називає його безглуздим. Страждання веде до єднання з хрестом Христа і є рятівним. Страждання – явище само по собі достатньо безглузде і незрозуміле, і хрест – знаряддя, що заподіює страждання, – були вибрані мудрістю Бога як засіб обяви Його любові до людей. Святий Павло має рацію, коли говорить, що нікому б не прийшла в голову подібна думка: „Премудрість (.),її ніхто з правителів цього віку не пізнав,бо коли б пізнали, то не розпяли б Господа слави. Але, як написано: "Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило-те приготував Бог тим,які люблять Його” (1 Кори. 2,8-9).

Для християнина смерть не є доступом до нового втілення, після якого наступає наступне, поки людина не дійде до щасливої нірвани. Смерть – подія одноразова: одноразовий перехід до остаточного життя. Смерть підготовлена земним життям, де кожен вільний акт має цінність вічності. Людина не повертається навколо, не турбується про себе на плоту Медузи або в дорозі до якогось Кітежу. Він відповідальний рульовий, який повинен так управляти, щоб допливти до порту, в якому його чекає Бог.

Віра – вільний акт

Дійсно, віра має щось спільне з досвідом. Це явище таке ж внутрішнє, таке, що частково належить до тієї області, якою займається психологія релігії. Проте ж віра є і завжди буде перед всяким вільним вибором – принаймні, ми його здійснюємо під впливом Божої благодаті - і віддачею себе Богові, Який перед нами відкривається. Віра не є просто згодою зі своїм якнайглибшим „я”. Віра завжди припускає трансценденцію, що перевищує людину, яка перед ним, над ним і поза ним. Віра – це означає прийняти Іншого і віддатися Йому вільним чином.

Для New Age вiра — одна з форм випробування себе. У цьому сенсі, які б горизонти не відкрилися перед людиною, він залишається усередині, відштовхуючись від скляних стін власного „я”, як птах від лозин клітки. Навіть максимальне розширення „я” не звільнить його з цієї в'язниці.

Христос або Водолій?

Християнська відповідь на New Age і на „нові релігії” повністю міститься в торжестві Божого Різдва: ним є Син Божий, народжений Дівою Марією для нашого порятунку.

Саме цей факт коле, як шпильки, серця наших сучасників і не піддається ніяким лікам. Тому існує такий великий вибір актуальних пропозицій у галузі таємного знання і способів щастя, що допомагають уникнути страждань. А наближення 2000 року сприяє збільшенню цієї лихоманки.

„Це буде для вас знаком.” (Лк. 2,12)

Сучасні люди шукають знаки. Дивляться на зірки. Боже Різдво дає людині знак. Але це не зірка магів. Та світить тільки здалеку, поступаючись місцем, в якому з'явиться справжній знак. А він призначений не для мудреців, а для пастирів: „І ось вам знак: ви знайдете сповите Немовля, що лежить у яслах. Поспішаючи вони прийшли,та знайшли Марію, Йосипа, й Немовля,Котре лежало в яслах” (Лк. 2,12.16).

Цей знак не якийсь абстрактний знак на небі, Він є конкретною і історичною людиною: Ісусом, народженим Марією у Віфлєєме. Християнські знаки саме такого роду: втілені в звичайні історичні події, приховані в закутках повсякденного життя. Ісус – як знак – не якесь вигідне розташування зірок, а мале дитя, що плаче в яслах.

Бог такий великий, що може стати маленьким, такий усюдисущий, що здатний стати конкретним, такий сильний, що може схилитися перед історією людства, щоб увійти до неї. New Age мріє про майбутню появу – Вчителі – Maitreia – високо в небі, такому доступному, щоб всі могли Його побачити.

Бог стає людиною: справжня містика єдності

New Age мріє про містику єдності: все єдино, все в реляції зі всім. Це відноситься і до Бога, і до людини. Але у такий спосіб, що між ними вже немає відмінності.

Боже Різдво – це свято єдності між Богом і людиною. Бог стає людиною, щоб людина обожествилась. Здійснюється це саме у Втіленні. Дитя в яслах одночасно і Син Бога і Син Марії: Йому поклоняємося, хоча Він і загорнутий в пелюшки.

Але ніколи не доходить до злиття між людиною і Богом: вони залишаються розділеними, як „я” і „ти”. Бог і людина залишаються окремими особами. Якщо ж ні, то як ми могли б любити? Два хімічних доданки, об'єднані в сплав, не можуть любити: вони просто сплавлені. Мрія New Age про єдність відноситься швидше до царства мінералів, а не до людського світу і ще менше до світу Божого.

Христос – космічна енергія?

Християни, що мають схильність до New Age, іноді звертаються до Тейяру де Шардену. Дійсно, він бачив у Христі серце, яке рухає всю матеріальну дійсність. Завдяки енергії Його втілення, Всесвіт знаходиться в деякому полі Божого магнетизму. У Ісусові Бог захотів стати „серцем” матерії, щоб її підняти до божественного стану. Настільки, що думка Шардена залишається дозволеною в логіці Втілення: Христос залишається конкретною і історичною особою і стає універсальною душею світу. Як центр космосу, Він притягає до себе всю матеріальну дійсність, подібно до того, як закоханий робить це по відношенню до своєї коханої. Але цей закоханий залишається поміщеним до Віфлєєму і в Кальварію. Ісус зберігає Свої рани. Боже Різдво і Великдень ніколи не забуваються. Надалі енергія витікає з ясел і хреста.

Надія

Гарячі пошуки багатьох наших сучасників, які хочуть знайти нові джерела задоволення і радості, мають багато загального з тьмою меланхолії, яка охоплює нашу епоху. Ми сумні, але всміхнені. Чи є це небажанням і розчаруванням через те, що наша земля пізнала так мало щастя, не дивлячись на величезні можливості і засоби? Або мова йде про витривалості в стражданнях і невдалій історії людства, через втечу у згоді з космічними правилами, яка автоматично зробить нас вільними тоді, коли знайдемо ключ до їх таємниці? У такому разі ми дійсно зможемо шукати щастя в зірках.

Боже Різдво учить нас, що по дорозі до щастя немає якихось таємних найкоротших шляхів, які могли б звільнити нас від щоденних зусиль. Сам Бог не знав ніякої таємної стежини, щоб нас врятувати. Він зробився людиною і жив подібно до нас, разом зі всіма радощами і болями, з яких складається нормальне людське життя. Ісус пройшов без скорочень нормальну людську экзистенцию до кінця, і до якого кінця!

Але Боже Різдво - це також надія; „Бо нині народився вам в місті Давідовом Спаситель, Який є Христос Господь” (Лк. 2,11).

Врятовані через Іншого

New Age ставить в центрі особу людини. Вони говорять: „Рятуйтеся самі, навіть якщо скористаєтеся при цьому космічними силами”.

Не дивлячись на спільність всіх сузір'їв, всіх релігій, всіх східних гуру, всіх рецептів щастя, нескінченного репертуару психологічних практик і концепцій більш менш наукових, - New Age залишає нас в повній самоті. Ми самі повинні дати собі раду: бути своїми власними рятівниками.

В результаті, після довгих пошуків, людина в New Age повертається точно в те місце, з якого хотів піти: до обструкції своїх звершень, якої так боїться. І він повинен рятуватися знову. Блага звістка Божого Різдва інша: ми врятовані даром спасіння Того, Який для нас, для людей, і для нашого порятунку, зійшов з неба (Credo). Інший прийшов нас врятувати.

Прийдіте, поклоніться Господу.

† Годфрід, кардинал Деніелс
Архієпископ Брюссел
Боже Різдво 1990 р.
http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc44

***

Свідки Єгови – Свідки Лукавого!
Свідки Єгови – це люди, які з-поміж нас вийшли, але не є з нами (пор. 1 Йо. 2, 19). Ця організація була зареєстрована в Америці як торгова фірма під назвою Товариство „Вартова Башта" („Watch Tower Society"). Вона об'єднала в першу чергу бізнесменів єврейського походження, власників великого капіталу.

Ґеорґ Нєвєжол з Дуйсбурґа, який протягом сорока п'яти років був Свідком Єгови й активно діяв у Польщі та Німеччині, переконався: „Свідки Єгови – це антибіблійна, антихристиянська й антилюдська організація, розрахована на одурманення й використання наївних і богобоязливих людей. Ця організація заплямована кров'ю. Вона доводить до самогубства дуже багатьох людей, руйнує родини і зводить на манівці не тільки дорослих, але й дітей із змарнованих родин, залишаючи їх наодинці з долею. Спійманий у тенета агітації стає немовби задурманений, забуває про сім'ю, не піклується ні про дітей, ні про інших членів родини".

Погоджуючись з Ґеорґом Нєвєжолом стосовно Свідків Єгови, можна доповнити, що Свідки Єгови – це антиекуменічна, антинаукова, антисуспільна й антидержавна організація, яка своєю діяльністю прагне знищити всіх і все, що не охоплене Товариством „Вартова Башта". Це вовки в овечих шкурах (пор. Мт. 7, 15; Ді. 20, 29), які вважають себе людьми нової релігії й віри та різко виступають проти християнства. Свідки Єгови – це представники завуальованого войовничого атеїзму. Маючи великі фінансові можливості, ведуть боротьбу за допомогою специфічних методів. Вони становлять велику небезпеку для цілих народів, суспільних груп, родин і окремих особистостей.

Раймонд Франц, колишній член і кандидат у президенти цієї організації (після свого рідного дядька Вільяма Франца), у книзі „Crisis of conscience" - „Криза сумління", виданій у 1983 році в Америці, розповідає про огидні закулісні таємниці Бруклінського центру і про його механізми. Метою цієї розповіді є бажання застерегти всіх людей, які через свою богобоязливість і легковірність „потрапляють у пащу страхітливого „молоха" - організації „Вартова Башта". У книзі Раймонда Франца мова йде про те, що "Свідки Єгови" – це організація, яка практикує духовний терор, нетолерантно обмежує свободу думки, виступає диктатором, зловживає владою, здійснює фінансові махінації. Керівники організації – нечесні люди, які мають тільки власні зацікавлення і не дбають про добро загалу. Бруклінські пророки і спасителі спекулюють Біблією, Ісусом, людською наївністю, легко збиваючи на цьому капітал, який становить мільярди доларів".

У вступі до німецького видання читаємо: „Висновки-спостереження Раймонда Віктора Франца є чимось новим, їх важко назвати полемікою з науковими догмами, це радше відхилення завіси і викриття правлінської суті керівних кадрів американського товариства "Вартова Башта" в Брукліні, яка досі була за сімома замками". Завдяки цій книзі, яка була перекладена багатьма мовами світу, маємо уяву про найвищий апарат влади і застосовувані методи тотального панування начебто релігійної організації.

Свідки Єгови стверджують, що вони є справжніми християнами, а правдиве християнське віровчення з погордою називають "християнізмом" або "номінальним християнством", вершиною якого є католицизм – фальшива релігія, секта, справа сатани. Свідки Єгови не знають і не хочуть знати, що вони не християни, оскільки відкинули всі християнські правди, об'явлені Святим Письмом, і всі Святі Тайни, які встановив Ісус Христос для нашого спасіння. Хрещення, яке приймають Свідки Єгови, не є Святим Хрещенням на відпущення первородного гріха, а звичайною купіллю-символом, як вони самі це визнають. Насправді ж це зашморг для впольованої людини, який спонукає певну особу до "мисливської служби": мандрувати від оселі до оселі, від дверей до дверей, складати щомісячні рапорти про здійснену проповідницьку роботу своїм наглядачам.

Свідки Єгови відкинули жертву Святої Літургії, яка, на їх погляд, є ідолопоклонством і марнослів'ям. Вони не знають, що це не тільки найсвятіша Ісусова й наша жертва, але й одночасно Учта, яку Божий Син приготував своєму народові для вічного життя, щоб жоден, хто причастився з тої чаші, не втомився в дорозі до дому Отця. Свідки Єгови не відправляють богослужінь на славу Божу. Не визнають вміщених у Святому Письмі псалмів, гімнів і молитов, які ізраїльський народ, а потім Ісус Христос, апостоли і перші християни відмолювали і відмолюють у церкві донині., У своїх дуже примітивних і коротких молитвах Свідки Єгови не звертаються безпосередньо до Ісуса Христа і не славлять Його, як, наприклад, молився св. Стефан, коли його каменували (Дії 7, 59-60).

Свідки Єгови займаються виключно пропагандою і вдосконаленням методів, ціллю яких, як уже згадувалось, є знищення християнства. Вони ненавидять Церкву і сподіваються, що у найближчий час Армаґедону, тобто війни Бога Єгови з усіма людьми, які не належать до організації "Вартова Башта", вона перестане існувати. Свідки Єгови вірять, що того дня їхня організація буде єдиним місцем порятунку. А Святе Письмо вчить, що порятунку треба шукати в Ісусі Христі, нашому Богові, і в Його Святій Церкві, а не в приналежності до тієї чи іншої вигаданої людьми організації.

Найбільші атаки єговістів спрямовані на священиків та єпископів. Знаючи, що вівці розбіжаться, якщо не буде пастуха (Зах. 13, 7), священиків трактують як людей "тієї поганої системи речей", бо вони нібито перебувають на службі в диявола, ба навіть самі є дияволами.

Хіба Святе Письмо вчить принижувати честь і гідність священиків, обливати їх брудом, як це роблять Свідки Єгови? Святе Письмо розповідає про великі достоїнства священиків, навчає шанувати їх і віддавати їм почесті (Лев. 21, 8-10; Сир. 7, 29-31; Пс. 105, 15; 1 Хр. 16, 22; Євр. 5, 1-5; Лк. 22, 19; Йо. 20, 23; Мт. 28, 19; Лк. 10, 16; 1 Тим. 5, 17-19). „Не судіте, щоб вас не судили" (Мт. 7, 1).

Свідки палають ненавистю до християнства, заражають нею адептів, новопосвячених у таємниці секти, а Святе Письмо вчить, що хто в своєму серці плекає ненависть до іншої людини, той справжній ненависник і живе в темряві (пор. 1 Йо. 2, 11; 4, 20).

Якщо трапляється, що хтось із Свідків добровільно виходить з організації „Вартова Башта" або його виключають з неї, то він неспроможний самотужки повернутися в лоно Церкви, до якої йому прищепили відразу.

Цікавими з огляду на це є рядки із книги В. Й. Шнеля "До світла християнства", у якій автор, розповідаючи про себе, аналізує в такий спосіб організацію та її членів: "Як Свідок Єгови і вірний прихильник організації "Вартова Башта" я сіяв ненависть, ширив наклепи та брехню про християнство, навчав Свідків Єгови, що Церква і духовенство, їх філософія і практична діяльність – це щось вороже, допомагав формувати свідомість Свідків Єгови як ворогів історичного християнства". Всі Свідки Єгови вважають християнство "Великим Вавілоном", це їхнє переконання переростає в манію.

Свідки Єгови проповідують, що їх засновником є сам Єгова і виникли вони дуже давно, а оскільки не можуть точно визначити час виникнення, то поєднують різні історичні епохи: часи Авеля, Патріархів, Пророків, Ісуса Христа, Апостолів і перших християн.

Рассел не соромився свого розпусного життя і, посилаючись на 1 Цар. 11, 1, прагнув зрівнятися із Соломоном. Своє розлучення з дружиною також оправдував Словом Божим (Еф. 5, 22). Вважав, що захворювання її обличчя - це кара Божа за непослух чоловікові. На судовому процесі Марія Франциска Аклей, між іншим, свідчила, що Рассел щодо неї був деспотом, грубіяном, нестриманим, безсовісним. Після розлучення, датованого 4 травня 1906 року, Рассел залишив колишню дружину без засобів для існування, хоч його капітал становив майже півмільйона доларів.

Було багато спроб позбавити Рассела життя. Станлей у своєму листі написав: "3 розповідей батьків знаю, що на Рассела було кільканадцять замахів. У нього багато разів стріляли в Брукліні та в інших місцевостях..., але він залишався живий... Чимало разів пробували його отруїти. Змовлялися проти нього в самому гнізді, тобто в Бруклінському Товаристві "Вартова Башта", де було багато "братів", які чекали смерті Рассела, щоб посісти його місце".

Рассел багато подорожував з метою поширення свого вчення. У 1911 році був у Варшаві. На проповідь прийшло 12 осіб, три з них прийняли його вчення.

16 жовтня 1916 року у товаристві Мента Струджеона Рассел вирушив у свою останню "місіонерську" подорож з Брукліна до Детройта, Лансінґа, Чікаґо, Спрінґфілда, Канзас Сіті, Далласа, Ґавелстона, Хюстона, Сан-Франциско, Сан-Дієго (Каліфорнія), Лос-Анджелеса... До Брукліна він повернувся у труні (з листа Станлея). Рассел помер на 65-ому році життя, 31 жовтня 1916 року, в поїзді, отруєний своїми "братами", яким безмежно довіряв.

Після смерті Рассела володарювати над дослідниками Святого Письма (бо таку назву "овечкам" дав сам Рассел за три роки до смерті) почав Йозеф Руттерфорд, який своїм диктаторством довів до поділу дослідників на 11 груп. На конференції в Огайо 20 липня 1931 року своїх прибічників він назвав "Свідками Єгови". Цю назву Руттерфорд запозичив з книги Ісаї (Іс. 43, 10-12), у якій розповідається, як Бог через пророка звертався до народу Старого Завіту: "Ви мої свідки".

Будучи при владі, Руттерфорд не визнавав спротиву, був дуже суворий зі своїми "овечками", відійшов від принципів свого попередника, його способів урядування і методів поширення теократичної науки, за якою політична влада в країні належить духовенству. Він увів звичай ходіння від дому до дому, від дверей до дверей, щоб ширити облудне вчення. Ця практика несумісна зі Словом Божим, бо Ісус сказав: "Зоставайтесь у тім домі... Не переходіть із хати до хати" (Лк. 10, 7).

Руттерфорд поділив Свідків Єгови на два класи. До першого, так званого класу небесного чи класу правлячого, зарахував 144 000 Свідків, які, в його розумінні, мають допомагати Єгові урядувати... Щоб не виникало сумнівів, кому випаде щастя піти до неба, звелів скласти список "щасливців". З цим списком спочатку ознайомився сам Руттерфорд, а потім його подали учасникам конгресу, який проходив у Вашингтоні 31 травня - 2 червня 1935 року.

Армагедон наступить тоді, коли останній з "рештки" перейде до неба. До другого класу Руттерфорд зараховував тих, які з 1935 року вступатимуть в організацію "Вартова Башта". Це будуть так звані "інші вівці" (Йо. 10, 16). Здійснивши поділ Свідків на два класи, Руттердорф часто повторював: "Мільйони людей, які живуть у цей час, вже ніколи не помруть", - але сам помер 8 січня 1942 року, як помирають всі на світі, а також Свідки обох класів.

Руттердорф, як і Рассел, визначав дати Другого приходу Ісуса Христа на землю, але ці дні минали, звичайно, як минає кожний інший день, без апокаліптичних сцен. А Свідки Єгови помирають і донині, компрометуючи себе в очах цілого світу.

Святе Письмо заперечує їх вчення, бо Другий прихід Христа відбудеться в славі й маєстаті, та "побачить Його кожне око" (Од. 1, 7), і кожне коліно схилиться перед Ним 9Пм. 14, 11; Флп. 26 10), "і зберуться перед Ним усі народи" (Мт. 25, 32), а про день Його приходу не знає ніхто (Мр. 13, 32), і Свідки Єгови теж.

Свідки Єгови розсіюють погане зерно (помилки), а погане зерно сіє тільки зла людина (пор. Мт. 13, 24). Вони популяризують не Євангеліє, а вчення "Вартової Башти", вигадане людьми. У Святому Письмі читаємо: „Дивуюся, що ви так швидко покинули того, хто вас покликав Христовою благодаттю, і перейшли на іншу Євангелію; не те, щоб вона була справді інша, але деякі баламутять вас, бажаючи перемінити Євангелію Христову. Та коли б чи ми самі, чи ангел з неба проповідували вам іншу, більшу за ту, ніж ми вам проповідували були, нехай буде анатема!" (Гал. 1, 6-8). Свідки Єгови вдають із себе справжніх знавців Святого Письма, але не знають його духу і глибини. Для Свідків Єгови Біблія служить тільки заслоною, що прикриває облуду, яку вони сіють у світі. Джерелом їх "мудрості" є вчення, почерпнуте з брошур "Вартова Башта" і "Пробудись!", а також з інших видань цієї організації. Можна з певністю сказати, що це "вчені однієї книжки", оскільки їм заборонено читати християнські видання. Свідки Єгови маніпулюють Словом Божим де тільки можуть. Перекручують цілі речення, окремі слова, зумисне надаючи їм іншого сенсу й значення. У людей, які не знають правд своєї віри, складається враження, що це великі знавці Святого Письма, які нібито володіють єдиним ключем до розв'язання Божих таємниць. У 1961році Свідки зробили переклад Біблії англійською мовою – "Новий світовий переклад Святого Письма", який викликав шок і обурення в цілому світі. В історії людства ніхто, крім свідків Єгови, так не фальсифікував Біблію.

З усіма правдами віри, об'явленими у Святому Письмі, Свідки Єгови розправилися зі справжньою сатанинською спритністю. Вони відкинули правду про Святу Трійцю, за яку гинули перші християни, твердячи, що оскільки у Святому Письмі нема слова "Трійця", то Вона не існує. Вважають, що Ісус Христос не Бог, а істота, досконала людина або Архангел Михаїл. Святе Письмо доказує, що Ісус є істинним Богом і істинною Людиною. Дуже багато текстів у Святому Письмі підтверджують Божество Ісуса, прикладом хай послужать нижченазвані: Йо. 1, 1-3; 18; 1 Йо. 5, 20; Рм. 9, 1-5; Євр. 1, 5н; Флп. 2, 1-Ю.

Архангел Михаїл – створіння, вождь тих, хто бореться з драконом і його збунтованими ангелами (Од. 12, 7-10). Ісус же у своїй Божій величі не створений, а народжений (Йо. З, 16), єдиносущний з Отцем. Йому належить честь і слава, а „хто Сина не почитає, той не почитає Отця" (Йо. 5, 23).

Для Свідків Єгови Святий Дух – це не третя Божа Особа, а тільки звичайна енергія, сила, вітер, тобто "діюча сила Єгови", якою Він послуговується. Тому "Дух Святий" вони завжди пишуть з малої літери.

Святе Письмо доводить, що Святий Дух – це Особа, Йому властиві риси думаючої і діючої згідно з його статусом істоти. Отже: Дух Святий вчить і нагадує (Йо. 14, 26), перебуває зі своїм народом (Йо. 14, 17), живе (1 Кор. 3,16), свідчить про Ісуса (Йо. 15, 26), відкриває людям очі і переконує „світ у грісі, у справедливості і в засуді" (Йо. 16, 8), чує, говорить, повідомляє, наводить на правду (Йо. 16, 13), надихає. Він є мовою пророків (2 Пт. 1, 21), говорить через Святе Письмо, промовляє до Филипа (Ді. 8, 29), закликає служити (Ді. 13, 2), обдаровує різних людей зі своєї волі (1 Кор. 12, 8-11), є нашим заступником (Рим. 8, 26), дуже розумний, бо досліджує все, „навіть глибини Божі" (1 Кор. 2, 10-11), милує (Рим. 15, ЗО), добрий (Неєм. 9, 20). Чи енергія може любити, говорити, слухати, роздавати дари кому хоче і скільки хоче? Чи вона вчить, нагадує, свідчить, живе? Це властивості особи, а не предмета.

Святе Письмо вчить трактувати Святого Духа як Особу Божу і, в зв'язку з цим, забороняє Його засмучувати (Еф. 1, ЗО), зневажати (Євр. 10, 29), чинити Йому спротив (Ді. 7, 5), богохулити (Мт. 12, 31), неславити (Ді. 5, 3). Чи можна обмовити, засмутити, зневажити енергію? Якби Святий Дух був тільки енергією, а не Особою Божою, тоді людина могла б нею керувати, як керує електричною чи атомною енергією. А Духа Святого треба любити, бути Йому послушними і не ображати Його.

Дух Святий має імена, як кожна особа. Біблія дає Йому багато імен, подібно як Богу Отцю і Синові Божому. Сам Ісус сказав: „...в ім'я... Святого Духа" (Мт. 28, 19). Дух Святий є Духом Мудрості, Розуму, Поради, Знання, Побожності, Страху Божого (Іс. 11, 2), Молитви (Зах. 12, 10), Правди (Йо. 14, 17), Віри (2 Кор. 4, 13), Любові (2 Тим. 1, 7), Вічності (Євр. 9, 14), Благодаті (Євр. 10, 29), Хвали (1 Пт. 4, 14) і т. ін. Наведені приклади підтверджують особу Святого Духа, який є істинним Богом, третьою Особою Божою, рівною з Отцем і Сином Божим.

Свідки Єгови найбільше сперечаються про ім'я Боже, доводять, що ім'я Бога - тільки Єгова, і лякають, що хто не буде вимовляти цього імені й не буде визнавати його - згине, подібно як згинув фараон, який сказав: „Не знаю Єгови" (Вих. 5, 21). Бог своє ім'я об'явив Мойсееві у вогненному кущі: „Я той, хто є" (Вих. З, 14). Слово «Jahwe» є пізнішим скороченням цього імені жидівським народом. Не вимовляли вони «я той, хто є», мабуть, боячись або через складність вислову. Крім скорочення ЙГВЕ - Ягве, жиди використовували цілий ряд інших імен на означення Бога, зокрема Елохім, Боре - Творець, Ел Рой - Бог Знання, Рахум - Бог Милосердний, Шад-дай - Бог Неба, Елоге - Колям - Бог вічний, Саваот - Бог Заступник, Адонай (гр. kyrios) - Пан, Мелекл - король, Шофет - Суддя, Гоєль - Відкупитель, Шаддай - Вседержитель, Кадош - Святий, Рофе -Оздоровлювач, Роєг - Пастир, Авва - Отець. Перелічені приклади свідчать, що було багато імен, за допомогою яких ізраїльський народ звертався до Бога. Жодним ім'ям не можна висловити, ким і яким є Бог. Знаємо, що Він є найвищою і найдосконалішою істотою, яку не можна описати жодною людською чи ангельською мовою. Жоден людський розум Його не зрозуміє і не охопить. Він існує сам по собі, цебто є причиною самого себе і всього, що існує поза Ним. Він є джерелом будь-якого існування, тому називаємо Його Творцем неба і землі. Назва Єгова виникла з помилково прочитаного скорочення ЙГВЕ в позажидівському середовищі. Ця помилка сталася кілька століть після Христа і тому не є найдавнішою вимовою цього слова, що підтверджують самі Свідки. Навіть найвищий адміністративний орган Свідків Єгови „Невільник вірний і розумний" в Брукліні визнає цю помилку, але все ж поширює її. Це, щонайменше, несерйозне конвульсійне хапання за ім'я Єгови чи Ягве, тим більше, що у Біблії зустрічаються й інші Божі імена. Поширення помилкової версії свідчить про відсутність розуму і логічного мислення. Коли Ісус говорив про свого Отця, Він називав Його Авва -Отець, а не Єгова, і нам казав молитися "Отче наш'", а не "Єгово" (Мт. 6, 9; Лк. 11, 2). Ісус ніколи не поєднував слова Єгова зі словом Отець, наприклад: "Отче Єгово". Звертався звичайно – "Отче", подібно як дитина звертається до свого батька словами "татусю", "тату"; не називаючи його імені.

Апостоли проповідували Ісуса з Його поручення. Ім'я Ісуса завжди було на їх устах. Воно є основним ім'ям Нового Завіту. Зустрічається приблизно 750 разів, не враховуючи титулів щодо Його Особи і займенників, які вживаються замість імені Ісус. Ісус Христос перед відходом до неба сказав, „щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму" (Лк. 24, 47; Мр. 16, 17), що і робили апостоли. Вони оздоровлювали і чинили багато чудес в ім'я Ісуса (Ді. З, 6; 4, 30; 16, 18; 19, 12-27). Святий Павло, вчений рабин, не гордився пізнанням Ягве, але пізнанням Ісуса Христа? „Ба, більше: я вважаю за втрату все задля найвищого спізнання Христа Ісуса, Господа мого, заради якого я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати і опинитися в ньому не з праведністю моєю, що від закону, а з тією, що через віру в Христа, з праведністю, що від Бога – від віри" (Флп. З, 8-9). Він не проповідував Єгову, тільки Ісуса Христа, за якого віддав своє життя. Ім'ям Ісуса має бути виповнене усе життя християнина – від хрещення аж до смерті.

Свідки Єгови заперечують й інші об'явлені правди. Вони, наприклад, доказують, що людська душа не є безсмертна, що нема потойбічного життя, пекла, чистилища; що небо призначене не для всіх праведних, а тільки для заслужених 144-ох тисяч Свідків Єгови; що Ісус помер не на хресті, а на палі, хоч апостоли славили розіп'ятого Ісуса, а не посадженого на палю (пор. 1 Кор. 1, 17-24; 2, 2). Свідки твердять, що Христос воскрес не тілом, а духом, що Його тіло Єгова знищив. А у Святому Письмі, зокрема у Євангелії св. Луки (Лк. 24, 36-43), переконливо представлене воскресіння Ісуса в тілі. Ісус доводив наляканим апостолам, що Він не дух. "Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю" (Лк. 24, 39).

Свідки Єгови зневажають також і Матір Божу, заповіді, насміхаються з віруючих людей, називаючи їх ідолопоклонниками, поганами. Для підтвердження своєї правоти використовують цитати з Книги „Вихід": „Не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, в водах" (Вих. 20, 4).

У зв'язку з неправильно витлумаченим текстом Свідки Єгови профанують ікони, хрести й інші посвячені предмети. Уважно читаючи процитовані вище слова, помітимо, що Бог не сказав: "що є в небі", тільки "на небі", а на небі є зорі, місяць і сонце. Жоден, хто дивиться з землі, не бачить Бога на небі. В давнину люди думали, що існує бог сонця, бог місяця і бог зірок, і з ними пов'язували свою долю. Проти цього потім боролися пророки (пор. Іс. 47, 13; Соф. 1, 5; Ам. 5, 26). У книзі Вихід (25, 18-22) знаходимо, що Бог звелів Мойсееві вирізьбити херувимів, тобто ангелів, і прикрасити ними Ковчег, який був найбільшою святинею ізраїльського народу. Чи Бог міг заперечити свої слова, які сказав перед тим? А коли жиди вибудували святиню для Бога Єгови, цар Соломон звелів прикрасити ЇЇ у "святому" і "всесвятому" фігурками і різьбленими подобами херувимів (пор. 1 Цар. 6, 23), подібно як це було зроблено в наметі за часів Мойсея.

Необізнаних людей Свідки Єгови найчастіше приваблюють обіцянками раю, показуючи їм кольорові малюнки, на яких усміхнені Свідки зривають добірні овочі і їдять їх зі смаком. Свідки розповідають наївним людям, що в раю вони зможуть створювати сім'ї, будувати чудові будинки, обробляти землю, пестити диких звірят. Молодість і щастя будуть забезпечені для них на тисячі літ. Це вчення – велика утопія, що суперечить Святому Письму, яке вчить, що небо є нашою батьківщиною (Флп. З, 20), а не земним раєм. „День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде... і земля з ділами, що на ній, розпадеться" (2 Пт. З, 10). Не можемо нагромаджувати собі скарбів на землі, тільки в небі (пор. Мт. 6, 19-21; 1 Кор. 4, 17-18). Ісус казав: "В домі Отця мого є багато жител" (Йо. 14, 2-3) і ніхто не буде мати потреби журитися побудовою дому чи гарної вілли в майбутньому житті, бо отримає задарма в Царстві небесному. На Останньому Суді праведні почують запрошення: „Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу" (Мт. 25, 34). Царство Боже вже існує, а не почне існувати після Армаґедону, як вчать Свідки. У Царстві Небесному люди "не будуть ні женитися, ні заміж виходити, тільки будуть як Ангели Божі в небі" (Мт. 22, ЗО). Будуть радіти великому щастю, якого на землі ніхто не може собі уявити, бо „що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять" (1 Кор. 2, 9).

Святе Письмо кожним рядком заперечує вчення Свідків Єгови, тому маємо право назвати їх фальшивими пророками, яких не повинні слухати віруючі люди. Має рацію Ришард Соляк, колишній член організації Свідків Єгови (10 років він працював у зборі). У брошурі "Пророки з Брукліна" (с. 15) він пише: "В організації Свідків Єгови передусім нема спасіння, їхня дорога веде на манівці. Здається, що під ногами твердий ґрунт, але це тільки ілюзія. Ця організація – стара гадюка, яка видає себе за ангела світла".

Лояльність і взаємна любов Свідків Єгови також вдавані, про що неодноразово говорять і пишуть навіть вони самі: "Дуже мені прикро про це писати, але я зауважив, що нам бракує любові, про яку згадує св. апостол Павло в 1 Кор. 13" (з листа Свідка з Наленчова). Лист іншого Свідка підтверджує низький моральний рівень окремих зборів організації "Вартова Башта". "У багатьох осередках побутує п'янство і розпуста, а тих, кому це не імпонує, просто виключають і висміюють. Більшає число розбитих сімей і родинних трагедій, самогубств, спричинених "пастирями". Шириться щораз більша несправедливість і "кумівство"".

Бруклінські пророки доводять до великих родинних трагедій. Підтвердженням цьому хай послужить розповідь Яна з Лодзі. Ось уривок з його листа: "Кілька років тому моя дружина вступила до організації Свідків Єгови. Я не перешкоджав їй, хоч занедбала дім і дітей, бо цілими днями ходила на зібрання і проповідування. В домі справжня пустка. Минулого року почала схиляти мене до вступу в організацію Свідків Єгови. Приходили навіть "старші слуги" збору, щоб агітувати й вербувати мене. Я категорично відмовився. На це мені відповіли: "Буде розлучення". І пішли. Тепер дружина не цікавиться дітьми і домагається розлучення, перебуває в якогось розлученого і молодшого за віком Свідка Єгови, все рідше повертається на ніч додому. Я говорив про це керівникові збору, а він мене висміяв. Розбивати родину - це неподобство, через яке страждають діти". Ришард Соляк у книзі "Пророки з Брукліна" (с. 60) пише: „їх діяльність не приносить нічого доброго, опріч руйнації деяких родин".

Упорядник майор Леонід Підлипчук
http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc15

***

ДЕКІЛЬКА АРГУМЕНТІВ СУПРОТИ "СВІДКІВ ЄГОВИ"
1. Зневажають Боже ім'я. Перш за все, вони користуються неправильним власним перекладом Святого Письма і ніде в Новому Завіті не згадується ім'я "Єгова". Є багато інших імен Бога, які виявляють ким Бог є, які "свідки" безпідставно заперечують: Сущий (Вих.. 3,14), Єлогім, Саваот, Адонай…

2. Христос не існував вічно, але був створений Богом. У Біблії написано, що Бог породив Христа (Євр. 1,5) і що Христос є Сущий, тобто Бог (Ів. 8,58).

3. Христос – Архангел Мисаїл, а не Бог. Проте, Архангел Мисаїл не має влади судити диявола (Юди. 1,9), тоді як Христос неодноразово це робив (МТ. 4,3-11; Мр. 5,1-13).

4. Дух Святий не є особа. В Біблії сказано, що Дух є Богом, Який є особою (Ді. 28,19; Ді. 20,28; Мр. 3,28-29; Мт.28,19-20; Євр. 3,7-14).

5. Заперечують Трійцю. У Святому Письмі є дуже багато цитат, які говорять про єдність і рівність трьох осіб Пресвятої Тройці (Мт. 28,19; Бут. 1,26-27; Ів. 10,30; 1Пет. 1,2; 2Кор. 13,13).

6. Христос розп'ятий на стовпі а не на хресті. Христос розп'ятий на хресті (Ді. 2,23; Лк. 23,26; Ів. 19,15-20; Мт. 27,40).

7. Не святкують Різдво Христа. Церква, святкуючи Різдво Христа, віддає славу, честь і поклоніння волоченому Богові (Рим. 9,5; Ів. 3,16), Який приходить на цей світ.

8. Не святкують Воскресіння Христа. Христос, будучи на землі серед учнів, неодноразово наголошував на Своєму воскресінні (1Кор. 15,14). Воскресіння і є виявом найбільшої любові Бога до людей (Ів. 3,16).

9. Не святкують інших християнських свят. Ми святкуємо різні свята, щоб віддати шану особі або події, які мали важливе місце у житті Церкви і християн, а також наших знайомих, друзів, держави. Такі особливі дні і є святами, що їх треба святкувати (Вих. 20,8). Церква водночас забороняє святкувати поганські свята (1Кор,1-32).

10. Святкують день смерті Ісуса Христа. Смерть Христа не є вершиною Його місії відкуплення, але його Воскресіння (1Кор. 15,14; 17-22).

11. Забороняють християнські вітання. Християнськими привітами Церква славить Христа, Який звільнив світ від влади смерті (Ів. 3,14-16).

12. Заперечують спасіння вірою в Христа. Оскільки Христос воплотився, вмер і воскрес задля нашого спасіння, тому саме Він є тим джерелом спасіння, про яке Він сам говорить: Ді. 4,10-12; 2Тим. 2,10; 3,15; 1Пт. 1,3-9; Ді. 26,15-18.

13. Кажуть, що Христос не воскрес в тілі. Євангелії чітко кажуть, що Христос після Воскресіння з'являвся своїм учням в тілі: Лк. 24,39; Ів. 20,27; Мр. 16,14; Мт. 28,16-19.

14. Проповідували кінець світу в 1914р., але оскільки це не збулося, вони, викручуючись, кажуть, що Царство Боже вже почалося, тільки в невидимий спосіб. Але спочатку має відбутись страшний суд, після якого праведні унаслідують Царство Боже, а грішники – вічні муки, про що чітко говорить Святе Письмо: Єф. 5,5; Мт. 13,41-43; Мт. 25,31-46.

15. Кажуть, що люди будуть жити на землі. Але Христос перебуваючи на землі, проповідував не царство земне, але Царство Небесне, яке і є Царством Божим: Мт. 3,2; 4,17; 5,19-20; 7,21; 10,7; 1Сол. 2,12.

16. Основуючись на Од. 14,1, переконані, що в небі будуть жити тільки 144000 праведників, які є виключно свідками Єгови. Перш за все, книгу Одкровення не можна буквально сприймати, оскільки це є книга символів, яких у Святому Письмі надзвичайно багато. І "свідки" вирвали з контексту окремий уривок Од. 14,1, бо читаючи дальше ми бачимо, що й крім 144000 є ще й інший великий натовп людей: Од. 19,1-10. І Господь хоче, щоб усі спаслися: 1Тим. 2,4.

17. На своїх конгресах вибирають тих, які будуть жити на небі. Тут конгрес протиставляється Церкві. В Церкві, яку Христос заснував (Мт. 16,18), полюбив і видав себе за неї (Єф. 5,25) ми спасаємося: 1Пт. 3,20-21.

18. Кажуть, що тільки "свідки" житимуть вічно, хоча їх є лише 0,1% від населення Землі. Але Христос це заперечує, кажучи, що всі хто в Нього вірує – спасеться: Флп. 1,21-24; Мт. 19,29; Як. 1,12.

19. Вічне життя на землі мотивують тим, що світ цей є надзвичайно привабливий і ніколи не набридне його досліджувати, любити. Нашою метою є щось набагато більше ніж матеріальні блага, які є у цьому світі, про що і говорить Святе Письмо: 1Ів. 2,15-17; 1Ів. 5,19.

20. Людське тіло залишиться тим самим, щоб інші могли впізнати, тільки буде молодіти, а не старіти. Церква навчає, що тіла наші після смерті будуть прославлені і немов до ангелів будуть подібні: Лк. 20,34-36.

21. Розбудовують зали царства, в яких немов би "свідки" спасуться. Христос каже, Церква є праобразом Ноєвого ковчегу, через яку спасемось: 1Пт. 3,20-21.

22. Практично ігнорують такими чеснотами, як віра, надія і любов. В Святому Письмі сказано, що тими чеснотами ми спасемося: Євр. 11гл; Рим. 8,24; 1Кор. 8,3; 13гл.

23. Не моляться за хворих. Святе Письмо заповідає, що потрібно молитись за хворих: Як. 5,12-16; за інших: Єр. 42,2; за всіх: 1Тим. 2,1.

24. Чудесні зцілення приписують сатані. Цьому Святе Письмо перечить: Мт. 12,24-26.

25. Не поважають владу. Тим самим протиставляються Богові, Який каже, що всяка влада походить від Нього: Рим. 13,1-2; Муд. 6,3; Йо. 19,11.

26. В середині організації забороняють людям святкувати день народження, нічим це логічно не мотивуючи.

27. Використовуючи різні методи, привертають людей і, тим самим, руйнують сім'ї, якщо не всі члени спокусилися на їхню пастку.

28. В їхній доктрині є багато заборон, які призводять, навіть, до смерті. Наприклад: забороняючи переливання крові, тим самим вони відкидають медицину і це призводить до смерті хворого.

29. Пишуть "Дух Святий" з малої літери, не визнаючи, що він особа Божа (Євр. 3,7-14; Ді. 5,3-4), а "сатана" – з великої. Це свідчить про те, що не Святий дух, але сатана, провадить їхню організацію.

30. Як правило, замовчують про історію виникнення своєї організації, бо протилежне виявило би їхнє далеко не зразкове минуле.

31. Існують лише біля 100 років, що і є підтвердженням неправдивості їхнього твердження про те, що походження їхнє сягає аж до часів Авеля, сина Адама, і що Авель є першим "свідком Єгови".

32. Називають себе не Церквою, яку встановив Христос (Мт. 16,18), але організацією.

33. Називають себе "свідками Єгови", хоча своєю діяльністю свідчать про те, що вони є неправдивими свідками Бога, лжепророками.

34. Їхня ієрархія відрізняється від церковної ієрархії, яку встановив Христос (Од. 1,6) і тому вони називають своїх вчителів "старійшинами", а не священиками чи пасторами.

35. Якщо ж їхні т.зв. проповідники привертають нових людей до організації, як винагороду вони отримують грошову премію, про яку, як правило, ніколи не говорять.

36. Організація їхня базується виключно на розумі, відкидаючи віру в Царство Небесне.

37. Беззастережно приймають за правду те, що говорять їхні "старійшини", сліпо відкидаючи можливість їхньої помилки. Свобідна воля, яку Бог дав людині, в них практично відсутня.

38. Не толерують жодної релігії, кажучи, що всі релігії – від сатани, тільки їхня організація є виключно правдивою.

39. Членам своєї організації категорично забороняють ходити до Церкви.

40. Всю свою доктрину базують на основі розуму і логіці. І це означає, що все, також Бога, можна раціонально пізнати, відкидаючи віру і таїнства, роблячи Бога не всемогутнім, чому суперечить Святе Письмо (Бут. 17,1; Вих. 6,3; Мт. 3,9).

41. Переконують людей, що наука суперечить Біблії, а Біблії – науці, що далеко не так.

42. В своїх публікаціях часто пишуть неправду, взяти хоча б неодноразове пророкування кінця світу.

43. Більше цитують старий Завіт ніж Новий, оскільки більшість своїх розбіжностей стосуються саме Нового Завіту.

44. Цитують вирвані з контексту цитати, інтерпретуючи їх на свій розсуд, проте, щоб зрозуміти певні частини Біблії, треба сприймати всі цілісно.

45. Намагаються пристосовувати певні речі до Святого Письма, яких там немає.

46. Перекручують ті уривки з Біблії, які найбільше суперечать їхній доктрині.

47. Коли ж не можуть перекрутити якісь Біблійні вірші, твердять, що Біблія є неправильно перекладена.

48. Кажуть, що тільки їхній переклад є найбільш правильним, не опираючись на оригінали.

49. Пристосовуючись до суспільства дуже часто відрікаються старих доктрин, які суперечать вимогам суспільства, придумують нові.

50. Заперечують безсмертність душі, хоча в Біблії написано зовсім протилежне (Мт. 10,28; Фил. 1,21-24; Мр. 9,43-44).

51. Заперечують пекло. В біблії сказано, що пекло дійсно існує (Мт. 5,22; Мт. 13,42; Лк. 16,23-24).

52. Наполегливо нав’язують людям "віру в Бога". Це неправильно, бо Бог дав людині свобідну волю і людина сама повинна прийти до Нього.

53. Нав’язуються по декілька разів, навіть не зважаючи на те, що їх вже відмовляли у цьому.

54. Почувши логічні докази на їхні питання, основані на Біблії, вони просто відходять і більше не приходять. Подібно і Ісус відповідав дияволові цитатами з Святого Письма.

55. Заставляють служити своїй організації не тільки чоловіків і жінок, але і дітей, яких з раннього дитинства до цього виховують.

56. Розповсюджують публікації, над якими працюють багато психологів і які написані таким чином, щоб люди не могли розпізнавати, що їхнє вчення є неправдивим.

57. Твердять, що Святе Письмо можуть правильно інтерпретувати лише ті "вибрані", які керують усією їхньою організацією і які знаходяться в їхньому центрі у Брукліні (США).

58. На жодних своїх виданнях не ставлять ім'я автора і це означає, що така література не носить достовірного і наукового характеру.

59. Категорично забороняють читати Святе Письмо без їхніх публікацій, намагаючись таким чином нав’язати хибне трактування Біблії.

60. Забороняють читати будь-яку іншу літературу, обмежуючи людину в плані мислення і свобідного вибору, хоч їхні старійшини її читають.

61. Прикриваючись насиллям, яке нібито містять в собі засоби мас-медіа, не радять дивитись телевізор, користуватись Інтернетом та іншими мас-медіа, створюючи тим самим для людини "інформаційну блокаду".

62. Настільки регулярно і з великим обсягом постачають свої публікації, що часу на іншу літературу, і, зокрема, на читання самої Біблії, практично не залишається.

63. Ведучи розмови нібито на Біблійні теми, насправді переслідують цілі, настановлені їхніми керівниками, які далекі від духовного зростання і пізнання Бога.

64. Ведуть дискусії за відпрацьованою логічною схемою, не даючи співбесідникові змоги щось заперечити, тим самим, роблячи з дискусії монолог.

65. З метою залякування людей дуже часто наголошують людям на кінець світу. Це свідчить про те, що їхня організація носить примусовий характер.

66. Для більшого авторитету для своєї організації прогнозують точну дату кінця світу, яку знає лише Бог.

67. Ще жодного разу їхні прогнози не стали дійсністю, тим самим вводячи людей в оману. І це означає, що вони є неправдиві свідки.

68. Переконують людей, що добрі справи можуть робити лише члени їхньої організації.

69. Вдягаються так, щоб розмовляючи з іншими, справляти таке враження, щоб інші думали, що їхня організація є надзвичайно інтелігентна, тим самим притягуючи до себе людей.

70. Публічно не обговорюють своїх проблем, створюючи таке враження, нібито в них їх взагалі немає.

71. Не користуються засобами масової інформації, побоюючись, що їхнє вчення, яке не має твердої основи, може бути виявлене як неправдиве.

72. Мають побоювання щодо хибності своєї доктрини і тому не публікують своєї доктрини в Інтернеті.

73. Не толерують вибір щодо релігії, намагаючись зваблювати усіх, навіть якщо людина вже повірила і прийняла Христа.

74. Намагаються перетягнути "всі народи", маючи свої осередки по всій землі і видаючи свої публікації на величезній кількості мов.

75. Видаються свій переклад Біблії перш за все на тих мовах, на яких Біблія ще не була перекладена.

76. Перебуваючи довший час в цій організації, люди стають надто агресивними, що свідчить про негативні впливи на їх психіку.

77. Перш за все, намагаються "бачити скалку в оці брата свого, не бачачи при цьому колоди в своєму" що свідчить про їхню гордість (Мт. 7,5).

78. Вони є впертими навіть тоді, коли чують логічні заперечення, базовані на Святому Письмі, щодо своєї доктрини.

79. Використовують різні хитрі методи для затягування людей до своєї організації, що свідчить про їхню неморальну поведінку.

80. Вони є не правдомовними, коли перекручують Біблійні уривки, трактуючи їх так, як їм вигідно і тим порушують Божу заповідь (Вих. 20,16).

81. Не роблять знаку святого хреста, оскільки не визнають, що Христос був розп'ятий на хресті.

82. Дуже часто чинять сварки, коли в них закінчуються аргументи під час дискусій.

83. Ці люди настільки зазомбовані, що коли наводити їх певні логічні аргументи, основані на Святому Письмі, вони практично не слухають своїх опонентів, ігноруючи ними.

84. Заманюють людей обіцянками вирішити всі фінансові проблеми, які згодом не виконують.

85. Характеризуються хитрістю і лукавством, таким способом вводять людей в оману.

86. У своїх публікаціях більше наголошують на важливості земного добра, що швидко зникає, ніж на духовних скарбах, які ніколи не минають (цитата).

87. На всіх фотографіях та малюнках подають настільки штучні усмішки, що пересічна людина, дивлячись на них, справді може повірити, що в їхній організації немов би немає жодних проблем.

88. Використовують навіть звабливих дівчат та жінок, з метою привернення як найбільше людей до своєї організації.

89. Для привернення уваги людей використовують дуже дорогу поліграфію. Ці гроші могли б використовуватись в більше харитативних цілях.

90. Щоб привернути якнайбільше людей, використовують різного роду методи. Наприклад, хвалять людину за її розум, інтелігентність, старанність і т.д.

91. Намагаються заплутати перш за все тих, які вже мають певні знання з Біблії.

92. Намагаються настільки зазомбувати людину, яка вступила в їхню організацію, щоб вона вже більше ніколи звідти не вийшла.

93. Тих людей, які вже втупили до них, заставляють приймати хрещення від організації, не толеруючи навіть тих людей, які вже приймали християнське хрещення.

94. Ділять націю (що є сотворінням Божим) за мовною ознакою, наприклад, "свідки" з західних регіонів України впевнені, що їхні східні "колеги" спілкуються теж українською. Хоча насправді "свідки" на Сході України зомбуються виключно російською. Згадаймо дияволів принцип "розділяй і володарюй".

http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc29

***

ХТО ТАКІ МОРМОНИ?
Історія секти

Секта мормонів була заснована 6 квітня 1830 року у містечку Файєм, що у штаті Нью-Йорк (США), під назвою “Церква Христа”. 1832 року її перейменували на “Церкву святих останнього дня”, а ще через два роки вона називалась “Церква Ісуса Христа святих останніх днів”. Остання назва збереглася до сьогодні. Її скорочено ще називають “Церквою мормона” або “Сектою мормонів”.

Цей релігійний рух скупчує приблизно 8 мільйонів осіб, якими керує кількатисячний склад мормонських організаторів та місіонерів. Характерною рисою мормонів є внесення змін у Біблію та “свої” пояснення біблійних текстів, заперечення або зміни важливих християнських догм, тверджень, що Церкви традиційного християнства є “мертві”, бо вони навчають неправильно.

Це організація, якій надало скандального присмаку застосування многоженства (полігамії) – ось спрощений вид руху, що потряс американську та європейську свідомість у 30-40 роках XIX ст.

Мормони

Мормон – дещо змінена назва ангела Мороні, який нібито з’явився у видінні засновникові секти “пророкові” Джонатанові Смітові і дав йому від імені Бога важливі “об’явлення”. Ангел нібито показав Джонатанові місце, де була захована книга, у якій описувалось життя давніх мешканців Америки. Ця книга була написана на “золотих платівках” мовою “змінених єгипетських ієрогліфів” і захована десь у лісі на горі Каморі в кам’яній скрині. Два срібні камінці, які Джозеф клав до капелюха і довго вглядався в них, допомагали йому перекладати книгу англійською мовою і сприяли видінню. Це були якісь дві біблійні істоти Урім та Тумім. Сміт нібито диктував переклад своєму секретареві Оліверові Ковдері та іншим співробітникам, прихованим за перегородкою, а по закінченні своєї праці він мав повернути “золоті платівки” ангелові Мороні. Це звучить, як “Казка із 1001 ночі, але фермери, дроворуби, теслярі і ремісники, у яких формувалась свідомість після здобуття незалежності Америки, радо прислуховувались до таких неймовірних розповідей, бажаючи пізнати усе те, що становило родовід та спадковість їх нелегкого життя, життя піонерів та завойовників Нового Світу. А такі контакти з небесними істотами додавали тим “об’явленням" та їхнім героям ще більшого блиску.

Таким чином, на основі “об’явлень” пан Сміт написав такі нібито “богонатхненні книги”, як “Книга мормона” , “Коштовна перлина” та “Учення і Заповіти”. Ці три книги мормони ставлять в один ряд із Біблією.

Джонатан Сміт

Противники Мормона твердять, що “Книгу мормона” в дійсності написав Соломон Спелдінб (1761-1816) і що його твір був романом, який Джонатан переробив.

У1829 році Сміт та Ковдері оголосили, що у містечку Гармоні їм об’явився Іван Христитель і звелів охрестити один одного в місцевій річці. Охрестившись, вони оголосили себе “священиками Аарона”. А після того, як обох охрещених відвідали Апостоли Петро, Яків та Іван, то в особах Джонатана та Олівера відновили “священство за чином Мелхиседека”. Сміт почав хрестити “новонавернених”. Перші громади мормонів постали у Нью-Йорку, Пенсільванії, Огайо, у всій Новій Англії уздовж канадського кордону.

Наділені таким “саном”, Сміт і Ковдері створили ієрархію своєї секти. Головою став Сміт, який згодом вибрав собі 12 “апостолів”, а відтак ще 70, так, як це робив Ісус Христос. Але Джонатанові опоненти з конкуруючих сект звинуватили його в окультних практиках з метою виявлення втрачених та закопаних скарбів. Сміт разом із своїми однодумцями потрапив до в’язниці 27 червня 1844 року. Згодом натовп напав на в’язницю і Джонатан разом зі своїм братом були убиті.

Після вбивства Сміта аж до сьогодні сектою управляли 13 “пророків”, нинішній – це Бера Тафт Бенсон. При кожному “пророкові” існувало 12 основних і 70 додаткових “апостолів”, які роз’яснюють доктрину мормонізму усьому світові. Сорок тисяч їхніх місіонерів ведуть невтомну роботу, щороку їм вдається “охрещувати” у свою віру триста тисяч нових членів.

Діяльність секти в Україні

Від часу проголошення незалежності України мормони у нас мають не тільки послідовників, а й опорні пункти. У 1994-1996 роках американські мормони були співорганізаторами двох релігієзнавчих міжнародних конференцій у Києві. Завдяки своєму багатству і впливові у США, мормони сьогодні вміло та тихо шукають собі прихильників, відкриваючи свої філії скрізь, де можна.

Мормонізм ґрунтується на трьох документах: перекрученій Біблії, Книзі Мормона, а також вказівках (інструкціях) “пророка” Сміта, дотичних “завіту”. Цю схему доповнюють два релігійно-звичаєві девізи: бажання свободи для американських негрів, які в той час були невільниками, а також постулат введення багатоженства згідно зі старозавітнім звичаєм (сім’я Авраама, Якова та інших). Сьогодні мормони не дотримуються полігамії, у мормонському храмі шлюб звершують урочисто не тільки довічно, але “на віки вічні”. Подібною є справа із хрещенням, яке обіймає як живих, так і мертвих (т. зв заміняюче хрещення). Мормони вважають, що хрещення є умовою осягнення спасіння, а важливим хрещенням, яке може уділити “земля”, є мормонське хрещення. Тому мормони повинні намагатися найбільше охрестити немормонів, аби вони спаслися. Отож, мормонське хрещення може бути хрещенням померлих. Воно полягає в зануренні у воді озера або річки, а приймають його мормони у восьмирічному віці. Якщо син бажає прийняти хрещення за померлого батька, близького чи знайомого “в його імені”, то він може отримати на те дозвіл від церковної влади. У той спосіб можна стати мормоном після смерті, нічого про те не відаючи.

Що відповісти мормонам?

Потрібно нагадати мормонам, що засновник мормонства Джонатан Сміт був засуджений за окультизм і вбитий. Це – витворена людською гордістю власна релігія, замаскована за її численними “невинними” і навіть “милозвучними” та “науковоподібними” назвами: спіритизм, астрологія, плабізм, хіромантія, екстрасенсорика, полтергейст, біополе, контактерство, гіпноз, космічна енергія, неопізнані літаючі об’єкти та багато інших.

Попросіть їх розповісти Символ віри і почуєте: “Ми також віримо, що Книга Мормона є Слово Боже”, Таких слів у Символі віри нема. Вони вигадали оповідання про те, що американські індіани були нащадками юдеїв, які залишили Єрусалим 600 р. до Різдва Христового. Через свої гріхи вони начебто стали темношкірими, а праведні залишалися “білими і прекрасними”; проте темношкірі перемогли білих, а останній з білих перед смертю переписав свій народ на золотих платівках зміненими єгипетськими ієрогліфами і закопав на горі Каморі.

В інших книгах Сміта мовиться про вигадане перетворення людини в Бога, заперечення Пресвятої Трійці та ряд інших неймовірностей, до яких у минулих віках не додумувались найзапекліші Христові вороги. Мормонське віровчення твердить, що Господь Ісус Христос – не є Єдинородний Син Бога Отця. Мормони твердять, що Отець мав багато дітей – “велику сім’ю”. Ісус Христос був старшим, а відразу за Ним ішов... люцифер. Спотворено вони висвітлюють народження Христа, місію Діви Марії, а Христові приписують аж три одруження: з Марією, Мартою та ще однією Марією. Це їм заперечте. Такого у Біблії нема ніде. Це брутальна вигадка і богохульство.

Мормонам заборонено почитати ікони, пити каву, чай, вживати алкоголь (але це не стосується споживання свинини). Вони вірять у встановлення Царства Сіону в Америці, вважають, що саме в США має реалізувати свою владу Ісус Христос та встановити “рай” на землі.

Отаким повним фантазій, казок, перекручень є віровчення тих, хто вже понад півтора століття, не червоніючи, називає себе “Церквою Ісуса Христа святих останніх днів”. Заперечте їхнє вчення їхньою ж доктриною.

Відповідь дав о. Іван КОЗОВИК,
митрофорний протоієрей, професор,
декан філософії та теології
Івано-Франківської Теологічної Академії.

Взято з українського греко-католицького часопису “НОВА ЗОРЯ” число 11 (781) 2008 рік.

http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc45

***

Інформаційно-аналітична довідка про невідповідність діючому законодавству України публікацій релігійної організації Свідків Єгови
28.12.2006, [16:17]

Володимир ХМІЛЬ, психолог, магістр християнського служіння, голова ГО "Інститут дослідження тоталітарних релігій та релігієзнавства". Складено 27 грудня 2006 р., оновлено 29 грудня 2006 р.

Релігійна організація Свідків Єгови (РОСЄ) є міжнародною релігійною організацією, центр якої знаходиться у США, тобто поза зоною юрисдикції України. Основною юридичною структурою РОСЄ є корпорація Watchtower Bible and Tract Society of New York, Inc. Керівництво української філією РОСЄ здійснює Управлінське бюро релігійної організації Свідків Єгови в Україні (м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Львівська, 64).

Головним засобом розповсюдження вчення Свідків Єгови є журнал "Вартова башта", який видається на 154 мовах загальним тиражем кожного номера 27 мільйонів примірників. Він призначений як для задоволення внутрішніх потреб даної релігійної організації (біля 7 мільйонів прихильників по всьому світу), так й для пропаганди її вчення. Крім цього існують й інші видання, як подвійного призначення, так й виключно для внутрішніх потреб (щомісячний бюлетень "Наше служіння Царству", книга "Організовані, щоб виконувати волю Єгови", тощо) або виключно для пропаганди вчення РОСЄ (бюлетень "Вісті Царства" та інші буклети).

Бюлетень "Вісті Царства" видається періодичністю раз на декілька років: "Вісті Царства" №№ 35, 36 та 37 вийшли відповідно у 1997, 2000 та 2006 роках. Розповсюдження "Вістей Царства" №37, що вийшли за назвою "Кінець фальшивої релігії вже близько!", викликало у Львові хвилю протестів з боку різноманітних християнських конфесій. Це пояснюється високою релігійною активністю мешканців Львівщини: з одного боку, на Львівщини найбільша в Україні чисельність православних та католицьких громад, з другого боку – одна з найбільших в Україні чисельність релігійних громад Свідків Єгови. Також слід врахувати, що виходячи з даних, що наведені у бюлетені "Наше служіння Царству" № 9/06, буклет "Кінець фальшивої релігії вже близько!" вийшов в кількості, що в 50 разів перевищує кількість прихильників РОСЄ, та найбільше розповсюджувався у місцевостях з високим представництвом Свідків Єгови. Нарешті, дестабілізуючим фактром могло послужити те, що саме на Львівщині розташоване Управлінське бюро релігійної організації Свідків Єгови в Україні.

Стаття 35 Конституції України передбачає, що вільне проведення релігійної діяльності може бути законодавче обмежено в інтересах захисту здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" здійснення свободи сповідувати релігію підлягає тим обмеженням, які, зокрема, необхідні для охорони життя і здоров'я, а також прав і свобод інших громадян. Відповідні обмеження передбачає й частина 2 статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано у 1997 році відповідним Законом Україні. Також міжнародними нормами права визнається право держави перевіряти, чи не завдає шкоди суспільству діяльність зареєстрованого руху або організації, на що неодноразово вказував в своїх рішеннях Європейський Суд по правам людини.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" діяльність релігійної організації припиняється у судовому порядку, зокрема, у випадку вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена ст. 3 цього Закону, поєднання проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я і гідність особи.

Враховуючи вищенаведене, ЛГО "Інститут релігієзнавства" провів аналіз публікацій РОСЄ на предмет їх відповідності законодавству України. При цьому було встановлено, що в публікаціях РОСЄ містяться ознаки наступних правопорушень:

Порушення права на свободу совісті у питанні виховання дітей

Стаття 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачає, що батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Право на спільне виховання дітей передбачено статтею 157 Сімейного кодексу України. Натомість в публікаціях релігійної

"Якщо ти самотня або маєш невіруючого чоловіка [тобто чоловік не є адептом РОСЄ], тобі, очевидно, слід взяти духовний провід [тобто духовне виховання дітей] у свої руки. Це може бути нелегкою, а часом знеохочуючою справою. Але не здавайся. […] Якщо у цьому відношенні тобі потрібна допомога, ти можеш повідомити про свої потреби старійшин" ("Вартова башта" від 15 жовтня 1992 р., с. 12).

Звертаємо увагу, що в публікаціях РОСЄ містяться ознаки інших правопорушень щодо виховання дітей.

Так, відповідно до статі 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання дитини має спрямовуватись на розвиток її поваги до національних історичних цінностей; відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги та любові до свого народу та своєї Батьківщини; відповідно до статті 65 Конституції України шанування державних символів України є обов’язком громадян України. Натомість згідно публікацій релігійної організації Свідків Єгови салютування державному прапору та спів гімну або патріотичних пісень вважається формою ідолопоклонства ("Вартова башта" від 15 вересня 2002 р., с. 21 – 25), а державний устрій подається, як система сатани:

"Автор натхненної Біблії [тобто Бог] ставиться до політичних держав на землі, як до звірів" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 187).

"В результаті більшість людей вклоняються тій частині звірини, яка є при владі в їхній країні " ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 191).

"Як показує Біблія, Сатана є богом цієї системи. Тому, усвідомлюють це державні діячі чи ні, вони таки служать йому [тобто сатані]" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 228).

Звертаємо увагу, що саме на книгу "Об'явлення. Його величний апогей близько!" як на джерело більш детальної інформації міститься посилання у трактаті "Кінець фальшивої релігії вже близько!"

Також відповідно до статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання дитини має спрямовуватись на підготовку до свідомого життя у суспільстві в дусі злагоди та дружби між релігійними групами. Натомість при всьому вищенаведеному релігійна організація Свідків Єгови пропонує батькам-адептам РОСЄ ізолювати своїх дітей від дітей з іншим світоглядом:

"Але недостатньо просто вчити своїх дітей уникати поганих товаришів. Допоможіть їм знайти добрих [тобто адептів РОСЄ]. Один батько каже: "Ми завжди намагалися запропонувати синові щось взамін небажаного вибору. Наприклад, коли в школі йому запропонували грати у футбольній команді, ми з дружиною сіли з ним і обговорили, чому це не бажано – через нових товаришів, з якими він буде стикатися. Але тоді ми порадили запрошувати інших дітей зі збору [тобто адептів РОСЄ] і в парку грати з ними у футбол. Це вирішило справу". Мудрі батьки допомагають дітям знаходити добрих друзів і проводити з ними час за здоровими розвагами." ("Секрет сімейного щастя", с. 96-97).

Поєднання проповідницької діяльності з посяганнями на життя і здоров'я особи

Згідно віровчення релігійної організації Свідків Єгови переливання крові або її компонентів (плазми, еритроцитів, лейкоцитів та тромбоцитів) є безумовним гріхом за будь-яких обставин. РОСЄ закликає всіляко протидіяти переливанню крові або її компонентів адепту РОСЄ та навіть в якості заохочення приводить приклади з життя інших адептів РОСЄ, які приклад наслідування: "Адже незважаючи на поганий стан, Карідад з усієї сили чинила опір. Вона змогла навіть прокусити трубку, через яку мала подаватися кров" ("Вартова башта" від 15 червня 1993 р., с. 19). Особливу увагу звертаємо на спеціальні інструкції, що наведені у статті "Чи ви готові до випробування віри у ситуації, що вимагає медичного втручання?" ("Наше служіння Царству" № 9/98, с. 3 – 6), особливо на розділ "Підступні запитання, яких слід остерігатися">:

"Декілька інших запитань, що їх часто ставлять лікарі або судді:

"Що з вами буде, якщо вам переллють кров за наказом суду? Чи ви нестимете за це відповідальність?"

— "Коли ви приймете переливання крові або вам її переллють примусово, то чи вас відлучать від вашої церкви чи, може, вам буде відмовлено у вічному житті? Як до вас поставляться у вашому зборі?"

Одна сестра [тобто адепт РОСЄ] відповіла судді, що в такому випадку вона не нестиме відповідальності за його рішення. Хоч з одного боку й правильно, суддя вирішив, що коли це так, то він візьме на себе відповідальність за неї. Він видав розпорядження про переливання крові.

Вам слід розуміти, що з допомогою таких запитань, дехто зазвичай шукає можливості обійти вашу відмову від крові. Не дайте їм такої можливості!" ("Наше служіння Царству" № 9/98, с. 6).

Звертаємо увагу, що заборона про переливання крові виникло в релігійної організації Свідків Єгови не одразу: перша публікація Свідків Єгови, що осуджує (але не забороняє!) переливання крові від людини до людини, вийшла у 1945 році ("The Watchtower" від 1 липня 1945 р., с. 198 – 203), а категорична заборона щодо переливання крові від людини до людини з'являється лише у 1961 році ("The Watchtower" від 15 січня 1961 р., с. 63 – 64). Однак керівництво РОСЄ приховує ці факти від своїх послідовників, чим по суті свідомо підштовхує адептів РОСЄ до суїциду у вигляді відмови від отримання медичної допомоги. При цьому, враховуючи положення статті 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я та статті 12 Закону України "Про охорону дитинства", цей компонент віровчення РОСЄ може привести до злочину, передбаченого статтею 135 Кримінального кодексу України, а саме – завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбережeння через малолітство, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану.

3. Поєднання проповідницької діяльності з образою релігійних почуттів громадян, тобто з посяганнями на гідність особи

У публікаціях релігійної організації Свідків Єгови відсутні прямі ознаки екстремістської діяльності у формі розпалювання релігійної ворожнечі з закликами до насильницьких дій, однак в них присутні погляди та ідеї, які підривають повагу до інших релігій, що за певних обставин може бути розцінено, як образа релігійних почуттів та посягання на гідність віруючих інших релігійних організацій:

"З цього ясно, що велика розпусниця є, очевидно, всесвітньою релігійною структурою. Котрою релігійною структурою? Чи це римсько-католицька церква, як дехто вважає? Чи, може, усе загальновизнане християнство? Ні, вона мусить бути більшою, оскільки зводить усі народи. Фактично вона є цілою світовою імперією фальшивої релігії" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 235).

"Ми розпізнаємо під Вавилоном Великим усю фальшиву релігію. Вона "мати розпусти", бо всі фальшиві [тобто всі інші] релігії у світі, в тому числи велика кількість конфесій загальновизнаного християнства, є немов її дочки, які наслідують її духовну розпусту" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 244).

"Велику розпусницю нищитимуть не тільки держави, представлені десятьма рогами; "звірина", тобто сама ООН, теж лютуватиме над нею. Вона ухвалить знищення фальшивої релігії. Під час голосувань більшість з понад 175 держав-членів ООН уже виявили ворожість до релігії, а особливо до загальновизнаного християнства" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 256).

Особливу увагу звертаємо на журнал "Вартова башта" від 1 березня 1994 р., який містіть цілу низьку статей та ілюстрацій, що можуть ображати релігійні почуття християн (див. для прикладу мал. на стор. 18 цього журналу, що наведений в Додатку 4 до цієї Довідки). З одного боку РОСЄ визнає, що малюнки викликають почуття: "Які почуття виникають у вас, коли ви дивитись на малюнок у цьому буклеті?" ("Мирний новий світ. Чи він колись настане?"). Детально про відбір малюнків у публікаціях РОСЄ говориться у фільмі "Свідки Єгови – організація, що стоїть за цією назвою" (1997 р., 55 хв.), що виданий та розповсюджується РОСЄ. На 8-ій хвилині цього фільму диктор говорить: "Малюнки це яскраві оповіді без слів; художній відділ використовує задум, дизайн і композицію, щоб зворушувати серця і розум". Однак не дивлячись на це у буклеті "Кінець фальшивої релігії вже близько!" наведено малюнок повії на фоні виключно християнських храмів, що саме й зворушило та образило релігійні почуття християн.

Звертаємо увагу, що релігійна організація Свідків Єгови не використовувала образливих малюнків, що зображають служителів або храмів інших світових релігій, зокрема Ісламу. Наведене дозволяє зробити висновок, що релігійна організація Свідків Єгови усвідомлює, що образа релігійних почуттів представників інших релігій може привести до більш негативних наслідків для неї, тому обрала шлях ображання релігійних почуттів саме християн як більш безпечніший у зв'язку християнськими принципами непротивлення злу. При цьому РОСЄ використовує наявність у християнстві чисельних конфесій, тому звинувачення у ображанні релігійних почуттів християн відкидає заявами, що вона не мала на увазі конкретну християнську конфесію, хоча саме мала на увазі всі існуючи християнські конфесії.

Слід зазначити, що при розповсюдженні буклету "Кінець фальшивої релігії вже близько!" прихильники РОСЄ мали рекомендації приховувати свою приналежність до Свідків Єгови: "Робіть короткі вступи, це дозволить розповсюдити "Вісті" більшій кількості людей. Можна сказати: "Я беру участь у всесвітній кампанії розповсюдження важливої інформації. Цей примірник для вас. Прочитайте його, будь ласка". Було б доречно не брати з собою сумку для проповідування [тобто не видавати себе словами або зовнішніми ознаками, як Свідка Єгови]" ("Наше служіння Царству" № 9/06). Таким чином враховуючи, що буклет "Кінець фальшивої релігії вже близько!" не є внутрішньою публікацією РОСЄ, а призначений саме для пропаганди її вчення серед осіб, що не є прихильниками даного віровчення, релігійна організація Свідків Єгови в Україні свідомо вжила всіх заходів, щоб образити релігійні почуття представників загальновизнаного християнства.

Особливу увагу потрібно звернути на те, що відповідно до своєї догматики Свідки Єгови є сараною, що описана у 9-му розділі Об'явлення Івана Богослова. Ось що говориться про Свідків Єгови у відповідній публікації РОСЄ: "Вони проповідують не тільки усно! "І мала хвости, подібні до скорпіонових, та жала, а в неї в хвостах її влада – п’ять місяців шкодити людям" (Об'явлення 9:10). Що це означає? При проповідуванні Свідки Єгови залишають людям літературу: книжки, журнали, брошури і буклети […]" ("Об'явлення. Його величний апогей близько!", с. 146). Таким чином "жалення", тобто ображання релігійних почуттів представників інших релігій за допомогою відповідних публікацій, передбачено самою догматикою релігійної організації Свідків Єгови.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" ображання почуттів громадян у зв’язку з їх ставленням до релігії тягне за собою відповідальність, встановлену законом, а умисна образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями є злочином, передбаченим статтею 161 Кримінального кодексу України.

Додаткова інформація

1. Висновок комплексної експертизи від 29 червня 2001 р. по запиту Головного управління Міністерства юстиції РФ по м. Москві підтверджує вищенаведений висновок про те, що публікації релігійної організації Свідків Єгови ображають релігійні почуття інших віруючих та посягають на їх гідність. Витяг з цього висновку наведено в Додатку 1 до цієї Довідки. Повністю з текстом експертного висновку можна ознайомитись через Інтернет.

2. Рішенням Головінського районного суду Північного АО м. Москви від 24.03.04 по цивільний справі № 2-674 було з ліквідовано та заборонено діяльність релігійної общини Свідків Єгови в м. Москві. Витяг з цього рішення, що підтверджує наведені вище висновки, наведений в Додатку 2 до цієї Довідки. Повністю з текстом рішення суду можна ознайомитись через Інтернет.

3. У травні 2006 року Інститут соціальної та політичної психології АПН України провів вивчення громадської думки жителів України з приводу поширення "нетрадиційних" релігій. Дослідження проводилось у всіх адміністративно-територіальних регіонах України. Розподіл відповідей на запитання "За які, на Ваш погляд, дії або заклики релігійну організацію слід заборонити в судовому порядку?" наведено в Додатку 3 до цієї Довідки. Більш детальну інформацію можна отримати у публікації, що видана цим інститутом.

4. Відповідно до Звіту № 2468 "Секти у Франції" Комісії по розслідуванню сект Національної асамблеї Франції (допущений до розповсюдження 10 січня 1996 р.) релігійна організація Свідків Єгови є однією з 26 сект, що провокують порушення громадської безпеки (с. 80). Витяг з цього звіту російською мовою опубліковано у книзі, що видана Російською Православною Церквою (Секты против Церкви: процесс Дворкина / Составитель А.Л. Дворкин. – М.: Издательство Московской Патриархии, 2000. – 736 с.).

Висновок

Відповідно до статті 16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" діяльність релігійної організації припиняється у судовому порядку, зокрема, у випадку вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена ст. 3 цього Закону, поєднання проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров'я, свободу і гідність особи. Вищенаведений аналіз публікацій релігійної організації Свідків Єгови дає підстави вважати, що вона містить ознаки вчинення вищевказаних дій, що дає підстави для позовного провадження про припинення її діяльності в Україні. Також, враховуючи численні заяви від представників християнських конфесій Львівщини про ображання релігійних почуттів християн масовим розповсюдженням буклету "Кінець фальшивої релігії вже близько!", є всі підстави для порушення кримінальної справи за статтею 161 Кримінального кодексу України по факту умисної образи релігійних почуттів представників загальновизнаного християнства.

http://www.banderivets.org.ua/index.php?page=pages/zmistc/zmistc20

Підбірка з сайту Всеукраїнської Організації "Тризуб" імені Степана Бандери


Обговорити цю новину у форумі

16-02-2009 23:46 // Суспільство // URL: http://maidan.org.ua/static/newsvostok/1234820785.html
Версія до друку // Редагувати // Стерти

Увага!!! Сайт "Майдан" надає всім, хто згадується у новинах, можливість розмістити свій коментар чи спростування, за умови належного підтвердження особи. Будь ласка, пишіть нам на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини, на яку ви посилаєтся.

Ми також вітаємо коментарі, доповнення та виправлення до текстів новин від всіх свідків подій, що згадуються в новинах. Пишіть на news@maidanua.org і вказуйте гіперлінк (URL) новини. Всі цікаві коментарі будуть оприлюднені.