Матеріал з Maidan Wiki
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ КОНГРЕС
II. ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА
- Формування бюджету країни “знизу-вгору” (із міст і регіонів до центру). Відокремлення державного та місцевих бюджетів. Розмежування коштів держави й підприємств. Надання пріоритету у витрачанні бюджету соціальній сфері (науці, культурі, охороні здоров'я, освіті, допомозі малозабезпеченим), розвитку комплексної бази передового інформаційного суспільства та обороні країни.
- Стабільності й спрощення податкового законодавства, зміни його ідеології. Введення простої системи одноканального оподаткування, при якій не менше, нiж 80% зібраних податків мають залишатися за місцем їх, отримання. Значного зниження податку з доходів громадян; установлення єдиного податку для всіх фізичних осіб, що має становити не більше 10%. Уведення одного єдиного податку на прибуток юридичних осіб, який у цілому не може перевищувати 18% (за винятком деяких окремих видів діяльності). Подальшого поступового зниження розміру оподаткування прибутку підприємств та доходів громадян. Скасування податку на додану вартість (ПДВ), акцизів для вітчизняних виробників, податку на фонд заробітної плати підприємств та організацій, всіляких обов’язкових платежів у позабюджетні фонди, а також місцевих податків і зборів. Конституційного обмеження права держави самостійно визначати, збирати та використовувати податки. Заборони на будь-яку зміну раз встановленого рівня податків у бік їх, підвищення державною владою, без вирішення цього питання всенародним референдумом. Введення жорсткого суспільного контролю за процесами збору та використання податків державою. Розпуску всіх воєнізованих формувань податкової адміністрації. Ліквідації антигуманної системи податкового кодування, як такої, що принижує людську гідність та нівелює унікальну особистість українських громадян, служить додатковим засобом їх державного покріпачення .
- Hеобкладання податками частини коштів підприємств, що направляється на розвиток бізнесу та модернізацію виробництва. Надання податкових пільг тим приватним особам і підприємствам, які частину свого прибутку направляють на благодійні та соціально важливі цілі – на підтримку науки, культури, освіти, охорони здоров'я, допомогу малозабезпеченим, дітям-сиротам, інвалідам, одиноким людям похилого віку та іншим.
- Формування в Україні ефективного, конкурентноздатного і самодіючого економічного середовища, вільного від необґрунтованого втручання держави. Ліквідації всіх організаційних монополій, що створюють основу для протиправних зловживань і корупції. Відміни централізованої системи квот і ліцензій. Припинення державної підтримки неперспективних, нерентабельних і неефективних підприємств.
- Усебічне сприяння розвитку вітчизняного малого та середнього бізнесу. З метою швидкого вирішення проблеми безробіття, заохочення та сприяння з боку держави законній і чесній підприємницькій активності та самодіяльності населення, особливо у сфері виробництва товарів і послуг широкого вжитку. Значного зниження платні за оренду виробничих приміщень, комунальні послуги, зв'язок і таке інше для вітчизняних підприємців. Розвивати й поширювати систему праці громадян за місцем їх постійного проживання.
- Зміни державної цінової політики. Зниження цін за рахунок демонополізації економіки та лібералізації податкової політики держави. Уведення жорсткого контролю за тарифами й цінами вітчизняних природних монополістів. Установлення верхньої межі внутрішніх оптових та роздрібних цін, а також торгівельної надбавки, що в цілому не можуть перевищувати середні світові показники. Уведення державного регулювання цін на соціально-важливі товари й послуги.
- Реального й справедливого вирішення питання власності. Стимулювання створення нових основних засобів суспільного виробництва різних форм власності. Гарантування права вільно розпоряджатися продуктами та результатами своєї праці тим, хто їх виробляє. Створення таких соціально-економічних умов, котрі дають можливість всім громадянам накопичувати власне майно і грошові заощадження чесним і законним шляхом. Приватна власність в Україні, незалежно від її розмірів, повинна бути лише трудовою та законною за своїм походженням.
- Використання державного та муніципального майна в інтересах усіх і кожного громадянина України. Реприватизації та націоналізації тієї частини загальнонародного майна, що була отримана у попередній історичний період нечесним і незаконним шляхом. Багатоманітності економічного життя суспільства, фактичного зрівняння у правах усіх форм власності й господарювання, які мають вільно визначатися самими громадянами та колективами.
- Категоричної заборони передачі української землі у приватну власність громадянам інших країн. Створення національного фонду найбільш цінних земель та угідь (не менше 51%), котрі мають залишатися виключно у загальнонародній власності та користуванні. В той же час, забезпечити кожному громадянинові України, за його власним бажанням, право володіти та користуватися землею у встановлених законом справедливих і розумних розмірах, та на таких засадах, що виключали б усяку можливість появи в країні нових поміщиків чи експлуататорів іншого роду.
- Реформування кредитно-фінанcової cфери. Однакового й вільного для вcіх доcтупу до кредитних реcурcів.
- Ефективного захисту споживчого ринку та прав українських споживачів. Заохочення вітчизняних товаровиробників до випуску різноманітних і високоякісних товарів народного споживання.
- Приоритетного розвитку науки, а також наукоємких галузей і виробництв, що засновані на кращих перспективних досягненнях науки й техніки світового рівня. Прискореного вирішення енергетичної проблеми, насамперед, за рахунок наведення правового порядку в енергетичній галузі, енергозбереження, використання природних відновлюваних ресурсів (сонця, вітру, води і т. п.), а також винаходу нових, екологічно чистих видів енергії, ліквідації існуючої системи державно-олігархічного монополізму в енергетичній галузі.
